Новини » Львів 18 лютого, 2008, 13:08
Дрогобичем керує Алла Гладун, а екс-мер Микола Гук звернувся до суду і громади

Сьогодні, 18 лютого, оперативну нараду в дрогобицькій Ратуші провела т.в.о. міського голови, секретар ради Алла Гладун. Як повідомив Микола Гук, минулої п’ятниці йому намагалися вручити трудову книжку, але оскільки це було після завершення робочого дня, він відмовився її взяти. Сьогодні він отримає трудову книжку і залишить кабінет. Про це повідомив кореспондент ЗІКу.

Також Микола Гук сказав, що він звернувся із позовною заявою до суду щодо оскарження рішення сесії, підготував звернення до громади, яке подамо нижче із збереженням стилістики:

«Шановна дрогобицька громадо!

Ось так воно і йдеться до руїни,

Отак ми й загрузаємо в убозтво,

Є боротьба за долю України,

Все інше – то велике мискоборство.

Ці слова Ліни Костенко – про сенс нашого життя і наших вчинків – я узяв за епіграф до мого звернення. Наочний приклад такого мискоборства продемонстрували нещодавно дрогобицькі депутати, оголосивши міському голові імпічмент. Стверджую це абсолютно відповідально, оскільки кожен, хто був присутній на тій сесії (окрім, звісно, депутатів), з прикрістю покидали сесійну залу, так і не з’ясувавши, у чому ж сенс того, що відбулося. Про жодні блага для дрогобицької громади тут не йшлося, про українські інтереси тим більше, а про долю України й поготів. Тут, власне, й творилося велике мискоборство!

Дрогобицька громада, яка обрала міського голову, питання дострокового припинення його повноважень не ставила і не делегувала його депутатам. Депутати не мали жодних правових і моральних підстав вносити це питання в порядок денний та розглядати його. Вони забули, що як депутати, мали б керуватись чинним законодавством, а не емоціями… У чому ж причина такого депутатського свавілля? Все дуже просто – депутатській більшості не подобається Гук. Чому? А тому, що не подобається. Він не з їхнього оточення – у них своїх шість кандидатів на міського голову сидить в сесійному залі… У нього інша життєва позиція, інша ідеологія, інше світобачення… А головне, він не хоче брати участі в їхньому мискоборстві…

Коли б ця більшість мала хоча б одну вагому причину, один приклад порушення Гуком чинного законодавства – його б знищили як посадову особу вже давно, задіявши суди, прокуратуру, УБОЗ, СБУ… А оскільки такого порушення за Гуком не значиться, то залишилося лиш криком кричати: у місті все погано – дороги, благоустрій, перевезення, освітлення і т. д. Так, наше місто далеко не зразкове, але й не з останніх. Є недоліки і в роботі міського голови, пов’язані здебільшого з об’єктивними причинами: злочинне забюрократизоване законодавство про тендерні процедури на виконання робіт за бюджетні кошти, а також – незадовільне фінансування сфери житлово-комунального господарства міста. Якби депутати затвердили кошти на ремонт 100 км доріг, а відремонтовано було лише 5 – міський голова мав би за це відповідати. Але ж депутати затвердили кошти на ремонт лише 5 км доріг, а вимагають відремонтувати – 100. Вимагають благоустрою усього міста, а коштів на озеленення до бюджету не заклали взагалі; хочуть, щоб міський голова освітив все місто, а заклали кошти на освітлення лише мікрорайону вул. Самбірської і то не всього; вимагають замітати все місто, а кошти виділили лише на прибирання четвертої частини міста… І цей перелік бажаного депутатами і реально можливого є досить довгим, і він ніяк не міг служити приводом для відставки міського голови.

Таке, «за залишковим принципом» фінансування житлово-комунальної сфери – не тільки в Дрогобичі, це – загальнодержавна проблема. Оскільки депутати затверджують бюджет, то мають разом з міським головою і відповідати як за стан доріг, так і за стан благоустрою, за проблеми в медичних закладах, садках, школах і за багато інших речей. І цілковитий абсурд звинувачувати в усіх гріхах лише міського голову. Але саме цей абсурд сьогодні і торжествує. Принцип – чим більша брехня, тим швидше у неї повірять – стоїть в основі всієї кампанії проти мене. На проводовому радіо почув виступ секретаря ради пані Гладун. Вона сказала (цитую): «Міський голова порівнює себе з Ісусом Христом»(!?)… Ну чого мені тільки не закидали… – і поганий господар, і чужак для Дрогобича, і аморальний тип, а тепер ще, виходить, і божевільний… Мої опоненти дуже послідовні.

Всі звинувачення щодо підстав виникнення імпічменту підшиті білими нитками, адже до проголошення імпічменту міському голові лідери двох найбільших фракцій готувалися давно і цілеспрямовано: БЮТ прийняв це рішення на своїй конференції ще в листопаді, а «НУ» – у грудні. Щоби винести його на сесію – чекали на щонайменший привід. Саме в лютому їм здалося, що Гук припустився найбільшої помилки. А сталося ось що: у лютому, за рішенням Вищого адміністративного суду, був проданий колишній кінотеатр «Прометей», який вже 15 років не використовувався за призначенням і був доведений за цей час до руйнації. До речі, кінотеатр, як ЦМК, проданий за вищу ціну (тобто, значно вигідніше для міста), ніж, скажімо, ЦМК ресторану «Океан» чи ЦМК магазину «Дієтична їдальня». Зауважу, останні два об’єкти придбали дрогобицькі депутати(?!).

Мушу засмутити ініціаторів імпічменту: жодного відношення до продажу «Прометею» Гук не мав, свого підпису на жодних документах не ставив і не мав права ставити. Ще в березні 2007 року депутати позбавили міського голову права вести приватизаційні процеси і наділили цим правом Управління комунальних ресурсів. Не здійснило злочину і Управління – воно виконало рішення суду, яке, як відомо, ухвалюється іменем України і за невиконання якого настає кримінальна відповідальність, про що пан Янів, як посадова особа Управління, був попереджений прокуратурою.

Депутати Іванців, Сабат, Макарець, Байса та деякі інші постійно наголошують на тому, що з вини міського голови місто нібито котиться в прірву. Аналіз ситуації свідчить про інше. Коли мені довелося стати до керівництва містом, у бюджеті розвитку були практично нулі, а загальний фонд виконувався лише на 70% і, щоби виплатити зарплати працівникам освіти, медицини, культури, комунальної сфери, ми змушені були брати кредити в банку. Нагадаю, що від попередньої влади ми успадкували близько 3 млн грн боргів за виконані та неоплачені роботи. Сьогодні, коли депутати відсторонюють мене від посади, загальний фонд має надлишків до 5 млн грн, у бюджеті розвитку – понад 26 млн і ще близько 10 млн грн мають надійти найближчим часом. На жаль, депутати до цих надбань мають досить опосередковане відношення, що й викликає їхнє обурення. Сьогодні, маючи значний капітал, наше місто нарешті стає на шлях відродження, ми можемо якнайшвидше відремонтувати дороги, площі, тротуари, школи, лікарні, збудувати у всіх мікрорайонах дитячі та спортивні майданчики, відновити функціонування басейну в ДЮСШ, обгородити кладовища, освітити все місто, перенести ринок, зробити красунею площу Ринок та прилеглу до неї територію, облаштувати пішохідні доріжки та прибудинкові під’їзди. І все це – за один рік. Очевидно, саме те, що роботи організовуватиме Гук, а не Макарець, Іванців чи Сабат, що саме за Гука місто отримало реальну можливість оновитися, і не дає спокою амбіціям цих та деяких інших депутатів. А ще, їм конче хочеться розпорядитися й покерувати на свій розсуд капіталом в майже 40 млн грн., здобутим командою під орудою міського голови.

Уже місяць значна частина депутатів від більшості блокує затвердження бюджету розвитку. Наголошую, зумисне блокує! Першим пунктом вони поставили не прийняття бюджету, а проголошення імпічменту. Цей факт красномовно свідчить про їхню «любов» до міста.

Явище імпічменту для Дрогобича не нове. Імпічмент збиралися оголосити багатьом колишнім міським головам. Це був дієвий метод перетворення міського голови на кишенькову фігуру для реалізації особистих планів депутатів, своєрідний спосіб приручення. І приручали. Потім цих голів піднімали на глум громади і вони програвали наступні вибори… Це є небезпечний прецедент для всіх майбутніх міських голів і для самого міста. Побороти його може тільки громада. У Дрогобичі жодний міський голова не втримувався двічі підряд на своїй посаді (і зовсім не тому, що не дбав за місто чи був некомпетентним). А полічіть, скільки депутатів вдруге чи втретє сидять у міській раді, і скільки разів, щоби там сидіти, вони змінили кольори партійних прапорів? І вони ще беруться судити про чиюсь моральність та вершити право… Ці поняття і на поріг їхнього сумління не ступали, а не те щоби стали його єством.

Отож, зняти мене з посади те панство хоче за те, що не вдається йому впрягти Гука у свою бричку, зробити з нього слухняну конячку, яка би жила під постійним страхом можливого імпічменту і виконувала їхні забаганки – кого і на яку посаду призначити, що і кому і за скільки продати, на що очі закрити, кого генпідрядником обрати, куди саме кошти спрямувати і скільки і т.д. Тобто, Гук мав би відповідати, а вони б керували…

Два роки мого перебування на посаді пройшли у постійному протистоянні, цькуванні, залякуванні імпічментом, вимогах відзвітуватися… Доходило до абсурду – державна комісія з питань енергозбереження наприкінці минулого року перевірила місто на предмет його готовності до зимового періоду і виставила оцінку «задовільно», а більшість депутатського корпусу лякала мешканців Дрогобича Алчевськом і прогнозувала в місті катаклізми. Ситуація була і є під контролем виконкому.

Депутати Іванців, Сабат та Байса, деякі інші не шанували жодного міського голову. Критикували Ю. Дацюка, висловлювали недовіру О. Радзієвському, М. Лужецькому. Настала черга Гука. Що ж, як кажуть, воюйте, тільки списи не поламайте. Не об мене, звичайно, об громаду – громаду патріотичного, трудового і чесного Дрогобича. А ця громада ніколи не забуде про минулі «подвиги» нинішніх депутатів – ініціаторів імпічменту – і хто в неї реквізовував самогонні апарати, і хто в міліцейських казематах проявляв до неї садизм, і хто всупереч волі дрогобичан пропхав до Верховної Ради Демінського та регіонала Лавриновича і що від того мав Дрогобич, і хто за безцінь і яке громадське добро прибирав до своїх рук… Дрогобичани добре знають і ціну їхніх справ, і ціну їхніх слів… Гадаю, запам’ятають і те, хто сьогодні зґвалтував волевиявлення 13 тис. громадян.

Зі шпальт газет та з екрану іванцівського «Алсету» депутати Сабат, Іванців, Макарець просторікують про те, що Гук – чужа для Дрогобича людина, що невідомо як він, син політв’язня, вступив до політичного училища… По-перше, це нісенітниці, а по-друге, пильнуйте, шановні, своє минуле, бо там справді пишатися нема чим.

Я народився і виріс у Дрогобичі, тут закінчив школу, в ДУМБ №5 починав свою трудову діяльність, звідси пішов до армію, з якою пов’язав подальшу свою професійну діяльність. У своєму житті маю чим гордитися. І думаю, що мій Дрогобич теж може гордитися тим, що саме дрогобичанин створив 1989 року «Просвіту» у Севастополі, що дрогобичанин був делегатом першого з’їзду Спілки офіцерів України, що дрогобичанин за дорученням голови Верховної Ради України І. Плюща організовував у Севастополі 1 грудня 1991 р. референдум і домігся, що місто віддало 54% голосів за незалежну Україну; що дрогобичанин одним з перших на Чорноморському флоті приймав присягу на вірність Україні; що дрогобичанин у 1992-1994 рр. служив у Міністерстві оборони і долучився до створення та становлення Збройних Сил України; що дрогобичанин започаткував у Севастополі першу українську газету, почав видавати перші українські книги, виборов українські школи і класи, що дрогобичанин є лауреатом міжнародної премії Ліги українських меценатів ім. Д. Нитченка та премії українських мариністів ім. В. Окуневського… І хіба дивно, що саме цього дрогобичанина Дрогобич обрав своїм головою? Що покладете ви супроти на терези – свої маєтки, рахунки в банках, дорогі іномарки? А совість куди сховаєте?

Не минули для мене безславно і майже два роки на посаді міського голови. За моєї каденції люди отримали цілоденно воду, всю ніч стало горіти світло на вулицях, реконструйовано парк та площу перед пам’ятником Іванові Франку, облагороджено та зариблено озеро в парку Б. Хмельницького, відкрито два супермаркети «Сільпо» та «Фуршет», освітлено мікрорайон вул. Самбірської, прокладено хідник з бруківки на вул. Шевченка, відкрито відділення спіральної томографії, завершено роботи з відкриття відділення гемодіалізу, вводиться в дію пральня пологового будинку, комп’ютеризовано всі школи, на 500 дітей зменшилась черга в дитячі садки, перекрито в місті дахів більше ніж за всю попередню каденцію, поставлено лавочки на пл. Ринок, біля пам’ятника Т. Шевченку, придбано два сучасних автомобілі-сміттєвози, дві «швидкі допомоги», обновився студентський парк, введено в дію новий цвинтар, вперше в Дрогобичі проведено фестиваль електронної музики, бойківський фестиваль, місто стало зустрічати Новий рік біля Ратуші… Нехай це невеликі, але все таки успіхи в житті міста. Мої опоненти їх зовсім не бачать. І тут нічого не вдієш. Одні люди і в калюжах бачать зорі, а інші – в зорях калюжі…

Ще раз наголошую, моїм опонентам потрібний ручний голова. Якщо їм вдасться змістити з посади Гука, то в його крісло пересяде пані Гладун – так звана, депутатська мати, і тоді вони не матимуть жодних проблем, адже ніхто не накладе вето на їхні незаконні, або такі, що не мають користі для громади, рішення… Отже, за рішенням про відсторонення від посади міського голови проглядаються виключно меркантильні, вузько партійні інтереси. Чи цього хоче громада?

Щоб домогтися імпічменту, лідери більшості залякали частину своїх однопартійців імперативним мандатом. Кожному наголосили особисто: хто не проголосує за відставку Гука – буде позбавлений депутатського мандату. Це подіяло… Ось таку демократію і повагу до особистості демонстрували партійні лідери. Поняття – людська гідність і честь замінила партійна дисципліна. Перед кожним стояв непростий вибір – партійний квиток чи порядність і сумління. Громада тепер знає хто і як цей іспит склав…

Хочу спростувати ряд звинувачень депутатів на свою адресу.

Звинувачують, що Гук не поважає депутатів.

Я з повагою ставлюся до кожного – до депутата чи простої людини –, стараюся допомогти всім, хто потребує. Річ в іншому – депутати часто самі себе не поважають і один одного. Ще не було такого пленарного засідання, яке б розпочалося рівно о 10 ранку. Більшість депутатів взагалі не з’являлися на цілий ряд вечірніх засідань.

І ще один красномовний факт «служіння» депутатської більшості інтересам громади. Минулого року міський голова виніс на сесію проект ухвали про розподіл між депутатами округів, аби люди знали, до кого з депутатів вони можуть звернутися безпосередньо, а депутат, у свою чергу, мав би знати, за яку конкретно ділянку роботи він відповідає. Не проголосували. От і до цього часу вони відповідають за все і нізащо. Чи не пора би і їх притягнути до звіту – а ви, що зробили для нашого міста, крім того, що поганили міського голову на кожному кроці?

Не можу оминути увагою звинувачення на адресу міського голови лідера «НУ» пана Іванціва в корупції. Фактів не наведено жодних, а тінь кинуто. А ось сам Іванців успішно сприяє розтринькуванню міських коштів. Це він лобіював у міському бюджеті 30 тис. на свою приватну фірму «Алсет», це він намагався поза чинним законодавством отримати земельну ділянку під будівництво багатоквартирного будинку, це він наполягав, аби міський голова продав хімчистку «Космос» в центрі міста за ціною, менше ніж 100 дол. за м. кв., це він поза конкурсом лобіював земельну ділянку для своєї родички на вул. П. Орлика… Я вже не згадую про те, за яку він ціну придбав в центрі міста приміщення під «Алсет», і як по-варварськи поставився до реконструкції цієї історичної пам’ятки. А як її «по-господарськи» утримує – досить з площі Ринок глянути на фасад «Алсету». Невже я маю потакати Іванціву, аби він мені імпічменту не оголошував? Фігура Іванціва найбільш одіозна, хоча перелік прізвищ депутатів та їхніх «надбань» можна продовжити…

Звинувачують, що міський голова часто накладає вето.

Кожне вето міського голови – це його реакція на протиправні дії частини депутатів, яке можна подолати двома третинами голосів. Тих двох третин більшість не набирала, тому що меншість підтримувала позицію міського голови, тобто ставала на позицію законності. Один приклад. Більшість внесла зміни в регламент, за якими під час голосування громадян Дрогобича мали б випроваджувати із залу засідань, аби ті не бачили, який депутат і як голосує. Міський голова наклав вето на цю ухвалу, бо вона суперечила чинному законодавству і порушувала принцип відкритості дій влади, а також виводила депутатів з-під контролю і ставила їх над громадою.

Отже, накладання вето – це обов’язок міського голови перед законом і громадою.

Звинувачують у продажу колишнього кінотеатру «Прометей».

Міський голова до приватизації ДКП «Прометей» не має жодного відношення. 20 березня 2007 року депутати ДМР, схваливши Положення про Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради, позбавили міського голову повноважень щодо приватизації комунального майна. Від 20.03.07, згідно із затвердженим депутатами Положенням про Управління комунальних ресурсів, ці права належать цьому Управлінню. Пункт 2.6 Положення констатує, що управління «здійснює в процесі приватизації повноваження власника по управлінню майном, що перебуває у власності територіальної громади м. Дрогобича», а згідно з пунктом 2.14 «здійснює процедуру приватизації майна та продажу земельних ділянок комунальної власності територіальної громади м. Дрогобича в порядку, встановленому чинним законодавством».

Згідно з цими пунктами Положення Управління і здійснило приватизацію ДКП «Прометей». Чи порушило Управління чинне законодавство – на те ми отримаємо відповідь прокуратури. Міський голова скерував міжрайонному прокурору листа з проханням в порядку нагляду провести перевірку щодо відповідності чинному законодавству наказу начальника Управління комунальних ресурсів щодо приватизації ДКП«Прометей».

Міського голову звинувачують в тому, що він продав землю під нафтопереробним комплексом «Галичина» за безцінь, начебто обдуривши депутатів.

Звинувачення безпідставні. За це рішення проголосувало 28 депутатів. І ОДА, і її голова пан П. Олійник це рішення схвалили. Ціну визначав не Гук, а державний експерт. Вона становить 22 грн за м. кв. І це за землю, яка за 150 років пропиталася наскрізь мазутом, яка була під нафтопереробним заводом і буде, допоки стоятиме цей завод, і ніхто його не вивезе за межі Дрогобича. Завдяки цій операції ми залучили інвестицій 26 млн.грн, разом з тим отримали гарантію, що завод не закриють, не поріжуть, а він буде реконструйований. Тільки політичні авантюристи, які керуються принципом – чим гірше, тим краще, можуть бути проти залучення цих коштів до міського бюджету. Ці кошти ми поклали на депозит в банках «Хрещатик» та «Укрексімбанк» і щомісяця додатково отримуватимемо 280 тис. грн відсотків за депозитом. Чи добре від цього місту? Добре. Але зле Байсі, Сабату, Іванціву – бо це не їхня ідея та ініціатива. Бо не вони для цього працювали. А ось розподіляти ці кошти вони готові і без міського голови…

Я ніколи не відступав перед труднощами. Не відступлю і перед добре спланованою, скоординованою і, головне, – не правовою навалою депутатської більшості. Боротимусь, допоки стане сил. Мною вже вжито ряд заходів: направлено подання голові Верховної Ради України щодо розпуску Дрогобицької міської ради; направлено звернення в прокуратуру щодо законності рішення Дрогобицької міської ради про відсторонення від посади міського голови та розпорядження секретаря ради про звільнення міського голови; направлено позовні заяви щодо визнання цих документів не правочинними в суд. Відповідь буде негативна – піду у відставку, але якщо відповідь буде позитивна – мають піти у відставку депутати більшості.

Перед громадою не маю за що ховати очі. Я служив їй, служу і буду служити… доки на це буде воля Божа.

Завершити це звернення хочу рядками Ліни Костенко:

Єдиний Боже!

Все обсіли хами.

Веди мене шляхетними шляхами.

І не віддай цим людям на поталу,–

вони вже іншу віру напитали.
Одплач в мені, одплач і одболи,—
вони ж моїми друзями були!

Слава Україні!

Міський голова Дрогобича Микола Гук».

 

 

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-02-20 07:12 :45