Податкова амністія: Міжнародна практика й українські реалії

В'ячеслав Черкашин
В'ячеслав Черкашин

Старший аналітик з податкових питань Інституту соціально-економічної трансформації

Фото з відкритих джерел

Останнім часом отримали нову силу анонси з політичного табору "слуг народу" про проведення податкової амністії, аж до внесення президентом України відповідного законопроєкту до Верховної Ради. Як у світі проводили дану "акцію" і що чекає на українців?

Про це пише В'ячеслав Черкашин на своїй сторінці в Facebook.

Чому податкова амністія не може злетіти?

Передбачається, що амністія буде проведена у 2021 році, звільнить від відповідальності за несплату податків і обов'язкових зборів (за статтями 212 і 212-1 Кримінального кодексу), а також адміністративної та фінансової відповідальності. Податкова індульгенція буде видаватися відразу за п'ятьма ставками (0%, 2,5%, 5%, 9% або 18%) - в залежності від географічного розташування (у країні або за кордоном), форми знаходження (на рахунку в банку або готівка) і методу подальшого застосування грошей (заощадження, інвестиції в боргові папери уряду або акції/корпоративні права українських компаній). Як зразок використовувалися "свіжі" приклади Індонезії та Аргентини. Хоча за останньою юрисдикцією, що проводить і проводила кілька амністії поспіль, доречно говорити лише про одну успішну – восьмимісячну програму 2016 року випуску, коли майже 255 тисяч платників податків сплатили уряду податків на суму 9,65 млрд дол. США, в той час як успіхи амністій 2009, 2013 і 2019 років були досить посередніми.

Кілька слів про історію питання. Податкова амністія, під брендом "нульова декларація для бізнесу", фігурує ще в передвиборній програмі чинного Гаранта Конституції. Правда, пряма цитата, "економічне чистилище" планувалося проводити під скромні 5 відсотків. Як бачимо, час та зовнішні кредитори були невблаганні та внесли суттєві правки у вигляді появи значно менш привабливих ставок в 9 і 18 відсотків. Крім цього, в парламенті з вересня минулого року в прямому сенсі "порошаться" відразу три законопроєкти щодо податкової амністії - проєкт монобільшості № 1232, його альтернатива № 1232-1, а також проєкт народних депутатів С. Тарути та А. Ніколаєнко під № 2128). Однак, жодної нормативної активності за зазначеним законопроєктом не виявлялося - політична пауза на тлі законодавчого турборежиму тривала понад дев'ять місяців, що, крім іншого, вказує на пріоритетність для влади ідеї амністії ухильників, так і неможливість її просування до розблокування процесу кредитування від міжнародних фінансових інституцій.

Новини за темою: Тортурні методи збору податків: В ЄС прийшла пора платити за рахунками COVID-19

Тепер, про те, що нам говорить міжнародна практика проведення податкових амністій і що, власне, залишається або неосвітленим, або відразу неприйнятним у проєкті податкової амністії, озвученої українською економічною владою:

По-перше, розумна підготовка насамперед майбутніх учасників і відповідних державних структур до амністії. Обов'язкова широка роз'яснювальна компанія уряду (щонайменше 3-6 місяців). Люди повинні знати, що, як і коли відбуватиметься. До того ж владі потрібно чітко артикулювати – амністія не стосується фінансових результатів політичної корупції чи інших тяжких злочинів (торгівля людьми, наркотиками, зброєю). Якість комунікації із суспільством – половина успіху! Крім цього, важлива продумана підготовка процедур амністії та достатня тривалість: мінімум перевірочних процедур, максимум державних гарантій та тривалість активної фази амністії - не менше 12 місяців. Досвід деяких держав (Литва, Нігерія, Пакистан) свідчить, що недостатні терміни проведення є, як мінімум, причинами для пролонгації (іноді по кілька разів), або, в кінцевому підсумку виливається в істотне зниження ефективності акції. Тому, запропоновані терміни проведення податкової амністії - 2021 рік – є критично стислими, а в умовах перевантаження податкових органів в наступному році величезним масивом нововведень (Закони 128 і 129 про фіскалізацію розрахунків, Закон 466 про процедури адміністрування) ще й ставлять під реальну загрозу якісну організацію процесу проведення податкової амністії;

По-друге, Україна повинна створити свої особливі передумови для успішної амністії або, як кажуть - свою унікальну "фішку". Тут діє перевірений метод батога і пряника. Батіг - потенційні учасники амністії повинні зрозуміти, що держава протягом нетривалого часу все одно дізнається (або вже знає) про приховувані активи, але потім умови легалізації будуть значно більш жорсткими. Прикладом служать:

  • італійська Програма фіскального примирення 2015 року, яка, базуючись на широко анонсованому отриманні пакету інформації про більш ніж 200 тисяч відкритих банківських рахунків у Швейцарії, дозволила забезпечити феноменальні додаткові доходи бюджету у розмірі 4 млрд євро;
  • німецький маневр 2016 року по купівлі урядом землі Північний Рейн-Вестфалія інформації про 160 тисяч рахунків у банках Люксембургу, включаючи дані про 54 тисячі платників податків Німеччини;
  • або, якщо відійти від нетривіальних заходів і приділити увагу надійним механізмам, своєчасне приєднання країни до Стандарту ОЕСР з автоматичного обміну податковою інформацією (відоме під назвою CRS MCAA), яка продемонструвала світу Велика Британія. Це дозволило місцевій Податковій службі вже у 2018 році отримати дані на 3 млн британських платників податків. Доходило до казусів - у податківців не вистачало часу на розгляд та перевірку всіх даних про порушення і тому останні розсилали "тривожні листи потенційним ухильникам з проханням добровільно розкрити інформацію про свої рахунки в банках за кордоном і сплатити податки, попереджаючи про можливу відповідальність, яка їх чекає у випадку повної процедури перевірки такої інформації.

До речі, в Україні приєднання до "чарівного" механізму автоматичного збору інформації саботується геть, хоча поставлено одразу двома нормативними документами: пунктом 4 Указу президента України №180/2016 від 28.04.2016 року та пунктом 11 статті 16 Закону України "Про валюту" від 21 липня 2018 року № 2473-VIII. Однак віз і нині там. Одночасно, ні ВЕРЅовскій Закон 466, ні американська FATCA, що працює в односторонньому порядку (інформація йде тільки з України в США), не дадуть ефекту нездоланності розкриття інформації про активи за кордоном. А це означає, що батіг бутафорський і проведенню успішної амністії жодним чином не допоможе.

Новини за темою: Як "слуги народу" свідомо розкручують інфляцію і девальвацію гривні, або Емісія як провісник економічної кризи

Пряник – наявність приємних/привабливих особливостей, як то індонезійська амністія 2017 року, яка створила два внутрішніх податкових притулки для втікачів капіталів (острови Bintan і Rempang) або ізраїльська амністія 2018 року, що пропонувала (глибоко виправданий в наших реаліях) анонімний варіант амністії. Однак, українська амністія нічим подібним похвалитися не може. Знову осічка;

По-третє, ставка податкової амністії. Міжнародний досвід говорить про те, що ефективними були амністії, які проводяться, як правило, під помірні та знижені ставки (відомий мінімум 0,1-3%, у крайньому разі – аргентинські 10%). У випадку з українською версією, базова ставка 18% однозначно не спрацює, як, втім, і 9% (з урахуванням можливості використання двосторонніх договорів про уникнення подвійного оподаткування, що надають множинні опції для застосування знижених ставок податку), а єдино компромісною може стати якраз раніше оголошена в передвиборній програмі Зеленського та одночасно одна з діючих ставок ПДФО 5%. Ця ставка, з одного боку, стимулюватиме порушників до сплати податків і виходу з тіні, а з іншого - не карає законослухняних громадян, які до цього прозоро сплачують податки в бюджет зі своїх доходів.

Але на цьому неприємні сюрпризи не закінчуються. Податковій амністії-2021 в не меншій мірі загрожують:

  • абсолютно невдалий момент проведення. Зрозуміло, що наступний рік - це період повільного виходу з кризи та відновлення, рік невизначеності та тривог. Мало хто полізе в кубушку в такий час;
  • відсутність чітких державних гарантій як для репутації, так і безпеки (через можливі витоки інформації) для потенційних учасників амністії;
  • проведення амністії історично прив'язана до глибоко негативного в умовах системного провалу комплексної реформи контролюючих органів "каральним практикам збору податків" - так званого "загального або нульового декларування" (нібито з 2022 року), що означає контроль податківців за поточними витратами громадян.

Всі зазначені фактори є негативними стосовно ще одного важливого аспекту проведення амністії – довірі суспільства, яке перебуває сьогодні на рівні, близькому до "втрачено безповоротно". Критично важливо, щоб податкова амністія стала механізмом повернення мільярдів, які втекли з України капіталів, а не черговим "тортурним пристосуванням для збирання податків з економічно активних українців, які працюють за кордоном (у Польщі, Росії, Німеччині чи Чехії). І наостанок, ми можемо використовувати будь-який міжнародний досвід, але з оглядкою на наші місцеві заморочки (корупція, недовіра, низький професіоналізм). Є прекрасні приклади по Італії, Ізраїлю, Німеччині, Індії, Індонезії, Аргентині, але бажано, щоб амністія стала разовим, винятковим явищем, оскільки уникнення оподаткування - національний вид спорту для багатих в нашій країні, і невдала/поспішна або багаторазова спроба лише погіршить економічну ситуацію в країні.

В'ячеслав Черкашин

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.



Loading...