Чому в ОП досі не існує стратегічного плану повернення Криму

Радіо Свобода
Радіо Свобода

Інтернет-видання та радіостанція, що фінансується Конгресом США

Фото з відкритих джерел

Офіс президента Володимира Зеленського витратив майже рік на переговори з Москвою та спроби налагодити двосторонні контакти з адміністрацією російського президента, випустивши з виду стратегічне планування. Дипломатичні та політичні процеси навколо анексованого Криму й окупованих районів Донбасу звелися до практики обмінів утримуваними особами, що вигідно, насамперед, Кремлю.

Про це пише Радіо Свобода.

Глава держави Володимир Зеленський рік тому здобув впевнену перемогу в президентській гонці під гаслами завершення війни та "епохи бідності". В ході передвиборної кампанії він мало говорив про анексований півостров і в цілому уникав прямого спілкування з пресою. Замість нього з медіа спілкувалася команда радників і політичних представників, серед яких першу скрипку грав глава передвиборного штабу, а нині спікер Верховної Ради України Дмитро Разумков. У квітні минулого року він обмежився лише загальними фразами про те, що захоплені райони Донбасу та Крим мають повертатися під контроль України тільки на умовах Києва.

Після того як Володимир Зеленський зайняв кабінет на Банковій, в Офісі президента (ОП) заявили про підготовку плану реінтеграції Криму та Донбасу. Роботу вів тодішній заступник голови ОП Руслан Рябошапка. Як він тоді інформував громадськість, команда президента Зеленського в рамках стратегії мала намір розробити концепцію перехідного правосуддя для звільнених територій з урахуванням норм міжнародного права.

"Робоча група, яка сформована переважно з представників громадських організацій, візьме до уваги міжнародну практику. На першому засіданні Комісії з питань правової реформи повинні бути представлені пріоритетні напрями діяльності групи, а до 2020 року – напрацьований перший пакет ініціатив глави держави", – говорив Руслан Рябошапка в серпні минулого року.

Далі заяв справа не пішла. Руслан Рябошапка з ОП перейшов на посаду генпрокурора, і робота з підготовки стратегічного плану фактично призупинилася. Медійну ініціативу щодо окупованих територій Донбасу (як правило, без згадки Криму) перехопив колишній радник секретаря РНБО Сергій Сихово. Він запам'ятався низкою скандальних заяв і пропозицій щодо "примирення" на Донбасі, в яких Росія не згадувалася як держава-агресор.

Новини за темою: "Перший пішов…", або Рік президентства Зеленського: Досягнення, невдачі, економічна криза та пандемія

Президент Володимир Зеленський тим часом обмежувався лише загальними міркуваннями з приводу того, якою має бути стратегія Києва щодо анексованого Криму. "Помилково думати, що ми швидко і легко повернемо Крим військовим шляхом. Треба розуміти, що вже завтра на окупованій території Донбасу всі люди не заговорять українською мовою. Ми не повинні тішити себе цими ілюзіями", – говорив глава держави на минулорічному Форумі єдності в Маріуполі.

Питання про те, як оточення глави держави бачить розвиток ситуації навколо анексованого півострова, до останнього моменту залишався відкритим. На початку поточного місяця віцепрем'єр і міністр з тимчасово окупованих територій Олексій Резніков в листі на ім'я спікера Дмитра Разумкова попросив посприяти в створенні робочої групи по розробці стратегії деокупації Криму.

Тобто побічно можна припустити, що поки жодної стратегії немає. Критики можуть зазначити, що подібні документи розробляються виключно для службового користування, оскільки містять державну таємницю. Дійсно, це так, але, як мінімум, Офіс президента міг заявити про завершення розробки такого плану, не вдаючись у нюанси його змісту. Крім цього, про наявність дієвої стратегії відновлення територіальної цілісності держави можна було б судити з дій ОП, який після парламентських виборів отримав фактичний контроль над парламентом, урядом і силовим блоком.

Цілісного плану з Криму у президентській канцелярії поки немає, і лист міністра Рєзнікова це підтвердив. Причин, чому стратегічний документ досі не з'явився, може бути кілька. Варто назвати основні в довільному порядку.

Перше, спроби налагодити прямий контакт із президентом Володимиром Путіним і провести черговий саміт "нормандської четвірки" навіть ціною болючих політичних поступок. Спочатку було видно, що Володимир Зеленський навіть в ході чергового обстрілу на Донбасі не хотів зайвий раз дратувати Москву різкими заявами та претензіями. Поставити питання Криму ребром, висловити персональні претензії кремлівському керівництву щодо анексії, мілітаризації півострова, спроб заблокувати порти в Азовському морі або політичних переслідувань на півострові – значить зірвати переговорний процес в цілому. У всякому разі, на Банковій це розуміли саме так.

Друге, залежність Офісу президента від телевізійного піару, красивої картинки, яку приємно показувати виборцям для підтримки рейтингу. У цій частині команда Володимира Зеленського скопіювала лінію поведінки кремлівських політтехнологів, які чутливо реагують навіть на найменші коливання рейтингів президента Путіна. Поки Офіс президента рахує "лайки" в соціальних мережах, Москва використовує тему обмінів полоненими для просування власних інтересів, підміняючи комплексне обговорення анексії Криму другорядними політичними деталями.

Третє. Страх, що "різкі" дії по Криму підтримають тільки США, а європейські партнери будуть лише висловлювати "стурбованість" або зовсім звинуватять Київ нібито в навмисній ескалації. Коли росіяни відкрито атакували і захопили біля берегів Криму українських військових моряків і кораблі, кремлівські сателіти в ЄС цілеспрямовано роздмухували антиукраїнські настрої в Брюсселі, звинувачуючи Київ у "провокації". Абсурдність звинувачень полягала в тому, що кораблі ВМС України йшли по українських територіальних водах.

Передвиборчі гасла Володимира Зеленського про "мир" в кінцевому підсумку зіграли проти нього як глави держави. У частині європейських еліт могло скластися помилкове враження, що українське суспільство, яке підтримало на виборах таку владу, готове на серйозні поступки заради "миру". Перш за все, за рахунок окупованих територій. На Банковій розуміють, що українське суспільство не потерпить капітуляції, але і побоюються "розпалювати" дипломатичну обстановку навколо Криму й окремих районів Донбасу. У підсумку Офіс президента Зеленського не "здав" півострів, як деякі побоювалися в 2019 році, але і не прискорив процес його звільнення.

Сергій Стельмах

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.



Loading...