live
Новини » Світ Читать эту новость на русском

"Атлант" розправив крила: Як СРСР побудував гігантський літак для перевезення орбітального корабля-ракетоплана

The National Interest
The National Interest

Американське аналітичне видання з військово-політичної тематики з друкованим журналом

ВМ-Т "Атлант" з вантажем 3ГТ З відкритих джерел

Протягом холодної війни між СРСР й США велася боротьба у галузі освоєння космосу, так звані космічні перегони. В 1980-ті роки Кремль виношував амбітні плани щодо відправлення в космос корабля багаторазового використання "Буран" та ракети "Енергія". Але щоб доправити їх на космодром Байконур Радянському Союзу довелося терміново створювати гігантський транспортний літак.

Про це пише The National Interest.

Що могло піти не так? Виявляється, дуже багато.

Космічні польоти були життєво важливі для Радянського Союзу протягом холодної війни, так як він хотів зберегти свій престиж наддержави, не поступаючись США. Тому в 1980-ті роки Москва виношувала амбітні плани щодо відправлення в космос корабля багаторазового використання "Буран" та ракети "Енергія".

Але заводи, де робили стартові прискорювачі для гігантської ракети "Енергія" діаметром 7,75 метра, щоб вивести космічний корабель за межі атмосфери, перебували в Тушині і в Куйбишеві, а космодром Байконур — в сотнях кілометрах в південній частині Казахстану.

Стартові прискорювачі виявилися занадто великими для існуючих на той час транспортних літаків, і в той самий час, занадто чутливими до вібрації, щоб перевозити їх на таку відстань автомобільним транспортом або залізницею. А будувати шосе довжиною в сотні кілометрів, щоб доправити до Казахстану кілька ракет, було дуже дорого.

Тому в 1976 році керівництво космічної програми поставило завдання: створити повітряний транспорт для гігантських ракет, нехай навіть для цього доведеться проводити роботи з нуля. Від спроби використовувати для доставки ракети два важких транспортних вертольота Мі-26 довелося відмовитися, коли льотчики під час випробувального польоту були змушені буквально скинути ракетний прискорювач, який почав розгойдуватися як маятник.

Конструкторське бюро Антонова, що прославилося своїми розробками транспортних літаків, розпочало роботу зі створення гігантської машини Ан-225 "Мрія". Сьогодні унікальний Ан-225 є найважчим літаком у світі, і має рекордний розмах крила.

Але з Ан-225 виникли проблеми. Його хотіли побудувати на базі важкого транспортника Ан-124 "Руслан", але розробка цього літака не була завершена. Тобто, створити Ан-225 в короткі терміни було неможливим.

Тоді програму передали в КБ Мясищева, який був відомий тим, що створив гігантський чотиримоторний стратегічний бомбардувальник М-4. Мясищев запропонував швидко переробити один бомбардувальник для перевезення великогабаритних вантажів на спині.

Для переробки відібрали три літака-заправника 3МН-2 моделі М-4. Вони отримали позначення 3М-Т. Однак у підсумку для статичних випробувань використовували тільки один такий літак. Коли в 1978 році конструктор Володимир Мясищев помер, літак перейменували на його честь, назвавши ВМ-Т.

Але розміщення такої величезної ваги посередині фюзеляжу загрожувало розбалансуванням, і тому конструктори розробили для літака новий хвіст з подвійними вертикальними стабілізаторами. Така конфігурація зустрічалася і в інших моделях, але вертикальні хвостові кілі 3М-Т належало зробити набагато більше звичайних, щоб впоратися з вихровими потоками від великих вантажів, закріплених на спині літака.

Насправді, переробити належало весь М-4 повністю. Його треба було значно підсилити, щоб він міг витримувати таку колосальну вагу. Для цього необхідно було прибрати бомболюки і турельні установки, зробити літак на сім метрів довшим, загнути догори задню частину фюзеляжу і встановити турбореактивні двигуни Добриніна ВД-7МД зі збільшеною тягою. Також потрібна була нова система управління польотом, перероблений механізм подачі палива і 14 надійних точок кріплення чотирьох різних типів вантажу.

Модифікований таким чином літак "Атлант" здійснив свій перший політ 29 квітня 1981 року, а через дев'ять місяців його випробували з повним навантаженням. ВМ-Т міг перевозити ракетні прискорювачі, діаметр яких в два рази перевищував діаметр "Атланта". Крім того, він міг перевозити гігантські вантажні контейнери розміром з будинок, отримавши прізвисько "літаюча бочка". У контейнері 1ГТ перевозили водневий бак ракети "Енергія" з носовим і хвостовим обтічниками, в контейнері 2ГТ — кисневий бак і руховий відсік, а в контейнері 3ГТ — головний і хвостовий обтічники обох вантажів.

В двох проєктах брали участь два літаки "Атлант". Перший перекинув частини блоку "Енергії" з куйбишевського аеродрому Безимянка на космодром Байконур на відстань 1 250 кілометрів. Вони були використані під час невдалого запуску платформи з лазерною орбітальною зброєю "Полюс" в травні 1987 року.

Другий перевозив на спині радянський шатл "Буран", а також прискорювачі "Енергії", на якій човник виводився в космос.

Щоб закріпити "Буран" на спині ВМ-Т, використовувалися два величезних крана. З 62-тонного човника зняли всі прилади, зменшивши його вагу до 45 тонн. У 1983 році здійснили перший пробний політ. Один з перших польотів ледь не закінчився катастрофою, коли під час посадки відмовили електричні системи "Атланта". На щастя, сталося це вже після випуску шасі, а от закрилки залишилися на місці. А потім загорівся один з його турбореактивних двигунів! Але екіпажу вдалося посадити літак на великій швидкості без випущених закрилків.

Нарешті, "Буран" доставили на Байконур, і 15 листопада 1988 року він здійснив свій єдиний орбітальний політ (непілотований). Всього літаки ВМ-Т здійснили 150 польотів, перевозячи різні деталі для радянської космічної програми. Працювали вони доти, поки не було завершено будівництво Ан-225, який зайняв їх місце.

Один інженер з КБ Антонова висміяв "Атлант", назвавши його аматорським проєктом, але немає ніяких сумнівів, що ВМ-Т виявився вельми винахідливим рішенням складної логістичної проблеми.

Сьогодні ці унікальні літаки можна побачити в міжнародному аеропорту в Жуковському і в Рязані в музеї дальньої авіації. В останні роки їх також кілька разів показували на авіасалонах.

За матеріалами: ІноЗМІ

Себастьєн Роблін

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...