Щорічне послання президента до народу у ВРУ: Про що саме говорив Зеленський депутатам

Енріке Менендес
Енріке Менендес

Уродженець Донецька, відомий громадський активіст

Володимир Зеленський Офіс президента України

Згідно з законодавством, президент України повинен щорічно звертатися з посланням до народу, проголошуючи його у Верховній Раді. Про що говорив Володимир Зеленський депутатам та які головні тези його послання до народу?

Про це пише Енріке Менендес на своїй сторінці в Facebook.

Виступ президента Зеленського зі щорічним посланням до парламенту дуже емоційний. Володимир Олександрович виглядає досить впевненим. Звучало потужно і свіжо. Ще кілька місяців тому Зеленський мав набагато нервовіший вигляд. Мабуть, його особистий емоційний стан або покращився, або він вміло симулює.

А ось до суті сказаного досить багато питань. Було багато піару, багато гасел, за якими немає реального ґрунту. А значна частина пунктів, озвучених як рішення заради успішного майбутнього країни, навряд чи є дорогою до успіху.

Я пройдуся по тих темах, які важливі особисто для мене: Донбас, розвиток економіки і гуманітарний блок.

1. Термін "Безпечна реінтеграція" тепер з нами надовго. Ця тема гідна окремої розмови, але якщо коротко, то я бачу в цьому тільки виправдання для відсутності прогресу з повернення Донецька і Луганська. Політичних поступок немає, тому що це "небезпечно". А "безпечно" виглядає консервація на 25 років, коли проблема буде вже точно не нашою.

Новини за темою: П'ять питань "пробника референдуму" від Зеленського: Цілі і завдання

2. Посил "гідне майбутнє у Донбасу є тільки з Україною" я абсолютно підтримую. Це в нинішніх умовах правда. Але у хорошого гасла є два мінуси - воно з'явилося з великим запізненням, коли наламано багато дров. І друге - воно нічим на даний момент не наповнене. Тут замало красивих слів, потрібні серйозні дії. А з цим є проблеми.

3. Створення особливих економічних умов на підконтрольних територіях Донбасу. Я теж це підтримую двома руками. На жаль, увага ЗМІ оминула концепцію економічного розвитку, яку презентувало Міністерство реінтеграції 30 вересня. Всі коментували тільки створення ВЕЗ. Але ж це ланки одного ланцюга. Теж слід розібрати тему окремо, але два головні висновки такі: саме по собі це не допоможе реінтеграції, і я погано уявляю собі, як розвивати економіку в прифронтовій зоні без прогресу у врегулюванні. Можна докладати багато зусиль для незначних поліпшень, але серйозний прогрес можливий тільки в разі повернення ОРДЛО. Інакше - тільки стагнація. Ніяких зарубіжних інвесторів тут не передбачається, а розвивати територію за рахунок тільки державного бюджету — це тупиковий шлях. Це підтверджує економічна політика уряду. Але про це нижче.

4. Спасибі, звичайно, за запрошення відвідувати Донбас. Це важливо. І я сподіваюся, що дійсно депутати "Слуги народу" приїдуть до нас 22 жовтня. Теж порожній піар, але нехай подивляться, розширять кругозір.

5. Народовладдя і референдуми. Я категорично проти референдумів зі складних питань. В епоху популізму ці інструменти служать лише об'єктом для маніпуляцій, а ніяк не прямої демократії. Україна – це країна, що стрімко біднішає. У нас відбувається деіндустріалізація, а з нею деградація наукомістких галузей, падає рівень освіченості. Інтелектуальний дискурс теж став жертвою популізму і зовнішнього впливу. У такій ситуації є великі питання до здоров'я суспільства в цілому. Зеленський навів у приклад Канаду, Швейцарію та Ірландію – розвинені країни, з розвиненою промисловістю, зрілим політичним суспільством (і кумедно, що дві з них — це країни з федеративним устроєм). Нам слід спочатку підняти своє суспільство, а потім вже впроваджувати референдуми.

6. Розвиток економіки. Три ключові посили – це розвиток внутрішнього виробництва, обмеження участі держави в економіці та створення умов для інновацій за допомогою IT-індустрії. До всіх трьох є великі питання. Я зараз перебуваю під великим враженням від недавно прочитаної книги норвезького економіста Еріка Райнерта "Як багаті країни забагатіли і чому бідні країни лишаються бідними". Мені страшенно хочеться поговорити про це окремо, але зараз видалася можливість піддати аналізу промову президента. Ключова ідея цієї книги в тому, що власна обробна промисловість – це шлях до багатства, а деіндустріалізація – це шлях до бідності. При цьому Райнерт звинувачує міжнародні фінансові інститути, такі як Світовий банк і МВФ, що створені ними правила сприяють економічній деградації країн, що розвиваються, і політиці нового колоніалізму.

Промова Зеленського щодо економіки сильно суперечить ідеям Райнерта, і останній для мене звучить переконливіше. По-перше, зони вільної торгівлі повинні вводитися тільки між однаково розвиненими країнами. Якщо ЗВТ ввести невчасно, то більш розвинена промислово країна знищить слабшу промисловість менш розвиненого "партнера". Мене зовсім не тішить підписання ЗВТ ні з Канадою, ні з Великою Британією, а тепер ще й з Туреччиною. А до цього я не радів підписанню Угоди про асоціацію з ЄС.

До речі, Зеленський сказав, що всі експерти вважають останній саміт Україна – ЄС найбільш успішним. Я не знаю, про яких експертів говорив наш президент, але всі знайомі мені дотримуються прямо протилежної думки. Ніяких преференцій ми не отримали, а ось коментарі топчиновників ЄС із забороною Україні підтримувати локалізацію виробництва – я чув. І це прямо суперечить рекомендаціям Райнерта (і не тільки його) – що держава повинна захищати і підтримувати своїх виробників незважаючи ні на що.

По-друге, всі ці фантазії на тему розвитку креативних індустрій без розвитку промисловості. Райнерт тут однозначний: якщо в країні немає застосування інновацій у своїй власній індустрії, а вона лише робить дослідження для їх застосування за кордоном, то така країна приречена плестися в хвості.

Ну і третє, освіта. Кумедна фраза, що освіта повинна відображати "тенденції нашої економіки". Ця тенденція називається деіндустріалізація. І тут я теж звернуся до Райнерта – якщо люди, які отримали освіту, не знаходять собі застосування в секторах з високою додатковою вартістю у вашій країні – то мої вітання: ваша держава просубсидувала підготовку кваліфікованих трудових мігрантів для тих країн, у яких є своя промисловість.

А ось аудит економіки і стратегію розвитку до 2030 року я гаряче підтримую.

7. Зовнішня політика. Тут розповідати особливо нічого. Все вже відображено в прийнятій у вересні "Стратегії національної безпеки". Наші союзники на Заході плюс Туреччина. У посланні Зеленський не називав Росію ворогом безпосередньо, говорив лише про агресію. Але зміст інших пунктів, а головне самої "стратегії", яка підписана, не дає надії на швидку нормалізацію відносин з РФ, на яку насправді чекають багато наших співгромадян.

Новини за темою: Україна - Туреччина: Навіщо Анкара демонстративно розвиває відносини з Києвом?

8. Гуманітарна політика. На початку виступу президент сказав, що пройдеться по пунктах своєї виборчої програми. І я насправді чекав, що він скаже хоч кілька слів про гуманітарну політику, але не дочекався. У справі ідеологічного зшивання країни влада Зеленського поки зазнає провалу. Але скажу, що президент не збрехав – просто в його офіційній програмі дійсно не було ніяких обіцянок з цього приводу. Ми собі самі нафантазували, що наші права як російськомовних українців будуть захищені.
А у вас які враження?

Енріке Менендес

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...