У боротьбі за медіаактиви Курченка зійшлися Ахметов, Коломойський та ОП

Гужва Ігор
Гужва Ігор

Журналіст, політолог

"Український Медіа Холдинг" Сергія Курченко, який був переданий Агентству з розшуку та менеджменту активів (АРМА), виставлений на конкурс на право управління Фото з відкритих джерел

Одна з головних політичних інтриг сьогоднішнього дня - кому дістанеться "Український медіахолдинг". Актив Сергія Курченка, який переданий АРМА (Агентство по розшуку і менеджменту активів). АРМА оголосила конкурс на управління ним.

Про це пише Ігор Гужва на своїй сторінці в Facebook.

Основна боротьба йде між Коломойським (в особі "1+1") і Зеленським. Зеленському УМХ дуже потрібен, так як у нього немає жодного власного великого медіаактиву.

При цьому нинішній власник Сергій Курченко пручається проведенню конкурсу і має намір оскаржити його в суді. Йти до суду загрожує і Медіагрупа "Україна" Ріната Ахметова. Загалом, судячи з інформаційній війн, що уже почалася, - заміс намічається грунтовний.

Найцікавіше, що повторюється історія 7 річної давності, коли команда ("Сім'я") тодішнього президента Віктора Януковича також відчувала потребу в придбанні власного медіаактиву (основні ЗМІ були в руках олігархів) і з цією метою купила за дуже великі гроші УМХ. Тільки зараз люди президента Зеленського, на відміну від людей Януковича, холдинг не купують за дуже великі гроші. Спочатку вони його "віджали" через АРМА у власника, а тепер хочуть взяти в управління.

Дуже точний опис угоди 2013 року дав відомий російський підприємець (інвестгрупа "Російські фонди") Сергій Васильєв у своїй книзі "Як ми купували російський інтернет", добра половина якої присвячена роботі з Україною.

Ось уривок з книги (вона вийшла в 2016 році).

"У ЗМІ в Януковича тоді був повний голяк. Найбільші телеканали України ділили між собою Пінчук, Коломойський, Ахметов, Фірташ та інші гравці, менші. У Януковича не було нічого.

Через пару років повинні були розпочатися чергові президентські вибори. Далі зволікати з відсутністю лояльних ЗМІ було не можна, і Курченко - ніби як президентський ставленик - укладає нарешті угоду на ринку медіа та інтернету.

Ця угода обов'язково увійде в аннали світової історії як найбільш ідіотська угода всіх часів і народів.

У квітні 2013 року Сергій Курченко укладає угоду про викуп у Бориса Ложкіна та Петра Порошенка всіх медійних активів холдингу УМХ за нечувані для України 340 млн доларів.

До того моменту тиражі паперових газет і журналів, що входять в УМХ, катастрофічно падали, єдиними перспективними активами були ті самі портал "Бігмір", і журнали "Кореспондент" і "Форбс-Україна". Проводячи цю "історичну" угоду, Курченко до купи викупив і у Ахметова його невдачливий інтернет-портал "Точка.нет".

Ідіотизм цієї угоди був навіть не в ціні. Зрештою, будь-який товар коштує стільки, за скільки готовий продати продавець. Дурість була скоріше з датою здійснення цієї угоди і в умовах її закриття.

Я цілком розумію мотиви Януковича і його протеже Курченка. Їм потрібно було рано чи пізно починати впливати на ЗМІ, формувати свій пул лояльних медіа. Без них буде важко перемагати на наступних виборах.

Але медіа - тонка штука.

Їх неможливо перебудувати або підлаштувати під себе миттєво. Це довгий процес. У всіх виданнях і сайтах, що входять в групу УМХ, сиділи помаранчеві главреди і кореспонденти.

Невже вони поміняються за один тиждень і почнуть писати щось інше?

Зміна редакційної політики - тривалий процес, можливо, на роки. Потрібно шукати професійних головних редакторів, лояльних до твоєї політики. Послідовно і акуратно змінювати команду, і з часом ти зможеш виростити свої ЗМІ.

Але у Януковича цього часу вже не було. Країна біднішала, а попереду висів історичний вибір - йти чи не йти на підписання угоди про асоціацію з Євросоюзом.

Це було складне політичне рішення. Було очевидно, що відмова від його підписання викличе смуту. Якщо не черговий Майдан, то точно якусь бучу в центрі Києва. Це було очевидно, і ситуація загострювалася з кожним днем.

Якщо вже укладати угоду про покупку ЗМІ, то потрібно якось домовитися про "лояльність" хоча б на стадії закриття угоди - або оплачувати основну суму, коли ситуація стабілізується. У момент бучі неможливо використовувати щойно куплені ЗМІ. І начебто про такий сценарій і домовилися. Закрити угоду і зробити основний платіж планували тільки навесні наступного, 2014-го. До цього моменту всі пристрасті щодо підписання чи не підписання Асоціації вже вляглися б.

Але Курченко ... чомусь різко змінює план і достроково, 5 листопада 2013 року, переводить кешем на користь Порошенка і Ложкіна 340 млн доларів.

Що це було? Дурість чи зрада?

Більш ідіотського рішення неможливо собі навіть уявити. Курченко відправив в руки суперників і таємних ворогів Януковича величезну суму грошей. І відправив в найвідповідальніший момент, перед найважливішою, історичною сутичкою за Україну. Країна в той момент вирішувала, з ким бути: з Росією чи йти на Захід?

Янукович вибрав Росію.

І через два тижні на площах Києва запалали покришки і в бійців "Беркута" полетіли пляшки із запальною сумішшю. Я не стверджую, що саме цими грошима був підживлений другий, кривавий Майдан, українська картинка набагато складніша. Але, безумовно, ці гроші зіграли важливу роль в радикалізації обстановки.

Дуже легко зображати з себе сміливого і відважного трибуна, борця-патріота на палаючих сценах Майдану, коли ти знаєш, що у тебе на рахунку в швейцарському банку вже лежать 340 млн доларів".

Ігор Гужва

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...