Ядерна доктрина Росії: Невідворотність відплати і застосування зброї на випередження

The National Interest
The National Interest

Американське аналітичне видання з військово-політичної тематики з друкованим журналом

Пускова установка міжконтинентальних балістичних ракет "Ярс" ТАСС/Валерій Шарифулін

В документі, який нещодавно опублікувала Росія, міститься серія одкровень щодо позиції по залякуванню потенційних ворогів. Зокрема, в указі докладно викладається, які обставини можуть викликати ядерний конфлікт. Росія думає, що виграє ядерну війну?

Про це пише The National Interest.

Росія опублікувала офіційне розпорядження (указ) "Про Основи державної політики Російської Федерації в галузі ядерного стримування".

Указ набув чинності 2 червня, коли його підписав президент Володимир Путін. Вперше за свою майже 30-річну історію Росія оприлюднила роз'яснення своєї політики в галузі ядерної зброї.

В порівняно короткому шестисторінковому документі міститься ціла серія одкровень щодо російської позиції, покликаної справити враження на потенційних ворогів. Хоча ядерна зброя розглядається виключно як засіб стримування", а його застосування називається мірою "крайньою і вимушеною", в указі докладно викладається, які обставини можуть викликати ядерний конфлікт.

Один з таких сигналів — "невідворотність відплати" в разі ядерного нападу на Росію і її намір підтримувати сили, здатні "гарантовано завдати неприйнятного збитку". Яким саме буде цей неприйнятний збиток, не сказано, але в часи холодної війни малося на увазі, що ворог перестане існувати як сучасне функціонуюче суспільство.

Новини за темою: Протистояння ядерних арсеналів США й Росії: Чия зброя виявиться ефективнішою в умовах реального зіткнення

Основні військові ризики, які можуть перерости в прямі військові загрози Росії, визначені як:

  1. нарощування потенційним противником на суміжних з Російською Федерацією та її союзниками територіях і в прилеглих морських акваторіях угруповань сил загального призначення, у складі яких знаходяться засоби доставки ядерної зброї;
  2. розгортання державами, які розглядають Російську Федерацію як потенційного противника, систем і засобів протиракетної оборони, крилатих і балістичних ракет середньої та меншої дальності, високоточної неядерної та гіперзвукової зброї, ударних безпілотних літальних апаратів, зброї спрямованої енергії;
  3. створення і розміщення в космосі засобів протиракетної оборони й ударних систем;
  4. наявність у держав ядерної зброї та (або) інших видів зброї масового знищення, які можуть бути застосовані проти Російської Федерації й (або) її союзників, а також засобів доставки цих видів зброї;
  5. неконтрольоване розповсюдження ядерної зброї, засобів її доставки, технологій і обладнання для їх виготовлення;
  6. розміщення на територіях неядерних держав ядерної зброї та засобів її доставки.

Що ще важливіше, у документі вперше викладаються ситуації, "що визначають можливість застосування Росією ядерної зброї":

  1. надходження достовірної інформації про старт балістичних ракет, атакуючих території Російської Федерації й (або) її союзників;
  2. застосування противником ядерної зброї або інших видів зброї масового ураження на території Російської Федерації й (або) її союзників;
  3. вплив противника на критично важливі державні або військові об'єкти Російської Федерації, виведення з ладу яких призведе до зриву відповідних дій ядерних сил;
  4. агресія проти Російської Федерації із застосуванням звичайної зброї, коли під загрозу поставлене саме існування держави.

В указі також наголошується, що рішення про застосування ядерної зброї приймає президент Росії — і він же при необхідності може проінформувати військово-політичне керівництво інших держав та (або) міжнародні організації про готовність Росії застосувати ядерну зброю або про прийняте рішення про застосування ядерної зброї, а також про факт її застосування.

В російській заяві наводяться довгоочікувані роз'яснення. Але деякі з них відверто турбують: в особливості пункт про запуск з примусу, який підтверджує декларативну ядерну доктрину Росії. Це завжди вважалося ризикованою стратегією, тому що докорінно залежить від безперебійної роботи систем раннього попередження — які не можуть вважатися надійною основою для рішення розпочати ядерну війну.

В майбутньому час оповіщення швидше за все скоротиться ще сильніше завдяки розгортанню гіперзвукових керованих ракет, а також спрямованої енергетичної зброї. Стратегічне попередження вже ускладнюється тим, що США розгортають балістичні ракети швидкого глобального удару зі звичайними боєголовками — відрізняти звичайні міжконтинентальні балістичні ракети від ядерних в умовах кризи стає практично неможливо.

Інший привід для занепокоєння пов'язаний із декларативним наміром Росії розглядати застосування ядерної зброї проти звичайного нападу, "коли під загрозу поставлене саме існування держави". Цей елемент російської ядерної стратегії називається "ескалація заради деескалації" і передбачає застосування тактичної ядерної зброї проти звичайного нападу НАТО переважної сили. Зрозуміло, це дзеркальне відображення ядерної політики НАТО часів холодної війни — покликаної запобігти переважно звичайному нападу Росії на Європу. Цікаве питання тут - а що саме вважати російською територією, враховуючи ставлення Путіна до, за його власним висловом, "ближнього зарубіжжя" — території колишніх радянських республік, наприклад, Прибалтики, де проживає чимало російських громадян.

Навряд чи випадковість, що свій безпрецедентний документ про російську політику ядерного стримування та її військові наслідки Москва опублікувала на тлі повного провалу переговорів між США і Росією про контроль та перевірку ядерних озброєнь. Обговорювати цю стрижневу проблему глобальної ядерної безпеки сторони припинили зовсім. Для порівняння, за часів холодної війни були підписані важливі угоди про контроль над ядерними озброєннями, завдяки яким були узгоджені заходи перевірки та взаємні інспекції, причому дуже нав'язливі.

Такі важливі договори про контроль над озброєннями, як Договір про обмеження систем протиракетної оборони, Договір про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності та Договір про відкрите небо США розірвали у 2011, 2019 і 2020 роках відповідно. Крім того, новий американсько-російський СНО, який обмежує кожну зі сторін 1500 розгорнутих ядерних боєголовок (при тому, що загальна кількість розгорнутих і нерозгорнутих ядерних боєголовок перевищує 6000), закінчується на початку наступного року.

Новини за темою: Що стримує США і Росію від випадкового розв'язання війни?

Вашингтон наполягає на тому, щоб в стратегічний ядерний договір увійшов Китай, але Пекін навідріз відмовляється. Швидше за все, новий СНО теж буде розірвано, особливо якщо президент Дональд Трамп піде на другий термін. Це відкриє шлях до повномасштабної гонки стратегічних ядерних озброєнь.

Пол Дібб

За матеріалами: ІноЗМІ

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.



Loading...