Провал безпеки на залізничному транспорті: Хто має нести відповідальність

Григорій Мамка
Григорій Мамка

Народний депутат України IX скликання від "Опозиційної платформи - За життя"

Заступник Голови Комітету з питань правоохоронної діяльності Григорій Мамка Фото з відкритих джерел

Останнім часом майже кожен інцидент чи трагічний випадок – це яскравий сигнал, що у правоохоронній системі щось йде не так. Але все частіше – це маркер тотального руйнування структури та функціоналу Національної поліції. Не виключенням став і інцидент із побиттям жінки та замахом на її зґвалтування в поїзді "Маріуполь-Київ". 

Суспільство вчергове змусили побачити небезпеку на транспорті і неспроможність ані Нацполіції, ані власне самої УЗ її забезпечити.

Нагадаю хронологію, що цьому передувало.

Ще в 2015 році "Укрзалізниця" рішуче заявила, що відмовляється від практики супроводу нарядами міліції пасажирських потягів. Начебто ця практика зайва та економічно себе не справдила. Тоді було заявлено дослівно: "У разі необхідності пасажир завжди може звернутися до начальника поїзду або провідника із вимогою навести порядок". А такі ж самі "рішучі" реформатори МВС тоді навіть не замислилися, чи виникне проблема із безпекою пасажирів у потягах.

Згодом (аж у 2019 році) після чисельних, в тому числі і трагічних, інцидентів на залізничному транспорті, в УЗ схаменулися та заявили, що "мають дуже негативну тенденцію по всіх фронтах: збільшення кількості крадіжок, важку ситуацію з забезпеченням безпеки, розкраданням інфраструктури". Хоча "Укрзалізниця" начебто на словах і збільшила кількість своєї охорони на основних об’єктах, але тепер витрачає значно більше коштів на приватні охоронні структури.

Заради хайпу та самореклами (як виявилося згодом) керівництво УЗ заявляло, що закличе Уряд звернутися до цього питання і начебто разом із Мінінфраструктури планували запровадити сервісну службу Нацполіції ще в 2019 році.

Але віз й нині там. Як і більшість обіцянок чинної влади та її чиновників. Таке враження, що керівництво Національної поліції взагалі ігнорує дану проблему і мало її коментує.

Отже, сьогодні начальник потяга або провідники є за законом єдиними особами, до яких пасажир українського потягу може звернутися у разі виникнення проблем після відправлення і до найближчої станції. Для забезпечення громадського порядку в разі необхідності начальник потягу за допомогою радіозв'язку має можливість викликати наряд поліції. Але на практиці не завжди є зворотний зв'язок. Тому що не всі вокзали розташовані у великих населених пунктах, а наявність поліції в якомусь селі, де є станція, – дуже сумнівне. Тому їхати поліції доводиться щонайменше з районного центру. Відповідно на практиці так стається, що виклики поліцією часто ігноруються.

Відповідно до ст. 224 Кодексу України про адміністративні правопорушення, начальники пасажирських потягів наділені правом від імені органів залізничного транспорту розглядати справи про деякі правопорушення. Зокрема йдеться про: безбілетний проїзд, перевезення ручної поклажі, що перевищує встановлену норму, порушення правил користування засобами залізничного транспорту, порушення правил з охорони порядку і безпеки руху на залізничному транспорті, порушення правил перевезення небезпечних речовин і предметів, порушення правил пожежної безпеки.

Оформлення адміністративних порушень у потягах здійснюється за протоколами встановленої форми. Але знову ж таки – на практиці ці уповноважені особи не дуже й поспішають виписувати адмінпротоколи. Більше того, як продемонстрував вищезгаданий інцидент із замахом на зґвалтування жінки - начальники пасажирських потягів особливо й не намагаються втручатися, коли щось трапляється. Або через байдужість та страх або (як у випадку із ґвалтівником) через те, що пасажири їдуть без квитків.

Глобально ситуація виглядає таким чином:

1.Нацполіція каже, що це завдання УЗ знайти гроші на послуги поліції та приватних охоронних структур. При цьому (за словами представників УЗ, поліція вимагає 250 млн грн на рік), але правоохоронці мають супроводжувати потяги безкоштовно, оскільки пасажири сплачують з квитків два мільярди гривень до держбюджету щороку лише податку на додану вартість.

2. УЗ каже, що грошей не має ані на Нацполіцію, ані на приватну охорону в потягах.

Зрозуміло, що цей інцидент продемонстрував цілу купу проблем. Це й зруйнована структура Нацполіції, її безсистемне "псевдореформування" та відсутність контролю держави за фінансуванням цього правоохоронного органу. Це і перманентний хаос, який коїться на ДП "Укрзалізниця", яку також почали розграбовувати та руйнувати з приходом іноземних "варягів" та всіляких "громадських активістів" у її керівництво.

Ситуація вимагає спільних зусиль і спільної відповідальності УЗ та Нацполіції за безпеку пасажирів на залізничному транспорті. Як це, до речі, відбувається у більшості цивілізованих країн світу. І "помирити" їх має Уряд – чітко визначивши джерела та порядок співфінансування охорони пасажирських потягів та об'єктів залізничної інфраструктури. Інакше поглиблення хаосу – неминуче. І межа втрати контролю державою "монополії на насильство" дуже вже близька. А все вище зазначене – це лише чергове тому підтвердження.

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.