Кліматичні виклики та харчова безпека: Чи буде світ з продовольством, а бізнес із гривнею

Віталій Скоцик
Віталій Скоцик

Доктор економічних наук, голова політичної партії "КРАЇНА"

Число голодуючих людей у світі в 2020 році, через пандемію і кліматичні зміни - перевалило за мільярд

Фото з відкритих джерел

Символічно, що саме 2020 року Нобелівську премію миру присудили Всесвітній продовольчій програмі (WFP). Програма була створена в структурі ООН 1961 року для боротьби з голодом і бідністю. Нобелівський комітет нагородив програму премією миру "за зусилля у боротьбі з голодом, за внесок у поліпшення умов для миру в конфліктних зонах та за дії як рушійної сили у намаганні запобігти використанню голоду як зброї під час війни".

Цюй Дун’юй, генеральний директор Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) назвав це рішення нобелівського комітету "заслуженим визнанням невпинних зусиль поколінь гуманітарних працівників у всьому світі, спрямованих на боротьбу з голодом".

У ФАО працює близько 17 тис. людей, вона веде діяльність у 90 країнах світу. За її розрахунками голод повинен бути повністю викорінений до 2030 року.

Не применшуючи загальних заслуг ФАО в гуманітарній сфері, варто зазначити – перемога організації забезпечена низкою побічних факторів. Один з них – символічність моменту. Присудження премії співпало із святкуванням Всесвітнього дня продовольства і 75-річчям заснування ФАО.

Цюй Дун’юй наголосив, що ця премія заряджає всіх новою енергію та надає сили трудитися пліч-о-пліч, аби якнайшвидше покінчити з голодом і побудувати кращий світ. Будь-які перебої в ланцюгах постачання продовольства посилять людські страждання та труднощі в подоланні голоду у світі. Ми повинні зробити все можливе, щоб не допустити цього. Запобігання коштує дешевше. Глобальні ринки відіграють вирішальне значення в пом’якшенні потрясінь для попиту і пропозиції в усіх країнах та регіонах. Нам потрібно працювати разом, щоб звести до мінімуму перебої в ланцюгах постачання продовольства. COVID-19 наполегливо нагадує нам про те, що солідарність – це не благодійність, а здоровий глузд.

Новини за темою: Пандемія ввергне 150 мільйонів людей в абсолютну бідність, - дослідження Світового банку

Дуже цікаво, що саме ця премія і є свідченням того, що питання продовольства, продуктів харчування, доступність до продуктів харчування є одним із найважливіших на планеті Земля. І так було завжди. Хай би на що відволікалися люди, а їсти хочеться завжди.

100 млн людей завдяки Всесвітній продовольчій програмі в минулому році уникли голоду. За різними свідченнями кількість голодуючих цього року вже сягнула за мільярд. Це достатньо вражаюча кількість від усього населення Землі.

Коли людина живе в більш-менш благополучній державі, вона перестає боятися нестачі харчів. Здавалось би, вони завжди є на прилавках; часто некупленими вони вирушають на сміттєві полігони. Один сучасний супермаркет пропонує вибір їжі, який до цього був доступний лише королям. Однак наше благополуччя дещо оманливе. Насправді людство вступило в третє тисячоліття, так і не позбувшись проблеми голоду. Варто згадати, що у двохтисячних роках десятками країн прокотилися голодні бунти. У 2010 році в Мозамбіку через такі бунти загинуло 13 осіб. Проблеми були пов’язані вже не стільки з нестачею харчів, як з їхньою дорожнечею і недоступністю для збіднілих суспільств. Протести проти подорожчання продовольства кілька років тому потрясли Гаїті, Індонезію, Єгипет, Алжир, Сенегал, Камерун, Афганістан, Пакистан, Ємен, Болівію.

Число голодуючих людей у світі в 2015 році становило 795 мільйонів. У 2020 році через пандемію зруйнованими логістичним ланцюжками поставки продуктів харчування та кліматичними викликами – уже понад мільярд.

Так, на початку 90-х потерпаючих від нестачі продуктів харчування було більше, ніж у 2015-му, але у 2020-му ми приблизно на тому ж рівні, що були на початку 90-х. А кожна дев’ята людина на планеті, за даними ООН, страждає від голоду. 44 країни у світі на сьогодні є постійно дефіцитними в продуктах харчування.

На Землі дедалі гостріше відчувається нестача прісної води, придатної для пиття і вирощування культур, худоби та птиці. Рекомендована норма використання води людиною становить 50 літрів на добу. Але якщо середній американець споживає 500 літрів на добу, а британець – 200, то в Гамбії цей показник становить 4,5 літра, у Малі – 8 літрів, у Мозамбіку – 9 літрів. Загалом, близько 2 млрд людей не мають доступу до джерел питної води.

В Україні ж понад 1000 населених пунктів сьогодні споживають привозну воду. За доступністю питної води на 1 громадянина нашої держави ми сьогодні посідаємо 128-ме місце у світі та останнє в Європі. Здавалось, що Україна – зелена країна: у нас є моря, у нас є ріки, є озера, штучні водойми, але насправді для нашої держави питання води є надзвичайно актуальним і воно має пряме відношення до наявності продуктів харчування.

Новини за темою: Вода – наш скарб чи наше лихо?

Населення Землі вже перевалило далеко за 7,8 мільярда і продовжує збільшуватися. Саме тому весь час у світі зростає попит на продукцію сільського господарства. З кожним роком люди споживають на 3% більше продуктів харчування. Але світове сільгоспвиробництво дає приріст лише на 1,5–1,7%. Тобто дефіцит продуктів харчування постійно відчувається. При цьому кількість людей на планеті до 2050 року може сягнути 9–10 мільярдів. Щоб прогодувати людство, сільське господарство має зрости удвічі.

Уже цього року ми побачили: якщо у звичайний час можна просто спрогнозувати, скільки і чого буде потрібно, то у часи, які ми називаємо "ідеальним штормом", прогнози практично нереально реалізувати у превентивні дії.

Новини за темою: Людство вступило в епоху пандемій і глобальних лих, - дослідження американських фахівців

Ураховуючи демографічні зміни, метаморфози клімату й проблеми довкілля, можемо стверджувати, що майбутня глобальна криза, найімовірніше, буде пов’язана з нестачею продовольства і питної води. І вона вже є!

Хоча ми бачимо, що є сьогодні країни, які реально достатньо швидко можуть вирішувати питання води так, як це зробив, наприклад, Ізраїль. Держава, яка ще 10 років тому була дефіцитною в питанні води, сьогодні перетворилася на країну з профіцитом води. Спочатку ізраїльтяни почали використовувати крапельне зрошення, до 95% стічних вод направили на вторинну обробку й потім ‒ на потреби фермерів, а дещо пізніше були збудовані великі заводи з опріснення морської води.
Це питання стає абсолютно актуальним тепер і для нашої країни. Звичайно меліорація і зрошування важливі елементи, але якщо води недостатньо, то потрібно задуматися над тим, як опріснювати морську воду за короткий час, щоб забезпечити питною водою щонайменше південні регіони нашої країни. А вода, яка використовувалася для потреб людей до цього часу, може піти на потреби сільського господарства та промисловості.

Матеріальним стимулом геополітичних процесів завжди була боротьба за ресурси в тій чи іншій формі. Земні багатства – аграрні, мiнеральнi, енергетичні, водні чи територіальні – від початку розподiленi нерiвномiрно і не відповідають зонам щільності населення.

Але тепер уже очевидно, що розпочинається новий цикл цієї боротьби в більш екстремальних умовах.

Експерти ООН з питань зміни клімату передбачають труднощі в сільському господарстві, оскільки деякі традиційні землеробські райони можуть стати непридатними для обробітку землі. Якщо до 2050 року не стримати глобальне потепління, врожаї зернових культур знизяться на 25%, а потім упадуть іще більше. Виноградарство й садівництво муситимуть "кочувати", шукаючи більш сприятливі кліматичні смуги. Багато видів риб, скоріш за все, мігрують у більш холодні північні води, і в тропічних країнах вилов може впасти наполовину.

Прикладом таких процесів є наша сонячна Придунайська Бессарабія, це частина Одеської області, яка другий рік поспіль потерпає від жорсткої засухи. Фактично на грані виживання сьогодні все живе у цьому прекрасному райському куточку нашої держави.

Експертна група ООН переконана, що в перспективі частина нині густонаселених територій може опинитися взагалі непридатною для життя – через підйом температури повітря до небезпечних показників, затоплення берегів і зникнення джерел питної води. Під загрозою опиняться в першу чергу небагаті жителі сільських районів, яким доведеться переїхати в інші регіони і навіть країни. Мешканці великих міст теж мають, чого побоюватися: це і зростання цін на продукти, і періоди нестерпної спеки, під час яких у мегаполісах у рази підвищується смертність. За найгіршого сценарію голод може знову стати приводом для історичних потрясінь, епідемій. Вимушена міграція спричинятиме боротьбу за ресурси, а це означає можливість нових конфліктів і війн.
Так клімат керуватиме світовою політикою.

Новини за темою: Світу загрожує нове "Велике переселення народів", - дослідження

Коли на початку 2020-го Україну накрила пандемію коронавірусу, однією з наших популярних ідей була ініціатива #КупиХатуНаСелі.

Чому ми почали говорити про це?

Питання в тому, що ми розуміли, що мільйони людей, які живуть у містах, а особливо ті, які на межі та за межею бідності (за прогнозами ООН понад 50% українців живуть за межею бідності), підхоплять цю ідею, адже в Україні понад 250 000 покинутих хат у селах з понад 300 000 га землі, оскільки в середньому біля домогосподарств 1,2 га землі.

Отже, ми закликали людей їхати з міста до села. Оскільки на тій землі, як мінімум, можна посадити, виростити все те, що дасть можливість перезимувати зиму. І я дуже радий, що багато людей в Україні нас почули. Хоча спочатку ідея піддалася жорсткій критиці.

Віталій Скоцик

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...