Віктор Медведчук: В умовах важкої кризи в Україні МВФ робить все, щоб у нас стало ще гірше

Віктор Медведчук
Віктор Медведчук

Голова політради партії "Опозиційна платформа – За життя", народний депутат України 

 

Голова політради партії "Опозиційна платформа – За життя" Віктор Медведчук 112.ua

У зв’язку з тим, що зараз відбувається в країні з точки зору епідемії, я хотів би вас запитати, по-перше, як ви вважаєте, чи справляється влада зі своїми завданнями у цій ситуації, а по-друге, у контексті сьогоднішньої заяви посольства США і британського посольства, що НСЗУ повинна мати повну незалежність. Для глядачів нагадаю, що ця організація безпосередньо керує мільярдами коштів, які направляються на ті чи інші заклади охорони здоров’я. Як ви вважаєте, як би мала влада відповісти на це звернення?

Ви знаєте, я хочу сказати, по-перше, відповісти на ваше перше запитання відносно того, наскільки влада справляється з тим, що відбувається зараз. Мова йде про боротьбу з коронавірусом, з тим явищем, з яким бореться сьогодні фактично весь світ. Незадовільно вона справляється.

А щодо тієї заяви, на яку ви зараз посилаєтесь, і про те, що вважають у США в черговий раз, то я хочу сказати, що це не що інше, як втручання у внутрішні справи України. Але США, їхні представники, звикли уже до тієї ситуації, коли Україна знаходиться у лоні зовнішнього управління, яке введене США ще у далекому 2014 році, і продовжують цю політику тиску, політику, направлену на знущання над національними інтересами, а фактично – це свого роду тиск на суверенітет і незалежність країни, що і представляє собою зовнішнє управління.

Тому подібні заяви, хто повинен бути самостійним, а хто ні, – це справа вітчизняної сфери, це справа нашої влади, це справа нашого діючого законодавства. Тому що, з одного боку, МВФ вимагає для того, щоб отримати чергові транші зараз і вирішити питання щодо кредиту у 5 млрд дол., і після того, як буде виділена перша сума – 1,8 млрд, МВФ каже, що є додаткові умови, які треба розглянути у процесі реалізації усього траншу обсягом 5 млрд. І однією із вимог є зробити так, що наглядова рада НАК "Нафтогазу" повинна бути повністю незалежна від уряду.

Дивіться – там незалежна від уряду, тут незалежні від влади, повинна бути самостійною, тоді виникає питання: а навіщо взагалі влада, якщо є посольство США? Якщо за океаном є центр, який керує сьогодні нашою державою? У першу чергу керує владою, а влада піддається на подібні неправомірні, я би сказав, злочинні дії з боку втручання іншої держави, у даному випадку – США. Тому мене це обурює як громадянина України, і я думаю, що влада повинна, якщо конкретно відповідати на ваше запитання, зробити ноту щодо втручання США, у даному випадку – посольства, у внутрішні справи України.

У це важко повірити, що така нота…

Але це повинно бути, згідно з дипломатичними нормами і дипломатичним етикетом. Тому що це пряме, причому воно цинічне, втручання у діяльність, сьогодні, одного з виконавчих органів державної влади. 

Виходячи з ситуації карантину в Україні, були такі перестороги, що влада у зв’язку з карантином не захоче проводити місцеві вибори і буде якимось таким чином їх уникати, а була заява справді про те, що вони відбудуться за будь-яких обставин, але в якому форматі. Як ви вважаєте, дехто припускає, що у провладної більшості і у президента на місцях немає такої підтримки, як на загальнодержавному рівні, що це означає та яким чином вони будуть діяти далі, і чи будуть вони застосовувати адмінресурс, як це робили попередники.

По-перше, я вам можу сказати, що, безумовно, сьогоднішня влада, команда Зеленського і його представники на місцях, в даному випадку це й керівники обласних і районних державних адміністрацій, безумовно будуть використовувати адмінресурс. І про це я говорю не тому, що так завжди влада поступала, а я говорю тому, що зараз уже подані і зареєстровані у Верховній Раді зміни до виборчого законодавства, в тому числі і в частині діяльності окремих органів державної влади, зокрема щодо розширення повноважень Центральної виборчої комісії. А все це все представляє сьогодні таку сферу, за якою просто видно неозброєним поглядом, що мова йде про створення підвалин для застосування адміністративного ресурсу. Ми розглянули ці зміни до Виборчого кодексу, які будуть розглядатися найближчого тижня або в найближчі тижні, тому що вибори вже не за горами, і сьогодні є фракція "Слуга народу", яка подала ці зміни. Вона використовує саме той механізм, який би їм допоміг в цьому виборчому процесі.

Тому що це не тільки розширення повноважень Центральної виборчої комісії в плані і формування місцевих виборчих комісій, і окружних, і дільничних, але це й окремі права, які, ми вбачаємо, можуть бути розглянуті саме як необхідність і підстави для використання адмінресурсу. І була робоча група, яка була з представників всіх фракцій, щодо того, які зміни треба внести в Виборчий кодекс і в контексті виборів президента, і парламенту, і особливо місцевих. Тому що місцеві зараз на часі, через декілька місяців почнеться виборча кампанія.

І от я вам можу сказати, що майже всі наші пропозиції, фракції "Опозиційної платформи – За життя", вони не були враховані.  Тому що наші пропозиції, пропозиції з боку опозиційної політичної сили, і ми хочемо, щоб цей процес був демократичним, щоб він був прозорий, щоб всі сторони мали рівні права. І якщо ці права десь обмежуються, то це уже порушення норм демократії. Тому що, наприклад, я такий приклад, який може бути узагальнюючим в даному контексті. Виборчий процес регулюється, і порядок, і проведення виборів, виключно законом. І цей закон є, він має назву Виборчий кодекс. І коли зараз окремі повноваження, які були передбачені законом і які врегульовані законом, переносяться на погляд і на вирішення Центральної виборчої комісії, то йде обмеження за рахунок того, що не весь порядок і не весь процес виборчий буде врегульований законом. А він ще буде врегульовуватися додатково рішеннями Центральної виборчої комісії. І от подібне втручання, яке можливе з боку Центральної виборчої комісії, якщо ці норми будуть прийняті і буде підписано цей закон щодо змін до виборчого процесу, вони приведуть, на наш погляд, до звуження законодавчого врегулювання виборчого процесу, і це може створити умови для застосування адміністративного ресурсу.

І, повертаючись до вашого запитання, я можу сказати: так, дійсно, на сьогоднішній день партія "Слуга народу" – це юна партія, навіть не молода. І те, що вони перемогли на парламентських виборах, – це заслуга не партії, а пана Зеленського, який переміг з великою перевагою на президентських виборах, і люди, які підтримали його, підтримали його партію. Що є в деякій мірі закономірним результатом і кінцевою точкою того процесу, який розпочався ще під час президентської кампанії. Для того, щоб створити партійну організацію, це не так просто. Я знаю, що таке партійне будівництво. Я хочу сказати, що для цього треба роки. Незважаючи на те, що команда Зеленського при владі і вона сформувала всю владу, починаючи від найвищої посади, закінчуючи парламентом і урядом, все рівно створити місцеві партійні організації, які могли б на рівних змагатися під час виборчої кампанії щодо виборів місцевих органів влади і органів самоврядування, дуже складно. Але саме в цьому вони розуміють, що можуть використати адміністративний ресурс. Я вже говорив – це керівники областей і районів, які призначаються Києвом, призначаються за поданням уряду, президента України, і розрахунок робиться на це. Саме тому у зв'язку з тим розрахунком і вносяться зміни до Виборчого кодексу.

Неодноразово представники монопартійної більшості заявляли про те, що вони сподіваються на те, що місцеві вибори і на непідконтрольних територіях відбудуться разом із місцевими виборами по всій території України. Як ви думаєте, це просто слова і сподівання чи все ж таки реальність?

Ви знаєте, це слова, які, по-перше, не відповідають дійсності, а по-друге, щодо цього питання на нормативному рівні вирішене, наприклад, у "формулі Штайнмаєра", яку підтримала Україна в особі пана Кучми, який представляє Зеленського у Мінську, ще 1 жовтня 2019 року. І згідно з "формулою Штайнмаєра", а також згідно з Мінськими угодами, які затверджені Резолюцією Ради безпеки ООН, передбачено, що вибори на неконтрольованих на сьогоднішній день територіях України, тобто на Донбасі, відбуваються згідно зі спеціальним законом про вибори. І цей спеціальний закон про вибори повинна прийняти ВРУ, а до того, як вона його приймає, його треба безпосередньо узгодити з представниками Донецька і Луганська, знайти отой спільний знаменник і винести у ВРУ, прийняти і потім проводити вибори. Коли говорять, що це можливо було зробити під час виборчої кампанії до місцевих органів восени, то я на початку року, в кінці минулого року говорив – так, дійсно, це можна зробити, але для цього треба працювати. Для цього треба напрацьовувати і узгоджувати норми цього спеціального виборчого закону. Більше того, треба вирішувати інші питання, які передбачені Мінськими угодами. Треба іти по шляху миру, по шляху мирного врегулювання. 

Але влада на чолі із Зеленським жодного кроку на шляху до миру, до мирного врегулювання за весь цей час, а це вже більше року, нічого не зробила. Тому, коли ви задаєте запитання сьогодні, наскільки це реально, я кажу: сьогодні це вже нереально, тому що у нас закінчується травень, а вибори, виборча кампанія, почнеться наприкінці літа. Тому вже запізно говорити, що це може відбутися. І влада теж це розуміє і останні місяці мовчить щодо того, про що вона говорила і так піарівськи обговорювала і дискутувала цю тему, що ми проведемо вибори по всій країні, у тому числі і на неконтрольованому Донбасі.

Справді, президент Зеленський підписав комюніке, в якому зазначено, що Мінські домовленості є ключовими у цьому сенсі…

Тим більше – я вибачаюсь, я додам, – комюніке паризьке 9 грудня 2019 року, яке підписав пан Зеленський, це вже не при Порошенку, а при Зеленському, там написано, що всі визнають Мінські угоди і вересня 2014 року, і лютого 2015 року, і будуть все робити для їх повної імплементації. Це теж записане у тому комюніке. Тому як не крути, а мир може настати у відповідності до реалізації – повної реалізації вказаних у паризькому комюніке Мінських угод. 

І в той же час Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій взялося за створення стратегії економічного відновлення Донбасу. Очільник міністерства і віцепрем'єр вже неодноразово заявляв про те, що не буде змін до Конституції, які передбачені в Мінських угодах, що ніякого особливого статусу не буде, і в той же час якась стратегія економічного відновлення Донбасу. Чи не поспішають вони? Наскільки тут логічно чи це просто чергова програма від уряду, яких ми вже багато чули, ми не бачимо її реалізації.

По-перше, це абсурдні такі речі. Ви самі зараз задаєте запитання і перераховуєте: от є Мінські угоди, є паризьке комюніке, а є дії влади або проголошення про те, що ці дії будуть. Ну, цих дій не буде. Це продовження політики повідомити людям, що ми працюємо, більше того, ми йдемо цим шляхом до миру. Але потім, коли пройде час, то будуть якісь нові обставини. І ці обставини теж будуть обговорюватися.  

Ну як можна сьогодні говорити або стверджувати, що особливого статусу в Конституції не буде. Ви не визнаєте Мінські угоди. Скажіть, будь ласка, а що тоді робив пан Зеленський як президент України на зустріч "нормандського формату", яку він так домагався? Після приходу до влади він з травня 19-го року весь час наголошував на зустрічах і з керівником Німеччини, і Франції, і в розмовах телефонних з президентом Російської Федерації, що необхідно, вкрай необхідно проводити зустріч в "нормандському форматі". Її провели. Хоча, якщо ви згадаєте дискусії на цю тему, керівників держав "нормандського формату", то наголошувалось, що, вибачте, але остання очна зустріч була в жовтні 2016 року. І те, що там було вирішено, нічого не зробили.

А там саме було запропоновано тоді "формулу Штайнмаєра", яку напередодні оцієї зустрічі, вже паризької, президент Зеленський дав вказівку представнику – пану Кучмі, і він підписав цю формулу 1 жовтня 2019 року. Але ж не було імплементації. Більше того, і після грудневого комюніке і зустрічі в Парижі ніхто нічого не зробив для імплементації цієї формули. Тому що наша фракція запропонувала зміни до закону про особливості місцевого самоврядування на території Донецька та Луганська. Саме те, що називається і має назву особливого статусу.

І ми говорили: давайте поки що в закон внесемо "формулу Штайнмаєра", з чим ви погодилися як з умовою проведення формату чотирьох країн, керівників чотирьох країн. Але на це влада не пішла в грудні, коли розглядали, вони тільки змінили дату 31 грудня 2019-го на 31 грудня 2020-го. Продовжили на рік цей закон.

Коли сьогодні віцепрем'єр і влада безпосередньо, і інші представники, навіть немає потреби перераховувати, заявляють про те, що особливого статусу не буде, то з цієї сторони відповідайте: ну тоді і не буде реалізації Мінських угод. Яка альтернатива Мінським угодам?

У пана Зеленського, як він заявив на пресконференції, є план "B" і "C", але він не хоче йти оцим шляхом оцих нових планів. А я вам хочу сказати, я не знаю змісту ні плану "B", ні плану "C", більше того, я впевнений, що змісту цих планів і не треба знати. Тому що інший варіант, альтернативний варіант Мінським угодам, це буде втрата для України Донбасу. Втрата для України Донбасу! Я це говорю з позиції того, що я знаю ситуацію, я знаю що і представники Донецька, і Луганська, і Російської Федерації будуть твердо стояти на позиції повної імплементації Мінських угод. Виконання Мінських угод – це було підписано комюніке, така позиція залишається сьогодні.

От Зеленський казав на пресконференції, що ще кілька місяців – і там подивимось, чи план В, чи план С, а врешті через кілька місяців ми можемо побачити офіційну заяву, що ми виходимо з Мінського процесу, власне, від президента Зеленського? Як вважаєте? Чи це буде постійно демонстрація – ми виконуємо…

Перетягування такої ковдри, натягування на себе. Ви бачите, але ж він там в іншому місці, в іншому місці на тій же пресконференції пан Зеленський заявив – але ми будемо дотримуватися Мінських угод, а чому? І далі йде така дуже розумна річ, у лапках – тому що до цих угод прив’язані санкції по відношенню… Все. А я згадую, що під час виборчої кампанії президентської і пан Зеленський, і його представники, які його представляли як члени команди, вони неодноразово акцентували увагу на цьому. Вони говорили – Мінські угоди, так, вони недосконалі, ми будемо їх змінювати, але треба їх дотримуватися, бо до них прив’язані санкції. Якщо для України важливі тільки санкції по відношенню до Росії, так, то, по-перше, це безглузда річ, безпідставна і беззмістовна, як на мене. Знову ж таки, я виходжу з того, що я знаю ситуацію, і питаннями мирного врегулювання я займаюся декілька років, а якщо бути точним, то з 2014 року. І тому я володію ситуацією, яка була тоді, яка складалася протягом цих всіх років і яка є у даному часі. І тому подібні заяви – вони не просто розхолоджують, вони означають про те, що у влади немає іншого варіанту, ні В, ні С, тому що є один варіант, і цей варіант має назву – втрата Донбасу. А втрата Донбасу – за це треба буде нести відповідальність. За це треба буде нести відповідальність, і відповідальність повинна нести влада, яка піде на цей крок.

Тому що завжди звинувачують у чому – були Мінські угоди, можливо було досягнути миру, припинити бойові дії, мирне врегулювання. Більше того, ці мирні угоди ні в якій мірі не протирічать діючому в Україні законодавству. Погодилися на зміни до Конституції щодо статусу особливого, до амністії, до спеціального закону про вибори, до закону, який міг би врегулювати цю ситуацію. Чому ж ви цього не робили? Чому ж ви цього не робили? Влада це зробила, підписала у 2014-му, 2015-му, зараз у 2019-му році, і тому будуть претензії до тієї влади, яка це не зробила. Сьогодні це влада Зеленського. І Зеленський повинен розуміти: альтернатива – втрата Донбасу і відповідальність і його, і його команди. 

Я у "слуг народу" завжди запитую, чому немає законодавчих ініціатив в політичній частині Мінського процесу. Завжди йде відповідь: поки не перестануть стріляти, ми нічого не будемо робити. Як вам така логіка?

Ви знаєте, абсолютно вірна логіка, що треба перестати стріляти. Треба перестати стріляти, я згоден. Стріляють з обох сторін. Ви коли запитуєте "слуг народу", ви скажіть – а хто повинен перестати стріляти? Повинні перестати стріляти в Донецьку і Луганську? Так, абсолютно слушна позиція. Треба перестати стріляти. Але Збройним силам України теж треба перестати стріляти. Тому що, якщо ми беремо інформацію, яка є доступною у відкритих джерелах сайтів, і відповідну інформацію з ОБСЄ, особливо мова йде про Спеціалізовану моніторингову місію ОБСЄ, то ми бачимо, що порушення є з двох сторін постійно увесь цей час. Одна сторона порушує в більшій частині, в той чи інший відрізок часу, інша сторона – в меншій частині. Я вам приведу приклад щодо того, що стріляти, і знову ж таки, можна посилатися на вислови з цього питання пана Зеленського на пресконференції 20 травня. Він сказав, що ми не стріляємо – ми відповідаємо бойовикам. Але це не відповідає дійсності. На жаль, це не відповідає дійсності.

Тому що, якщо взяти цей тиждень, на якому він це говорив, тиждень з 15 по 21 травня, то ми бачимо картину, що за цей час, а є режим відеоспостереження камерами СММ ОБСЄ, який проводиться на окремих дільницях цієї лінії зіткнення, так от на цій лінії можна відстежити, хто починає стріляти, тобто ініціатива з якої сторони виходить, і час, тобто хто перший вистрілив і хто у відповідь. Так якщо аналізувати на кшталт цього контексту з інформації ОБСЄ, то ми побачимо, що з 15 по 21 травня 31 раз ініціатором відкриття вогню була українська сторона, і 17 разів представники незаконних збройних формувань Донецька і Луганська. То як відноситися до слів Зеленського? Як відноситись до відповіді, яку вам дають представники "слуг народу"? От ви їх і запитайте, візьміть інформацію на час, коли іде інтерв'ю, ОБСЄ і скажіть: от дивіться, є такі порушення. Наприклад, я знаю, що в лютому-березні більшість ініціатив виходила з цієї сторони – Донецька і Луганська. І все це іде почергово. І тому коли ми говоримо, що треба перестати стріляти, то треба перестати стріляти з обох сторін. Між іншим, повертаючись до комюніке, про яке ми з вами говорили, там записано: припинити обстріли і встановити режим сталої тиші до кінця року. Тобто до кінця грудня 2019-го року. Це зробили? Не зробили. Хто винний? Дві сторони.

І тому, коли ми говоримо, що треба перестати стріляти, і ми вірно про це говоримо, то треба дійсно перестати стріляти. Але зробити так, щоб не стріляли з того боку і з цього боку. Тоді це може призвести до прискорення питань мирного врегулювання.

Ще про відповідальність влади вас хотів запитати в економічному контексті. Прем’єр Шмигаль обіцяв додаткові робочі місця, 150 тисяч, на запитання вашої…

Почекайте, 500 тис. Він починав з 500, це потім вже було 150…

500 тисяч у нас зараз безробітних, ось така зараз цифра, вона вже перетнула пів мільйона, це офіційні безробітні, ми не знаємо, наскільки це…

Але ж це тільки офіційна статистика, вона реаліям не відповідає.

Я про це і кажу – наскільки складніша ситуація. Як ви думаєте, скільки ще протримається уряд Шмигаля? Чи повторить він таку швидку долю свого попередника?

Ви знаєте, як на мене або з точки зору нашої партії "Опозиційна платформа – За життя" і нашої фракції, ми вважаємо, що уряд вкрай непрофесійний і не відповідає тим завданням, які поставлені сьогодні перед урядом і в ситуації економічної кризи взагалі і зокрема в умовах карантину і боротьби з коронавірусом. Тобто все, що робить уряд, не відповідає тим реаліям, які могли б вивести країну з економічної кризи, перше, справитися з тим негативом, який несе і який ми вже відчуваємо від карантину і від коронавірусу як захворювання, з яким бореться фактично весь світ, ми вже про це говорили.

І справа в тому, що питання полягає, наскільки терпіння буде у достатку для пана Зеленського, для фракції "Слуга народу", і скільки вони будуть спостерігати за тим, що, окрім обіцянок, ніяких рухів немає. Тому що ми зараз чуємо від пана Зеленського, що ми зараз підемо по створенню інвестиційного клімату і 7 млрд ми залучимо за 18 місяців. Це говорив, у тому числі, і прем’єр Шмигаль. 7 млрд дол. Ну, яким чином? Вибачте, але у 2019 році залучили прямих інвестицій обсягом 2,5 млрд дол. Це колись, у далекому 2013-му, було 5-5,5, а в минулому – тільки 2 з половиною. Яким чином у цьому році або за 18 місяців залучити такий обсяг інвестицій? Треба щось створювати. Кажуть: ні-ні, ми зробимо. Ні, для того, щоб інвестиції прийшли протягом року або півтора, треба було умови створювати у минулому році, закладати фундамент законодавчий для того, щоб він і вимірював і визначав оцей інвестиційний клімат. Але нічого з цього зроблено не було, тому що це обіцянки.

Ви зараз кажете про робочі місця, точніше, прем’єр каже, ви посилаєтесь на нього у своєму запитанні. 500 тисяч – це багато чи мало? Це дуже багато, це дуже багато. Але, якщо говорити про реалії, то у нього не було жодної підстави стверджувати про таку кількість, яка вираховується у сотнях тисяч робочих місць.

Тому що ви кажете про безробітних. Ну, це взагалі цифра така, знаєте, вона пуста. 150 тисяч, збільшена кількість безробітних… Це ж офіційна статистика. Скажіть, а що робити з мільйонами, які повернулися і втратили робочі місця у зв’язку з тим, що коронавірус відвідав, на жаль, не тільки Україну, а й інші країни, де працювали ці люди. І сьогодні там іде скорочення робочої сили, робочих місць також. Невже там будуть віддавати перевагу нашим громадянам України для працевлаштування їх у цих країнах? Ні. Вони втратили ці робочі місця, країна втратила перерахування, які у минулому році складали 12 млрд дол. Уже в цьому році таких перерахувань у вигляді заробітної плати, які йдуть в країну, витрачаються тут і впливають на розвиток економіки і підвищення обсягу ВВП, уже ж не буде цього. Тому, дійсно, треба створювати робочі місця, але уряду Шмигаля, безумовно, потрібно цим займатися. Але ще більше йому потрібно було займатися тим, щоб в умовах карантину зберегти робочі місця, створити умови для підприємницької сфери, створити умови, у першу чергу, для малого та середнього бізнесу. Він сьогодні фактично знищений саме умовами карантину і неприйняттям відповідних рішень з боку виконавчої влади. От що саме страшне.

Тому, коли ви задаєте запитання, а скільки вони ще будуть знаходитися у своїх кабінетах, то це питання риторичне, тому що їх треба було відправити ще раніше. Вони професійно не підготовлені. І це є очевидним для людей, які розуміються на тому, що таке державне управління, що є наслідками цього державного управління у питаннях людини. Якщо погіршується життя людини і не робиться нічого для того, щоб зупинити це падіння, а тим більше творити умови для його росту, то це означає, що влада не на своєму місці. У даному – влада в особі прем’єра і його уряду не на своєму місці, і вони повинні бути відправлені у відставку. Але коли це зробить монобільшість і коли це зробить президент, ми не знаємо. Але кожен день їх перебування, непрофесійних людей, при владі – це тільки створення умов, які погіршують ситуацію в Україні.

Але це буде залежати від того, що, як ви кажете, народ буде невдоволений і не зможе терпіти чи це буде тому, що невдоволений буде Зеленський, і він скористається цією ж технологією, як було з урядом Гончарука, для того, щоб зняти напругу і втримати рейтинг?

Скажіть, а ми знаємо, на що орієнтується пан Зеленський? Я не знаю. От я людина, яка дещо розуміє і в питаннях державного управління, і в питаннях економіки, права, але я не знаю, на що він орієнтується. Він же за тиждень до того, як зняти Гончарука, казав, що це найкращий уряд. Ви посміхаєтеся, але це ж правда. Давайте об'єктивно, з повагою до президента Зеленського, з поваги до влади, от треба виходити завжди з того, що ми це поважаємо, тому що це інститут нашої влади, нашої держави, це інститут нашої української влади. От є, він вчора був поганий, а сьогодні він став дуже поганий. А вчора був ще хороший. Але він був і тоді поганий, і зараз поганий. І зараз, коли ви кажете, що нічого не треба, що у Гончарука була навіть була прийнята програма, яка давала йому недоторканність протягом року. І коли "слуги народу" кажуть, що треба зняти все, ми там запропонували механізм, тому що ми люди досвідчені, кажемо, давайте відмінимо програму, давайте зробимо так, що недоторканність уряду не буде діяти, і тоді прийми рішення про відправлення його у відставку. Та ні, ми його переконаємо. Його переконали, і він пішов, все нормально, без, скажемо так, виносу сміття з хати, як то кажуть.

А в цій ситуації сьогодні немає ніякої програми, немає ніякої недоторканності. Якщо Зеленський вірить в цей уряд, то він повинен розуміти, що відповідальний за цей уряд – це не Шмигаль, це не міністр, а він особисто. Тому що так, ми живемо в державі, де є парламентсько-президентська форма правління. Я автор Конституції, по якій живе сьогодні Україна. І повинно бути по-іншому. Саме парламентська коаліція, парламентська більшість повинна визначати уряд, прем'єра і подавати президента.

Але ж у нас, зважаючи на те, що більшість і є коаліція в парламенті, то в даному випадку вони робили це за вказівкою президента, вони не приховують це. Президент сказав треба, я несу відповідальність, депутати взяли під козирок і зробили це. Правильно вони зробили? Ну, мабуть, правильно. Тому що вони довіряють тій людині, яка є сьогодні президентом України. Але відповідальність не на них. Це законодавча відповідальність. Про це ніхто не знає або ті, хто знає, вони не будуть дорікати. Дорікати будуть президенту. Тому президент повинен сам зрозуміти, вже маючи річний досвід перебування на вищій посаді в державі, наскільки це буде працювати проти нього. І тому як швидше він це зрозуміє і усвідомить, тим краще для нього. Хай вирішує. 

Ще хотів запитати про економічний стан українських громадян. Після публікації плівок Порошенка-Байдена стало відомо, яким чином велась тарифна політика в Україні за попереднього президента. Але зараз ми спостерігаємо, є певна інформація, що, можливо, і при нинішньому будуть, можливе підняття тарифів, у тому числі і зараз є ініціатива скасувати пільгову норму тарифу на електроенергію. Скажіть, якщо попередню владу зрозуміло хто змушував збільшувати тарифи, то зараз хто змушує нинішню владу це робити?

Так ті ж самі. Ті ж самі – країна знаходиться у зовнішньому управлінні США, зовнішніх міжнародних, у тому числі і фінансових організацій. Хто відстоює сьогодні можливості альтернативної енергетики? Не дешевої атомної, гідро-, а дорогої електроенергії з альтернативних джерел? Саме ті, хто гарантував вкладення інвестицій в Україну, щоб виробляти таку електроенергію, – вітрова, сонячна і інша. І сьогодні, захищаючи це, вони обмежують можливості виробництва атомної енергетики. А що таке атомна? Це 50-55% всієї електроенергії, яка виробляється в Україні. Вона є на другому місці за своєю вартістю. То цю елекроенергію треба обмежити у питанні виробництва, а запропонувати більш дорогу, тому що це відповідає фінансовим гарантіям, фінансовим інтересам тих, хто знаходиться за кордоном, і тих олігархів, які безпосередньо цим займаються.

Тому підвищення тарифів на електроенергію – воно ж спеціально і робиться для того, щоб це було можливим. Я вам скажу, що якщо порівнювати із 2014 роком, то електроенергія зросла у вартості на 220%. Зараз буде зростання, точно так, як буде зростання тарифів на житлово-комунальні послуги у цілому, мається на увазі і газ, і тепло, яке не змінювалося у вартості. От воно підвищилося у порівнянні з тим же 2014 роком на 1200% і так і залишається сьогодні. Тому все це робиться саме в угоду тому, що вимагають з-за кордону по відношенню до нас.

А що таке вимога, про яку я вже говорив, НАК "Нафтогазу" і наглядової ради? Це те, щоб врегульовувати ці ціни, тому що НАК "Нафтогаз", якщо він буде незалежний від уряду, то він залежний від наглядової ради. А наглядова рада залежна від тих її членів, які є всі іноземцями. Тобто все буде диктуватися з-за кордону по відношенню до діяльності НАК "Нафтогазу". А хто диктував і створював ці ціни на газ, коли вони зростали колись на 1070%, а сьогодні вони зросли у середньому на 600%? Знову ж таки, порівнюючи з 2014 роком. Тобто заклали і зараз похваляються чим? У нас є прибуток – так, дійсно, прибуток це дуже добре, особливо для державної організації. Але у вас є і тарифи, бо цей прибуток, який ви заробили і який ви у левовій частині витратили на премії особисто керівництву НАК "Нафтогазу", ви отримали від громадян, які і так ледве-ледве зводять кінці з кінцями. Але ви збільшували ці тарифи, тому що ціни, все це робила не спеціальна комісія, яка займається тарифами, а саме під диктовку НАК "Нафтогазу".

І тому зараз, якщо його виведуть, якщо уряд піде на те, щоб додати або повернути оці права наглядової ради НАК "Нафтогазу", то з тарифами теж не буде проблем, у лапках, для влади і для фінансових сьогодні розпорядників, які сьогодні знаходяться за кордоном. Але будуть проблеми для наших людей, для громадян, тому що ці тарифи будуть зростати. 

А як їх (тарифи) знизити? До речі, Зеленський на пресконференції сказав, що подивіться, тарифи ж знижено, на заправках ціни зменшилися, ну аргумент?

Ви знаєте, дуже серйозний аргумент, але для тих, хто, вибачте, не розуміють. Тому що коли говорять про зміни цін на пальне на заправках, на дизель, на бензин, то мова йде про те, що відбулося обвальне падіння цін вартості нафти на світових ринках. А ми ж ви, знаєте, видобуваємо всього півтора мільйона нафти, а всю іншу ми закупаємо, вже готові нафтопродукти, і тому це якраз відповідає ринковим цінам. Більше того, якщо порівнювати ринкові ціни, на скільки зменшилась вартість на нафту і на скільки зменшилася вартість нафтопродуктів на заправках, то це небо і земля.

А щодо тарифів, то дійсно вони зменшуються. Ви знаєте, в квітні вартість газу для населення була 4060 грн за тисячу кубів. А колись, у 2018-2019 році, ця вартість була 8600 грн за тисячу кубів. Але вартість середня, митна на імпортний газ, який ми закуповуємо, в минулому році ми його закупили на 14 мільярдів, тоді була 339 доларів, а сьогодні – майже в 3 рази впала ціна на газ, який ми закуповуємо за кордоном. Скажіть, а чому ж тоді вартість для населення зменшилася всього в 2 рази, а не в 3? От якби він пояснив це, але я думаю, що він, мабуть, цього і не знає. На жаль, наш президент.

Тому й ці аргументи, вони зустріли відповідну реакцію тільки тому, що, мабуть, не було кому сказати, що це різні речі, але ці речі і швидкість падіння цін повинні бути набагато швидшими і набагато більше, ніж те, що відбувається, на жаль, у нас в державі.

І я ще хочу додати, що коли вартість на газ для населення була велика, ми говорили, як тоді зробити, щоб вартість газу для населення була 3800 – 4 тисячі гривень, тоді як він тоді по розцінках коштував для населення, згідно з рішеннями уряду, 8600. А сьогодні ми говоримо про те, що і ця ціна повинна бути знижена, яка є, чотири тисячі гривень, якщо діяти в інтересах людей. А якщо діяти в інтересах НАК "Нафтогазу", а "Нафтогаз" буде діяти в інтересах тих, хто знаходиться за кордоном, і працювати далі по цій сфері зовнішнього управління, то, на жаль, нічого хорошого, нічого доброго, нічого позитивного для наших людей, для громадян України не буде.

Вікторе Володимировичу, ви вже згадували про нові вимоги МВФ. Влада заявляє…

Забаганки. Забаганки це називається.

До кінця травня очікується транш в 1,9 млрд дол., а потім решта, вже згідно з новою програмою Stand-by, якщо буде виконано низку вимог, зокрема і щодо зміни процедури ВРП, ви вже наводили певні інші вимоги. Плюс зміни у митній і податковій системі, нові підходи плюс решта моментів, які пов’язані з банківською діяльністю. Ми знову повертаємось до цих…

Земель додайте, там же були оці забаганки від Світового банку і МВФ, коли говорили – ні-ні, той закон, що прийнятий і підписаний, – це добре, але треба продовжувати цю роботу по нормативному врегулюванню розкрадання, вибачте, розпродажі землі. А по суті це розкрадання землі.

Навіть ці вимоги вже ті, хто підтримував попередні зміни, обурюються, зокрема, представники влади деякі, тому що там насправді є різні крила. А як ви думаєте, що буде далі? Взагалі, ми ці кошти отримаємо? І чи піде влада знову тим же шляхом і буде постійно змінювати і йти на ці забаганки? Тому що вони, судячи з усього, припиняти не збираються.

Висновок такий – процес пішов. Пам’ятаєте, був колись такий керівник у Радянському Союзі. Процес пішов, і в цьому плані теж. Я маю на увазі обурення влади деякими забаганками, які сьогодні диктуються цій владі з боку міжнародних фінансових інституцій. Так от я вам хочу сказати, що якщо виходити і аналізувати історію співробітництва МВФ і України, то жодна програма, яка була затверджена, а їх було декілька, вона не була виконана до кінця. Тобто мова зараз йде, якщо буде затверджена програма на транш Stand-by 5 млрд дол., і ми отримаємо перший транш 1,9 млрд, то чи отримаємо інший – ми не знаємо. Як правило і як факт, цього далі не відбувається. Більше того, ви знаєте, якщо є такі забаганки, про які ми з вами говорили, і я не буду їх перераховувати знову, то навряд чи влада піде на такий утиск сьогодні інтересів України і реально піде на те, щоб зайвий раз продемонструвати, що вона настільки і повністю залежна від оцих міжнародних фінансових інституцій.

Тому що закон про землю треба змінювати, але ви знаєте, як він приймався. І Світовий банк сказав: ні, треба допустити нерезидентів, тобто іноземні фізичні і юридичні особи до ринку розпродажу землі. А ми його називаємо розкраданням землі. Більше того, такі спроби робились навіть на минулому тижні у ВРУ, коли вносили законопроєкт щодо приватизації земель державної власності, а це 10,4 млн га для того, щоб ця земля встигла брати участь в ринку землі, який буде введений з липня наступного, 2021 року. Це ж… Хіба це вимога, або бажання, або ідея, яка має внутрішньополітичне чи внутрішньоекономічне, народилося в Україні? Та ні. Це все – той же Фонд Сороса, це МВФ, це оті грантожери, які сьогодні представлені на 80%, представляють уряд і які представляють більшість народних депутатів від "Слуги народу". Саме вони сьогодні диктують ці умови. Саме вони роблять ці пропозиції для того, щоб це було реалізовано. І Вища рада правосуддя, НАК "Нафтогаз", а ніхто ж не говорив, що цей перелік забаганок, він вичерпаний. Вони будуть нарощувати, тому що зверніть увагу: в умовах, складних в усьому світі, економіка України знаходилася у кризі, вона у кризі по результатах 2019 року, ще задовго до оголошення карантину. Ще задовго до тих заходів, які влада робила у зв’язку з боротьбою з коронавірусом, що треба було робити і, може, навіть у більших обсягах, ніж вона робила. Але вже до цього була економічна криза.

І ви бачите, оце цинічне відношення МВФ до України, до її інтересів і головне – до економічної кризової ситуації. Замість того, щоб піти назустріч, реструктуризувати борги, зменшити навантаження на дохідну частину бюджету, яка і так не може існувати без запозичень внутрішніх і зовнішніх, вони вимагають все, що вони хотіли.

Зверніть увагу, чим займалася ВРУ в умовах карантину, коли збиралися в одному приміщенні 350-380 народних депутатів на так звані пленарні засідання позачергові. Ми приймали закон про землю, ми приймали закон про банківську діяльність. Усе це супроводжувалося присутністю і участю безпосередньо президента України Зеленського. Він уже не довіряє до кінця своїй фракції і приїхав, щоб поаплодувати, як зараз на екрані, позитивному голосуванню щодо закону про землю і закону про банківську діяльність. Це головне завдання і він же напряму говорив і неодноразово про це згадував, що нам не дадуть кредит МВФ. Тобто давайте продамо землю, що є порушенням Конституції, давайте приймемо закон про банківську діяльність, там порушені декілька статей Конституції, але зробимо так, щоб отримати кредит МВФ. Чому не було поставити питання, як це вимагає Конституція у тій частині, коли вона говорить про те, що Україна – це суверенна, це незалежна держава. Чому не стати у позицію того, що у всьому світі, у тому числі і МВФ, стверджує про реалізацію програми допомоги країнам у цих тяжких умовах, в які попали країни в економічному контексті у зв’язку з боротьбою з коронавірусом. Чому Україні не поставити питання – а ми не можемо сьогодні обслуговувати наш державний борг, а ми не можемо віддавати кредити.

І замість цього що робить уряд – буквально 20 травня приймає постанову, що першочерговим завданням для розпорядження коштами, які потрапляють на рахунки державної казни, є не тільки сплачення своєчасного обслуговування оцих боргів зовнішніх, але ще і повернення цих боргів. Чому? Невже ви думаєте, що Шмигаль не знає, куди витратити кошти, якщо вони є, для боротьби з коронавірусом, для фінансування медичної сфери, для виплати заробітної плати медичним працівникам, які знаходяться на передовій цієї боротьби з коронавірусом. І треба зробити це.

А щодо інвестицій, про що ми говорили, то в тій постанові теж є – зупинити будь-які науково-технічні дослідження, які проводяться за бюджетні кошти. Немає майбутнього, про які інвестиції, про який розвиток країни може йти мова, якщо сьогодні уряд не може звести кінці з кінцями? То може, треба поставити питання, що не треба повертати у 2020 році 490 млрд грн боргів, а сказати – давайте реструктуризуємо. Хіба не так було у 2015 році? Це ж і був дефолт по факту, технічний дефолт, коли реструктуризували борги. Але не так, як це робила Яресько, громадянка США, яка зробила це із серйозною шкодою, яку ми ще не відчули, для інтересів і національної безпеки України. А зробити так, щоб з розумінням відносилися і міжнародні інстанції, і МВФ, розуміючи наші позиції.

Але ж ніхто так не поставив питання. Тоді виходить, що влада, яка сьогодні у нас в країні існує, вона не до кінця усвідомлює, що таке суверенність і що таке незалежність. А вона відпрацьовує тільки в руслі оцих забаганок міжнародних організацій. Все. 

Про суверенність і незалежність вас запитаю, в контексті плівок Порошенка –Байдена. Люди, з голосами, схожими на Порошенка і Байдена, обговорювали стосунки, зокрема і в рамках співпраці з Міжнародним валютним фондом, ми зараз  спостерігаємо від демократичної партії, які кажуть про те, що не треба розслідувати цю історію…От я вас хочу запитати, у нас є досудові розслідування, які стосуються двох статей, достатньо важких, державна зрада, зловживання владою, вони будуть доведені до кінця? Чи це все стихне, бо завершаться вибори в Штатах Америки, а у нас там ще буде діяти ТСК, яка, до речі, ще не сформована у парламенті?

Дивіться, чи буде це втручання у вибори в США, чи ні, не має значення, якщо в країні є правоохоронна система і якщо Україна є правовою державою. Якщо людина, яка обіймала найвищу посаду, дозволяла собі говорити про те, що Генерального прокурора можна звільнити під те, щоб дали кредит, а якщо бути точним, щоб дали гарантій по кредиту в один мільярд доларів. І він каже, що він це зробить. Якщо він говорить про те, що МВФ вимагав підвищити тарифи на 75%, а я підвищив на 100, то що це, як не зловживання владою? Якщо він обговорював долю уряду, якщо він обговорював долю ПриватБанку, як би ми не відносилися до власників, до вкладників цього банку, але це внутрішні питання. І все це свідчить про те, що є зовнішнє управління з боку США. Все це свідчить, що є ознаки злочинів у діяльності пана Порошенка і треба притягати до відповідальності.

Я вам скажу, що тут є дуже серйозний такий критерій. Справа в тому, що ще в жовтні 2019-го року був поданий проєкт постанови депутатами Дубінським зі "Слуги народу" і депутатом Деркачем щодо створення слідчої комісії відносно зловживань корупційного змісту вищими посадовими особами України і вищими посадовими особами інших держав. Там не було сказано про США, але мова йшла саме про це. Можна довіряти чи не довіряти плівкам, але сам Байден, в тому числі в своїх мемуарах і спогадах, неодноразово публічно заявляв про те, що поставив умову: хочете гарантії за залучення мільярду доларів – зніми Генерального прокурора. І це зробили. І він цим похвалився, і неодноразово. Тому причому тут плівки? Треба аналізувати і давати оцінку діям президента Порошенка, тоді президента Порошенка.

Так от, продовжуючи про слідчу комісію. Ця постанова, вона досі лежить, її не ставили на голосування.

Але що головне – на минулому тижні, в середу до нашої фракції підійшли представники "Слуги народу", які ініціюють створення слідчої комісії щодо розслідування саме інформації, яка прозвучала на цих плівках, які були публічно представлені на пресконференції через ЗМІ. І підходили так само до мене. Я сказав, що так, ми виділимо депутатів нашої фракції, і ми узгодили це рішення, є наші представники, два депутати, які будуть входити в слідчу комісію, ми підтримали це питання. Хоча я перше, що сказав представнику "Слуги народу": почекайте, так є же постанова, вона проходила комітет, є зареєстрована. Ну, я думаю, що їм не підходить ця постанова, тому що там автор Дубінський і автор Деркач. А тут автори є представники "Слуги народу". Тому в даному випадку ми дали згоду і зараз побачимо. Починається пленарний тиждень на наступному тижні, і ми побачимо, чи "Слуга народу" відійшла від своєї позиції, чи будуть вони наполягати про створення цієї слідчої комісії.

Тому що наша позиція не змінилася. Ми повинні створити слідчу комісію, ми розуміємо, що питання не в слідчій комісії, а в притягненні до відповідальності. Але питання слідчої комісії полягає в тому, щоб привернути увагу. Увагу громадськості, засобів масової інформації, увагу міжнародної спільноти, що це не може бути терпимим в країні, яка є незалежною і суверенною. Треба притягнути до відповідальності осіб для того, щоб продемонструвати майбутній, сьогоднішній владі, що так діяти не можна, що це порушення Конституції, це порушення діючого кримінального законодавства. І за це повинна в обов'язковому випадку наступити відповідальність. Це треба демонструвати, щоб влада постійно це розуміла, усвідомлювала і виконувала безпосередньо всі норми діючого законодавства.

Тому наша позиція залишається такою ж – ми продовжуємо наполягати на створенні слідчої комісії, ми будемо наполягати на притягненні до відповідальності, для правової оцінки правоохоронної системи, а потім судової системи. Ну а що буде робити "Слуга народу", ми разом побачимо на наступному тижні.

Вже небагато часу залишається до завершення цієї частини ефіру. Я вас хотів запитати відносно святкування Дня Перемоги, яке через карантин в Україні фактично владою не проводилося. Окремі заяви прем’єр-міністра ми так само пам’ятаємо. Тим не менше, свято відбулося, а така знакова історія, як парад Перемоги, який завжди відбувається у Москві, було перенесено, було рішення ухвалене, що у Москві він відбудеться 24 червня, до речі, як у 1945 році…

Так, єдиний парад переможців. Парад перемоги, парад переможців.

Через карантин влада обмежувала заходи тут, в Україні. Як ви думаєте, чи буде вона обмежувати виїзд громадян для тих, хто хоче взяти участь у цьому параді, тому що зараз уже були направлені офіційні запрошення з боку Москви лідерам. Хтось погодиться, хтось не погодиться. Як думаєте, що у нас буде відбуватися у цьому сенсі?

Ви знаєте, у нас буде відбуватися все як завжди, тому що, по-перше, заборонити поїздки в якусь іншу країну влада не може, як і повернення українських громадян в Україну з будь-якої країни. І це забороняє їй робити Конституція. І навіть ті обмеження, які існують сьогодні в умовах карантину, по-перше, вони незаконні, по-друге, вони порушують діючу Конституцію. Тому ті, хто будуть бажати, і ті, хто будуть запрошені на цей парад або на ці свята, якщо захочуть взяти участь у цьому святкуванні, а це велике свято. Ми знаємо, що, згідно із соціологічними дослідженнями, в Україні це свято теж сприймається. Майже 82% наших громадян вважають, що 9 Травня – День перемоги у Великій Вітчизняній війні, це велике свято, це свято, яке святкують і будуть продовжувати святкувати, незалежно від відношення влади.

А яке було відношення влади, ви пам’ятаєте. Прем’єр-міністр взагалі сказав, що для нього цього свята не існує, хоча, між іншим, як прем’єр-міністр, для нього повинне існувати будь-яке державне свято, якщо воно має такий статус, згідно з діючим законодавством. Але незалежно від цього він проігнорував і публічно про це заявив. Президент зайняв публічну позицію щодо святкування цього Дня перемоги у Великій Вітчизняній війні. Можна говорити про карантин, але ж ви знаєте, що люди, незважаючи на карантин, вийшли, люди покладали квіти, люди брали участь у заходах. Люди дійсно від серця, усвідомлюючи велич цієї події, святкували це велике свято 9 Травня.

Тому парад переможців, парад, який відбудеться в честь 75-річчя перемоги у Великій Вітчизняній війні, який відбудеться у Москві, безумовно, я вважаю, що багато людей відвідає і зроблять все, щоб бути очними свідками цієї великої події.

Але ви бачите з боку влади продовження цієї політики, політики продовження того, що робив Інститут національної пам’яті раніше і зараз… Кажуть, що Україна боролася не за свої інтереси або окремі групи громадян боролися не за свої інтереси.

Знаєте, це пан Дробович. В’ятрович, Дробович – це все ланки одного ланцюжка. Їх заяви – це заяви для такої відокремленої групи людей. Це так ніжно-ніжно ласкає почуття від того, що вони чують подібні речі. А відносно того, що це перемога інших людей і це перемога, в якій брали участь громадяни України не заради своїх інтересів, то соціологія дала відповідь – 62% вважають, що українці, які брали участь у Великій вітчизняній війні, героїзм українців, який був оцінений саме як такий, це перемога і участь українських громадян у перемозі, яка мала відношення безпосередньо до України. Тому це свято українців і свято України, не дивлячись на Інститут національної пам’яті.

І ми на святкуванні 9 Травня проголосили, що ми будемо створювати громадський рух, який буде мати назву Український фронт захисту історичної пам’яті. Більше того, я вам можу сказати, що якщо ми говоримо взагалі про ідеологію, яку продовжує сповідувати Інститут національної пам’яті, то нічого не змінилося з епохи Порошенка. Усе як було, так і є. І в тому числі у контексті святкування 9 Травня і перемоги у Великій Вітчизняній війні. Але ми з цим не збираємося миритися і ми будемо в альтернативі для цього Інституту так званої національної пам’яті вести боротьбу за збереження історичної пам’яті, реальної історичної пам’яті. У тому числі і в питанні відзначення героїв України і України в цілому у перемозі у Великій Вітчизняній війні. 

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.