Україна - Туреччина: Навіщо Анкара демонстративно розвиває відносини з Києвом?

Cumhuriyet
Cumhuriyet

Щоденна турецька газета

Президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган з президентом України Володимиром Зеленським на українсько-турецькому бізнес-форуму в Києві, 3 лютого 2020 року president.gov.ua

У день випробування С-400 Анкара на очах у Росії підписує рамкову військову угоду з Україною, виступає за деокупацію Криму і заявляє про підтримку членства України в НАТО. Що все це означає?

Про це пише Cumhuriyet.

Україна - це країна, яку США використовують у своїй стратегії оточення Росії, намагаються зробити членом ЄС і НАТО і, як визнав Обама, яку підштовхнули до повстання для приходу до влади прозахідної адміністрації. Москва у відповідь на ці дії приєднала Крим.

Туреччина ж відтоді розвиває співпрацю з Україною за трьома напрямками.

"НАТОїзм" в Чорному морі

  1. Невизнання анексії Криму. 3 лютого 2020 року Ердоган заявив: "Хочу ще раз підкреслити, що ми не визнаємо незаконну анексію Криму". У спільній заяві з президентом України Володимиром Зеленським, прийнятій 16 жовтня 2020 року, Ердоган зафіксував свою підтримку зусиллям, спрямованим на "деокупацію Криму".
  2. Військові угоди. 3 лютого 2020 року Туреччина підписала з Україною "угоду про військово-фінансове співробітництво". У зв'язку з цим Збройним силам України була надана фінансова допомога в розмірі 205 мільйонів турецьких лір. 16 жовтня 2020 року міністр національної оборони Туреччини Хулусі Акар (Hulusi Akar) і міністр оборони України Андрій Таран підписали "рамкову військову угоду".
  3. Чорне море і НАТО. 6 вересня 2018 року між міністром внутрішніх справ України Арсеном Аваковим і командувачем береговою охороною Туреччини, контр-адміралом Ахметом Кендіром (Ahmet Kendir) була досягнута домовленість про спільне патрулювання в Чорному морі. У спільній заяві з президентом України Зеленським, прийнятій 16 жовтня 2020 року, Ердоган зазначив: "відзначаємо важливість об'єднання зусиль для зміцнення миру, безпеки і стабільності в Чорноморському регіоні за допомогою НАТО". У цій же заяві Ердоган також підкреслив, що Турецька Республіка підтримує перспективу членства України в НАТО.

Яка мета такого демонстративного співробітництва Анкари з Україною перед Росією за цими трьома напрямками?

"Тихе" випробування С-400

16 жовтня 2020 року Туреччина випробувала С-400 в Чорноморському регіоні. Якби тільки Анкара не прикривалася пандемією і ввела систему в дію в квітні, як раніше оголошувалося (і до того ж в Середземному морі), і про ці випробування, що відбулися в Синопі 16 жовтня, також було офіційно оголошено.

Але офіційної заяви про випробування не було. З цієї причини офіційні особи США відреагували зауваженням "якщо інформація підтвердиться".

Новини за темою: НАТО б'є на сполох: Ердоган тестує російські ракети С-400

На що сподівається Анкара, не активуючи С-400 відповідно до оголошеного нею ж графіку "під приводом пандемії" або офіційно не оголошуючи про випробування, які вона провела через шість місяців? На пом'якшення реакції? На те, що виграє час і омине президентські вибори в США 3 листопада?

Не балансування, а відсутність курсу

З іншого боку, Росія…

У день випробування С-400, закуплених у Росії, Анкара на очах у неї підписує рамкову військову угоду з Україною, виступає за деокупацію Криму, підтримує членство України в НАТО і заявляє мету — принести стабільність в Чорне море за допомогою НАТО. Що все це означає?

Спроба балансувати між США і Росією?

Ви знаєте, що я вже багато років називаю лінію Партії справедливості і розвитку (ПСР) Туреччини у зовнішній політиці "неоабдулхамідізмом". ПСР, домовляючись з Росією, відкриває собі простір для дій в регіоні, використовує ці домовленості як інструмент торгу у відносинах зі США і до того ж намагається подати ЄС як противагу двом цим великим державам.

Так от ці неоабдулхамідістські тенденції вимагали 16 жовтня як випробувати С-400, так і співпрацювати з Україною проти Росії.

Однак проблема вже вийшла за межі "балансування"  і перетворилася на "відсутність курсу"!

Критично важливий період

Москву це теж змушує мислити в неправильному напрямку. На відміну від того, що говорилося місяць тому, цього разу Росія через свого посла висловлює підтримку тези Греції про 12-мильні територіальні води. У Нагірному Карабасі Росія, утримуючись від допомоги Вірменії в рамках офіційних союзницьких відносин і кажучи "конфлікт відбувається на азербайджанських землях", починає критикувати політику Анкари на Кавказі.

Таким чином, ми переживаємо критично важливий період. Практично в кожній проблемі, чи то економіка, тероризм, кіпрська проблема, Східне Середземномор'я і Егейське море, загроза Туреччині походить від США. У цих умовах Туреччині необхідно продовжувати взаємодію з Росією та Іраном і навіть виводити її  на стратегічний рівень.

Мехмет Алі Гюллер

За матеріалами: ІноЗМІ

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...