Вірменія підписала капітуляцію в Нагірному Карабасі: Азербайджан і Росія перемогли?

Вірменія підписала капітуляцію в Нагірному Карабасі, Азербайджан і Росія перемогли: натовп в Єревані захопив парламент, побив спікера і вимагає відставки уряду прем'єр-міністра республіки Нікола Пашиняна.

Про це пише Юрій Бутусов на своїй сторінці в Facebook.

Те, що зараз відбувається у Вірменії та Азербайджані, треба дивитися керівництву України, Володимиру Зеленському та Андрію Єрмаку, Кравчуку, Демченку і всім іншим нашим політикам, які штовхають Україну до миру з Росією на її умовах - якщо ви на таке підете, наслідки будуть більш жорсткими, тож дивіться на Єреван, вчіться.

Тільки що прем'єр-міністр Вірменії Нікола Пашинян підписав угоду про перемир'я - а по суті, це капітуляція Вірменії в Карабасі. Мир підписаний на умовах Азербайджану, президент РФ Путін дав Вірменії гарантії безпеки і своїх миротворців, тобто Росія в результаті капітуляції підсилює свої позиції в регіоні. У повному програші Вірменія - Пашинян по суті визнав повний розгром і нездатність чинити подальший опір. І ось зараз обурений натовп вірмен захопив уряд, люди вимагають відставки влади. Ні поліція, ні хто-небудь з чиновників не намагається зупинити людей.

Про що домовилися?

Аналіз роблю на основі заяви, опублікованої вірменськими ЗМІ: 

- Вірменська армія повністю виводиться з Карабаху. Безпеку вірменських поселень забезпечує невеликий контингент російських миротворців. Російських миротворців можна вивести з регіону повністю через 4,5 року, згідно з односторонньою заявою Азербайджану, без всяких умов. По суті Азербайджан отримує повний контроль над регіоном, який може стати абсолютним через кілька років;

- Азербайджан до 1 грудня повертає собі майже весь Карабах, у Вірменії залишаються тільки ті міста в гірських районах, які вона ще контролює - Степанакерт, Мардакерт, Мартуні. Шуша і всі інші райони, зайняті азербайджанською армією, залишаються під контролем Баку. Вірменія віддає Кельбаджар і весь Кельбаджарський район, Лачин і весь Лачинський район, Агдам і весь Агдамський район, контроль за новою дорогою Варденіс-Мардакерт, а дорога Лачин-Шуша також повністю віддається Азербайджану. Лачинський коридор охоронятимуть вже російські миротворці. Тобто всі магістралі контролюють азербайджанці, які дозволяють стежити за порядком тільки російському контингенту, чисельність якого строго обмежена;

- Вірмени зберігають меншу частину Карабаху, за це Азербайджан отримує стратегічну перевагу - пряму дорогу через Вірменію в Нахічевань, і з'єднується зі своїм анклавом через трасу - формально траса вірменська, фактично транспортне сполучення з Нахічеванню забезпечуватимуть російські прикордонники і ФСБ;

- Росія у виграші від поразки Вірменії, і тепер зрозуміла хитра гра Путіна. Він дав Алієву гарантії невтручання, і війною повністю придушив спроби вірмен звернути на прозахідний курс. Росія тепер посилює свою присутність, по суті Вірменія передає частину своєї території для створення Азербайджаном шляхів сполучення, і цей шлях взагалі не контролює. Росія, як гарант угоди, стає головним гравцем вірменської політики. І стає важливою для Азербайджану як гарант коридору в Нахічевань. Знищення азербайджанцями російського вертольоту нічого не змінить в політичному розкладі (це сталося поза зоною бойових дій в Карабасі, на кордоні з Нахічеванню);

- Туреччина не є учасником угоди, але ця війна - найбільша геополітична перемога Ердогана, який зробив Туреччину найвпливовішим гравцем на пострадянському Кавказі. У тексті заяви, яку поширили вірмени, цього немає, але азербайджанські ЗМІ запевняли, що до складу миротворців у Карабасі увійдуть також турецькі військові: 

Новини за темою: Війна в Нагірному Карабасі: Вплив Росії й Туреччини та перспективи для України

Цей мирний протокол - найважливіша стратегічна перемога Азербайджану. Невеликий гірський район, який залишають Вірменії, стратегічного значення не має, і може бути зайнятий в будь-який зручний час. Російські миротворці мають мандат на 5 років, їх можна після цього вивести.

Замість цього Азербайджан виторгував набагато важливішу перевагу - пряму дорогу в Нахічевань. Це стратегічний політичний і економічний виграш, який радикально зміцнює загальне становище Азербайджану.

Невідомо, чи вдасться уряду Ніколи Пашиняна зберегти владу. До останнього дня вірменське керівництво присипляло народ розповідями, які і близько не відповідали реальній обстановці. Тепер у людей шок, адже їм говорили про близьку перемогу, говорили, що ворог виснажений і ось-ось зазнає поразки.

Насправді вірменські війська повністю залишили Шуші, азербайджанці здійснили прорив оборони, і, як видно, у вірменської армії вже немає сил зупинити цей наступ. Азербайджанська піхота не впирається в вузли опору, а обходить їх по горах, незважаючи на втрати. Після залишення Шуші падіння Степанакерта - справа найближчих днів. Позиції навколо Шуші були більш вигідними, але їх утримати не вдалося. Падіння Степанакерта означатиме падіння Мартуні, Чартару і відхід до Ходжали і Мардакерта, які також не вдасться довго утримувати, адже удар по них буде завдано також і з півночі.

По суті, війна була програна 17-18 жовтня. У ці дні вірменська оборона в районі Джебраїла і Гадрута була повністю прорвана, і азербайджанські війська вийшли на оперативний простір до кордону Вірменії і до Лачину. Я написав про розгром Вірменії 19 жовтня: доклав карту, розповів про обстановку, наслідки, дав прогноз - можна подивитися, порівняти з результатами. Однак керівництво Вірменії вирішило не повідомляти народу про важку обстановку, а продовжувало розповідати про наступ загальновійськових з'єднань противника як про "прориви ДРГ". А нашу карту назвали "неповною інформацією українських блогерів".

Новини за темою: Розгром в Карабасі. Азербайджан прорвав оборону Вірменії: Оцінка обстановки, тактики і втрат сторін

Замість тверезої оцінки критичної обстановки і вироблення нової тактики у зв'язку з безпрецедентним пануванням в повітрі азербайджанських дронів керівництво Вірменії продовжувало заспокоювати самих себе, і не реагувало адекватно на цей новий фактор. В результаті спроба контрнаступу під Горадизом провалилася під ударами безпілотників, а найкращі вірменські ударні підрозділи були розстріляні на відкритих просторах під Фізулі-Гадрутом-Джебраїлом без прикриття ППО, це позбавило стійкості оборону в битві за гірські райони Лачин-Шуша.

Замовчування проблем в обороні призвело до того, що критичні ситуації початкового періоду війни виправдовували, а не виправляли. Дивна негнучкість для демократичного вірменського суспільства. Але зрозуміла для нас, для пострадянських демократій.

Але ж, судячи з відео, очевидно, що сили і засоби ППО застосовувалися вкрай розосереджено, що не дозволило протягом всієї війни прикривати війська від дронів, не дозволило прикрити навіть самі засоби ППО або хоча б завдати великих втрат головним ударним засобам Азербайджану - "Байрактарам". "Тори", "Буки" і все, що є, треба було направляти під Горадіз і Джебраїл відразу після початку азербайджанського наступу, причому застосовувати ППО комплексно, а не кидаючи в бій ЗРК по одному. Новітні вірменські винищувачі Су-30 взагалі не виконали жодного бойового вильоту, оскільки їм не забезпечили цілевказівку, вірменське командування залишило на землі свої найдорожчі системи озброєнь.

При цьому вірменська армія билася в цих умовах відчайдушно, і завдала азербайджанцям великих втрат, була здобута перемога в цілій низці боїв, війська проявляли масовий героїзм і самопожертву, відступали тільки після великих втрат. Чому ж за 40 днів обрушилося те, що будувалося (по ідеї) 26 років?

На питання, на які треба було відповідати під час війни, прем'єру Пашиняну доведеться відповідати перед людьми зараз.

Будь-якій владі в будь-якій демократичній країні доведеться нести політичну відповідальність за поразки на фронті, у нас в Україні це було в 14-15-му, зараз звинувачення в здачі національних інтересів вбили рейтинг чинного президента, а Вірменія переживає свої проблеми в ці дні. Дивімося - це і для нас дуже повчально, це те, з чого треба робити висновки. Адже і у нас прийнято замовчувати проблеми в обороні, і у нас критика владою найчастіше замовчується, і у нас немає об'єктивного аналізу бойових операцій, особливо невдалих, і у нас величезні проблеми, які намагаються прикрити бравурними рапортами. Ціна показухи і непрофесіоналізму - велика кров. Дивлячись на події в Карабасі і в парламенті в Єревані, нам треба думати про себе.

Юрій Бутусов