live

Навіщо Україні домагатися поновлення Угоди про зону вільної торгівлі з ЄС?

Тетяна Гайова
Тетяна Гайова

Журналіст, публіцист

Прем'єр-міністр України Олексій Гончарук з главою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн Facebook

28 січня 2020 року у Брюсселі відбулося шосте за рахунком засідання Ради асоціації Україна – ЄС, яке стало першим як для нової української влади, так і для новообраного складу Європейської комісії на чолі з Урсулою фон дер Ляєн. Зрозуміло, що підсумки цієї зустрічі будуть визначати відносини України та ЄС на найближчі роки. У спільному прес-релізі Ради проглядаються досить чіткі висновки про межі можливого, в рамках яких доведеться працювати команді українського прем'єра, щоб зберегти і примножити здобутки України на шляху євроінтеграції.

Нагадаємо, Угода про ЗВТ набула чинності 1 січня 2016 року,  і, згідно прописаних у неї положень, передбачається, що розгляд можливостей по розширенню сфери застосування угоди або з прискореного зниження мит може бути проведено на п'ятому році дії документа. Виходячи з тексту релізу, максимум, на що готові піти європейці, — це оновлення додатків до Угоди, основний текст якого залишиться незмінним.

Продовженням комунікації став візит в Україну Олівера Варгеї, комісара ЄС щодо переговорів про розширення та європейської політики сусідства.

Однією з тем, порушених на зустрічі, за словами прем'єр-міністра України, стала актуалізація Угоди про зону вільної торгівлі. "Найважливіше завдання – привести параметри Зони вільної торгівлі у відповідність із реальною структурою торгівлі між Україною та ЄС, лібералізувати торгівлю, досягти балансу, який створить кращі можливості для обох сторін, і зокрема, для українських експортерів в ЄС", – заявил Олексій Гончарук.

Минуло вже більше семи років з моменту парафування Угоди, і діючі умови Зони вільної торгівлі вже не відповідають реальному потенціалу співробітництва України з ЄС.

Наприклад, квота на поставки українського меду в ЄС становить 7,9 тис тонн. В Україні налічується близько 400 тис бджолярів, які виробляють близько 70 тис тонн меду в рік, це найвищий показник в Європі. Близько 57 тис тонн, або 80% всього українського меду експортується більшою частиною в ЄС. Але якщо оцінити потенціал виробництва, виходячи з площ посівів рослин-медоносів, виходить цифра в 120-140 тис тонн меду на рік, що вдвічі більше цьогорічних обсягів. Зазначимо, що в цьому році українські виробники меду всього за 10 днів січня вибрали річну квоту поставок цього продукту.

Україна в останнє десятиліття стабільно входить в топ-15 світових виробників курячих яєць. У 2018 році їх отримано 16132,0 млн штук, або 0,9 млн т. Експорт склав 1787 млн штук на суму $94 млн. Основними покупцями українських яєць в 2018 р. були країни регіону MENA  (Близький Схід і Північна Африка) (82%), країни Африки південніше Сахари (9%), СНД (5%), ЄС (3%). 

А в Євросоюз за 2018 рік Україна продала лише 38 млн яєць, не вибравши наданих квот, хоча в українських виробників була можливість безмитно експортувати до 50 млн яєць (4,8 тис тонн). У чому причина? Виявляється, за стандартами Євросоюзу оснащені лише 5% птахівничих підприємств в країні, як пояснив Сергій Карпенко, гендиректор Асоціації "Союз птахівників України", у інших немає грошей на зміну обладнання.

Ще один приклад: Україна займає 10 місце в світі і 3 місце в Європі за обсягом виробництва томатної пасти. У 2019 році її було вироблено 107967,0 тис тонн, з них експорт склав 59,3 тис. тонн. Квота ЄС на цей продукт становить 13,0 тис тонн в рік. Цей товар затребуваний на європейському ринку, тільки Польща в 2019 році закупила 24,4 тис. т томатної пасти з України.

Ще в березні 2019 року "Аграрний союз України" (АСУ) звернувся до представника Європейського Союзу в Україні Хьюга Мінгареллі, віцепрем'єр-міністра Степана Кубіва та в. о. міністра аграрної політики та продовольства Ольги Трофімцевої з проханням збільшити квоту на імпорт томатної пасти в ЄС до 50 тисяч тонн.

Зрозуміло, що Брюссель дивиться на успіхи України в експансії аграрного сегменту європейського ринку більше з тривогою, ніж із симпатією. Тому так важко йдуть переговори про збільшення торговельних квот для українських виробників, адже ЄС намагається захистити свій ринок від напливу надто дешевих товарів з країн, що мають більш дешеву робочу силу. 

Під час візиту Європейського комісара у Київ були визначені направлення, за якими очікується рух вперед: гармонізація технічних регламентів для промислових товарів з метою спрощення процедур сертифікації для українських промтоварів та укладення Угоди АСАА (так званий "промисловий безвіз"), інтеграція енергосистеми України в єдиний європейський ринок електроенергетики, спрощення митних процедур, адаптація українського законодавства в сфері цифрових технологій до стандартів ЄС.

А що ж таке "промисловий безвіз"? Прийняття Угоди про оцінку відповідності та прийнятності промислової продукції (Agreement on Conformity Assessment and Acceptance of Industrial Products, скорочено ACAA) дозволить вітчизняним експортерам промислових товарів маркувати свою продукцію знаком СЕ і вільно продавати її на ринку Євросоюзу без додаткової сертифікації. Це зменшить нетарифні бар'єри для українського промислового експорту в ЄС.

Віцепрем'єр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Дмитро Кулеба роз'яснив, що після підписання АСАА стане вигідно розміщувати в Україні виробництво для подальшого експорту в Європейський Союз, це викличе залучення інвестицій, відродження промисловості. "Український товар, сертифікат якого автоматично визнається в Європейському Союзі, однозначно буде мати додаткові конкурентні переваги у світі, тому що це буде знак якості. Цей процес займе час, він буде складним і тривалим, але уряд рішуче налаштований його пройти та створити нові можливості для української промисловості", - додав він.

Для цього необхідно впровадити відповідні технічні регламенти та реформувати інститути, що Кабмін і планує зробити до кінця поточного року. При цьому Україна отримає можливість стати частиною виробничого ланцюга європейських товарів у глобальному світі, повноправним учасником кооперації виробничих процесів.

ЄС активно переносить акцент на якісно інші, більш інноваційні та глобальні завдання, розглядаючи здатність української сторони стати адекватним партнером. Йдеться про масштабну ініціативу "Європейська зелена угода", реалізація якої офіційно повинна зробити Європу до 2050 року першим у світі вуглецево-нейтральним континентом.

На практиці це означає бажання фінансово та регуляторно допомогти європейській промисловості та агросектору максимально швидко та безболісно адаптуватися до неминучих економічних наслідків світової кліматичної кризи, і таким чином ефективно захиститися від наростаючої конкуренції виробників третіх країн.

У цьому контексті Київ повинен активно використовувати найважливіший принцип співробітництва, сформульований самим Брюсселем у рамках Східного партнерства, — "більше за більше". Більше фінансової та технічної допомоги, більше доступу до ринку ЄС і можливостей секторального співробітництва в обмін на більшу кількість структурних економічних реформ. Іншими словами, надалі основним принципом процесу адаптації законодавства повинні стати чітко окреслені вигоди від доступу українських товарів і послуг на ринок ЄС. Тому для української сторони дуже важливо проявити стратегічне бачення, сформулювати привабливі та переконливі для Брюсселя пропозиції, резонуючі з пріоритетами "Європейської зеленої угоди".

Чи зможе Україна своєчасно врахувати ці тенденції в своїх пропозиціях щодо модернізації Угоди про асоціацію, зберігши при цьому конкурентоспроможність власних експортерів? Пропозиції повинні бути добре продумані та підкріплені якісним виконанням домашнього завдання на законодавчому та інституційному рівні, інакше "Європейська зелена угода", як і вступ в Євросоюз, і далі буде залишатися для нас недосяжною мрією.

Тетяна Гайова

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...