Розгром в Карабасі. Азербайджан прорвав оборону Вірменії: Оцінка обстановки, тактики і втрат сторін

Юрій Бутусов
Юрій Бутусов

Журналіст, головний редактор сайту "Цензор. НЕТ"

Вірменський солдат під час військових сутичок з азербайджанцями EPA-EFE

27 вересня почався наступ Азербайджану в Карабасі і через три тижні на південному фронті азербайджанські війська прорвали фронт і цей пролом Вірменії вже нема чим закрити.

Про це пише Юрій Бутусов на своїй сторінці в Facebook.

Вірніше, у Вірменії залишаються мотивовані бійці, залишається особистий героїзм, але армія Вірменії з тактикою і озброєнням 80-х років 20-го століття не може зупинити армію Азербайджану, яка має тактику і озброєння 10-х років 21-го століття, і максимально натхненна довести розпочате до кінця. Азербайджан домігся перемоги в битві, а Вірменія зазнала військової поразки в Карабасі, і тепер відхід звідти - питання часу.

Ключовим напрямком наступу Азербайджану став південний напрямок - відкрита танкодоступна місцевість. Це так звана "зона безпеки" - окупована вірменською армією територія Азербайджану. Ключовими опорними пунктами на півдні були селища Фізулі, Гадрут і Джебраїл. Це були точки зв'язку всього вірменського фронту на півдні Карабаху. І тепер ця лінія оборони знищена, і інших таких самих зручних рубежів, де б можна було б зупинити наступ, у вірменської армії вже немає. Стратегічна обстановка в Карабасі повністю змінилася. Продовження наступальної операції Азербайджану незабаром призведе до виходу до Лачину і Шуші - тепер це дві ключові точки зв'язку вірменської армії в Карабасі. Вихід азербайджанських військ в будь-якій точці на трасу Лачін-Шуші змусить Вірменію евакуювати весь регіон.

Фото з відкритих джерел

Як ми бачимо по карті, через Карабах проходить всього три магістралі, від контролю цих ліній залежить взагалі можливість ведення бойових дій.

Північна траса Варденіс-Мардакерт знаходиться під обстрілом азербайджанських військ, повноцінне її використання ускладнене.

Південна траса Горіс-Джебраїл в результаті наступу взята під контроль Азербайджану.
Центральна траса Горіс-Лачин-Шуша залишається єдиним шляхом постачання для Вірменії, хоча по мосту біля Лачина Азербайджан вже завдавав удару балістичною ракетою.

Новини за темою: Війни майбутнього, або Як конфлікт в Нагірному Карабасі відправив танки на звалище історії

Азербайджан продовжує наступ до Лачину вздовж кордону з Іраном і до Шуші по гірській дорозі, і якщо не буде політичних причин для зупинки, азербайджанці повністю звільнять зону безпеки і перехоплять головну трасу постачання.

Ключовим фактором, який "зробив різницю", став новий підхід до оборонного планування, якість управління і розвідки, в тому числі, космічної, панування в повітрі, сучасна тактика придушення ППО і турецькі "Байрактари" з керованими бомбами як основним засобом вогневого ураження противника.

Пріоритетні цілі, судячи з відео:

  • радари ППО і зенітно-ракетні комплекси;
  • РСЗВ;
  • машини постачання;
  • танки;
  • артилерія;
  • легка бронетехніка;
  • бази постачання;
  • піхота на позиціях.

Судячи з відео в Інтернеті і підрахунками ресурсу Oryx, вірменська армія на даний момент за три тижні боїв втратила знищеними і захопленими:

  • 12 зенітно-ракетних комплексів військової ППО "Оса-АК" і "Стріла-10" (це велика частина військової ППО, яка була 27 вересня в Карабасі);
  • 2 зенітно-ракетних комплекси дальньої дії С-300ПС (відзначені на карті, один з них, на території Вірменії був знищений ударом, судячи з усього, балістичної ракети);
  • станція РЕБ ППО "Репелент ЗС" Вірменії (Сучасна російська система);
  • 5 радарів ППО;
  • близько 150 вантажних і близько 80 легкових автомобілів;
  • 101 танк Т-72;
  • 44 одиниці легкої бронетехніки - МТЛБ, БМП, БТР;
  • 48 самохідних і буксируваних знарядь 2С3, 2С1, Д-20, Д-30, Д-1, КС-19;
  • 47 реактивних систем залпового вогню - в основному БМ-21, а також один далекобійний "Смерч БМ-30", дві китайські WM-80, а також одна ТОС-1А, інформації про постачання яких до Вірменії з РФ не надходило (знищені майже всі РСЗВ армії Карабаху);
  • особливо слід зазначити, що Азербайджан зумів завдати удару і знищити оперативно-тактичний ракетний комплекс "Ельбрус" на території самої Вірменії (зазначено на карті);
  • спроба вірмен застосувати пілотовану авіацію призвела до втрати штурмовика Су-25.
    "Байрактари" завдали вірменам більше втрат, ніж всі інші види бойової техніки разом узяті.

Вірменія заявила вже про понад 710 загиблих військових. Це означає, з урахуванням поранених, що найбільш боєздатні підрозділи в Карабасі знекровлені. Так, їх активно поповнюють добровольці, але замінити собою добре навчену і злагоджену армію вони не зможуть, і перш за все тому, що вирішення проблеми дронів як і раніше немає.
Втрати Азербайджану в техніці значні, і тут слід зазначити, що їх облік не такий повний - поле бою в основному залишається за азербайджанцями, і у вірмен немає дронів з відеокамерами, але тим не менш, втрати азербайджанців в техніці на порядок нижче противника. На відео зафіксовано втрати знищеними та захопленими:

  • 21 танк Т-72 і Т-90;
  • 17 одиниць легкої бронетехніки;
  • 12 автомашин.

Азербайджан втрати засекретив. Рахунок втрат явно йде на кілька сот убитих. На карті відзначена гора Арега, під час бою в районі якої в кінці вересня в засідці загинуло два взводи азербайджанської піхоти. Вірменська артилерія, маючи спостережні пункти в горах і відмінний огляд діяла активно, а дрони не могли відразу вибити всі вогневі позиції по всьому фронту. Вірменська піхота показала високу бойову якість, те, що при таких втратах бій за південний Карабах йшов три тижні - заслуга тих, хто тримався на передовій, але за цей час азербайджанці перемололи всі вогневі засоби і систему постачання і подальший опір виявився неможливим.

Азербайджан показує повну перевагу не тільки в дронах - але і в управлінні і плануванні бойових дій, мотивація особового складу колосальна, азербайджанці прагнуть просуватися вперед де тільки можливо. Величезну увагу Азербайджан приділяє ізоляції району бойових дій. Удари по комунікаціях призвели до розвалу постачання і втрати великої кількості бойової техніки, яку вірменам довелося покинути. Очевидно, що на низці напрямків відбувається неорганізований відхід.

Тактика азербайджанської армії будується на виявленні і послідовному точковому розтрощенні ключових вузлів опору на передовій. Для цього встановлюється безперервна розвідка з дронів, концентрації на об'єктах атаки ударних дронів, артилерії та РСЗВ. Вогневі засоби мають високу маневреність. Вузли опору "розм'якшуються", захисники несуть великі втрати, маневр оборони утруднений через ураження системи постачання, сили оборони вимушено розосереджуються. Це використовується для просочування в проміжках і стиках бойових порядків вірмен, як це сталося в Гадруті.

Якщо при прориві передових укріплень були очевидні невмілі дії в ряді випадків, пов'язані з нестачею бойового досвіду, то перемога в боях за Гадрут була забезпечена несподіваним маневром в горах азербайджанської піхоти, яка забезпечила швидке взяття зручного для оборони селища, що має важливе оперативне значення. Гадрут показав, що азербайджанці підготувалися до контактних боїв і самостійних операцій піхоти без бронетехніки.

Вірменська армія чинила запеклий опір, і застосувала велику кількість традиційних озброєнь, але змінити якісний розрив героїзмом і кількістю танків і "Градів" не можна, прийшла нова епоха. Тактика вірмен зводиться до позиційної війни, до нанесення вогневого ураження противнику силами артилерії і РСЗВ. Основне бойове навантаження лягає при цьому на піхоту, оскільки при ізоляції району бойових дій взаємодія з танками і артилерією втрачається, постачання переривається, і фронт залежить від дій автономних бойових груп піхотинців.

Насамперед помітна слабкість радіоелектронної розвідки, низька ефективність радарів ППО радянської розробки проти БПЛА. У військ відсутні елементарні засоби РЕБ. Навіть застосування сучасних ЗРК "Тор-2МКМ" і далекобійних ЗРК С-300ПС виробництва 80-х не дозволило комплексно прикрити війська через відсутність радарів ППО для виявлення малорозмірних цілей.

В Азербайджані дрони вирішують широкі оперативно-тактичні завдання, у Вірменії нечисленні дрони використовуються досить обмежено.

Новини за темою: Війна майбутнього, або Як безпілотники на Кавказі перегорнули сторінку військової стратегії

В результаті вірмени не могли нав'язати противнику свою ініціативу, спроба завдати удару 9 жовтня під Городизом була розбита, танкові підрозділи були атаковані "Байрактарами" ще на рубежі розгортання. В умовах панування в повітрі противника концентрація будь-яких наземних сил на відкритій місцевості виявилася неможливою.

14 жовтня почався відхід. Азербайджанці вибили вірмен з панівних висот навколо Джебраїла, Гадрута і Фізулі, і утримувати далі фронт стало неможливо. На даний момент азербайджанці продовжують наступ незважаючи на вже друге оголошене перемир'я. Поки незрозуміло, на якому рубежі азербайджанці зупиняться і чи зупиняться взагалі, доки не виб'ють вірмен з Карабаху повністю.

На північному фронті в горах, азербайджанці взяли Талиш і Мадагіс, вибили противника з укріпленого району, але вірменські частини завдали тим, хто наступає, значних втрат. Тут вірменській піхоті вдається триматися досі. Але доля Карабаху вже вирішилася в битві на півдні.

Після прориву Азербайджан буде продовжувати наступ, який може буксувати через опір вірменських частин прикриття, через перекидання військ, нельотної погоди для дронів. Зупинити в горах азербайджанців можна - але без підготовлених рубежів оборони, без ППО і постачання, загони піхотинців будуть триматися стільки наскільки у них вистачить крові. Такий сценарій війни виключити не можна, але побудувати міцний новий фронт без вирішення проблеми ППО не вийде.

Тепер бій за Карабах може зупинити тільки політичне рішення.

Юрій Бутусов

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.



Loading...