live

Як Зеленський змінив Україну і самого себе

Der Spiegel
Der Spiegel

Один з найвідоміших щотижневих журналів Німеччини

На безпековій конференції в Мюнхені Володимир Зеленський заявив, що Україна може разом з бойовиками ОРДЛО та представниками ОБСЄ контролювати українсько-російський кордон president.gov.ua

Чи виконав Володимир Зеленський передвиборчі обіцянки? В основному так, але є проблеми: в голові у нього панує такий же хаос, як і в Раді?

Про це пише Der Spiegel.

У травні 2019 року телевізійний комік був обраний главою держави в Україні. Відтоді він зміцнив свою владу. Але стратегії у нього так і не з'явилося.

Деякі з усіх сил намагаються домогтися чогось у політиці, іншим же влада падає в руки сама, як зрілий плід. Володимир Зеленський відноситься до другої категорії. Минулої весни без видимих зусиль телевізійний комік виграв із величезною перевагою президентські вибори, як ніби країна тільки його й чекала. Те, що у нього не було програми, партії і досвіду, українців не бентежило — вони добре знали його по телеекрану. Або думали, що знали: кілька років він грав президента в популярному телесеріалі. Але головне, громадяни точно знали, чого вони не хочуть — тодішнього президента Петра Порошенка або інших представників політичного класу, що дискредитували себе.

Та ось з дня інавгурації Зеленського минув рівно рік, і якщо розглядати його з точки зору телевізійної розважальності, то можна сказати, що він був забавним. Але чи була настільки ж успішною політика Зеленського?

Як би то не було, сорокадворічний Зеленський не став маріонеткою в руках одного з олігархів, як багато хто побоювався. В країні, де адміністрація, парламент, партії, телеканали і суди контролюються купкою супербагатих людей, це чимало. Зеленський вважався залежним від Ігоря Коломойського, одного з найбільш безпринципних бізнесменів, чий збанкрутілий банк довелося націоналізувати та рятувати державними грошима. Коломойський з-за кордону займався поваленням Порошенка в надії повернути собі банк.

Новини за темою: Як в ЄС і НАТО оцінюють перший рік Зеленського на посту президента України

Цієї надії Зеленський його позбавив. Новий закон, прозваний в народі "антиколомойським", виключає повернення банку. Але сталося це не тому, що Зеленський порвав із Коломойським за переконаннями або з почуття справедливості. Справа в тому, що Україна залежить від допомоги Міжнародного валютного фонду, а фонд вимагає гарантій у формі законів.

Не справдилися й інші побоювання щодо Зеленського: наприклад, що Кремль обставить його при спробі закінчити війну на Донбасі. Мир на сході України був однією з небагатьох конкретних передвиборчих обіцянок Зеленського.

Поступки Москві в цій справі були неминучими, тому що Москва керує бойовиками в Донецьку та Луганську. Але Зеленський діяв обережно і дозовано. З його досягнень — обмін полоненими та реанімація самітів у "нормандському форматі". Ймовірно, це саме те, чого можна було досягти без великих поступок.

Взагалі Зеленський проявив себе у зовнішній політиці краще, ніж очікувалося. Відразу після вступу на посаду він мало було не потрапив у вир політики США: президент Дональд Трамп, та й його противники мріяли роздобути Зеленського в якості головного свідка звинувачення у справі про імпічмент. Йшлося про підозрілі операції сина опонента Трампа Джо Байдена в Україні. Але Зеленський зумів спритно вивернутися.

Однак розвіяти побоювання — це одне, а виправдати надії — інше. Рік потому після вступу на посаду політика Зеленського переживає кризу, що паралізувала його реформаторський запал. При цьому можливостей у Зеленського було предостатньо. Всупереч очікуванням він зумів сконцентрувати у своїх руках велику владу: через свою партію "Слуга народу" він контролює парламент і уряд і має солідну підтримку в суспільстві.

Чого йому не вистачає, так це терпіння, стратегії та дієздатної команди. Про розгубленість Зеленського свідчить те, наскільки часто в Києві відбуваються нові призначення. На початку березня президент відправив у відставку всього лише півроку тому сформований уряд. Наприкінці березня знову були звільнені перші з новопризначених міністрів. У розпал пандемії коронавірусу кілька разів змінилося керівництво міністерства охорони здоров'я. З одного боку, він наймає колишнього президента Грузії і політичного авантюриста Міхеіла Саакашвілі, щоб дати імпульс реформам, з іншого боку — звільняє явних реформаторів і призначає на їх місце фігури, які вже дискредитували себе. Якщо раніше були побоювання, що будуть призначатися люди з каламутного оточення Коломойського, то тепер приходять люди з каламутного оточення інших олігархів, в тому числі Ріната Ахметова, найбагатшої людини в Україні. Система не змінюється, змінюються лише обличчя.

В Україні при Володимирі Зеленскому розігрується зараз дивний спектакль. Якийсь аутсайдер на хвилі харизми й ентузіазму обійшов своїх могутніх суперників і залучив на свою сторону сили, значно переважаючі сили супротивників. Але тепер політична боротьба як би перемістилася з парламенту в його власну голову. А там, судячи з усього, панує такий же хаос, як і в Раді: ідеї та думки суперечать одна одній, і ніхто не може навести в них порядок. Тому Зеленський так залежить від своїх найближчих радників. Їх вплив загрозливо зростає: колишній адвокат Андрій Єрмак перетворився на своєрідного сірого кардинала держави.

Політика в Україні так само непрозора, як і раніше. Чи будуть українці довіряти Зеленському і далі? Адже вони, як показує досвід, такі ж нетерплячі, як і президент.

Крістіан Еш

За матеріалами: ІноЗМІ

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...