НАТО надало Україні статус "розширеного партнера": Що це означає і чому його дали в День Росії?

СТРАНА.UA
СТРАНА.UA

Українське інтернет-видання

Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба та генеральний секретар НАТО Йенс Столтенберг НАТО

В Україні триває дискусія про новий статус країни в НАТО. 12 червня Альянс надав Києву програму розширеного партнерства - Enhanced Opportunity Partner або EOP. Що це означає?

Про це пише СТРАНА.ua.

Це відразу викликало ейфорію у прихильників НАТО в Україні. Головним чином у влади і блогерів, які співчувають їй. Чиновники почали говорити про те, яких титанічних зусиль вони доклали для набуття нового статусу. І про те, що підступи впливових опонентів (ймовірно, йдеться про Угорщину) нічого не дали.

Щоправда, при цьому робота Ради Україна-НАТО - головного майданчика для обговорення співпраці, - як і раніше, залишається заблокованою Будапештом.

Тому напрошуються два протилежні висновки: або Угорщина дійсно дала слабину під напором дипломатичного генія Дмитра Кулеби, або статус "розширеного партнера" взагалі мало що значить в рамках НАТО. Тому ніхто проти нього заперечувати не став.

"Страна" розбиралася, яка з версій більше відображає реальність.

Що говорить влада і прихильники НАТО в Україні

Для початку трохи історії.

Новий статус у НАТО попросив ще восени президент Володимир Зеленський.

"Пропонуємо предметно розглянути приєднання України до Програми розширених можливостей НАТО, впевнені, що Україна готова до переходу на новий рівень співробітництва", - сказав Зеленський на засіданні комісії Україна-НАТО в Києві.

У лютому 2020 року міністр оборони Андрій Загороднюк заявив, що Україна за всіма критеріями готова стати "розширеним партнером". І зазначив, що Україні є що запропонувати Альянсу.

Ще тоді було зрозуміло, що нічого нового, чим би раніше не займалися Україна і НАТО, в цьому списку немає.

Новини за темою: НАТО чи нейтральний статус: Чи є рішення для України?

"Це продовження участі українських військових в операціях під егідою НАТО, обмін досвідом, отриманим під час протистояння з російською агресією на сході України, включаючи гібридну складову, обмін розвідданими, а також забезпечення безпеки в акваторії Чорного моря", - говорив Загороднюк.

Особливо відзначимо "обмін розвідданими" - цей елемент партнерства буде постійно звучати у лобістів НАТО в Україні.

Про те ж після набуття статусу говорить і міністр закордонних справ Дмитро Кулеба.

"Своїм рішенням Альянс, по суті, сказав: "З Україною ми пішли б у розвідку". Тепер так і буде - не тільки метафорично, але і на практиці. Мова йде насамперед про поглиблений обмін розвідувальною інформацією та участь у навчаннях НАТО для ексклюзивного клубу найближчих партнерів", - заявив голова МЗС.

"Відтепер ми будемо більш повно обмінюватися розвідувальною інформацією", - пише те саме голова української делегації в НАТО Єгор Чернєв.

Facebook

"Це демонстрація". Що кажуть в НАТО

Цікаво, що в заяві Альянсу немає ані слова про те, що НАТО буде обмінюватися з Україною розвідувальними даними.

"Як партнер з розширеними можливостями, Україна зможе користуватися особливими можливостями... Це і розширений доступ до програм та навчань з оперативної сумісності та обмін великими обсягами інформації, зокрема про набутий досвід", - йдеться в заяві на сайті Альянсу.

Тобто мова щодо інформації про взаємний досвід проведення навчань. А не про розвідку. Пізніше генсек НАТО Єнс Столтенберг уточнив, що можуть обмінюватися ще й висновками аналітичних центрів. Мова йде про звіти, які випускає організація з тих чи інших питань світового порядку.

Також у заяві Альянсу ні слова не сказано про те, що НАТО буде якось допомагати боротися з Росією, хоча саме про це пишуть українські чиновники.

НАТО нагадує, що "статус України як партнера з розширеними можливостями не є сигналом про якісь рішення щодо членства в НАТО". Також говориться, що такий статус є в Австралії, Фінляндії, Грузії, Йорданії та Швеції.

Якщо не брати Грузію з Йорданією, інші три країни роками співпрацюють з НАТО, не маючи на меті в нього вступати. Що швидше спростовує заяву про те, що EOP - це ще один крок до членства.

Про це говорить і коментар посла США при Альянсі Кей Бейлі Хатчісон.

У відповідь на питання про те, чи можна вважати визнання України членом Програми розширених можливостей НАТО "останнім кроком" до членства в Альянсі або заміною членства, посол сказала, що це не є "ні тим, ні іншим".

"Цей крок є демонстрацією, що Україна дуже важлива для НАТО. Це дозволить мати більше спільних навчань і забезпечити кращу сумісність сил", - зазначила Кей Бейлі Хатчісон.

Все починалося з "аспірантів"

Іншими словами, нічого нового, крім поглиблення вже наявних програм співробітництва, новий статус Україні не принесе. Та й без нього ці програми поглиблювати ніхто не заважав.

При цьому єдиним справжнім кроком у бік Альянсу є надання країні-кандидату Плану дій щодо членства. В ПДЧ нам відмовили ще в 2008 році, на саміті НАТО в Бухаресті. Для схвалення цього плану потрібна згода всіх членів НАТО.

Того разу проти були Німеччина і Франція. І відтоді це питання ніхто не порушував. А щоб підтримувати в українців відчуття причетності, НАТО часом роздає нашій країні якісь статуси.

В 2018 році Києву надали звання "аспіранта" - тобто країни, яка прагне до Альянсу. Влада Порошенка гучно відсвяткувала цю "перемогу". Хоча по суті це була звичайна констатація факту, що Київ хоче в НАТО. Жодних преференцій чи привілеїв на шляху до Альянсу вона не давала.

Правда, ще тоді НАТО намагалося обнадіяти українців. На своєму сайті Альянс опублікував заяву, що статус "аспіранта" - остання сходинка перед ПДЧ:

"Країни, які заявили про свою зацікавленість у приєднанні до Північноатлантичного альянсу, спочатку запрошуються до поглибленого діалогу з НАТО в рамках прагнень до членства і пов'язаних з ним реформ.

Потім країнам-кандидатам може бути запропоновано брати участь у ПДЧ для підготовки до потенційного членства".

Проте, як бачимо, про План дій уже ніхто не говорить. А замість цього новою "останньою сходинкою" став черговий малозначущий статус "розширеного партнера".

Тоді навіщо це все?

Історія зі статусами, якими обдаровує НАТО Україну, викликана до життя швидше за все вимогами піару.

Причому, як для внутрішнього споживання в Україні, так і міжнародного.

Натівське рішення дозволяє Зеленському говорити про успіхи просування до Альянсу, що зустріне підтримку в середовищі прихильників "Армії, мови, віри".

Новини за темою: Як в ЄС і НАТО оцінюють перший рік Зеленського на посту президента України

Для НАТО ж заява, прийнята в День Росії, є радше символічною шпилькою на адресу свого головного опонента в Європі.

Нагадаємо, що попереднє рішення Альянсу про статус "аспіранта" для України було прийнято відразу після виступу Путіна про нові ядерні ракети Росії.

З тих пір Москва і Альянс тільки погіршили відносини. А вчора НАТО прийняло рішення про нарощування протиракетної оборони через нові російські озброєння.

Що ж до України, то це також спосіб тиску на Росію - особливо на тлі безвиході в Мінську і "нормандському форматі", де Москва відмовляється відходити від букви Мінських угод і "здавати" непідконтрольну частину Донбасу на умовах Києва.

"Сигнал партії війни". Позиція Росії

Розширення партнерства НАТО з Україною у Москві розцінили як політичний сигнал про те, що альянс не зацікавлений у мирному врегулюванні конфлікту на Донбасі.

Таку заяву 15 червня зробив заступник голови міністерства закордонних справ Олександр Грушко.

"Звичайно, це політичний сигнал партії війни в Києві. Це перше. Друге — це абсолютно чіткий сигнал того, що НАТО не зацікавлена у вирішенні внутрішньоукраїнського конфлікту для того, щоб обґрунтовувати накачування східного флангу альянсу і продовжувати демонізувати Росію як головну загрозу Заходу", - сказав Грушко.

Вікторія Венк

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.



Loading...