live

Розбиті вікна в автобусах з людьми з Уханя: Всіх жителів потрібно відправити на карантин?

Ігар Тишкевіч
Ігар Тишкевіч

Експерт Українського інституту майбутнього

Протести в Нових Санжарах Сайт "Полтавщина"

Все, що відбувається навколо ситуації у селищі Нові Санжари, зовсім не схоже на жарти, це питання виживання суспільства й держави як такої. Коли частина спільноти перетворюється на божевільне стадо, спочатку діє батіг, щоб не дати цим навіженим щасливо стрибнути в прірву, а тільки потім іде пояснення.

Про це пише Ігар Тишкевич на своїй сторінці в Facebook.

Сором, злість, повага і розбиті вікна.

Спочатку казка. Сидячи в офісі й обговорюючи ситуацію з евакуацією, я здуру сказав, що вершиною кретинізму буде жбурляння каміння або чогось іще у вікна автобусів з евакуйованими.

Думав, це перебільшення. На жаль, помилявся. Відчуття пробитого дна поповнила інформація такого змісту: "Після того, як працівникам госпіталю у Винниках Львівської області повідомили, що гостей з Уханя не буде, вони заспівали Гімн України". На хвилинку, це медики, які начебто повинні лікувати. На хвилинку, там слова "душу й тіло ми положим", а також "і покажем, що ми, браття, козацького роду".

Словом, це діагноз рівню сприйняття інформації у частини суспільства. Хай вибачать мене читачі за різкий тон, але те, що відбувається як у Полтавській області, так і в Харківській, Тернопільській чи Львівській, інакше як божевіллям стада назвати складно.

У людей жах чуток геть вимкнув мозок. Облишмо моральний бік і відчуття людей, які були в автобусах і думали, що вони повернулися на батьківщину. Просто спробуємо подумати з точки зору інстинкту самозбереження, якщо вважати потенційний ризик інфекції таким великим.

Бити вікна в автобусах з людьми, які, як ти вважаєш, є носіями вірусу, що передається повітряно-крапельним шляхом... це вершина кретинізму.

Мені соромно, і я злий.

Але разом з цим я розумію, що зараз державна машина повинна не сюсюкатися, а показати, що вона державна машина. Таких людей треба, образно кажучи, пиз**ти. Це як зі стадом, що збожеволіло. Спочатку насильство, біль, щоб зупинилися, а потім вже намагатися донести думку.

Зокрема. Розбили скло в автобусах? Добре. Ласкаво просимо, жителі селища, на 14-денний карантин. Всі, включаючи дітей. А що ж ви хотіли?! Тепер ви, з точки зору всієї країни = потенційне джерело зарази.

Протестували проти приїзду співгромадян, проти надання медпослуг? На мирні протести маєте право. ОК. Але, не дай бог, якщо хоча б ваш палець повернувся на працівника "при виконанні" - є стаття КК, яку вкрай рідко застосовують. Можна виправити.

І, нарешті, найголовніше. Це свідомий розгін істерії. Він йшов не тільки по ТБ. Час усвідомити, що інформаційні операції та інформаційні війни - це дещо більше, ніж фейкові новини, які так люблять розвінчувати споживачі західних грантів. Це ще й своя логіка, і визначення механізмів донесення. В нашому випадку, крім ящика, в наявності є така штука, як чутки. Інформаційне агентство "кум приніс в шапці". І, враховуючи репутаційні втрати для країни, ризик політичної дестабілізації, та сама СБУ цілком може задуматися над пошуками такого "кума".

Це вже не жарти, це питання виживання суспільства. І виживання держави. Коли частина спільноти перетворюється на божевільне стадо, спочатку діє батіг, щоб не дати цим навіженим щасливо стрибнути в прірву, а тільки потім іде пояснення. Потім - це коли мізки включаються. Якщо хтось не розуміє, саме такі функції, серед іншого, покладені на державу. Вони повинні, нарешті, можливо, вперше за 28 років, запрацювати. Інакше морок.

Але є і позитивна нитка сценарію. Приємно вражений кількістю людей, яким соромно за співвітчизників. Сьогодні це, можливо, найбільш корисне, тверезе почуття, що зцілює. Соромно мислячим людям, тим, хто не перетворився на тварин. І, враховуючи, що таких багато (я дуже сподіваюся, що дійсно багато, що це не робота алгоритмів ФБ) - є з ким працювати заради того, щоб суспільство перестало бути стадом.

В даному випадку плювати на політичні уподобання, на ідеали та ідеї. Головне - мисляча людина, що не забула слово "сором".

Дякую тим, кому соромно. І ще більше дякую тим, хто незважаючи на весь цей треш робить свою справу. У тому числі доставляє співвітчизників додому, стежить за здоров'ям. Дякую.

Але все ж соромно аж до крику.

Ігар Тишкевіч

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...