Новини » Політика Читать эту новость на русском

Як зміняться відносини США з Україною та Білоруссю після президентських виборів

Московский центр Карнеги
Московский центр Карнеги

Джерело аналітичної інформації про Росію і країни колишнього СРСР

Нинішні вибори стануть 59-ми виборами президента в історії Штатів, на яких може бути обраний 46-й президент США Depositphotos

Президентська гонка в США на фінішній прямій, найближчим часом стане відомо, хто засяде в Овальному кабінеті - нинішній президент від Республіканської партії Дональд Трамп або кандидат від Демократичної партії Джо Байден. Від результату цих виборів залежить, якими будуть подальші відносини США з Україною та Білоруссю.

Про це пише Московський центр Карнегі.

Для кожного, хто останні кілька років хоч трохи стежив за американською політикою, зрозуміло: якщо Дональд Трамп програє вибори, то на відносини США з Україною і Білоруссю чекають великі зміни.

Більшу частину свого президентства Трамп безпрецедентним чином підпорядкував зовнішню політику США не просто потребам внутрішньої політики, а своєму особистому політичному порядку. Наприклад, щойно колишній віцепрезидент Джо Байден став лідирувати в передвиборчій гонці, американські відносини з Україною виявилися політизованими як ніколи. Маніпуляції Трампа були такими грубими, що справа дійшла до процедури імпічменту в Палаті представників.

Тема продовжує розкручуватися досі - нещодавно були опубліковані чергові звинувачення в зловживаннях сина Байдена Хантера, засновані на сумнівних джерелах. Все це помітно підірвало позиції США, призвело до відходу досвідчених дипломатів, зруйнувало нормальний процес прийняття рішень.

Якщо Байден виграє вибори, то ситуація, звичайно, сильно зміниться. На посаді віцепрезидента він активно займався американськими відносинами з Україною, та й в його команді вистачає людей з досвідом роботи в цій галузі. Є всі підстави вважати, що принаймні у виконавчій владі питання буде деполітизоване, а займатися ним будуть кар'єрні дипломати з Держдепартаменту та інших профільних відомств.

Це, однак, не означає, що українське питання зникне з американської політики. Швидше за все, його продовжать активно експлуатувати республіканці в Конгресі, лояльні до Трампа ЗМІ, а також сам Трамп і його прихильники. Для порівняння: колишнього держсекретаря Гілларі Клінтон досі продовжують звинувачувати в недбалості, що призвела до нападу терористів на консульство США в Бенгазі в 2012 році, хоча минуло вже майже десять років.

Новини за темою: Вулична революція в Америці, або Загострення напередодні президентських виборів

Що стосується суті американської політики щодо України, то в разі перемоги Байдена вона, швидше за все, повернеться до тих принципів, які були закладені ще при Клінтоні, Буші-молодшому і Обамі. Нормальний процес прийняття рішень буде відновлений, а їх вироблення і координація знову стане справою кількох політичних призначенців і кар'єрних дипломатів.

До втручання Трампа між республіканцями і демократами не було особливих розбіжностей з приводу того, який вигляд повинні мати відносини США з Україною. З 1991 року основними принципами були підтримка реформ, демократизації та верховенства закону, а також інтеграція України в євроатлантичні політичні та військові структури. Після подій 2014 року до цього додалася підтримка територіальної цілісності України. Ніщо з цього не зміниться і в разі перемоги Байдена.

Підтримка вступу України до НАТО залишиться в американському порядку денному, але навряд чи стане пріоритетом - судячи з розбіжностей між учасниками альянсу і низької ймовірності того, що це можна здійснити в осяжному майбутньому. Набагато вірогіднішою є розробка більш інтенсивної програми двостороннього співробітництва в оборонній сфері та допомога в реформуванні та модернізації Збройних сил України.

Цілком можливо, що хтось із високопоставлених чиновників стане куратором українського напрямку і займеться в тому числі пошуком дипломатичного вирішення конфлікту на сході України. Щоправда, шансів на прогрес в цьому питанні небагато, а тому нова адміністрація навряд чи буде витрачати на нього сили і політичний капітал. Швидше основна увага буде приділятися практичним крокам щодо зниження напруженості на лінії зіткнення, гуманітарної допомоги та координації дій з європейськими союзниками, які, судячи з усього, теж дивляться на ситуацію без особливого оптимізму.

Новини за темою: Заключні дебати Трампа й Байдена: Що говорили про Україну

Під час кампанії Байден зосередився на внутрішніх проблемах США і мало говорив про зовнішню політику. Зрозуміло, що він має намір виправити ту шкоду, якої завдав Трамп міжнародній репутації США. Байден оголосив про плани утворити лігу демократій, які будуть спиратися на спільні цінності і переслідувати спільні цілі. Щось подібне намагалися зробити і попередні адміністрації, але без особливих практичних результатів. Контраст з меркантильним підходом Трампа може додати привабливості такому підходу, але в цілому сумнівно, що він зможе надовго залишитися центральним принципом американської зовнішньої політики.

Увага нової адміністрації буде прикута до пандемії коронавірусу та її руйнівних наслідків, відновлення економіки та системи охорони здоров'я та багатьох інших внутрішніх проблем. Тож для зовнішньої політики залишиться небагато часу. А те, що залишиться, буде використано в основному для роботи над відносинами з Китаєм — головним зовнішньополітичним пріоритетом США, що має величезне значення для економіки країни та її інтересів у сфері безпеки в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.

Іншими важливими напрямками для нової адміністрації, швидше за все, буде виправлення шкоди, якої завдав Трамп відносинам США із традиційними європейськими союзниками, робота з іранською ядерною програмою, а також продовження договору СНО-3 з Росією. Увагу приділятимуть і таким питанням, як виведення військ і збереження залишкової присутності в Афганістані, відносини з Туреччиною і американська військова присутність в Сирії. Україна не буде серед пріоритетів, якщо тільки не трапиться раптової ескалації на Донбасі або чогось ще надзвичайного.

Те саме стосується і Білорусі. Незважаючи на розташування країни між Росією і НАТО, за три останні десятиліття відносини з "останньою диктатурою Європи" залишалися здебільшого замороженими. В деяких колах у Вашингтоні розворот на Захід, який Лукашенко зробив після 2014 року, намагаючись знайти противагу Росії, породив надії на те, що Білорусь переорієнтується на Захід. Протести в цій країні стали сюрпризом по обидві сторони Атлантики. Однак у Вашингтона, як і у Брюсселя, небагато інструментів для того, щоб вплинути на перебіг протистояння Лукашенка і протестувальників — хіба що заяви із засудженням режиму, санкції і моральна підтримка опозиції.

Така ситуація навряд чи зміниться до кінця терміну Трампа, та й потім, навіть якщо переможе Байден, дії США будуть визначатися подіями в самій Білорусі. Якщо Лукашенко жорстко придушить протест, а також отримає підтримку від Росії, то за цим підуть нові санкції і нові засудження, але навряд чи щось більше. Якщо ж протести зійдуть нанівець, то американська політика повернеться до стану до 2014 року, коли відносини з Мінськом були суто символічними.

Навіть якщо в Мінську почнеться повстання на зразок Майдану — що малоймовірно, — важко уявити, що США стануть активно втручатися. За нинішнього рівня міжнародної напруженості значення Білорусі як мосту і бар'єру між Росією і НАТО, а також наявність союзного договору між Москвою і Мінськом вихолодять запал навіть найзатятіших прихильників активних дій — через побоювання, що це може спровокувати російське вторгнення.

Звучить не дуже надихаюче, і багато хто, можливо, скаже, що все залишиться як раніше. Але в політиці не менш важливі стиль і процедури. Ні те, ні інше не дає гарантії успіху, але альтернатива — поганий стиль і порушені процедури — зазвичай веде до провалу.

Юджин Румер

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...