Новини » Львів 20 березня, 2008, 14:44
Економічне чудо камарильї Андрія Садового засноване на маніпулятивних спекуляціях
Економічне чудо Андрія Садового
Економічне чудо Андрія Садового

Журналістське розслідування

„Немає професійних журналістів, які розуміються на елементарній економіці. Я не бачу програм на економічну тему, які б були цікавими. Є програми, коли, наприклад, «Галнафтогаз» замовляє про себе програму - ну і журналіст ходить, примітивно розказує: отут ми побудували 5 АЗС, а тут ще щось... Це виглядає непрофесійно, я б за таке гонорару навіть не платив», – ці слова директора департаменту „Адміністрація міського голови Львова” Олега Березюка варто винести не тільки в епіграф дослідження природи економічного чуда Андрія Садового, а й у імператив – не платити тим журналістам, які бездумно ретранслюють показники економічної діяльності Львова, що їх оприлюднює прес-служба Львівської міськради.

Але от що цікаво: жоден випадок бездумного ретранслювання цифр і фактів, узятих прес-службою зі стелі чи висмоктаних із пальця, ніколи не був оцінений керівниками міськради як негативний. Натомість спроба елементарного аналізу, що базується на такій екзистенційно-філософській категорії як сумнів (непевності щодо вірогідності, можливості чого-небудь, „Сумніваюся – значить, існую”, бо в даному висліді картезіанське „думати” й „сумніватися” – синоніми), до чого не так рідко самотужки доходять представники ЗМІ, інтуїтивно відчуваючи, що міськрада маніпулює свідомістю громади через напівправду, щоразу викликає різку реакцію офіціозу.

І то аж до такої міри, що начальник управління внутрішньої політики Львівської міськради Остап Процик на прямому ефірі у ведучої Парасковії Дворянин на ТРК „Люкс” відкритим текстом заявляє, що буцімто ворожі й підривні ЗМІ розв’язали проти команди Садового інформаційну – не більше й не менше! – війну. „Ми лаштувалися працювати. Сподівалися на підтримку. А доводиться відбивати нападки. Ми не були готовими до інформаційної війни. Вона відволікає зусилля. Сіє сумнів щодо наших можливостей. Проти нас ведеться цілеспрямована боротьба” – і т.д. в такому ж дусі. Ще трохи й Остап Процик договорився б до того, що то ні хто інший, як преса, винна у низьких показниках готовності міста прийняти „Євро 2012”. Що ж, винахід не новий: аби хоч якось виправдатися за завалену роботу, слід знайти ворога, бодай у вигляді ЗМІ!

„Все впирається в культуру професії і професійну етику. Це є проблема виконавчої і професійної культури. Йдеться про професійну культуру серед журналістів. Коли людина є професійною, то вона собі не дозволяє нічого такого, що трапляється в нас. У Львові є 7-10 професійних журналістів, і коли вони пишуть замовні тексти, то свого замовника переконують: дорогий мій, я напишу добре, але дозволь мені це зробити з точки зору професійної, якісної роботи (щоб було дві-три думки, аналіз). Так воно в кінцевому вигляді буде виглядати певною компіляцією і маніпуляцією, але вона буде професійною і буде викликати повагу. У нашому суспільстві слово «маніпуляція» має лише негативну компоненту. Але маніпуляція – це ніщо інше, як вироблення чогось. У медицині маніпуляція – це ж позитивна професійна дія, але чомусь у журналістиці це слово використовують як суто негативне. Я сам це робив. Я маніпулював на своїй радіопрограмі 10 років - але з корисного погляду. До мене приходили замовники, і вони або відмовлялися, або погоджувалися співпрацювати на професійному рівні. І вони, у першу чергу, були задоволеними, хоча під час програми мали до себе жорсткі питання”,поділився своїм маніпуляторським досвідом ведучого авторської програми Олег Березюк на круглому столі із учасниками майстер-класу шеф-редактора «Телекритики» Наталії Лігачової, зібраного 10 березня у одному із „правильних” ЗМІ, що має партнерські стосунки із Андрієм Садовим.

Зі слів Березюка випливає, що журналістським стандартом є використання двох-трьох думок саме для завивання „джинси” у мімікрійний фантик, щоб за безпринципного догоджання замовнику матеріал справляв ілюзію об’єктивного. Він визнає, що ті 2-3 думки є банальною компіляцією, яка не дорого вартує, але дає широке поле для маніпуляцій свідомістю реципієнта. При тому ці своєрідні (щоб не висловлюватися нецензурно) стандарти накидаються методом підміни понять і на ті випадки, коли певні жанри художньої публіцистики за своєю природою не вимагають компілятивних маніпуляції думками кількох сторін, а засадничо вимагають авторського погляду й громадянської позиції.

Зрештою, скільки б думок різних персон прес-служба міськради у своїх матеріалах не подавала, усі вони – гра в одні ворота. І чиновники, і депутати, яких цитує структура під керівництвом Наталії Міхнової, підпорядкованої Остапові Процику, – усі одностайні в крещендовім патосі. А от там, де ідеологія поступається місцем „цифірі”, починається особливий маніпуляційно-ілюзіоністський фокус, і на арену замість килимового Березюка, виходить маг, якого, на жаль, іще недодемонізовують.

Отож, фокус-покус чари-бари:

Перший заступник міського голови Львова Олег Синютка повідомив про те, що у 2007 році до основного капіталу Львова надійшло 4 млрд 200 тис. грн, з яких зовнішні інвестиції становлять 285 млн грн”, – така інформація з’явилася 14 березня на одному сайті. А така того ж дня на іншому: "У 2007 році в основний капітал Львова проіндексували 4 мільярди 176 мільйонів гривень. Із цієї суми лише 285 мільйонів гривень – це зовнішні інвестиції. Тому розмови та інформація, яку друкують окремі ЗМІ, про те, що Львів не зуміє за 5 років залучити мільярд доларів – не витримують жодної критики".

14 березня відбувалася іще одна подія, на якій працівники мерії ревно захищали свого шефа від критики за неспромогу виконати передвиборчу обіцянку із залученням інвестицій на мільярд доларів. Зокрема присутній на засіданні львівського прес-клубу реформ Олег Березюк оприлюднив довідку із діаграмами „Динаміка капітальних інвестицій в м.Львів” та „Прямі іноземні інвестиції у м. Львів”. За цими картинками низхідне піке капітальних інвестицій, що ось-ось мало зайти в карколомний штопор, синхронно із обранням міським головою Львова Андрія Садового враз стрімко йде вгору: і „гурра-а-а!” темпи приросту у відсотках становлять 77,7 (суперсакральна кабалістика!) проти 2006 року!!!

За цим документом «у 2007 році в економіку міста Львова вітчизняними та зарубіжними інвесторами вкладено 1 312 млн дол. США капітальних інвестицій, що на 78% більше проти 2006 року. З них 60,3% – інвестиції підприємств та організацій міста. Прямих іноземних інвестицій у 2007 році залучено 284,9 млн дол. США, що є найбільшим показником міста за весь період надходження інвестицій в економіку Львова. Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, залучених у підприємства міста на кінець 2007 р. становив 580 млн дол. США.” Ця ж цифра вказана і у п.5 розділу „Гроші для міста” Довідки щодо виконання пунктів передвиборчої програми міського голови Андрія Садового.

А тепер читач мусить сам додуматися, як 284,9 млн дол. США дорівнюють 285 млн грн України?

Якщо не додумається, то буде втішатися запевненням, що на одного мешканця міста припадає 768,8 дол. США (слід так здогадуватися, що прямих іноземних інвестицій).

Довідка щодо виконання пунктів передвиборчої програми міського голови Андрія Садового вказує, що у 2007 р. в економіку міста вкладено 273 млн. дол. США, і це в 4,5 разів перевищує рівень залучених інвестицій у 2006 р. А діаграма „Прямі інвестиції у м. Львів” за такого ж співвідношення (4,5) називає цифру 284,9 (благо що мільйонів доларів, а не гривень!). Похибка на 12 мільйонів несуттєва?

То чи варто після цього всього дивуватися словам депутата Львівської міськради Юрія Кужелюка:«Невідомо, про які кошти говорить пан Синютка. Тут не можна обмежуватися одною цифрою, бо вона, як середньорічна температура у Львові: про щось говорить і не говорить водночас»? Хоч можна й узагальнити: не відомо, про що команда Садового взагалі говорить, тобто вона пашталакає будь-що, аби маніпулюючи цифрами створювати впевненість у тому, що день у день „росте процент жирів у маслі”.

На офіційному сайті міськради заходимо на «ЗЕД та інвестиції», потім з лівого боку клацаємо на «Львів інвестиційний» і потрапляємо на інвестиційний портал Львівщини проваджений Управлінням інвестиційної політики та просторового розвитку Львівської ОДА, до якого Львівська міська рада жодним чином не доклалася.

А в розділі «Інвестиційні пропозиції, промисловість, товари» потрапляємо на банальний перелік львівських підприємств із телефонами їхніх директорів. Та й той застарілий: львівським автобусним заводом усе ще керує Степан Давидяк. Жодної програми залучення інвестицій за авторством команди Садового, офіційний сайт міськради не містить. І це зароджує підозри, що її не існує в природі. Інакше Андрій Садовий та Олег Синютка не оминули б нагоди всякчас посилатися на цю програму як на велике досягнення свого економічного генія.

„Інвестиції самі не приходять – цю сентенцію також під час виборів говорив міський голова сьогоднішній Львова Андрій Садовий. Інвестиції беруть. Інвестиції ніг не мають. На сьогоднішній день вам хочуть запропонувати цифри, а ви самі судіть, самі проводьте економічні аналізи. Ми їх провели. Ми говоримо вам, що темпи приросту капітальних інвестицій (всіх інвестицій: внутрішніх і зовнішніх) з 2006 по 2007 рік зросли на 78 відсотків. У цифрах ви побачите, це є 1 млрд 300 мільйонів доларів. Щодо іноземних інвестицій, 2007 року залучено 284 мільйони американських доларів. Ви самі говоритимете з економістами, чия це заслуга,” – сказав Олег Березюк, абсолютно не маючи претензій до симпатичного йому інтернет-видання, яке приписало Олегові Синютці слова про 285 млн грн зовнішніх інвестиції упродовж 2007 р. Оцінювати рівень інвестицій Олег Березюк запропонував не в „папугах”, а в „удавах”, полічивши, скільки прибуває чартерних рейсів до львівського аеропорту, а саму інвестиційну складову нашого міста він поетично бачить в образі синхрофазотрона, зауважуючи, як вона „розганяється й розігрівається”.

Змальовуючи складові цих інвестицій, Олег Березюк зазначає, що колись вони вичерпувалися будівництвом житла, а тепер – виставкових, торговельних, розважальних та бізнес-центрів. „Цього року ми очікуємо також будівництва перших економічних промислових (хоч це голосно сказано) підприємств, які а) будуть будуватися у місті, б) давати громадянам міста реальність отримання робочого місця”, – поділився планами на найближче майбутнє Олег Березюк.

Та що б не казала камарилья Садового (за 11-томним словником української мови, камарилья – „група осіб при якомусь уряді або правителі, що інтригами скеровує державні справи у своїх інтересах”), усе із шапки вуха стирчать. Бо чого тільки варта заява Садового, про те, що він жодному журналісту не відмовив у спілкуванні, а також вислови керівника прес-служби мерії Наталії Міхнової, які наводить газета „Новий погляд”: «Мер Львова Андрій Садовий має на місяць два телеефіри, два-три радіоефіри, щотижня він дає коментарі представникам ЗМІ, окрім того дає два інтерв’ю в тиждень, коментарі під час виконкому та під час сесії, тематичні брифінги. Мабуть, комусь просто вигідно створювати міф, що міський голова закритий до преси». Може, хтось зі сторони й повірить цій брехні. Однак ЗІКу ніяк не вдається, бо ще від літа 2007 лежать у Наталії Міхнової запитання до інтерв’ю із мером. А зустріч із „відкритим до преси мером” усе ніяк не відбудеться…

І щоб не завершувати на сумній ноті, замість анекдоту підніміть собі настрій пунктом 58 із розділу „Культура, мистецтво, туризм” Довідки щодо виконання пунктів передвиборчої програми міського голови Андрія Садового: „Нетрадиційним для львів’ян стали такі свята як: „Різдво у Львові”, зокрема велика незвична шопка перед Ратушею та „Великдень у Львові”. Ну чи не мав рації той, хто зауважив: за царату радіо не грало?!!

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-03-20 13:51 :31