Новини » Регіони 30 березня, 2009, 11:30
У Бережанській виховній колонії крізь ґрати видно Бога
У Бережанській виховній колонії крізь ґрати видно Бога
У Бережанській виховній колонії крізь ґрати видно Бога

Бережанська виховна колонія для неповнолітніх, що у Тернопільській області, – одна з десяти подібних в Україні. Тут відбувають покарання 153 хлопці, віком 14–18 років. Багато з них навіть не вміють писати. А дехто саме в колонії вперше ліг спати у ліжко, застелене випраною білизною... Але, все ж таки, це особлива колонія, бо розміщена вона на території монастиря. І тут з нетерпінням чекають на повернення Ющенка.

Ранок у Бережанах. Стоїмо перед монастирем Бернардинів, що височіє над містом. Це і є виховна колонія. Наш провідник – тутешній капелан, покликаний спасти юні душі. Гримаємо у залізні двері. Їх відчиняють і одразу замикають, опиняємось у тісному просторі. Перед нами ще одні двері, позаду – вільний світ. Проходимо повз варту, минаємо готель для родичів засуджених і прямуємо до чотириповерхової будівлі, схожої на гуртожиток. Саме тут живуть і навчаються юні злочинці.

Михайло Леськів працює в колонії вже 17 років, тепер на посаді заступника начальника із соціально-виховної та психологічної роботи. Розповідає: «Монастир існував до 1939 року. Потім був притулок-інтернат для дітей-безбатченків. А вже на початку 50-их тут створили профтехучилище – спеціальний заклад для важких підлітків, що діяв при Міністерстві освіти. Це ПТУ проіснувало до листопада 1983-го. Потім МВС побудувало додаткові приміщення і заснувало Бережанську виховно-трудову колонію. За незалежної України слово «трудова» забрали і тепер Бережанська виховна колонія входить до Державного департаменту України з питань виконання покарань в Тернопільській області», – говорить Михайло Леськів.

Нинішній бережанський контингент – це здебільшого підлітки 17–18 років. Двом наймолодшим – по 15 років, а ще одному 20 літ. «Ми маємо право утримувати до 20 років, а потім, відповідно до Кримінально-виконавчого кодексу, вирішуємо, чи залишити, чи перевести в’язня, але будь-кого, старшого за 22 роки, утримувати не маємо права», – зауважує Михайло Леськів.

Додамо, що в Україні є 10 виховних колоній для неповнолітніх, з них одна для дівчат – в Мелітополі (Запорізька область). У Бережанській колонії сидять хлопці з усієї України, найбільше з Криму, зазвичай, – за крадіжку особистого майна. Також є засуджені за тяжкі злочини: вбивство, зґвалтування. Рецидиви, тобто повторні злочини, вихованці колонії скоюють нечасто – 3–4% на рік.

Один в’язень має з’їдати на 500 гривень в місяць

У Бережанській колонії два відділення, які поділено на групи. Кожна має свого вихователя. Зазвичай, це чоловік з вищою педагогічною чи юридичною освітою.

Держава забезпечує вихованців усім: від одягу до харчування. Для декого життя в колонії ліпше, ніж на волі. Адже засуджені походять здебільшого з неповних сімей, або ж їхні батьки алкоголіки чи наркомани, які також відбувають покарання.

День у колонії строго регламентований. Підйом о 6.30. Ранковий туалет, прибирання. О 7.30 – сніданок, о 8.00 усі шикуються на майданчику. Хлопців ділять на дві зміни: перша йде до школи, друга – в ПТУ та у виробничі майстерні. По обіді «зміна караулу».  Для тих, хто вже здобув освіту, – окремий графік. Можлива робота в гуртках: духовий оркестр чи гурток народного прикладного мистецтва.

Обід о 14.00. В їдальні висить меню. Сьогодні на сніданок – риба тушкована з кашею ячмінною, на обід – суп гороховий, картопля і тушкована яловичина з капустою, масло, хліб, компот. Своя пекарня, на дровах. Норма харчування 3 332 калорії на день. Продукти постачають централізовано. Дещо закуповують на місці. «Економічної кризи поки що не відчули. Продуктами забезпечені на 100%. Були гірші часи. У 90-их ми мали власні поля, де вирощували картоплю і буряк. Тепер ситуація стабільна. Фінансування йде з Державного бюджету: близько 500 гривень щомісяця на харчування одного засудженого», – зазначив Михайло Леськів.

Засудженим видають атестат про освіту без «чорної» мітки

Вийшовши з кабінету заступника директора, підіймаємося на другий поверх, де розташована Бережанська школа №4. Довгий коридор, на стінах різноманітні плакати соціального спрямування. Також карта України, де біля кожного обласного центру фотокартка з характерними пейзажами. «Хлопці часто подовго роздивляються ці фото і дивуються отій красі. Деякі кримчани здивовано запитують, а хіба в нас є море? Мовляв, таке гарне, я ніколи його не бачив...», – розповідає директор школи Борис Новицький. На стіні збоку – портрети гетьманів України, а навпроти стенд – «Високий гість нашої колонії». Це Віктор Ющенко, який відвідав колонію 2007 року.

Заходимо до одного з класів. На перший погляд, усе, як у звичайній школі: на партах книжки та зошити, лише на вікнах грати. П’ятеро учнів, встають, вітаються. Цього суботнього ранку хлопці готують домашнє завдання, вони небагатослівні, соромляться. У класі поруч учнів побільше. Розповідають, що вчитися їм подобається: «Нас тут лише хорошому вчать. Історія, географія...», – наважився на слово найсміливіший.

Борис Новицький працює у колонії вже 23 роки. «Хлопці навчаються з 6 по 11 клас. Наш пластиковий атестат про освіту нічим не різниться від того, що у звичайній школі, без будь-яких позначок. Ми маємо окремий план, погоджений департаментом освіти і науки. У нас нема лише фізкультури, малювання та співів. Усі інші предмети, як і у звичайній школі».

Однак, як зазначив директор, успішність дуже низька: «Є випадки, коли до нас приходять хлопці 17–18 років, які не вміють ні писати, ні читати». Однак чотири випускники цьогоріч готуються до незалежного зовнішнього оцінювання. Вони зареєструвалися в Івано-Франківському регіональному центрі.

Борис Новицький зазначає, що в його роботі головне любов «Хлопців треба любити, – це основне. Навіть скоївши злочин, вони залишаються дітьми зі своїми інтересами, проблемами. Треба допомогти їм зрозуміти, що світ не без добрих людей», – це головна заповідь Бориса Новицького.

Михайло Леськів додає: «Всі стараються одержати добру оцінку, адже кожен позитивний відгук фіксується у «Щоденнику соціально-виховної та психологічної роботи з вихованцем». Це своєрідна індивідуальна програма. Якщо нема зауважень, стягнень, то можна розглядати справу про дострокове звільнення. Тобто, поводити себе добре – це вигідно. Позитивна характеристика, відповідно до статті 107 ККУ, є підставою для дострокового звільнення».

Але не все так гладко. Дотермінове звільнення можливе лише за рішенням суду. «У нас є рада сприяння, педагогічна рада, комісія колонії, після проходження цих трьох «комітетів» можна готувати справу на подання до Бережанського районного суду. Торік умовно-достроково звільнилося 80% засуджених. Ми працюємо… Однак є такі «круті» хлопці, які буквально «хворіють» на колонію для дорослих», – наголосив Михайло Леськів.

Крізь грати видно Бога

Далі прямуємо на поверх вище, тут, так би мовити, спальне відділення. Заходимо до однієї з кімнат, десять ліжок, ідеальна чистота, світло та затишно. У тумбах все ретельно поскладано. Речей небагато, здебільшого, засоби особистої гігієни. Заступник директора Михайло Леськів, демонструючи вміст шухляди, розповів: «Не можна мати одеколони на спиртній основі, бритви – лише одноразові. Також заборонено зберігати гострі речі. На щастя, релігійні конфесії дуже нам допомагають засобами для миття, оскільки коштів не вистачає».

Кімната поруч трохи менша, на стелі зірки та місяць, хлопці самі намалювали. Це чотиримісна спальня з двома двоповерховими ліжками: «Ми нещодавно почали  облаштовувати такі маленькі кімнати, іноді хлопцям так комфортніше», – пояснив Михайло Лесків. Поруч ще одне житло. На тумбах фото, плюшеві іграшки, на стінах – ікони. З вікон видно Бережанське озеро, ліс, річку, місто… На цьому ж поверсі кімната відпочинку: закуття з іконами, багато вазонів і навіть папуга, на стінах висять нагороди, медалі. Хлопці все зробили самі.

Просто коридором – до величезної кімнати. Кінозал. Півсотні засуджених дивляться мультфільми. Щойно зайшли, телевізор вмовкає, всі підводяться, вітаються.

На запитання відповідають неохоче. Віталію 18 років. Він у колонії понад два роки. Через 5 місяців має вийти на волю. Каже, що змінився, відкрив для себе багато нового, в ув'язненні  закінчив 10–11 класи та здобув дві професії. У травні складатиме зовнішнє тестування. Хоче вступити до Дрогобицького інституту фізкультури. Плани на майбутнє – працювати та вчитися. У колонії Віталій повірив у Бога.

Підвівся Артур із Запорізької області, 17 років. У Бережанах сидить чотири місяці. «Тут нормально. Вчуся у 10 класі і на столяра». Вважає, що став кращим. До літа хоче бути вдома.

Ще один ув’язнений Артур, 18 років, у колонії охрестився. «Я свідомо цього хотів. Думаю, хрещення змінить мене».

Капелан Бережанської виправної колонії отець Михайло пригадує, як одного разу охрестилося одразу 15 вихованців. Було 30 хресних батьків.

У колонії чекають на християнина Ющенка

Далі простуємо до будівлі монастиря. Дорогою таблички, на яких десять Божих заповідей та коротенькі повчання: «Іншим пробачай часто, собі ніколи». «Краще гірка правда, ніж солодка брехня». «Розум людини сильніший за кулак».

Проходимо повз спортивний майданчик. «Засуджені Бережанської колонії є учасниками та переможцями Всеукраїнських заочних спартакіад серед виховних колоній», – гордиться вихованцями Михайло Леськів.

Ось і монастир. Тепер тут професійно-технічне училище, де засуджені можуть опанувати чотири спеціальності: слюсаря, столяра-будівельника, муляра-штукатура, швачки. Поряд костел Святого Миколая. Тепер це церква Пратулинських мучеників. Недавно сюди було перенесено мощі цих святих. Монастрир і костел – пам’ятки архітектури XVIІ століття.

За словами отця Михайла, таких монастирів-близнюків в Україні було два – у Бережанах і у селі Фраґа, що в Рогатинському районі на Івано-Франківщині. Останній зруйнований. І тільки завдяки колонії монастир і храм у Бережанах збереглися. До речі, під підлогою храму є крипти, де поховані жертводавці та монахи. Також тут зафіксовані випадки чудодійних зцілень.

Віднедавна, у церкві Пратулинських мучеників щонеділі відправляють Богослужіння: о 8.00 приходять люди з міста, для них відкривають ворота колонії, а о 10.00 – літургія для засуджених. На Різдво, Богоявлення і Великдень спільні відправи для вільних і засуджених. Акустика така, що не потрібно жодних мікрофонів. Але дах протікає. За сприяння Президента Ющенка придбали лісоматеріали, тепер шукають спонсорів, які заплатили б за ремонт покрівлі. Його конструкція досить складна, без фахівців не впоратися. А ще треба відреставрувати знищений давній інтер’єр.

Юні душі зцілюють просто за іконостасом

Коли заходиш у церкву, у вічі впадають картини – найкращі полотна вихованців колонії. За іконостасом – двері у художню майстерню. Простора, світла кімната, хлопці, схилились над роботами. Розповідає керівник художньої школи при Бережанській виховній колонії Юрій Дудик: «Атмосфера у нашому колективі специфічна: ми молимося перед роботою і після, тут не лаються, не курять. Думаю, це вплив святого місця. Близько 10 учнів займаються тут по п’ять годин на день, чотири дні на тиждень. Жодної попередньої підготовки, кожен може спробувати, якщо подобається, залишається».

Юрій Дудик працює у колонії три роки. Спочатку було страшно: «Але тепер подеколи мені легше, ніж на волі. Тут хлопці чітко сконцентровані на своїй роботі».

Зазвичай, засуджені виготовляють скульптурки на релігійну тему, малюють живописні картини, графіку, долучаються до оформлення приміщень колонії. Продавати свої твори – не мають права, але залюбки дарують їх.

«Спершу у художній школі займалися тільки графікою. З часом почали розписувати темперою скло. Пізніше з’явилася різьба. Тепер ми відливаємо гіпсові скульптури невеликих розмірів, потім розписуємо їх. Два останні роки школа посідає перші місця на всеукраїнських конкурсах серед дитячих колоній. Зрештою, ми не готуємо художників-живописців. Наша мета – відкрити таланти, віднайти Боже начало, допомогти хлопцям усвідомити, що вони варті більшого», – підкреслив Юрій Дудик.

Капелан не визнає конфесії злодіїв і вбивць

Отець Михайло Бугай за професією – військовий капелан. Колись працював у військовій частині в Тернополі. У Бережанській виховній колонії уже 4 роки. Розповідає, що з дітьми працювати набагато легше, ніж з офіцерами: «Я не роблю ніякої диференціації між ув’язненими і людьми на волі – та ж сповідь, причастя. Однак тут люди щиріші»

«Коли ми, священнослужителі, переступаємо поріг колонії, то перестаємо бути католиками, православними чи протестантами, ми є капеланами колонії, – розмірковує про специфіку своєї роботи отець Михайло. – У капеланів є певна доктрина роботи в таких закладах. Нам абсолютно однаково, до якої конфесії належить засуджений. Головне, щоб він не належав до конфесії злодіїв і вбивць. Капелани є своєрідними екуменістами. У нас ніхто не має права сказати щось погане про якусь конфесію».

Усі працівники колонії, з ким нам довелося поспілкуватися, визнають, що релігійне виховання має великий вплив на ув’язнених хлопців, допомагає їм у тяжку годину не втратити сенс існування. До того ж релігійні громади заопіковуються підлітками, коли ті виходять на волю. Власне, практика капеланства в Бережанській колонії реалізується вже з років десять. При цьому робота духівника не оплачується. Отець Михайло, як і його попередники, сповняє свій духовний обов’язок на добровільних засадах.

«До духівників інше ставлення, ніж до людей системи, – продовжує отець Михайло. – Засуджені можуть розповісти мені все, знаючи, що про їхню сповідь більше ніхто не довідається. Я так думаю, що кожен вихованець колонії має шанс стати повноцінною людиною».

Довідка.

Унікальна церква Пратулинських мучеників, що у Бережанах, потребує негайного ремонту. Насамперед це стосується даху, який перебуває в аварійному стані. Він повністю протікає, стеля відкрита і вода буквально ллється всередину. Стеля – дуже старовинна, але майже зруйнована. Матеріали для ремонту в колонії є. Потрібні лише робітники, фахівці цієї справи. Також отець Михайло просить всіх небайдужих допомогти матеріально.

МФО 351005

м. Харків, проспект Московський, 60

АКІБ «УкрСиббанк»

Парафія УГКЦ храму Пратулинських мучеників Бережанської виховної колонії м. Бережани

Рахунок (гривні) №26002177489700

ПН: 25935648.

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-10-21 10:34 :12