Україна повинна стати суб'єктом світового порядку

Віталій Скоцик
Віталій Скоцик

Громадський діяч

Президент України Володимир Зеленський на Мюнхенській безпековій конференції president.gov.ua

До конфлікту в Україні світ, на жаль, вже адаптувався. І нинішнє загострення ситуації на сході навряд чи кардинально змінить стан речей, оскільки після початку сутичок в Україні у 2014 році у світі відбулись інші конфлікти у різних країнах.

Крім того, кожна держава зацікавлена, насамперед, в обстоюванні власних інтересів. І під час таких зустрічей, як, наприклад, недавній світовий форум з безпеки у Мюнхені або, як його ще називають, Мюнхенська конференція, куди приїздять лідери багатьох країн світу, окрім офіційних публічних зустрічей та заходів, на яких виголошуються офіційні промови, за лаштунками часто відбуваються переговори неофіційні, які стосуються переважно питань економічного співробітництва, бо світова політика сьогодні - це концентрована економіка.

Все, що стосується провідних галузей, таких як літакобудування, оборонна промисловість, все, що пов'язано з космосом, навіть продукти харчування, на сьогодні обговорюється лідерами світових держав на окремих зустрічах, і не завжди публічних. Чи проводив такі неофіційні зустрічі у Мюнхені чи на Всесвітньому економічному форумі в Давосі президент України Володимир Зеленський достеменно невідомо, проте хотілося б дізнатися, чи проводив там лідер нашої держави такі переговори, дбаючи про наші безпекові та економічні інтереси. Ми чули тільки його офіційну промову, яка справила неоднозначне враження: спроба в черговий раз зіграти роль простого хлопця, який випадково потрапив у політику, вислови на кшталт "я не дипломат" на такому рівні, як правило, не сприймаються. Такий стиль спілкування ще може бути прийнятним всередині України, але серед дуже впливових політиків світового рівня, які формують світовий порядок денний, навряд чи додадуть солідності іміджу нашої держави.

У своєму виступі на цій конференції Володимир Зеленський також зазначив, що хотів би провести місцеві вибори на всій території України, в анексованому Криму та на окупованих територіях одночасно. Зараз за календарем лютий, а місцеві вибори заплановані на жовтень. Наскільки реально досягти одночасного проведення місцевих виборів з огляду на те, що вони мають проходити на всій території України за українським законодавством, що має бути відновлено контроль над нашим кордоном, що всі партії повинні мати первинні осередки, місцеві осередки і так далі, а на окупованих територіях і в анексованому Криму діють інші закони та зовсім інші політичні партії?! Для збереження унітарності нашої держави відповідно до Конституції України необхідно, щоб на місцевих виборах у жовтні до влади прийшли партії, здатні об'єднати нашу державу, зробити її такою, якою нам хотілося б її бачити!

Надзвичайно важливим, на моє переконання, є той факт, що на офіційному сайті Мюнхенської конференції цього разу було розміщено документ, яким пропонуються такі собі 12 кроків для врегулювання конфлікту в Україні. І хоча діючих політиків серед близько 50 підписантів цього документа немає, сама поява таких пропозицій є досить загрозливою, оскільки ці пропозиції передбачають низку дуже ризикованих моментів.

Ці 12 кроків поділені на 4 групи: безпекова, гуманітарна, політична й економічна складові. Ризик же полягає в тому, що принаймні частина цих кроків не дає відповіді на надзвичайно важливі для нас запитання. Наприклад, крок другий передбачає створення діалогу "військовий до військового". Наш український військовий з боку держави Україна - зрозуміло. А з іншого боку - хто?! Командири бойовиків ОРДЛО чи таки військові Російської Федерації?

Серед економічних аспектів йдеться переважно про проблеми з радіоактивними речовинами. Так, ці проблеми є, але є й чимало інших - наприклад, на окупованій території залишилось чимало підприємств хімічної промисловості, що становить серйозну небезпеку не тільки для України, а й для європейського континенту!.. У восьмому кроці взагалі йдеться про економічні санкції в контексті їх скасування! Найбільшу ж небезпеку містить останній з цих кроків (12), в якому нам пропонується "самоідентифікуватися"!

От просто уявіть собі, що ви народились і виросли в родині, яка має багаторічну, а точніше кількасотрічну історію, до складу якої входять і представники різних національностей, і жителі інших містечок, областей чи навіть інших країн... Та всі вони входять до складу Вашої сім'ї, і раптом Вам та членам Вашої родини хтось сторонній пропонує провести якусь там "самоідентифікацію"... Хто і чому вирішив, що може нам говорити, що саме нам робити всередині нашої родини, всередині України ?!

З усіх запропонованих "кроків" саме цей я вважаю найбільш ризикованим, і мені б дуже не хотілося, щоб він був виписаний вже нашими чиновниками, які зараз мають повноваження представляти нашу державу на офіційному рівні! І ще одне досить знакове "чому?"

Чому у назві цього документа є тільки Європейський Союз та Російська Федерація, а України немає? Це може означати тільки те, що світ сприймає Україну поки тільки як об'єкт світової політики, а ми повинні стати повноцінним суб'єктом і відігравати самостійну роль у світовій політиці! Тобто нам потрібно чути, що говорить світ, але бути не спостерігачем, а повноправним учасником світового політичного порядку.

Віталій Скоцик

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.



Loading...