Новини » Суспільство 24 квітня, 2009, 16:13
На честь письменника-патріота Гуцульщини Петра Шекерика-Доникового назвуть школу у Верховинському районі

Учора, 23 квітня, у Верховинському районному Будинку культури (Івано-Франківська область) урочисто вшанувували письменника Петра Шекерика-Доникового з нагоди його 120-річного ювілею. Про це 24 квітня власкора ЗІКу повідомили у Верховинській райдежадміністрації.

Про життєвий шлях, громадсько-політичну та творчу діяльність Петра Шекерика-Доникового розповіли учасникам ювілейного зібрання голова Всеукраїнського товариства «Гуцульщина», редактор районної газети «Верховинські вісті» Дмитро Ватаманюк, старший науковий співробітник філії «Гуцульщина» НДІ українознавства МОН України Іван Зеленчук.

Учасники народного аматорського театру імені Гната Хоткевича з села Красноїлля відтворили у власній постановці уривок з твору Петра Шекерика-Доникового «Дідо Иванчік».

На завершення дійства представники влади запевнили, що подбають про встановлення меморіальної дошки на фасаді будинку Верховинської селищної ради на честь жаб’євського війта, патріота-гуцула Петра Шекерика-Доникового. Одна із загальноосвітніх шкіл району теж носитиме його ім’я.

Райдержадміністрація та районна рада спільно з громадою планують організувати збір коштів на будівництво пам’ятника Петру Шекерику-Дониковому і встановлення його у Верховині.

Довідка ЗІКу.

Петро Шекерик Доників увійшов в історію першої половини ХХ століття як громадсько-політичний і культурний діяч Гуцульщини, етнограф-фольклорист і самобутній письменник, співець гуцульської старовітчини, автор 106 оповідань з життя гуцулів.

Народився Петро Шекерик-Доників 20 квітня 1889 року в селі Голови на Верховинщині у багатодітній сім’ї. Закінчив у 1904 році чотирирічну школу, далі займався самоосвітою. Петро допомагав Луці Гарматію, Володимиру Гнатюку, Івану Франку, Гнату Хоткевичу та Михайлу Коцюбинському у зборі фольклорно-етнографічних матеріалів. У Головах, Красноїллі, Жаб’ї, Довгополі він записував пісні, коляди, щедрівки, перекази про опришків, звичаї гуцулів.

Повернувшись з війська, Петро Шекерик-Доників був головою читальні «Просвіти», «Каси відродження Гуцульщини», засновником патріотично-просвітницьких організацій – «Січей», читалень.

Після розпаду Австро-Угорщини бере активну участь у встановленні на Гуцульщині української влади. У 1918 році обраний членом Української Національної Ради. На засіданні Ради ЗУНР в Станіславові 3-го січня 1919р. голосував за Злуку ЗУНР й УНР в одну Українську Народну Республіку. Був свідком величного свята Злуки ЗУНР й УНР на Софіївській площі в Києві. Петро Шикерик –Доників заснував і один рік утримував своїм коштом школу в присілку під Синицями. Організував курси з ліквідації неписьменності, аматорський гурток, три читальні «Просвіти», відновив «Касу відродження Гуцульщини», читальню «Просвіти» в Жаб’ю (нині Верховина).

У 1928 – 1930 роках обраний послом у польському сеймі. З 1927 по 1939 роки Петро Шекерик-Доників був війтом у Жаб’ю; активно сприяв будівництву і відкриттю в 1938 році в Жаб’ю-Ільцях регіонального краєзнавчого музею Гуцульщини. Активно підтримував будівництво обсерваторії на горі ПіпІван. У 1935, 1937 та 1939 роках видавав «Калєндар Гуцулский», який мав велику популярність у гуцулів і їх приятелів. Найбільший літературний твір «Дідо Иванчік». Тяжка доля судилася цьому твору і його автору. У травні 1940 року Петра Шекерика-Доникового заарештували. Після суду дорога пролягла до Сибіру, де навіки загубилися його сліди.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-02-20 11:40 :10