вівторок, 9 червня, 2009, 13:10 Львів
Розслідування афери із Співочим полем у Львові загальмовано зацікавленими сторонами
Розслідування афери із Співочим полем у Львові загальмовано зацікавленими сторонами
Розслідування афери із Співочим полем у Львові загальмовано зацікавленими сторонами

У Галицькому районному суді м. Львова триває розгляд скарги начальника управління культури і туризму Львівської міської ради Андрія Сидора. Він опротестував провадження кримінальної справи, відкритої УСБУ у Львівській області та Прокуратурою Львівської області за фактом використання бюджетних коштів у великих розмірах посадовими особами УКТ ЛМР не за призначенням.

Наразі суддя Олег Юрків провів два засідання суду за скаргою Андрія Сидора. Сам же начальник управління культури і туризму ЛМР жодного разу на суд не з’являвся. Тому що має пильні справи, пов’язані із роботою. Так пояснила його адвокатесса на другому судовому засіданні. Тоді як перше минуло тільки за присутності представників прокуратури й СБУ. На другому були присутні всі сторони. Вочевидь так буде й на наступному засіданні, що його суддя відклав до 11.30 середи 10 червня.


Нагадаємо: те, що начальник УКТ ЛМР Андрій Сидор подав скаргу у Галицький районний суд міста Львова з незгодою із тим, що СБУ і прокуратура порушила дві кримінальні справи про нецільове використання бюджетних коштів та зловживання службовим становищем, потягнуло за собою постанову судді Олега Юрківа про припинення слідчих дій на їхній фінальній стадії. А також передання усіх матеріалів слідства у розпорядження суду на час розгляду скарги та до винесення остаточної постанови із цього питання.

Таким чином Андрієві Сидору вдалося припинити слідство (хочеться сподіватися, що тільки тимчасово), а ігноруванням судових слухань за власною ж скаргою – дещо продовжити слідчі канікули.

Однак повного тайм-ауту управління культури не отримало, адже його діяльність і далі перевіряли КРУ та правоохоронці, які вивчали інші епізоди діяльності управління на предмет виявлення порушень. І такого «добра», окрім одіозної реконструкції Співочого поля у Шевченківському гаю, для інспекторів виявилося більш ніж достатньо...

На другому засіданні суду, що минулого четверга розглядав скаргу Андрія Сидора, захисниця останнього передала судді Олегу Юрківу уточнену й доповнену скаргу, де йшлося про те, що перевірка та з’ясування обставин справ були недостатніми й неповними для порушення кримінальних справ, відтак Андрій Сидор клопоче про відмову у їх порушенні.

Нагадаємо також, що попередньо у доповнення оприлюдненої раніше інформації про провадження кримінальної справи щодо нецільового використання коштів під час реконструкції Співочого поля начальник слідчого відділу прокуратури Львівської області Юрій Грицко повідомив, що порушена СБУ справа перебуває у прокуратурі. Розслідуючи справу нелегітимної реконструкції Співочого поля, прокуратура до ст. 210 додала ще й ст. 364, на підставі якої вбачає в діях посадових осіб УКТ ЛМР зловживання службовим становищем. За словами Юрія Грицка, слідчі дії тривали паралельно із ревізією КРУ. Під час ревізії вдалося виявити серед іншого підписані акти здавання-приймання робіт, котрих насправді не існувало на різних об’єктах.


Утім Руслані Юхименко не довелося підтримувати скаргу свого клієнта проти кримінальної справи за ст.364, бо, як запевнили суд представники слідства, у прокуратурі Львівської області такої справи… нема (!!!). Є тільки порушена 16 квітня 2009 р. кримінальна справа за ст. 210. Отож саме її й заходилася оскаржувати адвокатесса, наполягаючи на тому, що така справа може бути порушена тільки за наявності достатніх даних, а їх, на думку захисниці, – катма.

Руслана Юхименко виступила із поясненням, що не вважає за достатні докази нецільового використання бюджетних коштів у справі реконструкції Співочого поля ані довідку КРУ, ані висновки інспекції «Держархбудконтролю» Львівської області. Натомість достатніми доказами, за її словами, могли бути результати перевірки Казначейства чи акти ревізії КРУ. А без цього адвокатесса бачить постанову слідчого про порушення справи необґрунтованою і такою, що не містить пояснення, у чому ж саме є склад злочину.

При цьому Руслана Юхименко намагалася нав’язати судді думку, що жодного нецільового використання бюджетних коштів не відбулося, позаяк за кодом економічної класифікації видатків (КЕКВ) групи 2140, до якої УКТ ЛМР буцімто віднесло суму, призначену на реконструкцію Співочого поля, можуть належати не тільки реставрація, а й будівництво об’єктів, що не належать до пам’яток.. І це була слизька доріжка, на яку ступила адвокатесса, розраховуючи на недостатню обізнаність суду у тонкощах бюджетного фінансування за КЕКВ…

До того ж їй майже вдалося переконати суддю у тому, що акт перевірки Співочого поля є предметом розгляду Господарського суду, який відклав розгляд справи на тиждень. Хоча, коли Руслана Юхименко виходила б із того, що її місія полягає у захисті інтересів свого клієнта, а не в тому, щоб уводити суд в оману, вона б мусила сказати те, про що довідався кореспондент ЗІКу у Господарському суді. А саме: там розглядають всього лишень незгоду із штрафом, який на управління культури і туризму ЛМР у розмірі половини від повної вартості будівництва (тобто 400 тис. грн. – від 800 тис. грн.) та персонально на Андрія Сидора у розмірі 1700 грн. наклав «Держархбудконтроль» Львівської області за самовільне будівництво. А це вже зовсім інша опера. Хоча із цього видно, що перекопування Співочого поля виявилося майже золотим, бо зі скарбниці міста треба відмінусувати не 800 тис. грн., а 800 000,00 + 400 000,00!!!


До слова, ЗІК неодноразово піднімав питання про те, що ініційована Андрієм Сидором реконструкція Співочого поля є нічим іншим, як «самобудом». Цинічні відповіді на це міського голови Львова Андрія Садового цитувати зайвий раз не хочеться, аби не псувати думку світової спільноти про Львів. Але насправді вони свідчать, що Андрій Сидор має в особі мера Андрія Садового особливий «дах». І коли зважити на те, із якою ревністю «дахує» Андрій Садовий свою «команду фахівців», члени котрої постійно опиняються в епіцентрі резонансних скандалів, пов’язаних із звинуваченнями в порушенні закону, то зрозумілими стають і вектори тиску на правоохоронців, що таки мали місце під час розслідування афери на Співочому полі. Виконання своїх службових повноважень працівниками УСБУ у Львівській області Андрій Садовий подає як дискредитацію Львівської міськради, і дозволяє собі за найменшої нагоди накручувати віце-прем’єра Івана Васюника на буцімто захист мерії, спекулюючи на таких довколополітичних моментах, як підготовка до Євро-2012. І слід зауважити, – не безуспішно! На жаль. Щоб відповісти на питання, чому так стається, слід замислитися над тим, кому це вигідно.

Повертаючись до судового розгляду скарги Андрія Сидора, мораторій судді на слідчі дії не викликав такого здивування, як постанова про вилучення усіх зібраних матеріалів справи. Сподівання на те, що суддя достеменно вивчить цю документацію наразі ще не справдилися. Бо коли б вивчив, то не мав би потреби переривати й відкладати розгляд справи, а завершив би його ще на другому слуханні, адже у матеріалах слідства є достатньо даних для того, аби визначитися: була підстава чи не було підстави порушувати кримінальну справу.

За поясненнями прокурора та слідчого, у матеріалах справи є і ухвала сесії ЛМР про фінансування із достеменним зазначенням КЕКВ 2144, і звіт про результати торгів, і довідка «Держархбудконтролю» про те, що проектно-кошторисна документація не отримала погодження, бо на розгляд не надходила, і довідка КРУ про виконані й не виконані роботи, і бухгалтерська документація, і акти здавання-приймання виконаних робіт, посвідчені печатками УКТ ЛМР й підписані посадовими особами, які під час слідства відмовилися давати покази…. І багато чого іншого є в матеріалах, на підставі яких слідство вважає, що використання бюджетних коштів на суму 800 тис. грн. відбулося не за призначенням.

Загалом, для того, щоб винести постанову про доцільність порушення кримінальної справи, перелічених документів достатньо. Але коли скаржник сподівається виторгувати тайм-аут або якусь іншу сатисфакцію, – ну, то чому б і не пролонгувати «кота за хвіст»? І суддя як правдивий homo ludens (за Йоганном Гьойзінгою), показав, що він таки має смак до процесу! Довідавшись від представників слідства про те, що минулого тижня КРУ завершило ревізію УТК ЛМР, суддя постановив витребувати акт ревізії КРУ (його, до речі, Андрій Сидор підписав) до наступного судового засідання, призначивши вже вказану дату.

У цій ситуації не хотілося б навіть і припускати, що зусилля слідства стануть лишень обставиною певної (чи то пак непевної) стимуляції прокуратури і суду, про що снуються чутки і як це доволі часто трапляється, коли кримінальні справи сходить на пси саме в прокуратурі й суді, – це постійна жалобна пісня оперативників і кадровиків СБУ. Але у Львові, як показала справа сумнозвісного голови Львівського апеляційного адміністративного суду, – неймовірного майже не лишилось.

Тож не буде дивиною і варіант, коли Андрію Сидору зійде з рук нецільове використання бюджетних коштів у зв’язку з нелегітимною реалізацією проекту реконструкції Співочого поля, що абсолютно не була нагальною й пріоритетною у діяльності Музею народної архітектури і побуту у Львові, оскільки це поле ремонтували кілька років тому й за той час воно зовсім не вийшло із ладу. Принаймні, дефектних актів про це жодна комісія не складала.

Усі, хто бачив непогоджений проект реконструкції літнього театру «Співоче поле», зауважували, що він передбачає капітальне будівництво, оскільки, йшлося про заливку фундаменту. Натомість захисниця Андрія Сидора переконувала суд, що наявність фундаменту не свідчить про те, що споруда є об’єктом капітального будівництва, та й відсутність погодження проекту тягне хіба що на адмінпрорушення, але аж ніяк не на кримінальну справу. Маніпулюючи поняттями «реконструкція», «реставрація» і «будівництво» із прив’язкою до КЕКВ і ДБН, вона настільки заплутала суд, що коли б не зауваження представника СБУ про те, що насправді йдеться не про реставраційно-ремонтні роботи для музейних експонатів, на які були виділені бюджетні гроші, а таки незаплановану реконструкцію Співочого поля, що полягає у новому будівництві сцени й корпусу за нею, то можливо б усе закінчилося ще у четвер на користь Андрія Сидора і нікого б витребування актів ревізії КРУ вже більше не цікавили. Це був кульмінаційний момент судового слухання, який і прояснив судді суть справи.


А справа зводиться ось до чого: ініціатором реконструкції Співочого поля на території Музею народної архітектури і побуту у Львові був не музей, а безпосередньо управління культури й туризму ЛМР під керівництвом Андрія Сидора. Цей чиновник виконавчих структур Львівської міськради, замість того, аби служити громаді у справі розвитку культури, заповзявся зміцнювати базу своєї концертної індустрії (нагадаємо, попередньо Андрій Сидор був директором концертно-гастрольної компанії «Дік-Арт»).

Нагадаємо, на початку квітня 2008 року виникла потреба внести зміни до додатку №2 ухвали сесії ЛМР від 24.01.2008 р. №1499 «Про внесення змін до показників міського бюджету м.Львова на 208 рік і затвердження переліку об’єктів, видатки на які у 2008 році будуть проводитись за рахунок коштів цільового фонду розвитку соціальної інфраструктури м.Львова». У зв’язку із цим голові постійної депутатської комісії з питань культури, дозвілля, промоцій, ЗМІ та туризму Маркіяну Іващишину надійшло прохання від УКТ ЛМР та перелік змін у зв’язку з уточненням характеру виконання робіт на об’єктах культури за підписом директора департаменту гуманітарної політики Олекси Побурка. Серед іншого у переліку йшлося про те, що сума 800 тис грн., яка у першому варіанті додатку 2 до ухвали № 1499 від 24.01 2008 р. була передбачена для УКТ за абсолютно некоректним формулюванням «Реконструкцію музею народної архітектури і побуту у м.Львові», скеровувалася відтак на «Ремонтно-реставраційні роботи Музею народної архітектури і побуту у м. Львові», – саме за КЕКВ 2144, на що згодом і були оголошені закупівлі!!!

Відкриті торги були оголошені 26.05.08. Тендером займався головний спеціаліст УКТ ЛМР Роман Кіндзера. Інформацію про тендер можна знайти в архіві розділу «Торги, конкурси, аукціони» офіційного сайту Львівської міської ради. Там же міститься й Річний план державних закупівель на 2008 рік, згідно з яким замовник-розпорядник бюджетних коштів, а саме УКТ ДГП ЛМР мало закупити шляхом відкритих торгів, орієнтовно призначених на квітень-червень, з коштів місцевого бюджету «Ремонтно реставраційні роботи Музею народної архітектури і побуту у м.Львові» саме за КЕКВ 2144!

В інформаційному бюлетені «Вісник державних закупівель» за липень 2008 року подано інформацію про укладання 01.07.2008 договору між управлінням культури та львівським ТзОВ «Ар Деко» на суму 798 500 грн. на «Ремонтно-реставраційні роботи Музею народної архітектури і побуту у м. Львові».

Отож ремонтно-реставраційні роботи в музеї мали б стосуватися музейних експонатів, що цілком природно. Але за підміною понять, застосованих Андрієм Сидором, в результаті сумнівного (адже про інших учасників торгів на закупівлю нічого не відомо) тендеру постав проект не реставрації історичних пам’яток, а саме реконструкції Співочого поля. Або ж якщо послуговуватися термінологією документів за підписом Андрія Сидора, – «будівельних робіт підприємством ТзОВ «Ар Деко». І це в час, коли музей насправді потребував коштів на реставрацію історичних споруд (тобто експонатів)!!


Експансія будівельників на музей відбулася ще до оголошення наказу Андрія Сидора, і це викликало скандал (ЗІК писав про це у попередніх розслідуваннях афери на Співочому полі). Згодом 13 серпня з’явився наказ по управлінню культури і туризму ЛМР «Про реконструкцію в музеї народної архітектури і побуту» такого змісту: «У зв’язку з проведенням робіт з реконструкції літнього театру «Співоче поле» в Музеї народної архітектури і побуту відповідно до затвердженого графіку робіт, наказую: 1. Директорові Музею п. І. Дубу: 1.1. Надати підтверджуючі документи про балансову приналежність літнього театру «Співоче поле». 1.2. Надати доступ на територію Музею виконавцям робіт з реконструкції літнього театру «Співоче поле» – ТзОв «Ар Деко» та повне сприяння під час реконструкції. 1.3. Довести інформацію про реконструкцію літнього театру «Співоче поле» до всіх працівників Музею». Контроль за виконанням наказу, з якого випливає, що ця реконструкція була нав’язана музею саме з ініціативи управління, Андрій Сидор залишив за собою.

Того ж таки 13 серпня у музеї відбулося засідання науково-методичної ради, де були присутні керівники всіх відділів музею й обговорювали вплив природних умов на стан великих музейних експонатів. Про це йдеться в листі до депутатської комісії з питань культури Івана Дуба, звільненого Андрієм Сидором з посади директора музею. (До речі, усі згадані документи містяться у кримінальній справі, у розпорядженні ЗІКу також є їхні копії). Думка науково-методичної ради музею вартує того, аби бути процитованою розлогіше.

«… Музейні об’єкти інтенсивно псуються. Спеціалісти будівельно-реставраційного відділу стверджують, що ерозійні та деградаційні процеси пришвидшилися втричі. Якщо терміново не відреагувати, то вже в наступному році доведеться вивести з експозиції такі об’єкти, як хати сіл Орявчик і Либохора на Бойківщині, а також хату с.Зарічеве на Лемківщині. А такі об’єкти, як хати сіл Сілець і Оглядів на Львівщині та хата с.Гусний на Бойківщині вже тривалий час як виведені з експозиції практично вже не підлягають поточним реставраціям. За декілька років їх відновлення буде взагалі неможливе. Члени науково методичної ради вирішили звернутися до Вас з проханням посприяти у вирішенні питання фінансування реставрацій музейних пам’яток. На початку цього року Управління культури та туризму задекларувало виділення 800 000,00 грн на проведення реставрацій пам’яток народної архітектури Музею народної архітектури та побуту у Львові. Літо закінчується, але крім капітального ремонту літнього театру «Співоче поле» ми не маємо жодної інформації про реставрації. Більшість великих музейних експонатів не реставрувалась понад 20 років. (Для інформації – «Співоча поле» капітально ремонтують вже вдруге за останні три роки). Колектив музею вкрай стурбований ситуацією, адже Музей втрачає безцінну спадщину і під загрозою – існування фондів та самого Музею».

У додатку до цього листа був перелік об’єктів – експонатів музею, стан яких значно погіршився у 2008 році. Перелік містив 21 (!!!) пункт, – ЗІК інформує про це громаду, аби вона усвідомила, якою ціною заплачено за початок нелегітимної реконструкції Співочого поля!


А тепер повернімось до КЕКВ 2144, що за ним мали б відбуватися ремонтно-реставраційні роботи, яких так потребували експонати музею. ЗІК гадає, що суду, який загальмував слідство у справі нецільового використання бюджетних коштів, вистачить компетенції розібратися в наступній інформації:

«Код 2140 – реконструкція та реставрація

До цього коду відносяться:

- код 2141 – реконструкція житлового фонду

За зазначеним кодом здійснюються видатки по:

- реконструкції житлових будівель та приміщень (у тому числі гуртожитків);

- розширенню житлових будівель та приміщень (у тому числі гуртожитків);

- код 2142 – реконструкція адміністративних об’єктів

За зазначеним кодом здійснюються видатки по:

- реконструкції адміністративних об’єктів;

- розширенню адміністративних об’єктів;

- код 2143 – реконструкція інших об’єктів

За зазначеним кодом здійснюються видатки по:

- реконструкції інших об’єктів, що не включені в позиції 2141–2142;

- технічному переоснащенню діючих підприємств (за виключенням придбання обладнання і предметів довгострокового користування);

- розширенню діючих підприємств;

- код 2144 – реставрація пам’яток культури, історії, архітектури

За кодами 2131–2144 враховуються будівельні матеріали, які купують за рахунок коштів, що передбачаються на капітальний ремонт, реконструкцію та реставрацію і використовуються в процесі ремонтних робіт.

Необхідно мати на увазі, що за кодами 2110–2140 здійснюються лише витрати бюджетних установ та організацій (розпорядників бюджетних коштів). Видатки бюджету на придбання основного капіталу для госпрозрахункових або інших підприємств, організацій (одержувачів бюджетних коштів) відносяться до категорії «Капітальні трансферти».

Довідково. У випадку коли за дорученням розпорядника бюджетних коштів функції замовника по будівництву, капітальному ремонту, реконструкції та реставрації будов і об’єктів за рахунок бюджетних коштів виконують госпрозрахункові установи та організації (одержувачі бюджетних коштів) та після закінчення будівництва і здачі будов та об’єктів в експлуатацію зазначені будови, об’єкти обліковуються як основні засоби у складі необоротних активів бюджетних установ, то зазначені видатки на будівництво, капітальний ремонт, реконструкцію та реставрацію мають бути заплановані за кодами 2120–2140.

Якщо при здійсненні капітального будівництва за рахунок бюджетних коштів необоротні активи збільшуються у обліку госпрозрахункових установ, то зазначені видатки на будівництво, капітальний ремонт, реконструкцію та реставрацію мають бути заплановані за кодом 2410 «Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)».

Оскільки у Річному плані держзакупівель чітко вказувався КЕКВ 2144 (а за ним можна здійснювати видатки суто на «реставрацію пам’яток культури, історії, архітектури» і ні на що інше!), то використання бюджетних коштів на будь-яку «реконструкцію», яка класифікується іншим кодом і є НЕЦІЛЬОВИМ, що й становить склад злочину, передбаченого ст. 210 КК і що й треба було довести у цій кримінальній теоремі!

Підміна понять сталася в процесі відкритих торгів, які курував, як уже згадувалося побіжно, Роман Кіндзера. Цей головний спеціаліст УКТ ЛМР, за його словами, після першого ж дня спілкування із слідством почув себе зле у зв’язку із підвищенням тиску, викликав увечері «швидку допомогу». Медпрацівники «швидкої» зробили йому дві ін’єкції, після яких у Романа Кіндзери закрутилася голова і він, коли вже медики поїхали, упав у власній хаті, зламавши у коліні ногу...

Місяць нога Романа Кіндзера була загіпсованою. На роботу він не ходив, перебуваючи на «лікарняному». А коли одного разу з’явився, то був заскочений тим, що перевірки в УКТ все ще тривали. Повідомляти слідству Роман Кіндзера нічого не став, мотивуючи це тим, що перебуває під дією знеболювальних засобів. Утім, як зауважив кореспондент ЗІКу, настрій його не такий уже бадьорий, яким був півроку тому. Та це й не дивно, зважаючи на реальну загрозу, що у цій ситуації саме Романа Кіндзеру можуть принести у жертву як офірного цапа для того, аби вигородити керівників управління. Хоча саме керівники (тобто начальник та його заступник, чиї підписи завіряє печатка на офіційних документах) є першими відповідальними особами за все, що коїться в управлінні. Зі слів Романа Кіндзери, він глибоко шкодує, що все так обернулося, і відмотуючи подумки події назад, каже, що навряд чи погодився би з висоти теперішнього прикрого досвіду залишати власну фірму і йти працювати міськраду, яка не є монолітною командою… Подейкують, що Роман Кіндзера має намір звільнитися з роботи. Чує, напевно, що його здають…

Тому цю справу зацікавлені сторони цілком можуть розіграти за таким сценарієм: спершу скаргою загальмують слідство, далі будуть затягувати судовий розгляд власних скарг, – а за цей час встигнуть розрахувати Романа Кіндзеру за власним бажанням у зв’язку із станом здоров’я. А згодом навісять на нього усіх собак і вийдуть із цієї ганебної історії чистими й незаплямованими. Для того, щоб і далі крутити свої оборудки, доки не збіг термін каденції «даху». До того ж може й депутати схочуть якихось бюджетних форсів на хто на що. От тоді й настане для Андрія Сидора зоряна година, бо за умови депутатської залежності від коштів, передбачених на галузь культури і туризму, він зможе отримати погодження ще й не на таку аферу!

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-09-26 09:38 :07