Лещенко в "Укрзалізниці": Відкуп у сотні тисяч гривень чи парадокс кадрової політики ОП?

Віктор Небоженко
Віктор Небоженко

Український політолог, соціолог

 

Сергій Лещенко

Андрій Гудзенко/LIGA.net

Відомий український журналіст Сергій Лещенко став членом Наглядової ради "Укрзалізниці" й головою її антикорупційного комітету. Що це, політичний цинізм нової влади чи чергова кадрова помилка?

Про це пише Віктор Небоженко на своїй сторінці в Facebook.

Лещенко-залізничник.

Спецоперація із впровадження Лещенка – це сильний приклад парадоксу кадрової політики Офісу президента.

Українському суспільству важко зрозуміти, навіщо в умовах хронічної бідності більшості українців Кабміну доводиться платити керівництву "Укрзалізниці" мільйони гривень і водночас терміново виписувати з Німеччини дорогих суперконсультантів для порятунку залізниць України? Ще гірше.

Навіщо, наприклад, призначати у Наглядову раду "Укрзалізниці" Лещенка – людину, яка жодного дня не пропрацювала на залізниці, не розуміється на залізничній справі, й платити їй 300 тис. грн?

Тут явно сильне протиріччя в кадровій політиці Офісу президента і поганий стиль для майбутніх реформаторів. Для того, щоб легалізувати появу непрофесіонала Лещенка на залізниці, для нього терміново було придумано роль начальника антикорупційного комітету при Наглядовій раді "Укрзалізниці".

Виходить, що поява такого штучного органу означає, що "Укрзалізниця" це найбільш корумпована галузь української економіки?

Ба більше, якщо нова влада має свого генпрокурора, САП, НАБУ, свої СБУ та ДБР, то навіщо плодити ще антикорупційні комісії у відомствах Кабміну? Це класичний приклад суміші бюрократичного методу – створення комісій з будь-якого приводу і прихованого бажання зробити "тепле місце" для потрібної або своєї людини.
Все це вже було за Януковича і Порошенка.

Пам'ятаєте, як прем'єр-міністр Микола Азаров у глибоко корумпованому Кабміні України, де без зв'язків, схем і хабарів нічого не вирішувалося, створював дзвінку посаду "урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики".
Мабуть, це був такий специфічний гумор у регіонала, прем'єр-міністра Азарова. Фантастична зарплата в 300 тис. грн, яку Кабмін Гончарука встановив непрофесіоналові Лещенку, – це страшна образа, зневага до величезної армії залізничників України, які, працюючи в тяжких умовах і підвищеній відповідальності, отримують маленьку зарплату, ледве-ледве зводять кінці з кінцями.

А в Лещенка ані професійних навичок, ані тяжкої праці, ані відповідальності. Але це потрібна людина для влади, її "бойове перо і гострий язик". За все це – 300 тис. на місяць. Непоганий кар'єрний успіх для журналіста - "розгрібача бруду" і досвідченого антикорупціонера.

З одного боку, це сильний удар по мотивації працівників залізниці, а з іншого боку, це дуже поганий приклад для молодих, талановитих журналістів, які будуть мріяти повторити цинічний "успіх" Лещенка.

Виявляється, що журналіст, який сміливо "викриває" корупційні схеми, може заробляти не менше, ніж заробляють самі корупціонери. Складається враження, що "Укрзалізниця" взяла собі на службу скандального журналіста, щоб Лещенко не чіпав їхні схеми і жахливі зарплати.

Залізниця просто "відкупилася" від прискіпливого Лещенка, якому нова влада ніяк не могла знайти "теплого місця під сонцем". Натомість тепер з такою легальною величезною "зарплатою" Лещенко з трибуни антикорупційного комітету буде активно боротися з політичними противниками та економічними конкурентами нової влади.

Це, так би мовити, поєднання корисного з приємним як для Лещенка, так і нової влади. Але це і є особливий стиль менеджменту нової влади, який дуже далекий від позитивних, радикальних реформ. Мало гарно обіцяти рішучі реформи, треба ще вміти їх чесно і справедливо реалізовувати на користь народу, а не тільки на користь тих, хто прийшов до влади або опинився поруч із владою.

Віктор Небоженко

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.



Loading...