Транші МВФ на межі зриву: Кому вигідно припинити співпрацю з фондом?

Сергій Фурса
Сергій Фурса

Інвестбанкір, спеціаліст відділу продажів боргових інструментів в інвестиційній компанії "Dragon Capital"

Президент України Володимир Зеленський на зустрічі із заступником директора Європейського департаменту МВФ Джулією Козак і керівником місії МВФ в Україні Роном ван Роденом, 20 вересня 2019 року

president.gov.ua

Відставка уряду Олексія Гончарука може заморозити співпрацю з МВФ, адже при новому прем’єр-міністрі та міністрі фінансів потрібна нова місія фонду, щоб обговорити всю програму співробітництва. Тож, у чому звинувачують уряд і хто є вигодонабувачем з цієї історії?

Про це пише Сергій Фурса на своїй сторінці в Facebook.

Я не розумію, чому Зеленський це робить.

Я розумію, чому співпрацю з МВФ хоче зірвати Коломойський. Для нього МВФ і західний світ – це загроза. І для нього дефолт країни набагато менша проблема, ніж втрата своїх активів. А може і взагалі не проблема.

Але я не розумію, як у нього на поводі може свідомо йти президент. Для якого дефолт буде катастрофою. Як для економіки, так і для рейтингів. Тому, що одна справа, коли по 1+1 розповідають про те, що "ухондокали економіку", але при цьому економічне зростання триває, так само, як і йде зростання зарплат. А інша справа, коли в результаті втрати співпраці з МВФ громадяни зіткнуться з різкою девальвацією та інфляцією, а далі піде втрата робочих місць і доходів. Телевізор впливає, але холодильник буде ще більш переконливим.

Я розумію, чому відставку уряду може хотіти Коломойський або Єрмак. Уряд не йде назустріч побажанням олігарха, намагається видавити його з об'єктів державної власності та не підігрує з ПриватБанком. Єрмак хоче показати всім, хто в країні тепер найголовніший. Навіть якщо робить це за старою звичкою в ресторанах на задвірках Києва.

Але я не розумію, чому відставка уряду може бути потрібна Зеленському. Навіть якщо він дуже образився на записи Гончарука. На даний момент немає жодної причини, з якої стала актуальною відставка уряду через місяць після того, як було вирішено, що вона не актуальна. Крім, звичайно, зміни глави Офісу президента. Але це, як би, не причина. Ніби як.

У чому звинувачують уряд?

Всі розмови про падіння економіки є маніпуляцією, яка походить від того ж Коломойського та його людей, що активно підхоплюють проросійські ЗМІ. Вони користуються тим, що населення сприймає економіку і промислове виробництво як одне ціле і падіння промисловості перекручують до падіння економіки. Але це не правда. Промислове виробництво становить лише 20% від ВВП. Ми вже не в XIX столітті, коли промисловість означала все. Так, промислове виробництво падає, це неприємно. Але що рухає падіння промислового виробництва?

Перше – це металургія. Ситуація на глобальних ринках тисне на металургів. Що може зробити український уряд в такій ситуації. Хіба що дотувати українських металургів безпосередньо грошима українських платників податків. А це погана ідея. Металурги – це ті самі олігархи і дуже дуже страшні транснаціональні корпорації. Чи варто дуже багатим українцям допомагати грошима бідним олігархам? Навряд чи. Друга складова – це тепла зима, що призвело до падіння промвиробництва як в Європі, так і в Україні. Тепла зима означає менше виробництва тепла та електрики. І як результат – менше показник. Що повинен був зробити уряд в даному питанні? Організувати льодовиковий період, щоб статистика не зіпсувалася? Або топити наче за вікном мінус 20?

Більш того, тренд в металургії, який тисне на промислове виробництво, з'явився навіть раніше, ніж хтось зміг подумати про те, що Гончарук стане прем'єр-міністром. Так що вже точно не уряд, рішення якого завжди має лаг як мінімум 6-12 місяців, можна звинувачувати в цих цифрах.

Що треба зробити глобально? Залучити інвестиції. А для цього потрібна судова реформа та реформа силових органів. Це зона відповідальності президента. Та парламенту. Ніяк не уряду, щоб їх можна було в цьому звинуватити. І так, там все гальмується. Йде саботаж судової реформи. Не йде реформа СБУ. А інвестиційні няні мало кого хвилюють. Та й, чесно кажучи, здається, особливо на тлі подій навколо Центренерго, інвестиційна няня в Україні є тільки у Коломойського.

Якщо причина в Нових Санжарах, то це заліт міністерства охорони здоров'я. Але от біда, і президент, і всі його друзі знають, що реально керують цим міністерством не з кабінету міністрів, а з кабінету Радуцького. А це його особистий друг. Друг президента.

Я розумію, якщо популіст президент відправляє у відставку уряд, який накопичив зайвий негатив. Тому що в українських умовах президент дає нездійсненні обіцянки, а уряд відповідальний за те, що їх неможливо виконати. Це логічно. Але в рамках цієї логіки потрібно накопичити негатив, зробити все важливе і вже потім відправляти уряд у відставку. А не відставкою уряду породжуватиме кризу, відповідальність за яку ляже вже на новий уряд і президента. Логічно – виконати програму МВФ, отримати транш, закрити всі проблемні моменти, такі як ринок землі, повісивши це все на старий уряд, і потім вже приводити новий. Це може виглядати не справедливо, але логічно.

Чи працює цей уряд на відмінно? Ні. Чи подобаються бізнесу зміни, що відбувається в Україні? Так. Достатньо швидкі ці зміни? Ні. Чи треба в такому випадку, коли зміни йдуть повільніше, ніж ми хочемо розвертатися і бігти в інший бік? Навряд чи. Чи потрібні в уряді сильні адміністратори? Так. Чи потрібні сильні адміністратори в тому випадку, якщо вони ще й досвідчені корупціонери? Ні.

В Україні зараз хороша макроекономічна ситуація. Але буде дуже прикро, якщо все це буде зруйновано зривом програми МВФ. Це той випадок, коли ми можемо своїми руками самі все зруйнувати. Руками і головою президента. Який може вибрати темну сторону. І піти за Коломойським. З дуже передбачуваним результатом.

Сергій Фурса

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...