"Україна віддала Крим": Помпео закрив питання з анексією півострова?

Андрій Головачов
Андрій Головачов

Економічний експерт, аналітик

Президент України Володимир Зеленський на зустрічі з Державним секретарем США Майком Помпео в Києв, 31 січня 2020 року president.gov.ua

Під час переговорів із президентом України Володимиром Зеленським держсекретар США Майк Помпео заявив, що "Україна віддала Крим і тому втратила його назавжди". Це не викликало ніякого резонансу у світі, що може підтверджувати той факт, що всі змирилися. Але чому ж Крим був втрачений без спротиву?

Про це пише Андрій Головачов на своїй сторінці в Facebook.

Чому ми втратили Крим?

Жорстку заяву, зроблену другою особою в Америці, по суті, підвело риску під дискусіями на тему "Як нам повернути Крим?". Відповідь прийшла від нашої фактичної метрополії: "Заспокойтеся і не смикайтеся. Крим ви прос....і вже назавжди".

І те, що заява Помпео не викликала ніякого резонансу ні в Україні, ні в Європі, ні в самих США, лише підтверджує ту думку, що все вже давно змирилися з тим, що Крим пішов назавжди.

Але я б звернув увагу на тому, що Крим вже не повернути, а на першу частину фрази Помпео "Україна віддала Крим". І справді, чому ми віддали Крим, віддали без єдиного пострілу?

Відповідь неприємна: масова зрада Батьківщині. Ось офіційні дані, оприлюднені у п'яту річницю анексії Криму з трибуни ВР:

Не зрадили своій країні, перебуваючи в автономії під час її анексії:

  • з 13 468 солдатів і офіцерів Збройних Сил України - лише 3990 військовослужбовців (29,6%);
  • Міністерство внутрішніх справ України: з 10 936 - тільки 88 (0,8 %);
  • Державна прикордонна служба України: з 1 870-ти тільки 519 (29,7%);
  • Служба безпеки України: з 2 240 тільки 242 (10,8) відсотка;
  • Управління державної охорони - з 527 - тільки 20.

Тобто, майже всі ті, хто мав захищати Крим, виявилися зрадниками Батьківщини.
Ось тому Помпео і сказав "Україна віддала Крим".

Але чому трапилася масова зрада Батьківщині? Чому наші військовослужбовці масово відмовилися захищати країну і дозволили Росії абсолютно безперешкодно анексувати Крим?

Факт настільки безпрецедентний в історії, що досі ми боїмося не те, що дати чесне пояснення того, що сталося, але навіть обговорювати його не беремося через сором.

Причина, однак, на поверхні. Це катастрофічний провал гуманітарної політики в Криму, яким скористалася Росія.

У зв'язку з цим я згадую великого Лі Кван Ю. Коли він вперше став прем'єр-міністром Сінгапуру в 1959 р., то його країна складалася з:

  • китайці - 75.4%
  • малайці -13.6%
  • індійці - 8.6%

Далі я передаю слово самому Лі Кван Ю:

"Ми вважали, що в інтересах майбутнього Сінгапуру нам слід було возз'єднатися з Малайєю, тому у вересні 1963 року ми увійшли до складу єдиної держави – Малайзії. Але не пройшло і року, як у липні 1964 року Сінгапур став ареною расових зіткнень між малайцями і китайцями. Ми потрапили в пастку і опинилися залученими в важку боротьбу з малайскими екстремістами з правлячої Об'єднаної малайської національної організації (ОМНО – United Malay National Organisation). Вони прагнули створити "Малайзію для малайців", в якій малайці грали домінуючу роль. Малайські націоналісти використовували міжгромадські зіткнення, щоб залякати нас. Щоб протистояти їм, ми згуртували малайців і немалайців по всій Малайзії в Малайзійське об'єднання солідарності (Malaysian Solidarity Convention), метою якого було створення "Малайзії для малайзійців". Тим не менш до серпня 1965 року у нас вже не залишалося іншого вибору, окрім як вийти зі складу Малайзії.

Зіткнувшись із загрозою міжрасових зіткнень і залякуванням, жителі Сінгапуру були сповнені рішучісті пережити всі труднощі, пов'язані зі створенням незалежної держави. Болючий досвід міжрасових зіткнень зробив мене і моїх колег переконаними прихильниками побудови багатонаціонального суспільства, в якому всім громадянам незалежно від раси, мови або релігії гарантувалися б рівні права. Це було кредо, яке визначило нашу політику"

Ось і весь рецепт від Лі Кван Ю:

"Побудова багатонаціонального суспільства, в якому всім громадянам незалежно від раси, мови або релігії гарантувалися б рівні права."

І ніяких мовних чи інших інспекторів, ніяких квот та покарань та іншої нісенітниці. Саме на цій ліберальній основі Лі Кван Ю зміг домогтися найвищого добробуту для своєї багатомовної і багатоконфесійної країни і причому зробив це не за самого сприятливого оточення сусідів.

Якщо б Україна неухильно дотримувалася цього мудрого принципу, не займалася соціальною інженерією, не намагалася б ліпити єдиного уніфікованого українця, то вона не втратила б Крим. І не було б війни на Донбасі і російського втручання. Та й самого Євромайдана, напевно, теж не було б. Просто не було б причин та підстав для всього цього кошмару.

Але для цього треба знайти і привести до влади свого українського Лі Кван Ю. А ми, на жаль, все більше спеціалізуємося на злодіях, бандитах, клоунах і шоуменах.

Андрій Головачов

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.



Loading...