Новини » Політика 1 лютого, 2005, 15:41
Володимир Зубанов: Проведемо Партію державного нейтралітету України у парламент. І це буде для України повна сенсація

Вперше після бурхливих президентських виборів, у Львів приїхав дещо нетрадиційний для звичного галицького середовища політик – представник так званих «донецьких». Народний депутат Володимир Зубанов, починаючи з літа минулого року, заявив про свою активну політичну позицію створенням Партії державного нейтралітету, однак дійсно йому вдалося «прославитися» завдяки дещо іншому ходу. Пан Зубанов практично за кілька днів перейшов з рангу депутата-мажоритарника, відомого у Харцизьку, що на Донеччині у політика, яких називають гравцями. Ризигнуючи з депутатського мандату, він подав заяву про складення повноважень у Верховній Раді. Пояснив такий хід Володимир Зубанов турботою у розбудові новоствореної партії. Проте більшого розголосу набуло пояснення такого кроку – намагання звільнити депутатське місце для свого патрона Віктора Януковича. Однак, дива для екс-кандидата у Президенти не сталося – Верховна Рада двічі відхилила заяву Зубанова. Перебуваючи у Львові, борець за нейтралізацію України перш за все намагався у найяскравіших фарбах описати переваги партії і, вболіваючи за збільшення її членів з числа галичан не цурався і загравань з «західняками», і легкого паплюження свого боса Януковича.

– Пане Володимире, наскільки актуальною для українців сьогодні є тема «нейтральності» держави?

– Ще у червні я і мої однодумці заявили про створення нової загальнонаціональної партії, назва якої Партія державного нейтралітету України. Це наша відповідь на запитання, що досі залишається без відповіді і яке знову стане визначальним на виборах 2006 року: котрим шляхом повинна йти Україна. Отож, узагальнивши досвід інших країн, ми дійшли висновку, що найбільш реальним і прийнятним для України є варіант вступу до Європейського Союзу в статусі позаблокової нейтральної держави. Адже теза «нейтральності» країни була виписана ще у Декларації про суверенітет, прийнятій 1990 року, і саме ця теза лягла в основу референдуму за незалежність України. Тобто, її схвалив народ України. Однак, обидва президенти, і Кравчук, і Кучма, ніколи не поверталися до неї, а Леонід Данилович сповідував «багатовекторність», яка ні до чого доброго не привела. Окрім того, стаття 17 Конституції проголошує, що Україна не повинна мати на території іноземних військ чи іноземних баз. І я не знаю, чому ми не користуємося Конституцією, чому не проводимо інтенсивних переговорів з Росією стосовно виведення її військ із Севастополя.

Зрештою, під час останніх виборів ми пересвідчились: через різновекторність кандидатів наше суспільство мало не розкололося. Саме тому питання нейтральності зараз на часі, як ніколи. Саме тому, партія змагатиметься за те, щоб привести нашу країну до Євросоюзу у статусі нейтральної, а не члена НАТО. Бо членство в НАТО призведе до великих конфліктів: як внутрішніх, оскільки Схід-Південь України не сприймуть цього, так і зовнішніх – Росія також не сприйме такого шляху. Та й ми не можемо не зважати на позицію тих країн Європи, які не бажають бачити Україну членом НАТО, бо розуміють, що Україна в НАТО – це посилення позицій США на європейському континенті.

– Ви почали роботу над створенням партії зовсім недавно, влітку. Отож, які у Вас успіхи на ниві партійного будівництва? Яка кількість членів партії? І за рахунок чийого електорату Ви плануєте залучати симпатиків?

– Справді, про започаткування партії ми повідомили влітку минулого року, напередодні президентської кампанії. Тоді більшість моїх друзів вважали, що за наших можливостей, не маючи адмінресурсу та олігархів за спиною, нам не вдасться навіть зареєструвати партію, адже для цього треба було зібрати підписи і полагодити ще дуже багато процедурних питань. Але ми все ж таки взялися до роботи, почали працювати з населенням і побачили, що для великої кількості людей наша ідея є близькою, і вони готові нас підтримувати. Тож за два місяці ми зібрали необхідну кількість підписів, не використовуючи ні великих грошей, ні адмінресурсу. І 14 жовтня Мінюст зареєстрував нашу партію під номером 101.

Власне, незважаючи на те, що з моменту реєстрації пройшло тільки два з половиною місяці, ми маємо серйозні впливові осередки на Київщині, Одещині, Полтавщині, Харківщині. Зараз розбудовуємо структури у Черкаській, Кіровоградській, Донецькій, Дніпропетровській, Миколаївській і Херсонській областях, тобто, ми рухаємося вперед, не зупиняючись. На цей час у нас 720 членів партії, але ми й не хочемо, щоб у нас було 300 тисяч, навпаки, бажаємо бачити серйозну команду, яка буде в змозі досягати конкретних цілей. Перша мета – вибори 2006 року. Якщо ми хочемо, щоб наша ідея запанувала в масах і щоб країна рухалася у напрямі, який ми обрали, то повинні мати своїх представників і у Верховній Раді України, щоб приймати відповідні закони, і в обласних, міських, районних радах. І новий Закон про вибори на пропорційній основі нам надає таку можливість. На мою думку, маючи за плечима добру ідею, навіть така молода партія , як наша, може розраховувати на подолання тривідсоткового бар’єру як в містах, так і в Україні в цілому. Хоча і скептиків не бракує. Однак, судячи з тих кроків, які ми робимо, з того, як до нас ставиться населення, як підтримує нас, я більш ніж впевнений, що 2006 року ми потрапимо у парламент. І це стане для України певною сенсацією.

– Яка мета Вашого візиту до Львова, до міста, у якому Ви не є надто популярною політичною фігурою, а радше – просто невідомою?

– Сьогодні ми розбудовуємо осередок у Львові, і я маю зустрічі з майбутніми партійцями. І ми їм говоримо, що не зважатимемо на те, кого вони підтримували – чи Януковича, чи Мороза, чи Ющенка. Головне, щоб вони сповідували ідею майбутнього нашої держави як нейтральної країни у Європейському Союзі.

В Україні є певні центри. Донецьк – це індустріальний центр, Київ – серце України, а Львів – це духовний і політичний центр України. І якщо хтось прагне у короткі терміни розбудувати партію, то куди йому їхати, як не до Львова. У Львові бував вже не один раз і давно хотів зблизька познайомитися з галичанами. До того ж, у мене добрі стосунки з депутатами від «Нашої України», які обрані від Львівщини, з якими також радо зустрінуся, так би мовити, на їхньому електоральному полі. Зрештою, я приїхав, щоб відповісти на запитання львів’ян щодо мене і партії, порадитися, почути думки про те, як львів’яни ставляться до головної ідеї партії.

– З ким саме з львів’ян-депутатів Ви спілкуєтесь?

– У мене нормальні стосунки з Ярославом Кендзьором, Петром Олійником, я знаю Стецьківа, свого часу ми з ним були членами однієї партії НДП. Тобто, у мене добрі взаємини з усіма народними депутатами від Галичини, от хіба що з Тарасом Чорноволом не склалося.

– Зовсім недавно Ви заявляли, що хочете відмовитися від депутатства. Відтак, у деяких ЗМІ з’явилися повідомлення про Вашу запопадливість перед Януковичем, в інших – про намагання присвятити себе розбудові партії. Чи це був продуманий піар-хід?

– Це Ярослав Кендзьор перший сказав, що я звільняю свій округ під Януковича, і з його легкої руки така інформація поширилась по всій Україні. Але це зовсім не так. Я – депутат-мажоритарник, обраний на Донеччині, і я на своєму окрузі завжди активно працював, близько 300 виборців щомісяця звертається у мою приймальню, і ми намагаємося разом вирішувати їх питання. Якщо ж я взявся за розбудову загальнонаціональної партії, то, відповідно, своїм виборцям можу приділити менше часу. Що з цього приводу можуть доброго сказати виборці? Нічого. Навіть зараз як мажоритарник я мав би працювати в окрузі. Тому я і вирішив звільнити округ, щоб на моє місце прийшов хтось із поважних людей, який би сповна дбав про інтереси виборців. І, повірте, конкурс був би дуже великий, адже це останній округ, у якому ще можна було висунутись. Однак, хто пішов би на вибори, – це ж було невідомо.

До слова, була розповсюджена інформація і про те, що Зубанова попросили, аби він звільнив округ, і ніби за це йому запропонували чи то гроші, чи то місце у прохідному списку, чи то підтримку у справі розбудови партії. Така думка має право на існування, Але... Якщо хтось з олігархів дав би грошей на розбудову партії, то це стало б відразу відомо. Те саме сталося б, якби хтось запропонував би свій адмінресурс, скажімо, партія Регіонів передала б нам частину своїх осередки... Гроші олігархів, адмінресурс – це тільки б зашкодило розбудові партії. Тому я відкидаю такий шлях. І ще раз наголошу, моя відмова від депутатства була пов’язана виключно з ідеєю розбудови партії, з бажанням реалізувати своє переконання, що майбутнє України – в нейтралітеті. І жодних домовленостей з Віктором Федоровичем не було.

– А як щодо піару?

– Мої друзі напівжартома кажуть, що загалом усю президентську кампанію я використав як піар для себе. Річ у тім, що я ніколи не відмовлявся виступати в прямому ефірі, навіть на «5 каналі» щиро відстоював свою думку. І плюс оця історія з відмовою від депутатства. Про мене справді почали говорити, і тепер близько 70% людей, які підходять до агітаційних наметів, знають політика Зубанова. Але, ще раз підкреслюю, складання депутатських повноважень – це не був піар-хід. Верховна Рада двічі голосувала з цього питання, і я зараз міг уже не бути депутатом.

Наскільки Ваша партія є самостійною? Ви стверджуєте, що за Вами олігархи не стоять і одночасно, що грошей у вас не так, щоб багато. Виникає підозра, чи Партія державного нейтралітету України не черговий технічний проект?

– Авжеж, мені можуть закинути, що оскільки я член фракції Регіонів, то щоб не робив – створював партію чи щось інше, – воно все йде від партії Регіонів. І що це буде «кишенькова» партія – разом задумали і маневрують. Депутати від «Нашої України» мені радили: «Володя, є простий вихід, вийди з фракції Регіонів і йди в незалежні, або до нас». Але у тому й річ, що я до «Нашої України» не можу перейти, бо розбудовую партію, яка – посередині.

З фракції ж Регіонів не виходжу виключно з огляду на моральні аспекти. Ми йшли на вибори однією командою, і зараз я не можу підвести своїх виборців. У мене на окрузі за Януковича проголосувало 95% виборців. І якби я покинув фракцію Регіонів, то до мене відразу було б таке ставлення, як нині у Львові до Тараса Чорновола. А я цього не хочу.

Отож, ми не збираємося блокуватися ні з партією Регіонів, ні з «Нашою Україною». І вважаємо, що самостійно зможемо набрати і 7%, і 8%. Вже зараз готуємо дуже потужний інформаційний наступ, будемо рекламуватися і на радіо, і на телебаченні. В результаті, все більше людей підтримують нас, і серед них є багато таких, які мають гроші і готові їх вкладати в рекламу партії.

Зверніть увагу, політик Янукович зазначає, що його партія виступає за позаблоковість, політик Медведчук, що СДПУ(О) виступає проти вступу в НАТО. Значить, рано чи пізно вони почнуть говорити «ми за нейтралітет», але це слово – ключове у назві нашої партії, і вони будуть її «розкручувати». Далі. Єдиний законопроект, який внесений на розгляд Верховної Ради і у якому йдеться про статус нейтралітету – це мій законопроект, всі пріоритети – у нас. Тобто, я прогнозую, що все більше політичних сил будуть брати на озброєння ідею нейтралітету, і все це загалом працюватиме на нашу користь, бо це наша ніша, і її ніхто у нас не забере.

– У ролі кого Ви зараз бачите Віктора Януковича – лідера та соратника на парламентських виборах, чи політичного невдахи, зв’язавшись з яким, буде важко досягти успіху?

– Майбутнє Віктора Януковича залежить виключно від нього, і я думаю, що це майбутнє досить складне. Він набрав 12 мільйонів голосів, але дуже багато людей голосувало не так за нього, як проти Ющенка і за зближення з Росією. Водночас Віктор Федорович у ході кампанії потягнув на себе багато негативу. По-перше, це біографія, яку люди по-різному сприймають. Ще гірше те, що у своїх виступах він неодноразово вдавався до образливих слів. По-друге, треба вміти програвати: звернення до Верховного Суду – це, на мій погляд, був дуже хибний шлях. Навпаки, потрібно було привітати переможця, поговорити з Ющенком по-чоловічому і потиснути руку. Власне, своєю поведінкою Янукович сам собі дуже нашкодив. Тому, ще раз, його майбутнє дуже невизначене, як і партії Регіонів.

– Яке Ваше ставлення до призначення Юлії Тимошенко в.о. прем’єр-міністра, як Ви оцінюєте перші кроки уряду?

- Призначення виконувачем прем’єра призвели до суперечливих коментарів, навіть всередині «Нашої України». Але, думаю, все це владнається. Рішення призначити Тимошенко, на мою думку, принизило Росію, Путіна як керівника і росіян. Ющенко ніби в пику Путіну підписав на трапі літака указ про призначення Тимошенко. І як далі буде себе поводити Росія після цього рішення, я не знаю. Але те, що буде реакція, – то обов’язково. Тобто, призначення ризиковане, але зовні він проявив рішучість.

Для мене особистість Юлії Володимирівни теж дуже суперечлива. Її висловлювання у стінах Верховної Ради, нехай усі прихильники Януковича повісяться на своїх шарфах, для прем’єра такі зриви не личать. Але те, що вона потужна постать і фахівець, – однозначно. І те, що зміни будуть, без сумніву, зміни, які потрібні Україні, – рішучі. Поширену думку, ніби на Донбасі Тимошенко не сприймають, я хочу заперечити. Шахтарі дуже добре пам’ятають як Юлія Володимирівна була віце-прем’єром і відповідала за ПЕК. Власне, вона припинила бартерні операції і вони пам’ятають як почали надходити «живі гроші» на зарплатню. І тепер там кажуть, нарешті прийде така людина, яка наведе порядок в країні, тому що вона тоді змогла навести лад в енергетичній галузі. Їй достатньо приїхати на Донбас і провести з генеральними директорами вугільних об’єднань і пресою хоча б одне засідання і розбір польотів, і, думаю, відношення і шахтарів, і металургів зміниться дуже серйозно в позитивну сторону. Проте я, як депутат, швидше за все утримаюся при голосуванні за кандидатуру Юлії Тимошенко.

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-02-20 11:24 :00