Як на мою думку, то дуже ліва «Форін Полісі» публікує статтю про те, як нині класно бути послом США в Москві, бо всі з тобою хочуть зустрітися і поговорити, і як погано (дуже шанованому особисто мною) російському послу пану Антонову в Вашингтоні, де всі, хто хоч чого-небудь вартий, або бояться зустрічатися з представниками Росії, або заперечують, що взагалі коли-небудь бачили росіян.

Пригадую, десь у цей же час в 2009 році дисциплінований, але не надто креативний шеф офісу президента Ющенка (а нині чи то радник, чи то помічник президента Порошенка) запустив по структурних підрозділах секретаріату президента «толкову бомагу» – доручення підготувати пропозиції про передвиборчі ініціативи «кандидата в президенти Ющенка».

Широко розрекламований вчора на всіх прес-конференціях законопроект про нацбезпеку є черговою небезпечною фікцією влади. Коротко резюмувати нові законодавчі ініціативи влади можна хіба так, що це Закон про те, як три роки тому треба було реформувати сектор безпеки й оборони держави, якби Міністерство оборони України це могло чи хотіло.

Усе, що говорить влада про безславну здачу Криму, – правда: напад був неспровокований і неоголошений, Україна не готувалася оборонятися, а тому не була готова. З цим питань немає. Але це не означає, що питань немає взагалі.