В Росії прийняли поправки до Конституції: Реальні причини й наслідки для України

Ілія Куса
Ілія Куса

Експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу Українського інституту майбутнього

За поправки до Конституції Російської Федерації проголосувало 77,92% людей при загальній явці в 65% Антон Новодережкін/ТАСС

У Росії завершилося загальне голосування щодо закону про поправки до Конституції. Що штовхнуло російське політичне керівництво на проведення змін?

Про це пише Ілія Куса на своїй сторінці в Facebook.

Отже, поправки до Конституції РФ прийняті.

За - 77,92%.
Проти - 21,27%.
Явка - 65%.

Для Росії це дуже важливий процес. І хоча у нас все це розуміють лише крізь призму "Путін залишиться президентом навічно!", все набагато глибше і цікавіше.

Як правильно відзначав у своїх публікаціях і відео мій колега Ігар Тишкевіч, основні причини, що штовхнули російське політичне керівництво на проведення змін, пов'язані з глобальними трансформаціями у світі та в РФ:

1. Демографічні процеси в РФ. Стрімке вимирання або еміграція "слов'янської частини" Росії та підйом населення у національних автономіях азіатської та кавказької частини країни.

Про це ми з Тишкевічем ще згадували в минулорічній доповіді Ukrainian Institute for the Future про демографічні виклики для України.

Новини за темою: Венеціанська комісія розкритикувала конституційні поправки Путіна

2. Перебудова світової економіки. Росія намагається вийти з пастки архаїзації свого укладу і зробити ривок, що дозволяє їм як мінімум зберегти свої глобальні політичні позиції, як максимум - закласти основи для економічного зростання з подальшим створенням нового функціоналу для себе в мінливому світі.

3. Трансформація балансу сил в міжнародній системі. Зростання регіоналізму, ослаблення глобальної ролі США, підйом Китаю та поява вакуумів впливу в ключових регіонах, які вимагають від РФ конструктивного діалогу з західними елітами, якщо Кремль зацікавлений замістити США в окремих сферах співробітництва.

4. Ослаблення впливу РФ на своїй ближній периферії. Білорусь, Казахстан, Вірменія, Україна - всі так чи інакше намагаються віддалитися від Москви, заграючи з різними центрами сили, які з'явилися за останнє десятиліття на противагу російському впливу: Китай, Іран, Туреччина, Індія, ОАЕ, Саудівська Аравія, Польща і т. д.

5. Регіоналізація структури російських еліт. Все більше впливу перебирають на себе регіональні еліти в РФ, особливо на тлі економічної кризи, демографічних дисбалансів і кризи довіри між центральною владою і суспільством. Тут варто згадати скандальні губернаторські вибори торік і "чистку губернаторів" у 2017-2019 роках.

Що ці поправки значать для України? З мого погляду, оце:

1. Зовнішня політика РФ буде однозначно російськоцентричною і більш жорсткою, все менше звертаючи увагу на міжнародно-правові рамки післявоєнної системи у відповідності з останніми трендами, які добили її остаточно. Декларації, резолюції ООН - все це буде ігноруватися частіше на користь Конституції РФ. Для України це означає, що епоха апелювання до старих категорій типу Будапештського меморандуму закінчена.

2. Курс на "глобальну угоду" із Заходом шляхом оновлення еліт, скидання токсичності, посилення "конструктивного трека" у своїй дипломатії і запуску транзиту влади, який використовують у торгах із Заходом. Україна тут - один з кризових майданчиків, який може стати обмінною монетою. Сюди ж - ідея Дональда Трампа і Володимира Путіна скликати умовну "Ялту" за участю п'яти постійних членів Радбезу ООН.

Новини за темою: Антиукраїнська політика Болтона, або Як США готові пожертвувати Кримом заради нормалізації відносин з Кремлем

3. Перебудова політичної системи в РФ і поступовий відхід/не відхід Путіна за типом маневру Назарбаєва в Казахстані. Інституціоналізація Держради створює потужний орган, який очолить Путін після того, як визначиться з "кастингом" свого наступника на посаді президента. Кандидата поки що ще немає.

4. Початок гонки за успішну адаптацію до зовнішніх подразників. Росія намагається вирватися з пастки старих догм і архаїки шляхом створення нового функціоналу - постійного партнера Європи в галузі безпеки і з окремих кризових майданчиків на Близькому Сході і в Північній Африці. Сюди ж нещодавні заяви Ангели Меркель із закликом до ЄС виробити чітку позицію щодо Росії.

України в цій гонці поки що немає, бо у нас зрушень у бік формулювання своїх інтересів і функціоналу поки нема.

Ілія Куса



Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...