Новини » Політика 15 серпня, 2007, 17:18
Мене зрадив сам Ющенко. Не обійшлося і без Пєті, – Іван Гаврилюк

Прес-конференція народного артиста України й екс-депутата Верховної Ради Івана Гаврилюка, на якій він звинуватив Ющенка у зраді, відбулася у Центрі політичного прогнозування газети «Високий Замок».

Цей захід, який пройшов 10 серпня, зацікавив лише трьох представників місцевих інформагентств. Решта журналістів з невідомих акторові причин проігнорували його, примусивши подумати, що працівники львівських ЗМІ взагалі не знають, хто такий Іван Гаврилюк.

Перед тим, як оприлюднити причину, з якої він захотів поспілкуватися із пресою, Іван Гаврилюк попросив не сприймати його, як ображеного депутата, актора чи мужчину. «Мені неприємно, що мною знехтували мої колеги по парламенту, які спаплюжили мої принципи, хоч я багато років служив Президенту, партії, Україні загалом. Я й при комуністах робив дивовижні речі, сидів в КГБ! Я сповідую прості моральні засади, мені моя мама завжди казала: «Івасю, Господь все бачить». І я цим керувався, коли 2002 року виграв вибори у серйозного фінансового барона Ореста Фурдичка. Мене тоді «Наша Україна» кинула на найважчий і найстрашніший 126 округ. І я виграв! Незважаючи на те, що в мою «Ниву» на перевалі стріляли, а Давимука тоді заявляв, що на 126 окрузі Гаврилюк не виграє. А я виграв, і горджуся, що як депутат зміг поміняти молодим людям долю, сім дітей від смерті врятував, профінансувавши складні операції в нас і за кордоном. І ось тепер мене зрадили», – не приховував свого розчарування Іван Гаврилюк.

Усе трапилося після двох розмов з Президентом

Як з’ясувалося, зрада полягала у тому, що Іван Гаврилюк опинився у передвиборчих списках «Наша Україна – Народна Самооборона» на непрохідному, 144, місці.

Найбільше вразило народного артиста те, що це трапилося після двох його розмов із Президентом, під час яких Ющенко запевнив свого колишнього позаштатного радника в тому, що все буде гаразд.

«Щось дивне трапилося, бо два місяці тому Віктор Андрійович казав, що все добре, і 6 серпня також. Але от я побачив, що стою сто сорок четвертим у списку. І йдеться не тільки про мене, бо поза рискою окрім мене опинилося багато достойних людей. У мене був шок, я емоційна людина, заспокійливе довелося жменями пити! Я відчув, що потопталися по моїй душі, свідомості, очах!»

Що могло послужити причиною такого казусу, Іванові Гаврилюкові було важко пояснити. На його думку, для цього могла бути одна причина і безліч приводів. Здетонувати таке рішення могли різні випадки. Наприклад те, що Іван Гаврилюк на політраді мав різкий виступ щодо попередніх списків, у яких коли не брат, сват, дочки, мами і всі родичі гарбузові. «Навіть коханки депутатів Верховної Ради у прохідному списку є, не буду, правда, персонально називати, але таки є! Добре, що нема педерастів, хоча точно я не знаю», – зауважив Іван Гаврилюк.

Іншим детонатором могла стати критика, спрямована проти Олексія Івченка. «Я часто приходжу на Байкове кладовище в Києві до могили Івана Миколайчука, там навпроти неї – могила Кравченка, який «застрелився», а далі маленький хрестик до пояса – то могила Ярослави Стецько! Я був шокований тим, що будучи міністром Івченко, який очолив Конгрес українських націоналістів, не поставив Славі Стецько гідного пам’ятника. Я сам у душі націоналіст, і це мене обурило, тому я дозволив собі такий закид, після якого Віра Улянченко сказала: «Ванєчка, молодєц!». А мій друг тоді зауважив: «Іване, ти б менше гавкав»…

«Я приїхав попередити галичан: не голосуйте за цю політичну силу»

Зрештою, Іван Гаврилюк ні про що не шкодує, бо вважає, що ця ситуація вкотре підтвердила, коли настає момент очищення, то слід починати із себе: «Я приїхав попередити галичан – не треба голосувати за цю силу! Їхні заяви – фальш! Я знав це й тоді, коли Зінченко розкрив певні речі, але не хотів долучатися тоді до критики, щоб вороги не мали підстав говорити, що буцімто українці самі себе нищать. Зараз кажу вже про це відверто, але не для взаємопоборювання. Списки на останньому з’їзді «Нашої України» були подані в алфавітному порядку. Я чекав підлості й гидоти від усіх, бо вже мав такий сумний досвід (на попередніх виборах мені Безсмертний сказав, що я 37, а насправді 94 виявився). Але тільки не від Ющенка. Мене колотить вже три дні. Мене зрадив сам Президент! А тільки два місяці тому він мене із дружиною запросив у гості, цілий день ми були в нього дома, він запрошує до себе артистів, письменників добрих, журналістів. Тоді він вислухав мене й спересердя (хоч насправді він рідко коли лається) вигукнув: «От засранці, неправильно мене поінформували!». А далі узяв моє лице в долоні і сказав: «Усе буде добре!» Та й 6 числа Президент сам зателефонував і запевнив, що все добре. Мені казали всі: «Їдь у Крим, їдь в Карпати, в Гуту, проси, всі ж просять, то чого ж ти не можеш? А я, справді, просити не можу… Це вже третій раз на моєму віку мене так зрадили.»

Першою зрадою Іван Гаврилюк вважає те, як із ним обійшлися при створенні у Львові кіностудії «Галичина-фільм». Він брав діяльну участь у створенні цієї структури, та у день, коли відбувалася її репрезентація, і він виголосив тост за розвиток українського кінематографа, трапилося незбагненне: «Мене здали. О 4 годині ранку із кімнати в готелі «Львів», де я зупинився, мене забрало КГБ на другий поверх у готелі «Жорж» (чи тоді «Інтурист»? – ЗІК). Тримали кілька днів, аж поки мене не визволив особисто Євген Марчук». Другої зради Іван Гаврилюк зазнав із фільмом «Молитва за гетьмана Мазепу». Третьої – із Віктором Ющенком, на підтримку якого свого часу пішов у політику.

«Це все заздрість людська», – гірко втішає себе народний артист. – Але прикро, що у нас зараз не потрібні люди, які говорять правду! Я не хочу нічого поганого про Ющенка казати, бо всі знають, що коли при мені хтось починав говорити погано про Віктора Андрійовича, то я міг і в голову дати!»

Не обійшлося без Олійника

У випадку із третьою зрадою, Іван Гаврилюк вважає, що в цій справі узяв участь Петро Олійник: «Без цього точно не обійшлося!» До речі, відгуки артиста про голову Львівської облради є не просто критичні, а по-справжньому саркастичні. Особливо, коли він описує його поведінку під час «фосфорної аварії».

«Сам я мешкаю у Києві, але родом із хутора Заставного, що 2 км від Ожидова. Якраз їхали додому, побачили, що там горить, викликали пожежних, дочекалися, і поїхали в село. Я не ховався в хаті, бачив потім, як прибувало начальство. Як Кузьмук, випивши перед тим 2 л горілки, сказав, що це Чорнобиль-2. А це була не катастрофа, а локальна аварія, тільки людям це треба було одразу пояснити. А ніхто ж з керівництва нічого не пояснив. Я взагалі дивуюся, як іще на роботі досі залишаються Петро Олійник і Мирослав Сеник? Чому нема публічного осуду, демонстрацій? На третій день аварії до Ожидова приїхав Олійник, щось бекав-мекав, а коли селяни запитали про компенсаційні виплати, то заревів: «А за що?». Далі поїхав у Крим, бо ж там Президент – чоботи царські цілувати! А в той час в зоні аварії покидьки попіднімали на 20 % ціну на воду і хліб! Я подзвонив Президентові і прямо сказав: «Там є Пєтя лисий», але Олійник його переконав, бо привіз Президента. А Президент, як людина висока, швидко ходить, от ідуть вони оглядати перекинені вагони, а перед Президентом Олійник так і стелеться, сопе, але лізе на штрек, падає, а дереться із усіх сил. Аж Плющ не витримав і каже до мене: «Дивись, як Пєтя зараз проковтне пару шпал»…

А Сеник тільки вчора (9 серпня, – ЗІК) повернувся, не хотів переривати відпустки й цинічно заявляв: «Я перевіряв на фаховість своїх заступників!» Та нехай куплять або я їм подарую по револьверу (у мене їх багато) – нехай застреляться!», – не стримував себе у висловлюваннях Іван Гаврилюк, не зважаючи на те, що свого часу баба Ванга сказала йому: «Ти Божий чоловік. Ніколи за себе не мсти, твої вороги Господом відмощені будуть!».

«У політиці я себе не бачу»

Отож, побачивши ницість українського політикуму під час Ожидівської аварії й переживши третю зраду, Іван Гаврилюк 7 серпня подав В’ячеславові Кириленку заяву не тільки про вихід із Ради партії, а й і з самої організації. Категоричною вимогою актора було – взагалі вилучити своє ім’я із виборчого списку.

«У політиці я тепер себе не бачу. У якійсь іншій партії також. Я ж не Тарас Чорновіл, щоб переходити до іншої партії. Я йшов у депутати, бо мене покликав Ющенко. Це була спроба мати інструмент – соціальний статус, який давав можливість зробити найбільше добра для людей Західної України для того, щоб помогти своєму округу, там багато біди було, і я по змозі допомагав людям, сповідуючи принцип: зробив добро – забудь! Я не брав хабарів, хоч тричі мені їх пропонували. Раз, коли голосували за Литвина, – 50 тисяч масних доларів один у кульку в туалеті пропонував, я послав його далеко. Другий раз, коли пропонували перейти й більшість, – мільйон, а третій – коли треба було Ющенка зрадити, то вони тоді купили Тараса за мішок доларів. Я зараз не бачу в політиці достойних людей».

«Я не прихильник бути в якійсь партії. У Верховній Раді я сам по собі працював на імідж Президента – тільки для цього! Політика – це суцільний фальш, велика брехня, це гра, 99% політиків – брешуть і при тому говорять про святі Біблійні речі! Я не знаю хто впливає на рішення Президента Кириленко чи Балога, мене це не цікавить, як не цікавило в кіно, хто із ким спить і горілку п’є. Коли секретаріат очолив Вітя Балога, я гриз паркет від сміху, знав його, як він сидів у партії «Реформи і Порядок»», – сказав Іван Гаврилюк, зауваживши однак, що не радить галичанам голосувати проти всіх.

Отут і вилізло шило з мішка. Іван Гаврилюк спробував було пояснити, що у випадку голосування проти всіх, бонуси отримають Регіони, Наталя Вітренко чи Партія любителів пива. Однак це не виглядало переконливим, тоді він сказав: «Програма Тягнибока мені як націоналісту близька – за неї можне голосувати. Є ще Юлія Тимошенко – то треба, очевидно, віддати голос цій силі».

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-02-19 00:27 :27