Як Charlie Hebdo вкотре наробив галасу в ісламському світі

Олександр Баунов
Олександр Баунов

Главред сайту Carnegie.ru

27 жовтня паризький сатиричний тижневик Charlie Hebdo опублікував обкладинку з карикатурою на президента Туреччини Реджепа Тайїпа Ердогана twitter.com/Charlie_Hebdo_

Днями французький сатиричний журнал Charlie Hebdo опублікував карикатуру на президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана, на якій напіводягнений Ердоган задирає сукню жінці-служниці й вигукує: "У! Пророк!". Що це означає для турецької правлячої еліти?

Про це пише Олександр Баунов на своїй сторінці в Facebook.

Коли Ердоган бореться з Макроном стосовно права на карикатури, він звертається не тільки до Мікрона, Франції та Заходу. Він звертається до внутрішньої аудиторії, зокрема - до своїх головних опонентів, турецьких світських націоналістів, які хочуть повернутися до влади.

Сто років тому Кемаль Ататюрк створив світську турецьку республіку за зразком французької республіки. Франція з її сильною державою, національною єдністю і зразковою централізованою бюрократією взагалі була прикладом для багатьох держав, що рвуть із традиціями, які закінчилися відставанням від розвиненого світу, і встають на шлях наздоганяючого розвитку. Ататюрк голив бороди, знімав хіджаби, прибирав релігію зі школи, міняв календар і писемність, скасовував халіфат, перетворював Ая-Софію на музей не гірше за французьких революціонерів кінця XVIII століття.

Приблизно 20 років тому під гаслами сумісності традицій і сучасності (дефіле ісламської моди) Ердоган виграв вибори і як глава помірного політичного ісламу відсунув світських націоналістів-республіканців від влади. Але вони керували країною майже все ХХ століття і хочуть назад. От він їх (а не тільки Макрона) і викриває: дивіться, хто нещодавно нами правив і хто хоче ще - ті, хто припинили служити в Св. Софії, а я знову почав.

Французька республіка - прямий спадкоємець антиклерикальної революції. Право на антиклерикальну карикатуру - це частина боротьби за рівність третього стану з дворянським другим і священницьким першим. Це не просто розмова про межі своєї і чужої свободи, де там що починається і закінчується, це частина французької ідентичності - тієї самої liberté, egalité, fraternité, без якої немає і nation з république.

Новини за темою: Ердоган має намір зіштовхнути лобами Захід і Схід, як передрікав Хантінгтон

В антиклерикалізму були свої радикали і терористи - у Франції двісті років тому, в Росії - сто, в республіканській Іспанії ще менше. Але зараз різниця очевидна. Люди, готові до насильства за ідеї, можуть з'явитися в будь-якому середовищі. Але зараз в антиклерикальному середовищі підпал храму або мечеті, тим більше вбивство священника або вірянина не є соціально схвалюваною дією. Атеїстичне, антиклерикальне середовище самé відторгне таку людину, там їй нема чого ловити. Радикальний ісламіст, навпаки, певен, що знайде співчуття не тільки серед таких же, як він, але і в ширших колах.

Сучасний іслам, який не завжди вміло обіцяє створити Макрон, - це такий іслам, в якому вбивця не знайде співчуття, хай як він пояснюватиме свої дії. Багатьом цей іслам видасться беззубим, але таким самим беззубим, нездатним до насильства в тій-таки Франції став антиклерикалізм, і від цього всім - вірянам і атеїстам - тільки спокійніше.

Олександр Баунов

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.



Loading...