Туреччина переламала хід битви за Тріполі в Лівії

Ілія Куса
Ілія Куса

Експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу Українського інституту майбутнього

Президент Росії Володимир Путін і президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган під час прес-конференції за підсумками їх переговорів у Кремлі, 5 березня 2020 року EPA-EFE

Сторони конфлікту погодилися повернутися за стіл переговорів в рамках Берлінського процесу, створеного ще в січні-лютому з ініціативи РФ і Туреччини.

Про це пише Ілія Куса на своїй сторінці в Facebook.

Відбувається те, що й повинно було відбутися ще на початку року - спроба вийти на мирні переговори з заморожуванням статусу-кво і підвішеним форматом переговорів для подальшого поділу сфер впливу між Анкарою і Москвою.

Для Росії лівійський напрямок неймовірно важливий з кількох причин:

  1. Контроль над "лівійським середземноморським маршрутом" біженців з Африки до Південної Європи.
  2. Глобальний політичний престиж і підвищення репутації на світовій арені, а особливо - у розмові з ЄС (а якщо ще точніше - з Францією і Німеччиною).
  3. Приватні енергетичні інтереси деяких близьких до кремлівських компаній олігархів з ПЕК.
  4. Посилення своїх переговорних здібностей та політичного впливу в регіоні, використовуючи перехоплення втраченої ініціативи у Заходу і стабілізації ситуації у прийнятному і зручному для себе форматі.
  5. Цементування свого ситуативного союзу з Туреччиною, щоб не дозволити їм повернутися в прозахідний табір.

Для Туреччини лівійська історія - це:

  1. Престиж і репутація як регіональної супердержави, яку з Туреччини робить Ердоган.
  2. Стримування ідеологічно і політично ворожих йому сил в особі Халіфа Хафтара і його "Лівійської Національної Армії", в якій третину становлять салафіти-мадхаліти та інші групи, які перебувають у конфлікті з "Братами-мусульманами".
  3. Недопущення захоплення влади в Лівії силами, за якими стоять регіональні суперники - ОАЕ, Єгипет і Саудівська Аравія.
  4. Захист своїх енергетичних інтересів у Східному Середземномор'ї через поділ з урядом в Тріполі спільних морських кордонів і блокування енергетичних проєктів суперників - Ізраїлю, Єгипту, Греції, Кіпру.
  5. Отримання перспективи закріпитися в Північній Африці і розширити свій вплив в Середземноморському регіоні, користуючись створенням постійної або тимчасової військової бази на території Західної Тріполітанії.
  6. Посилення свого впливу на країни ЄС через контроль над чутливою периферією.

Вже говорив і повторюся: Росія не є головним зовнішнім спонсором Халіфи Хафтара і його "Лівійської Національної Армії". Цю роль виконують інші держави, а РФ (поки що) йде в другому ешелоні, підтримуючи обидві сторони конфлікту.

Новини за темою: Як Росія й Туреччина ділили Лівію під наглядом світової спільноти у Берліні

Але повернення до мирних переговорів і співпраця з Туреччиною може підняти роль РФ на цьому напрямку, особливо після ряду військових поразок, які зазнав Хафтар на тріполійському напрямку через втручання Анкари.

Ілія Куса

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...