live

Чому українська економіка почала різко гальмувати, і що з нею буде в поточному році?

Фонд
Фонд "Українська політика"

Незалежна громадська організація, що об'єднала фахівців з різних сфер навколо ідеї вивчення політичних процесів в Україні

Національний банк України rp.gov.ua

Економіка України закінчила 2019 рік з несподіваними результатами: національна валюта зміцнилася до долара, відбулось уповільнення інфляції, але різко впало промислове виробництво й зростання ВВП. Які ризики чекають на вітчизняну економіку в цьому році?

Про це пише Фонд "Українська політика".

В Україні різко сповільнилося зростання ВВП. Економіка країни закінчила 2019 рік з несподіваними результатами: з одного боку, зміцнення гривні до долара на 14,5% за рік і уповільнення інфляції, з іншого – падіння промислового виробництва. Промвиробництво в листопаді скоротилося на 7,5% порівняно з листопадом 2018 року – це найгірший показник з часів кризи 2014-15 років. За підсумками 4 кварталу минулого року ВВП вийшов в плюс всього на 1,5%. У Мінекономіки також констатували: спад промисловості набув системного характеру. Такі результати суперечать обіцянкам прем'єр-міністра Олексія Гончарука, який заявляв про можливість зростання ВВП на 40% за п'ять років.

Експерти відзначають, що причин різкого уповільнення вітчизняної економіки безліч. Одна з них – падіння світових цін на продукцію металургії, також сюди відносять і зміцнення гривні (за деякими підрахунками через це експортери втратили близько $3 млрд). Держбюджет також постраждав від зміцнення гривні. Настільки, що в уряді пообіцяли переглянути основні параметри бюджету-2020.

Які ризики чекають на вітчизняну економіку в цьому році? Охолодження світової економіки – один із головних ризиків макропрогнозу на 2020 рік. Фахівці також називають як одним із ризиків відсутність співпраці з МВФ. На початку грудня Україна отримала принципову згоду МВФ про транш, але до офіційного підтвердження потрібно реформувати банківське судочинство, прийняти закон про ринок землі. Іноземних інвестицій, швидше за все, також не буде, констатують економісти. Деолігархізація, демонополізація, боротьба з корупцією, верховенство права – ключові фактори для стратегічних іноземних інвесторів, без яких неможливо говорити про економічний прорив. Без реальної судової реформи Україна продовжить хіба що залучати спекулятивний капітал у держоблігації. Багаж, з яким українська економіка увійшла в 2020 рік, дозволяє зробити висновок: серйозного економічного прориву, про що ще восени голосно заявляли в Кабміні, очікувати не варто.

Чому українська економіка почала різко гальмувати і що з нею буде в поточному році? З якими ризиками доведеться мати справу? Чи не переросте антирекорд четвертого кварталу 2019 року в тенденцію всього 2020 року? Про це Фонду "Українська політика" розповів Віктор Скаршевський, економічний експерт, віцепрезидент Українського союзу промисловців і підприємців.

Уповільнення зростання ВВП було очевидне ще в IV кварталі 2019 року. Відбувається рецесія, падіння промислового виробництва не тільки продовжується, воно прискорюється протягом 7 місяців 2019 – з червня по грудень. У грудні 2019 року падіння промисловості склало мінус 8,3% по відношенню до грудня 2018 року. При такій динаміці в промисловості, а промислове виробництво в структурі ВВП займає близько 24%, це повинно було позначитися і на показнику ВВП, що і сталося.

Згідно з даними Держстату така ж динаміка падіння зайнятості відбувається і по штатним співробітникам. Кількість їх скоротилася на 80 тисяч людей тільки в IV кварталі 2019 року, а за рік цей показник зменшився на мінус 300 тисяч осіб. А у 2018 році він становив мінус 13 тисяч по штатним співробітникам, тобто істотно менше.

ukrstat.gov.ua

Якщо подивитися річний показник, то зростання ВВП у 2019 році склало 3,2-3,3%, що краще, ніж було закладено в бюджеті 2019 року, де зростання становило 3%. Але ВВП – це агрегований показник. Треба дивитися на структуру росту, на його якість і стійкість. А зростання ВВП за останні роки, особливо за IV квартал 2019 року, є неякісним і нестійким. На тлі деіндустріалізації, істотного скорочення промислового виробництва, ми бачимо зростання ВВП. Насамперед, це відбувається за рахунок торгівлі, в тому числі і за рахунок торгівлі імпортними товарами. Роздрібний товарообіг зростає, і за 2019 рік він зріс на 10,5%. Зараз номінально зросли заробітні плати, але це відбулося не за рахунок інвестицій у виробництво, модернізацію, не через створення нових робочих місць, не через підвищення продуктивності праці, а через дефіцит робочої сили у зв'язку з масовою міграцією. Тобто, це не результат якихось дій, реформ, поліпшень, а зовнішній фактор. Українські роботодавці змушені підвищувати зарплати, щоб хоч якось утримати громадян в країні. Саме тому й відбувається більше споживання, що, у свою чергу, стимулює зростання банківських споживчих кредитів, які видаються під 30-80% річних. Зростання виданих банками споживчих кредитів становило 30-40%. Все це стимулює роздрібну торгівлю, в основному, імпортними товарами, оскільки в Україні споживчі товари практично не виробляються.

Той факт, що в Україні швидкими темпами розвивається тільки імпорт, підтверджує рекордний за останні 5 років дефіцит торгового балансу, який, за даними Нацбанку, в минулому році досяг мінус $13,9 млрд, що в 4 рази більше, ніж в 2015 році, показник якого становив мінус $3,5 млрд. Виходить, що накопичується валютний дисбаланс, при цьому зростає ВВП. А покриваються валютні дисбаланси за рахунок грошей гастарбайтерів, їх сума, перерахована в Україну, склала $12 млрд. Якщо б ці заробітчани працювали не за кордоном, а в Україні, то вони б виробляли більше доданої вартості, ніж за кордоном. Виходить, що ми експортуємо сировину, наприклад, до Польщі, а українські заробітчани з цієї сировини виробляють готовий продукт, який потім імпортується знову в Україну. На кожному етапі ми втрачаємо всю додану вартість, залишаючи її за кордоном. Але при цьому ми показуємо зростання ВВП.

Додам, дефіцит торгового балансу покривається ще спекулятивними грошима нерезидентів. Раніше в Україну надходили гроші від гривневих облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), сума яких в минулому році склала $4,3 млрд. І якщо ці гроші перестануть заходити в Україну, то зменшаться пропозиції валюти і поновляться девальваційні процеси.

Якщо говорити про 2020 рік, то за прогнозами зростання ВВП в цьому році складе 3-3,5%. Якщо це зростання відбуватиметься за рахунок торгівлі та імпорту, то воно спричинить за собою нарощування дисбалансів в економіці, поглиблення, а не розвиток сировинного сектора української економіки. Якщо станеться нова фінансова криза або дуже різке погіршення зовнішньоекономічної кон'юнктури, падіння цін на метал, руду, зерно, то, виходячи з цих накопичених дисбалансів, в Україні настане глибока економічна криза. Варто нагадати, що відносно сприятливий для України період був з 2016 року по 2019 рік, в той час була сприятлива зовнішньоекономічна кон'юнктура. Але Україна цим не скористалася, не була проведена модернізація української економіки.

Прогноз Українського інституту майбутнього: у базовому сценарії економіка України зросте до 2020 року на 4,4%, що вище всіх раніше озвучених прогнозів. uifuture.org

Крім того, якщо дивитися на дії уряду, то вони не зробили майже нічого для підготовки базису для подальшого зростання економіки. В Україні можна було скористатися досвідом інших країн, де був потужний і тривалий, якісний і стійкий економічний ріст. Є такий показник, як частка інвестицій у ВВП. У тих країн, у яких було тривале зростання ВВП на 6-7% протягом 10-15 років, частка інвестицій у ВВП становила близько 25-35% мінімум, а в деяких країнах і 40%. В Україні цей показник складає 15-17% від ВВП. Необхідно в два рази збільшити обсяги інвестицій для того, щоб досягти довгострокового сталого економічного зростання. В Україні вони перебувають на дуже низькому рівні, але нічого не робиться для того, щоб підвищити цей показник.

Слід підкреслити, що в Україні не використовується інструмент індустріальних парків, немає нормальних умов для інвесторів – не тільки для зовнішніх, але і для внутрішніх. Наприклад, необхідна підготовка промислових майданчиків, безкоштовне підключення до електроенергії та до всіх інших комунікацій, відсутність податку на землю. В Україні всі ці аспекти корумповані та витратні. Якщо хтось пропонує побудувати автомобільний завод, то йому потрібно надати майданчик. Якщо хтось створює робочі місця, йому потрібно компенсувати витрати з місцевого або держбюджету на кожного нового працівника. При цьому, якщо ця людина хоче продавати продукцію на експорт, то через експортне кредитне агентство можна вийти на переговори з покупцями з відмінними фінансовими умовами під 1-2% річних за кредитом. Це робиться для того, щоб виробник і експортер в одній особі міг конкурувати на зовнішньому ринку. У всіх країнах продавці-експортери ходять з експортними кредитними агентствами на переговори щодо продажу своєї продукції. А покупець там завжди дивиться на фінансові умови та витрати, а не тільки на якість продукції. Якщо зараз український експортер прийде на переговори, де присутня відстрочка платежу, та побачить, що у нас вартість грошей становить 20% річних. Для того, щоб виробити продукцію і виграти за тендером, потрібні "довгі" гроші, яких в Україні немає. Але в Україні є інфляційне таргетування як метод боротьби з інфляцією, а це подорожчання всіх грошей, що ми сьогодні і спостерігаємо.

Говорячи про сільське господарство, потрібно відзначити, що виробництво сільгосппродукції в січні 2020 року, порівняно з аналогічним періодом 2019 року, скоротилося на 0,7%. У минулому році, незважаючи на черговий рекордний урожай, виробництво продукції сільського господарства зросло на 1,1%. А в 2018 році виробництво сільгосппродукції зросло на 8,1%. Сільське господарство – це дуже нестабільна сировинна галузь. У тому ж тваринництві також потрібні "довгі" гроші, субсидії, підтримка держави. Оскільки в Україні все це відсутнє, то тваринництво не розвивається, поступово відбувається скорочення поголів'я, знижуються обсяги поставок молока. В Україні основна база сільського господарства є сировинною, не створюються підприємства з переробки, оскільки немає "довгих" грошей та умов для інвесторів.

В Україні не слід робити ставку тільки на сільське господарство, як на двигун економічного зростання, незважаючи на те, що, наприклад, кукурудза очолила топ-10 товарів українського експорту. При цьому експорт продукції машинобудування впав. Необхідно було реалізувати кластерну політику та простимулювати українське машинобудування, яке могло б дати поштовх розвитку сільського господарства.

Проаналізувавши дані Світового банку по 150 країнам, я зробив висновок, що немає сенсу робити ставку на сільське господарство. Існує чітка функціональна залежність: чим вище частка сільського господарства в економіці країни, тим ця країна бідніша. Коли представники влади кажуть, що аграрний сектор може стати локомотивом розвитку економіки, то вони навіть не замислюються, що саме слово "локомотив" є частиною галузі машинобудування.

Згадавши історію, можна зробити висновок, що падіння виробництва в Україні через експорт також пов'язано із введенням мит і квот з боку інших країн. Багато країн так і залишалися бідними, оскільки їм була нав'язана вільна торгівля, так як країни, коли ставали багатими, захищали свій ринок. Початок цьому було покладено Англією ще в XV столітті, далі естафету підхопили США, у яких були найвищі в світі мита на імпорт промислової продукції протягом 100 років, аж до 1939 року. Вільну торгівлю почали пропагувати ті країни, які досягли абсолютної переваги перед іншими країнами. Вони не хотіли, щоб у них були конкуренти з боку, а хотіли продавати безмитно свою продукцію. Для цього вони і говорили, що не можна піднімати імпортне мито.

Говорячи про прогнози на 2020 рік, слід акцентувати увагу на тому, що владою не вживається жодних дій до зміни структури економіки, до нарощування експорту високотехнологічної продукції, також немає експортно-кредитних агентств, індустріальних парків. Зовнішньоекономічна кон'юнктура погіршується, відповідно, вже пішов циклічний спад, при цьому сировинні ринки закономірно схильні циклам, а Україна – сировинна країна та залежна від циклів також. Все це почало позначатися на промисловості, особливо, у другій половині 2019 року. В цілому, йде уповільнення світової економіки, з'являються різні "чорні лебеді", наприклад, коронавірус, що посилює негативну тенденцію у світовій торгівлі й у світовій економіці.

Структура економіки не зміниться, оскільки нічого не робиться, при цьому зовнішні фактори стають все більш негативними. Якщо буде світова фінансова криза, то Україна це на собі повною мірою відчує. Нерезиденти вже почали втрачати інтерес до облігацій внутрішньої державної позики України (ОВДП), їх не влаштовує ставка, присутність ризиків світової економіки. І якщо погіршується ситуація в світовій економіці, то вони виводять свої капітали з ринків, що розвиваються, а саме таким і є ринок України. Тому перший етап – це відмова заводити гроші в Україну. До речі, Міністерство фінансів України під час традиційного аукціону з продажу ОВДП 18 лютого 2020 року хотіло залучити 4,5 млрд грн, а продало в 3 рази менше, у сумі, еквівалентній 1,5 млрд грн. Найцікавіше – це відсутність попиту на трирічні облігації, більш-менш продавалися річні облігації.

До прогнозів на 2020 рік можна віднести і той факт, що коли не буде припливу валюти, почнеться її відтік від спекулянтів, нерезидентів, і ми відразу відчуємо це на посиленні девальвації. А якщо вони захочуть зафіксуватися і продавати на вторинному ринку ОВДП, то це ще більше вплине на девальвацію. Поки стримуючим фактором є відсутність Фондового ринку, розвиненого вторинного ринку ОВДП, тому за один день нерезиденти не зможуть вивести валюту.

В Україні у 2020 році не може бути стійкого зростання, оскільки в 2019 році інвестиції у ВВП становили 15%. Нагадаю, для високого і сталого зростання ВВП необхідні інвестиції, близько 25-30%. Ті ж самі прогнози вже зараз можна озвучити щодо 2021 року.

Інфляційні процеси в Україні залежатимуть від курсових процесів. Все йде до того, що відновиться девальвація, показниками цього є зовнішньоекономічна кон'юнктура, поведінка нерезидентів. Нагадаю, у державному бюджеті на 2020 рік закладено курс 27 грн за долар. Можливо, це зроблено для того, щоб не показувати зниження доходів бюджету, порівняно з 2019 роком. А в 2019 році державний бюджет недоотримав 85 млрд грн, а це становить майже 10% недоотриманих грошей відносно плану на 2019 рік. Якщо подивитися на динаміку, то у 2020 році недоотримані кошти можуть скласти 100-120 млрд грн, що також прирівнюється до 10% від запланованих доходів. У січні провал становив мінус 24,5%, а лютий буде трохи краще, згідно з опублікованими даними Казначейства. При цьому курсова різниця не може пояснити падіння економіки.

Якщо спробувати знайти винних в економічному спаді, то тут все залежить не від конкретних прізвищ. В Україні немає економічної стратегії, немає політичної еліти в повноцінному розумінні цього слова, яка думає про країну, у якої є розуміння напрямку руху розвитку країни на 20-30 років вперед. Ми повинні розуміти, яку економіку ми хочемо мати в кінцевому підсумку. Якщо ми хочемо мати сировинну модель, яка у нас зараз, і тільки посилити її, тоді в Україні населення складе 10-15 млн осіб, відбудеться "консервація" бідності. Цифра в 10-15 млн випливає з тих міркувань, що при такій економіці у великій кількості людей немає необхідності. Якщо ж ми хочемо розвивати країну, створювати нові робочі місця, зміщувати акценти зі сільського господарства, але це не означає, що його не потрібно розвивати, просто необхідно в пріоритеті розвивати інноваційно-індустріальні галузі, тоді повинна бути інша політика. Під цю економічну стратегію повинні бути задіяні інші інструментарії. Це все те, що робили нині багаті країни в процесі розвитку своєї економіки.

Віктор Скаршевський

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...