Новини » Політика Читать эту новость на русском

Війна в Нагірному Карабасі: Ердоган кидає виклик Путіну?

Die Welt
Die Welt

Інформаційна німецька щоденна газета видавництва "Аксель Шпрінгер-ферлаг"

Президентові Туреччини Реджепу Тайїпу Ердогану вигідна ескалація конфлікту в Нагірному Карабасі

Infografik WELT

У черговому зіткненні Вірменії та Азербайджану в Нагірному Карабасі автор німецького видання бачить виключно протистояння президента Туреччини Реджепа Ердогана з президентом Росії Володимиром Путіним. Москва у війні не зацікавлена, а ось Анкара жадає продемонструвати м'язи — і заразом налякати Європу.

Про це пише Die Welt.

У Нагірному Карабасі Туреччина підтримує мусульманський Азербайджан. На протилежному боці - Росія, що підтримує Вірменію. Президент Ердоган йде на великий ризик. Однак ця демонстрація сили з його боку - сигнал Європі.

Через долини йдуть колони танків. У небі кружляють вертольоти і безпілотники. Над містами і селами піднімаються клуби чорного і сизого диму. Є жертви і поранені. У неділю о 4:10 ранку в Нагірному Карабасі почалася війна армій Азербайджану і Вірменії.

Як написав на своїй сторінці в Фейсбуці прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян, першого удару в неділю на світанку завдала азербайджанська сторона.

"Вся відповідальність лежить на військово-політичному керівництві Азербайджану", - повідомила представник Міністерства оборони Вірменії. За її словами, вже збито кілька вертольотів і бойових дронів і підбито три танки противника. Азербайджанський уряд у свою чергу спростував ці твердження і підкреслив, що це була контратака на лінії фронту. При цьому саме Вірменія раніше спровокувала бойові дії.

Це абсолютно типові взаємні звинувачення сторін в ході конфлікту, що триває вже більше ста років і розгорівся з новою силою незадовго до розпаду СРСР. Відтоді збройні зіткнення між Азербайджаном і Вірменією, що претендують на Нагірний Карабах, відбуваються постійно. Відповідно до міжнародно-правових норм, цей регіон належить ісламському Азербайджану, але фактично перебуває під контролем Вірменії. Проголошене в 1994 році перемир'я постійно порушується.

Новини за темою: Війна в Нагірному Карабасі: Вплив Росії й Туреччини та перспективи для України

Востаннє це сталося в липні цього року, коли на кордоні трапилася перестрілка, в якій загинули два азербайджанські солдати, а кілька військовослужбовців отримали поранення. Як правило, такі інциденти можна назвати обмеженими військовими конфліктами, і відбуваються вони в декількох сотнях кілометрів від Нагірного Карабаху. Тепер же мова не про дрібні сутички, а про справжнісіньку війну. Азербайджанські збройні сили, в тому числі ВПС, прямо атакували спірну територію. У Нагірному Карабасі оголошені воєнний стан і загальна мобілізація.

Цієї війни цілком можна було очікувати. Справа в тому, що Туреччина після останнього інциденту на кордоні оголосила, що в разі необхідності підтримає свого союзника Азербайджан. Президент Реджеп Тайп Ердоган обіцяв "помститися за будь-який напад на Азербайджан", який постачає до Туреччини дешевий газ. За словами турецького президента, Вірменії доведеться "дорого заплатити" за будь-який напад.

Про те, що погрози Ердогана - не порожні слова, загальновідомо щодо турецьких інтервенцій у Сирії та Лівії. Війна - один з елементів його експансіоністської зовнішньої політики, мета якої - створення "нової Османської імперії" на чолі з великою державою Туреччиною.

Новини за темою: Войовнича риторика Ердогана, або Як Туреччина використовує війну для вирішення своїх інтересів

При цьому Азербайджан - вже три десятиліття вірний союзник Анкари на Кавказі. Туреччина підтримує його збройні сили на кілька сотень мільйонів доларів щорічно. У липні вона поставила Азербайджану безпілотники, різну зброю і боєприпаси.

Цією збройною ескалацією в Нагірному Карабасі Туреччина демонструє свою гегемонію тепер ще й на Кавказі. Там вона стикається з інтересами Росії, у якої є кілька військових баз на території Вірменії. Але Туреччину це не обходить - вона вже кілька років протистоїть Кремлю в Сирії та Лівії. В обох країнах турецьке керівництво цілком успішно просуває власні інтереси, не зважаючи на думку Росії. З урахуванням цього досвіду не можна виключати, що Анкара і в Нагірному Карабасі не побоїться конфронтації з Кремлем.

Перша реакція Москви, схоже, лише підтверджує, що розрахунок Ердогана слушний. Російське Міністерство оборони закликало сторони до припинення вогню. Хоча Вірменія, на відміну від Азербайджану, - член створеної Росією Організації Договору про колективну безпеку, Кремль не зацікавлений в тому, щоб виступати на підтримку Єревана. Російські ЗМІ повідомляють про конфлікт, але ці новини не з найбільш термінових. Крім того, Путін, схоже, не зацікавлений у війні з Туреччиною. Його мета полягає в тому, щоб ситуація в Нагірному Карабасі залишалася незмінною. Так у нього буде можливість і надалі постачати зброю обом сторонам конфлікту.

Ердоган у свою чергу робить ставку на залякування. Війна в Нагірному Карабасі - демонстрація його сили, адресована Греції і всій Європі, з якими Туреччина конфліктує через газові родовища в східній частині Середземного моря. Анкара знову показує, що вважає війну цілком прийнятним засобом для просування власних інтересів. Крім того, турецька інтервенція в Нагірному Карабасі — ще й випад у бік міжнародного співтовариства. Адже Анкара на Кавказі знову робить ставку на сирійські повстанські формування, як Ердоган вже робив у Лівії. За даними ЗМІ, в Азербайджані вже є близько тисячі таких найманців із сирійських опозиціонерів. Кажуть, що кожному з них платять до 2500 доларів на місяць.

Широка громадськість дізналася про них в жовтні минулого року, коли вони вбили курдську жінку-політика Хеврін Халаф (Hevrin Khalaf). Через три дні після турецького вторгнення на північ Сирії, тобто 12 жовтня, 34-річна Халаф була вбита на шосе на території, підконтрольній сирійській національній армії (СНА). Бойовики зупинили її автомобіль, за волосся витягли її з машини, причому діяли настільки жорстоко, що буквально зняли з неї скальп. Залізними прутами їй зламали обидві ноги і до невпізнання понівечили обличчя. На довершення вони розстріляли її, випустивши в жертву в цілому близько 20 патронів.

Халаб в той день виявилася не єдиною жертвою СНА, в лавах якої воюють переважно радикальні ісламісти, які мають підтримку Туреччини. Вони аналогічним чином витягли з автомобілів і вбили ще вісім цивільних осіб. Ці екзекуції дали старт численним подальшим військовим злочинам, зафіксованим у відповідній доповіді Ради ООН з прав людини. Там перераховано довгий список діянь, в яких звинувачують "помічників" Ердогана: мародерство, викрадення людей, зґвалтування, тортури і насильницьке переселення жителів.

До цього можна додати розграбування і знищення всесвітньої культурної спадщини і релігійних реліквій в курдському регіоні Афрін, який сирійські ісламісти захопили за наказом Анкари ще в 2018 році. У 25-сторінковій доповіді ООН йдеться про "систематичні та скоординовані дії" збройних угруповань. У минулий вівторок голова слідчої комісії ООН Пауло Сержіо Пінейру (Paulo Sergio Pinheiro) зажадав від Туреччини "розслідувати ці злочини". Втім, розраховувати на те, що Анкара прислухається до його заклику, не доводиться. Турецьке МЗС ще кілька днів тому відкинуло "будь-які звинувачення" як "безпідставні", підкресливши, що Анкара підтримує сирійських повстанців, які "мають імунітет".

Новини за темою: Ердоган має намір зіштовхнути лобами Захід і Схід, як передрікав Хантінгтон

Тепер загострилася ситуація в Азербайджані. Перші бійці СНА, за інформацією сирійських ЗМІ, прибули туди ще чотири тижні тому. Ще в середині вересня глава МЗС Вірменії Зограб Мнацаканян звинуватив Туреччину в доправленні в сусідню країну "іноземних бойовиків". За його словами, це можна було вважати загрозою застосування насильства. Ну а тепер ситуація загострилася.

За непідтвердженою інформацією, опублікованою в Твіттері, в неділю загинули близько 20 сирійських бойовиків. В Ідлібі вже опубліковані перші імена загиблих, про що повідомив якийсь журналіст, котрий перебуває в останньому бастіоні бойовиків на північному заході Сирії. Всі бази сирійських повстанців "на службі" у Анкари розташовані в Ідлібі. "Плату бойовикам в Лівії останнім часом урізали, - додав журналіст, що з міркувань безпеки не назвав свого імені. - Так Туреччина хоче змусити їх відправитися в Азербайджан, де їм обіцяють більше грошей".

Альфред Хаккенсбергер

За матеріалами: ІноЗМІ

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...