Приватизація та її загрози

Тимур Чмерук
Тимур Чмерук

Підприємець, партнер міжнародної інвестиційної компанії "Base capital management"

Фото з відкритих джерел

Умови перебудови України від планової економіки, яка була при Радянському Союзі, до ринкової супроводжуються рядом перетворень, які несуть певні загрози, якщо рецепт такого реформування прописаний без належних рекомендацій та повного обстеження. Приватизація – базовий елемент, який змінює власника та менеджмент від державних управлінців, які по суті, є чиновниками та призначаються, в тому числі, політичною доцільністю, до приватних власників, які мають опікуватись прибутком, покращенням якості продуктів чи послуг.

Забезпечення конкуренції сприяє позитивним факторам, що дають можливість виготовляти продукцію, зважаючи на запити користувачів. Більше того, така система сприяє тому, що держава відходить від ролі організатора чи менеджера підприємства, а займається лише створенням належних умов.

Така система чудово працює у розвинених країнах, де капіталізм має свої традиції, а державний апарат заточений під те, щоб захищати права підприємців та власників капіталу, а також робітників.

Україна, яка отримала незалежність у 1991 році, майже не мала ніяких традицій ринкових взаємовідносин та мала з нуля відбудовувати усі необхідні ринкові механізми. А це питання не лише зміни законодавства, а і створення усіх умов – судової системи, правоохоронних органів, системи оподаткування. Наша держава нічого цього не мала, були лише юридичні формальності, де-факто, усім командував тіньовий капітал. Наближені до влади вихідні з криміналітету приватизували великі заводи та промислові об’єкти на пільгових умовах, що дозволило їм згодом формувати політичну повістку.

Сьогодні, розуміючи наслідки того, що відбулось, влада далі намагається проводити приватизацію тих об’єктів, які ще лишились у державній власності, при тому, що у перелік об’єктів для приватизації включили і об’єкти стратегічної інфраструктури, що може загрожувати національній безпеці.

15 січня 2020 року на засіданні уряду був схвалений оновлений перелік заборонених до приватизації державних підприємств. У той же час Кабмін дозволив частковий продаж акцій ряду компаній, залишивши за державою контрольний пакет (50% + 1 акція).

У перелік компаній, частину яких держава готова продати, увійшли, зокрема, Нафтогаз, Магістральні газопроводи України, Укртрансгаз, Укрнафта, Укртранснафта, Чорноморнафтогаз, Укрпошта, Укрзалізниця.

Наприклад ще уряд Олексія Гончарука говорив про приватизацію Укрзалізниці. Її мають розділити на три окремі підприємства. Одне відповідатиме за вантажні перевезення, друге за пасажирські, а третє, за планом, має бути державним і займатись інфраструктурою. Також планували отримувати прибуток від інфраструктури, яка лишиться державною, вокзали здавати в концесію, а станції зможуть перерости в логістичні центри. Залізничні вагони та потяги дійсно застаріли морально та фізично та потребують колосальних вливань та інвестицій, але чи допоможе це зробити з Української залізниці сучасний вид транспорту? У Вільній профспілці залізничників України били на сполох та зазначали, що такий крок не означатиме позитивний ефект для країни. Від цього можуть неконтрольовано піднятись ціни на перевезення, до того ж в умовах військової агресії це може нести ряд загроз для національної безпеки України.

Новини за темою: "Опозиційна платформа - За життя": Влада, яка розпродає під час епідемії за безцінь стратегічні підприємства, повинна піти у відставку

Інший приклад - АТ "Укрпошта", яка є ще більш цікавим прикладом. Окрім приватизації, ті, хто має відношення до нинішнього керівництва, хочуть монополізувати для "Укрпошти" окремі напрямки діяльності компанії, зокрема доставку міжнародних відправлень. Окремими депутатами було ініційовано внесення змін у Закон "Про поштовий зв'язок" (в Перехідні положення), змін у Статтю 233 Митного кодексу України для того, щоб монополізувати ринок вантажних перевезень, витіснивши приватні структури. Не дивлячись на те, що керівник АТ "Укрпошта" Ігор Смілянський був помічений у скандалах щодо заробітної плати, вищої, ніж у президента США Дональда Трампа, а також інших скандалах. Причому Антимонопольний комітет не особливо уважно до цього ставиться і поки що не виразив свою позицію до таких намірів.

Приватизація, безумовно, є характерною ознакою та елементом країн з розвиненою ринковою економікою, але що стосується стратегічних підприємств – це призведе до втрати контролю над об’єктами державних інтересів. Держава має накласти вето на приватизацію стратегічних підприємств, крім цього, вона має контролювати природні монополії, контроль за якими має здійснюватись на основі європейських стандартів за принципами відкритості та громадського контролю.

Тимур Чмерук

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...