live

День ганьби силових структур України: Як здавали Слов'янськ

Юрій Бутусов
Юрій Бутусов

Журналіст, головний редактор сайту "Цензор. НЕТ"

Андрій Коваленко

12 квітня у Слов'янську - це день ганьби силових структур України. Нинішні керівники силових структур соромляться про це говорити, але забувати не можна.

Про це пише Юрій Бутусов на своїй сторінці в Facebook.

Рівно 6 років тому спецзагін ФСБ "Крим" під командуванням полковника ФСБ Ігоря Гіркіна у складі 52 осіб, оснащених стрілецькою зброєю і ручними гранатометами, прибув у Слов'янськ, заїхавши в Україну з Ростовської області. Керівництвом і організаційним ядром "Криму" були громадяни РФ, рядовий склад здебільшого громадяни України - зрадники з Криму та Києва.

Сьогодні встановлено імена багатьох бойовиків Гіркіна, і треба сказати, що більшість з них не були спецназівцями. Загін не мав серйозної бойової підготовки та злагодженості. Більш того, вони мали вкрай обмежений запас боєприпасів, не мали запасу зброї, не мали серйозного протитанкового озброєння.

Гіркін мав досвід війни у Придністров'ї, Боснії, Чечні і розумів, наскільки недієздатне керівництво силових структур у пострадянських країнах, і мабуть, це знання укупі з готовністю вбивати були єдиними перевагами цієї невеликої збірної банди.

На жаль, у своїх розрахунках ФСБ не помилилася. Жоден прикордонник і жоден міліціонер не затримав і не зробив жодного пострілу по фсбшниках. Операцію зі штурму і ліквідації терористів наші численні спецнази всіх видів так і не здійснили, маючи багатократну перевагу в чисельності, підготовці, озброєнні всіх видів і кількості штабів. Але цю колосальну перевагу не було реалізовано. Тому що слабкість була не в силах - а в управлінні, і більш красномовного прикладу не знайти, якщо вивчити співвідношення сил.

Новини за темою: Як Росія мало не знищила українські повітряні сили

Спецназ СБУ "Альфа" (близько 200 осіб), 10-й загін спецназ ГУР МО (близько 200 осіб), загони спецназу "Омега" і "Вега" Нацгвардії (близько 250 чоловік), дві роти полку Нацгвардії "Ягуар" (близько 120 осіб), батальйон десантників 80-го полку (до 250 осіб), 25-та повітряно-десантна бригада (до 800 осіб), зосереджені поблизу Слов'янська з 13-го по 19-те квітня, на відміну від супротивника, мали на озброєнні десятки одиниць бронетехніки, вертольоти, всі види піхотного озброєння, артилерію і міномети, необмежену кількість боєприпасів. Ними керували численні генерали та старші офіцери, всі вони воювали проти одного полковника ФСБ, який, на жаль, добре розумів ціну здібностей своїх численних супротивників. Які робили кар'єру, отримували зарплату за те, що захищають свою країну, які повинні були б ефективно знищити ворога - адже за спиною була втрата Криму, раптовості вже ніякої не було взагалі.

Однак сталося те, що ми знаємо і що ще чекає своєї суворої історичної оцінки. Парадокс, але замість знищення ворога українські силовики, навпаки, посилили його опір, доставили озброєння і дозволили здобути перші перемоги. Управління міліції міста здало всю зброю без пострілу. Спецнази СБУ та ГУР МО відмовилися штурмувати Слов'янськ взагалі, "Альфа" вступила в переговори з противником - і отримувала від зрадника Ходаковського їжу і воду. 25-та бригада серйозно озброїла Гіркіна і дозволила досягти важливу психологічну перемогу - 16 квітня без бою здалася ціла рота десантників, було здано 6 одиниць бронетехніки, включаючи САО "Нона" і все озброєння, 19 квітня 25 бійців розвідроти 25-ї бригади знову здали без бою всю свою зброю бойовикам. Таким чином, ганебні дії цілої низки командирів замість ліквідації загону "Крим" сприяли його посиленню і перетворенню Слов'янська на центр збройного заколоту.

Керівництво РФ побачило цю слабкість, і це допомогло їм здобути впевненість і проводити агресію під легендою "внутрішнього конфлікту".

Жоден з українських командирів, які не виконали свій обов'язок у квітні 14-го і сприяли агресії і загибелі багатьох людей, в тому числі своїх підлеглих, не тільки не притягнуті до якоїсь відповідальності, але навіть не постраждали в кар'єрі.

Усі, хто хоче, всі служать. Безвідповідальні, невразливі для критики, нагороджені вже купою нагород, тому що деякі з них після червня 14-го почали-таки якось воювати, а хто не почав - все одно отримав собі спокійну штабну роботу.

Як і раніше, в бойові командири у нас на всіх рівнях в значній кількості висуваються не ініціативні, самостійні і заряджені на бій - а комусь близькі, знайомі, слухняні й пов'язані.

Ми не аналізуємо наше минуле. Тому ми не в силах змінити сьогодення і не здатні попередити загрози майбутнього.

Юрій Бутусов

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...