live

Капіталізм і свобода: Сучасна Україна

Тарас Проданюк
Тарас Проданюк

CFO Аналітичного центру Ad Astra

Мурал створений польським художником Пітером Фуссом в м. Катовіце "Не думай, не питай, плати податок, голосуй за нас" Фото з відкритих джерел

Праця "Капіталізм і свобода" авторства Мілтона Фрідмана у співпраці з його дружиною Роуз, яка заклала початок його наукових надбань та згодом оформила їх у книзі, несе за собою величезну кількість цінностей державотворення, особливо порушуючи питання лібералізму. Сьогодні – це класика політико-економічної літератури, яка як ніколи актуальна для України в період державного перетворення, цифрової трансформації та, водночас, монополії президентської партії на політичні рішення нашої країни. У цій роботі я намагатимуся максимально якісно та коротко окреслити тези лауреата Нобелівської премії з економіки Мілтона Фрідмана, які можна винести для розуміння політичних процесів в Україні.

Ризики монополії на владу

Сьогодні, складаючи монобільшість, охоплюючи керівні пости основних комітетів у парламенті, формуючи уряд, маючи контроль над основними призначеннями на ключові посади державного управління – партія "Слуга народу" досягла своєї бажаної політичної  мети. "Той, хто має владу, щоб творити добро, одночасно одержує можливість творити зло; сьогодні влада належить одним, а завтра, можливо, – іншим", - такими словами Фрідман Мілтон застерігає від тотального контролю над владними процесами однією стороною, монополії на владу.  Неважливо, у якому плані, чи то політичному, чи економічному; монополія ніколи не приводила до позитивних наслідків. Маючи мандат на ведення "благих" реформ, рано чи пізно з'явиться величезна кількість "антидержавницьких" або, як називають це в самій партії "Слуга народу", "непопулярних рішень". 

Велика приватизація державної власності

Відстоюючи ідеї максимальної свободи приватного сектору в ринковій економіці, Фрідман закликає демократичні держави до передачі обсягу своїх прав власності до рук фізичних осіб та приватних підприємців. За його словами, "держава – поганий власник", тобто її ефективність управління підприємствами менша, ніж дієвість у цій сфері приватного сектору. З моменту здобуття незалежності будь-яке державне підприємство в Україні було пов’язане з тими чи іншими приватними особами. Політика, "зав’язуючись" із бізнесом, творила корупцію в невизначених масштабах. Як вихід із такої ситуації, Мілтон Фрідман пропонує концепцію "деполітизації", тобто продажу державних об’єктів, цим самим забезпечуючи прозоре й ефективне функціонування промислового об’єкта (відповідно –  сплату податків) та ліквідацію корупції.

Економічні зв’язки дозволяють нам, народам, єднатись

Нещодавно в ЗМІ виплила ідея бізнесмена Ігоря Коломойського щодо кредитування економіки України з боку Російської Федерації. Частково для суспільства ця ідея – безглузда. Справді, виходячи з політичних ідей та засад зовнішньополітичного вектора України, думка не є до кінця зрозумілою. Проте, на мою думку, аналізуючи тезу крізь призму смислів Фрідмана, Ігор Коломойський має рацію. Якщо "економічні інтереси дозволяють нам зближуватись, … налагоджувати мирні відносини" ­­­– це може бути ключем до розв’язання багатьох конфліктів. Проте необхідно зауважити, що дана концепція стосується виключно взаємодії демократичних країн.

Іншим, більш вдалим прикладом, може бути економічне співробітництво Франції та Німеччини, які завжди між собою перебували в напружених відносинах. Проте з часу створення Європейської спільноти з вугілля та сталі, яка потім дала зародок для розбудови Європейського Союзу, франко-німецькі взаємовідносини перейшли на новий етап розвитку, що вирізняється мирним та дружнім характером. Тому новосформованому уряду України слід докладати максимальну кількість зусиль, щоб сформувати якісні економічні відносини з країнами, які є "пріоритетними", виходячи з зовнішньополітичного курсу нашої держави.

Приватний сектор – каталізатор розвитку суспільства

Сучасна електронна трансформація України від Михайла Федорова, міністра цифрової трансформації України, під назвою "Дія" – реальна тільки завдяки приватному сектору, який заклав фундамент для розвитку цих ідей, адже чат-боти, електронні сервіси та інші інновації були створені саме підприємцями, хоча й спираючись на бажання заробити. Врешті, роль приватного сектору повинна бути належно оцінена з боку держави інститутами заохочення, а не примусу, а саме у вигляді скасування законів, що спричиняють значні труднощі для ефективного функціонування бізнесу.

Отже, підводячи риску підсумків: праці, написані Мілтоном Фрідманом ще в 1962 році, є досить актуальними на сучасному етапі зеленої "трансформації" України. Питання монополії та наслідки тих чи інших реформ – мають свої позитивні та водночас негативні сторони. Монополія на політичні рішення – це  можливість, яку можна застосовувати в благих цілях. Із іншого боку, зловживання такою можливістю може призвести до суцільної узурпації влади. Будь-яке роздержавлення власності на промислові об’єкти, з погляду праць Фрідмана – це позитив. Держава – це поганий власник, який функціонує на інститутах примусу радше, ніж на засадах заохочення. Новосформованому уряду України слід розвивати міжнародні економічні відносини з країнами "бажаного партнерства", а також усебічно сприяти розвитку тут приватного підприємництва, що в поєднанні відіграють роль основного рушія розвитку суспільства та держави водночас.

Тарас Проданюк



Loading...
Loading...

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...