Відставка глави НБУ Смолія: Сумнівні схеми, взаємодія з банківським сектором Росії та призначення за відкати

Олександр Кочетков
Олександр Кочетков

Політичний аналітик

Яків Смолій Фото - bank.gov.ua

Глава Нацбанку Яків Смолій подав у відставку, аргументуючи своє рішення "політичним тиском" на діяльність НБУ.

Про це пише Олександр Кочетков на своїй сторінці в Facebook.

Главу Нацбанку захитало?

Як раз той випадок, коли від події доводиться і радіти, і турбуватися одночасно.
Яків Смолій був усередині сумнівних схем по рефінансу банків, що регулярно закінчувалося відведенням цих коштів на офшори. Він в курсі і цілеспрямованого банкрутства банків, які вибиралися жертвами, з подальшим продажем їхніх найбільш ласих активів своїм структурам за безцінь, що особливо інтенсивно відбувалося в період президентства Петра Порошенка. Смолій, звичайно ж, може багато розповісти про взаємодію Нацбанку з банківським сектором Росії весь період гібридної війни, включаючи нинішній, про призначення за відкат членів наглядових рад та кризових управляючих, про токсичні активи — загалом, правоохоронним органам, про що детально час спитати Якова Смолія (хоча дуже сумніваюся, що це буде зроблено).

Так що начебто заява про звільнення голови Нацбанку має радувати.
Але як подумаєш, кого і керуючись якими принципами нинішня влада може призначити замість, то радість випаровується, як наш золотовалютний резерв. Тому без розуміння, хто очолить Нацбанк у цей кризовий час, тривога цілком виправдана. До речі, Арсеній Яценюк з урахуванням обставин — не найгірша кандидатура, тому що він хоч в курсі роботи. Але і не найкраща.

І останнє. Смолій як причину для свого бажання звільнитися написав про тиск з боку Кабміну і депутатів. Але Нацбанк постійно знаходиться під таким тиском! Кабмін будь-якого складу бажав, щоб Нацбанк безоглядно кредитував його діяльність. При цьому Нацбанк завжди трактував свою записану в Конституції незалежність як свою безконтрольність, в тому числі, і у вкрай сумнівних операціях. Депутати завжди лобіювали "хотілки" — свої і тих, хто за ними стоїть. Так що депутати Ігоря Коломойського — не виняток. А якщо до глави Нацбанку є претензії у парламентської більшості, то його просто звільняють, без усякої заяви.

Тому плач Якова Смолія про тиск — це все одно, що невдоволення капітана судна тим, що в морі, виявляється, трапляються хвилі, і судно хитає.

Олександр Кочетков



Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...