Зовнішня політика України: "Кадровий голод" чи гравець, з яким не рахуються?!

Віталій Скоцик
Віталій Скоцик

Громадський діяч

Фото з відкритих джерел

Зовнішня політика та національна безпека – це найбільш вразливі місця державного проєкту України. Треба визнати, що досі ми були радше об’єктом, ніж суб’єктом міжнародної політики. Тобто нашу долю багато в чому вирішували за нас. Так не може тривати далі, але, на жаль, так є, і особливо останні 5 років.

2014-й. Окупований Крим, війна на сході нашої держави. А голосу України майже не чути.

Цього року ООН відзначає свій 75-річний ювілей. Нагадаємо, сімдесят п’ять років тому, 26 червня 1945 року, на конференції Об’єднаних Націй в Сан-Франциско делегатами від 50 країн був підписаний Статут ООН. Саме того року було сформовано новий безпековий механізм на заміну Ліги Націй. Перерозподіл влади, нові переможці в Другій світовій війні спонукали до пошуку певного балансу сил, і цей баланс сил було знайдено саме в цій інституції.

Цього тижня в Нью-Йорку здебільшого у віртуальному режимі зустрілися лідери країн світу. 210 дипломатичних місій беруть участь в ювілейному саміті Організації Об’єднаних націй. Розпочали виступи лідери найбільших економік світу: президент США Дональд Трамп, лідер Китаю Сі Цзіньпін, новопризначений прем’єр-міністр Японії Йосіхіде Суга, президент Росії Володимир Путін. І де в цьому порядку денному Україна зі своїми викликами та проблемами? Бачимо, що далеко не на першому місці.

Коли зовнішньою політикою країн керують потужні та досвідчені дипломати, як, наприклад, Ван І в Китаї, або Майкл Помпео у Сполучених Штатах Америки, чи Сергій Лавров у Російській Федерації, то нам з нашим кадровим резервом змагатися дуже важко.

У 2045 році вся діяльність нашої держави має розглядатися під призмою того, що вигідно Україні, а не того, що вимагають від нас інші держави чи міжнародні організації. Але для цього ми маємо бути сильними. Україна зацікавлена у формуванні багатополярного світу, де основну роль відіграватимуть середні держави, до яких належить і вона. І тенденції свідчать, що до того все йде.

Бачимо, що сьогодні в Центральній та Східній Європі Литва, Польща, Румунія, Угорщина формують свій порядок денний. Кожен намагається знаходити своє місце у світі.

Останнім часом ми говоримо про ініціативу Тримор'я (об'єднання країн Східної та Центральної Європи, Польщі, Хорватії, Угорщини, Чехії, Словаччини, Румунії, балтійських держав – тобто країн, розташованих між Балтійським, Чорним та Адріатичним морями), також говоримо про інтеграцію в напрямі Балто-Чорноморського вектора, в яких Україна могла б відігравати стержневу роль. І такі ініціативи були.

Ще зовсім недавно міністри закордонних справ Польщі, Литви та України в Любліні підписали Люблінський трикутник. Здавалося, саме з цього моменту можна було б рухатися вперед, аби не зовсім зрозуміла позиція України до подій, які відбуваються в Білорусі. Хай би яка була точка зору в сьогоднішньому світі, але відмовчування – не вітається. Якщо ж уже підписали Люблінську угоду з Польщею та Литвою, то потрібно вже триматися однієї позиції. А розвернутися і піти в іншому напрямку… по-партнерськи це неправильно. І такі партнери не вітаються.

Крім того, теперішня однополярна система, як і колишня біполярна, показали свою нездатність зупиняти конфлікти й війни.
Стосовно долі Будапештського меморандуму (1994 р.).
Так от, статус цього документа до сьогодні не визначено: меморандум, договір, зобов’язання підписантів перед Україною, що її кордони не будуть порушені.
Що це?
Згідно з цим документом, Україна позбулася ядерної зброї в обмін на обіцянку Росії, США та Великої Британії поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України.
І що?
Що мають думати про цей меморандум українці, наші громадяни в Криму і наші співвітчизники на Донбасі, які вже шість років живуть у війні?

Керуючись принципом доцільності для нашої держави й українського народу, ми маємо брати участь у міжнародних організаціях і блоках, які дозволяють найкраще захистити наші політичні, економічні, культурні інтереси, гарантувати безпеку кордонів.

Думаю, що через 25 років уже не буде диктату одного чи двох геополітичних гравців. Сьогодні зрозуміло, що США, Китай і Росія посіли лідируючі позиції у світовій політиці.
А китайська економіка, за різними прогнозами, у 2025 чи 2029 роках, ймовірно, обжене американську економіку.

Ну і звичайно, Україна повинна зробити свій внесок у побудову такої геополітичної моделі, де кожен з її учасників буде рівноправним членом міжнародного співтовариства. Зокрема, наша держава має шанс стати інтеграційним центром для середніх держав Східної Європи та Причорноморського басейну. Я вже згадував про балтійські держави, про Польщу, тут потрібно згадати і Грузію, Туреччину, Болгарію, Литву, Латвію, Естонію та й Білорусь.

Білорусь. Події там непрості. Ми не знаємо, як буде розвиватися ситуація, але це наша братерська держава, вона обов'язково має бути задіяна в такій інтеграції - сусідських середніх держав. Де економіка і населення разом можуть насправді стати ваговитим інструментом у захисті своїх зовнішньополітичних інтересів.
Таке об’єднання може бути сильним гравцем на міжнародній арені та допоможе сусіднім народам захищати спільні інтереси, зокрема й методами військового співробітництва.
Чи хотілося б, чи не хотілося б це визнавати, але без сильної армії вистояти у сьогоднішньому світі не можливо. Тому має бути і військове співробітництво, мають бути і союзники. У зовнішній політиці ти оцінюєш не лише свою силу, а й силу своїх союзників. Нам потрібні союзники. І вони потенційно у нас є, особливо на західних кордонах.

Українська армія – 2045 повинна діяти на принципах сучасного професійного війська. Хай би які приходили політики, а багато з них, дійсно, щоразу обіцяли професійну потужну армію. І, як не прикро це визнавати, але лише війна на сході сформувала дійсно ту армію, яка здатна захищати свою державу. Але ми до цього часу залишилися з призовом тих людей, які не завжди хочуть служити в армії. Та й завдання в них інші. Через те ми повинні повернутися до того, що має бути професійна армія, але водночас з широким народним резервом через обов’язковий регулярний військовий вишкіл усього військовозобов’язаного населення країни. Саме такий традиційний для України підхід до формування армії показав свою ефективність у минулому.

Новини за темою: Законопроєкт про військовий облік: Новий вид військової служби, облік на роботі та штрафи за ухилення

Атмосфера у світі не дозволяє забувати і про важливість оборонної промисловості. Цікава ситуація. Коли країна 6 років у війні, здавалося б, саме оборонна промисловість мала бути рухомим локомотивом сьогоднішньої економіки нашої країни. Але якщо ми проаналізуємо ріст оборонної галузі, замовлення держави на своїх оборонних підприємствах на зброю, і все, що стосується захисту своєї країни, то ви дуже сильно здивуєтеся, але тут фактично ніякого росту не було.

За рахунок чого воювати, якщо власна наука, військова наука, військова промисловість, оборонний промисловий комплекс насправді не запрацював. Так, ми налагодили виробництво ефективних озброєнь, створили свої аналоги передових військових технологій і бойових машин. Усе це – і вигідні статті експорту, і гарантія того, що загроза агресії, звідки б вона не походила, буде жорстко зупинена за рахунок власних збройних сил.
Гіркий досвід уже навчив нас: ніхто не стане воювати замість тебе з твоїм ворогом. Ніхто!!! Ніхто нас не захистив у 2014–2015 роках. Так, економічні санкції дещо вплинули на Російську Федерацію, але вони достатньо швидко адаптувалися до економічних обмежень. Тут же сподіватися потрібно було на те, що за Будапештським меморандумом Сполучені Штати Америки і Велика Британія, як мінімум через свої потужні зовнішньополітичні важелі, могли б зупинити війну і повернути наші території. Але цього не відбулося. Чому?

Велика Британія у брекзиті, Сполучені Штати Америки спочатку в зміні влади між демократами та республіканцями, а тепер у наступних виборах. Одним словом, кожен думає в першу чергу про себе, розігруючи зовнішню політичну карту на всій планеті.

До питань безпеки я зараховую і боротьбу з головним внутрішнім ворогом – корупцією. Нинішня Україна отримала 30 балів зі 100 можливих у світовому рейтингу сприйняття корупції (Індекс сприйняття корупції CPI). Ми повернулися на рівень 2017 року і посідаємо 126 місце зі 180 країн. Поруч з нами у рейтингу — Киргизстан, Азербайджан та Джибуті. Через 25 років ми маємо стояти в цьому рейтингу на перших позиціях – серед країн з нульовою толерантністю до корупційних діянь, таких як Данія, Фінляндія, Швеція.
На жаль, антикорупційні органи, які були сформовані останніми роками (НАБУ, САП, НАЗК, ДБР, ВАСУ), так і не запрацювали належним чином. Молодий антикорупційний суд прийняв декілька рішень і жодного резонансного.
Бачимо, що у ВРУ різними маніпулятивними шляхами намагаються сформувати керівництво антикорупційних органів. Але ж ми повинні пам’ятати, що Захід, Сполучені Штати Америки, Євросоюз, які в першу чергу були ініціаторами створення антикорупційних органів в Україні, не допустять маніпуляцій в цьому процесі. Тому прикро у 2020 році спостерігати, як Євросоюз та Сполучені Штати Америки вимушені через жорсткі заяви повертати Україну в справжній напрям боротьби з корупцією. Хоча поки все безрезультатно.

Україна-2045 – це держава, де життя комфортне як у місті, так і в селі. І там, і там – однаково добрі дороги, якісна питна вода, доступне медобслуговування, достатньо освітніх закладів для дітей. І там, і там комунальні служби дбають про ремонт електричних, газових і тепломереж. І там, і там впроваджуються методи альтернативної енергетики – вітряні електростанції, сонячні батареї та геонасоси. І там, і там вчасно і правильно утилізується сміття, діє система переробки вторинної сировини.

Здавалося б, що це все мало би бути у Законі "Про національну безпеку України". Але якщо ми проаналізуємо цей закон, прийнятий у 2019 році, то побачимо, що він працює лише у сфері оборони, управлінні військовими силами, оборонно-промисловому комплексі з гарантуванням забезпечення бюджетування цих галузей. Він виписаний таким чином, щоб армія була сильною.

Але національна безпека країни – це не тільки армія й оборона, це й інформаційна безпека, це, як показав час боротьби з Covid-19, і санітарна безпека, це багато інших важливих складових, яких немає в цьому документі.

Тому це треба буде переглядати. Оскільки навіть така річ, як охорона здоров’я, має бути обов’язково в Стратегії національної безпеки України.

Україна-2045 відома світові своїми глибокими народними традиціями і сучасною культурою. Ми нещодавно відсвяткували сторіччя нашої головної театральної сцени – театру імені Івана Франка. Де б він не виступав, на яких гастролях не бував би, чи в Сполучених Штатах Америки, чи в Канаді, чи в інших країнах, зали переповнені. Нашу сучасну культуру та мистецтво люблять і поважають у світі.

Україна перемагає на кінофестивалях і мистецьких бієнале, славиться науковими винаходами і досліджує космос. Нещодавно компанія Firefly Aerospace, засновником якої є українець Макс Поляков, успішно провела передпольотне випробування своєї першої ракети Alpha на космодромі Ванденберг (Каліфорнія, США). Ця компанія прагне створити вертикально інтегрований комплекс, аналог проєкту Ілона Маска і його компанії SpaceX, що дасть можливість Україні славитися не лише хлібом, полями та врожаями, а й сучасними інноваційними технологіями.

В Україні діють потужні, прибуткові та незалежні ЗМІ. Проблема є в тому, що вижити їм сьогодні дуже важко. Тому чергові вибори одні за одним стимулюють журналістику і ЗМІ до того, щоб заробляти гроші, і, звісно, про об’єктивну оцінку тут варто лише мріяти.
Більшість відомих та популярних ЗМІ, якщо не всі, належать олігархам, а суспільне телебачення, суспільне мовлення, на жаль, так і не запрацювало на повну силу. Масу тележурналістів у регіонах скоротили, фактично держава втратила свій інструмент інформаційного впливу, оскільки саме через регіональне радіо і телестанції держава постійно транслювала свою політику, своє бачення і те, що відбувається в регіонах. Фактично суспільного телебачення, як і радіо, сьогодні в Україні майже немає.
В Україні-2045 немає місця імітації реформ, хабарям, злидням, страху перед несправедливим судом, збройною агресією інших держав. Кожен з вас може розширювати цей образ майбутньої України. Хай би якими утопічними здавалися її риси, ми обов’язково всього цього досягнемо – рано чи пізно.
Це покоління чи наступне… терміни залежать тільки від участі кожного, від нашої згуртованості навколо національного проєкту. Варто лише самоорганізуватися, створити правильну систему управління державою і задіяти свої ресурси, дані Богом і природою.

На жаль, говорити про партії як інструменти самоорганізації суспільства, а не інструменти виборів, сьогодні, мабуть, не приходиться. Чергові вибори щоразу нагадують про те, що політичні партії здебільшого – олігархічні проєкти, вони – тимчасові, вони використовуються тільки для того, щоб прийти до влади. Після того, як люди розчаровуються в існуючих, ці ж самі спонсори створюють нові. Тому люди повинні зрозуміти: якщо ви хочете будувати державу, ви повинні самі створити інструмент. І цей інструмент – політична сила, яка не є інструментом виборів, а є інструментом самоорганізації суспільства. Це саме те, чим я і моя команда займалися останні 6 років.

На жаль, сформована сьогодні політична система не "переносить" чогось нового і випихає із системи хороше, те, що може насправді принести хороший результат.

І на кінцевому етапі ми маємо політичні партії, які виграють вибори, і справжню національну еліту нашої держави, яка не має відношення до цих партій і автоматично залишається поза системою управління державою. Але це потрібно змінювати.

У 2045 році я дуже сподіваюся, що буде декілька дійсно справжніх партійних інструментів з ідеологіями, з командами, які конкуруватимуть між собою.

В країні повинна бути і влада, і опозиція, але вектор розвитку держави змінюватися не може. Ми маємо виписати чітку Стратегію на сім скликань ВРУ вперед, мінімум для того, щоб будь-яка нова влада дбала про одне: як максимально ефективно досягнути результату в межах тієї Стратегії, яку ми всі разом розробили.

Віталий Скоцик

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...