Новини » Політика Читать эту новость на русском

Затяжний стрибок: Спікер Разумков має президентські амбіції чи імітує їх?

Наталія Лебідь
Наталія Лебідь

Журналістка, публіцистка, райтерка, кореспондентка 112

 
Голова Верховної Ради України Дмитро Разумков Фото з відкритих джерел

Коли при "живому" ще президенті його потенційний тимчасовий заступник (а за Конституцією України це – спікер Верховної Ради) починає жартувати про те, що він і є справжній глава держави, це означає одне з трьох.

Або те, що він зовсім не жартує, а говорить серйозно.

Або те, що президенту такого спікера "підкинули вороги". Тобто є сили, зацікавлені у тому, щоб посіяти ворожнечу між цими двома фігурантами.

Або те, що влада сама інспірує таку поведінку спікера. А от навіщо їй це потрібно – питання окреме.

У всіх трьох версіях zik.ua розбирався разом із командою експертів: заступником директора Українського інституту дослідження екстремізму Богданом Петренком, директором Інституту глобальних стратегій Вадимом Карасьовим, директором Українського інституту аналізу та менеджменту політики Русланом Бортником, політологами Кирилом Сазоновим та Борисом Тизенгаузеном.

"Сьомий мішка брауні"

Коли днями прессекретарка Володимира Зеленського виклала в мережу спечені нею тістечка – із коментарем, що шостий ведмедик, мовляв, не вдався, вона навіть не думала, який зміст вкладуть у це її фоловери. А вони побачили аналогію із шостим "невдалим" президентом країни. Обігруючи політичну кухню влади, наші експерти зазначили, що поганим є той український політик, котрий не мріє зараз стати "сьомим мішкою брауні".

І спікер Дмитро Разумков тут не виняток.    

Нещодавно він вже коментував свої президентські амбіції. Він зазначив в інтерв’ю німецькому виданню Welt, що українською мовою його посада звучить як "голова парламенту", а німецькою – "президент парламенту". "Отже, принаймні в деякій мірі, я вже президент", – вказав Разумков.

Але до розмови із "Вельтом" була бесіда спікера із виданням "Гордон". Під час якої його досить наполегливо розпитували, чи може бути так, що у майбутньому Разумков балотуватиметься у президенти. Походивши околяса, Разумков так і не сказав категоричного "ні". Лише запевнив, що "сьогодні не готується до президентської кампанії", що йому є чим зайнятися у Верховній Раді. Але водночас нагадав, що два роки тому він уявити не міг, що стане головою парламенту.

"Шляхи Господні несповідимі", – резюмував Разумков.

А відтак не дивуємось, що Господь послав голові Верховної Ради другий серед представників влади рейтинг довіри і один із найнижчих рівнів недовіри. Наразі, як свідчать дані групи "Рейтинг", задоволеними діяльністю Дмитра Разумкова є 23% опитаних, незадоволеними – 55%, і цей показник невдоволення нижчий, аніж у президента Зеленського.

Та, окрім жартів з німецькою пресою, є ще одна промовиста деталь, яка може свідчити, що спікер таємно плекає намір поборотися за президентське крісло. Це – його поки не явна, "глуха" опозиція до команди влади. Опозиція, яка дається взнаки навіть попри те, що ця команда його "вигодувала" і привела туди, де він є зараз.

Яскравий приклад – події навколо Конституційного Суду України, коли на противагу президентському проєкту про розпуск КСУ Дмитро Разумков запропонував ухвалити альтернативний закон, який передбачав би відновлення електронного декларування доходів чиновників.

Новини за темою: Врегулювання ситуації із КСУ: З'явився текст законопроєкту Разумкова

Ймовірно, спікер намагався переграти Володимира Зеленського у цій конфліктній ситуації. Натяки президента про можливий розпуск парламенту лишилися тільки словами, у той час як пропозиції спікера об'єднали опонентів і тимчасово вгамували кризу.

А якщо копнути глибше, то можна згадати і те, як Разумков засуджував "турборежим", в якому працювала Рада на початку своєї каденції, і фактично зупинив цей процес. Тоді у нього тривало тертя з головою ОП Андрієм Богданом, яке він дипломатично називав "жорсткими дискусіями".

В рамках цієї лінії Разумков зупинив також і швидке ухвалення закону про продаж землі. Відкинувши "турборежим", він погодився на постатейний розгляд усіх поправок, хоча депутати фракції "Слуги народу" звинувачували спікера у потаканні опозиції.

Досить стримано Разумков відреагував і на прожект "П’ять питань президента". З його тодішніх коментарів годі було зрозуміти, підтримує він таку ініціативу чи ні.

Зате було очевидно, що він виривається з тіні Зеленського. І, ймовірно, починає власну гру, хоча тут, як то кажуть, можливі варіанти.

Горе з розуму Разумкова

Кирило Сазонов зауважує, що нинішнього спікера, вірогідно, підводить його власний успіх та несподіваний злет. Він вже зараз є другою персоною в державі, хоча якщо враховувати, що у нас парламентсько-президентська республіка (а не навпаки), то де-юре – навіть першою. То чому б йому і не формалізувати свій нинішній статус? Чи бодай помріяти про це? А "питання своєї впізнаваності для широких верств він вирішить до наступних президентських виборів", – каже Сазонов.

Вся нинішня поведінка Разумкова – не просто так, переконаний Богдан Петренко. Спікер, по-перше, "промацує ґрунт – і на предмет формування майбутньої команди, і на предмет "фідбеку" з боку чинної адміністрації, і на предмет пошуку ресурсів". По-друге, він демонструє незалежність від Банкової, опозиціонується від неї. А по-третє, намагається впливати на громадську думку, каже експерт.

"Слова Разумкова, адресовані Welt, не пролунали би випадково. Якби Разумков був дійсно членом команди президента – стовідсотковим і надійним, як про нього свого часу казав Зеленський, він не дозволив би собі таких "жартів", – додає Петренко.

Амбіції – амбіціями, але чи є у Разумкова деталізований план, як досягти бажаного? – риторично запитує Руслан Бортник. "Поки що він не демонструє підготовку до змагання за президентське крісло. Вага Разумкова ґрунтується на його нинішній посаді, а вона залежить від підтримки з боку президента", – говорить він.

А з приводу ініціативи спікера по розрулюванню конституційної кризи пояснює: "Разумков просто зрозумів, що ідея президента розпустити КСУ – непрохідна, тому, щоб не віддавати ініціативу опозиції, перехопив її сам".

Спікер у нас більш ефективний, аніж Офіс президента, констатує Бортник. Подобається це останньому чи ні.

Та в кожному разі відкривати всі карти зараз Разумков не стане, включається у дискусію Вадим Карасьов. Ще надто рано, бо "рівень довіри до президента високий, а Разумкова взагалі майже ніхто не знає. Це елітна гра: той, хто проти президента, намагається створити йому альтернативу, але в маси таке не пішло. Хоча ставки на Разумкова вже помалу роблять. І почет помалу формується. Бо всі хочуть потрапити у владу".

З іншого боку, інтерес до себе треба час від часу підігрівати, а тому "Разумков і говорить напівнатяками. Бо інакше не можна – треба тримати інтригу", – відзначає Карасьов. 

А от Борис Тизенгаузен вважає, що голова ВР зараз просто уникає фальстарту. "Якщо він зараз скаже "так, є у мене амбіції", бо раптом тут скоро дострокові або ще щось, його почнуть звалювати, побачивши в ньому конкурента. Тому Разумков не дурень, він не буде говорити. Він скаже про це, коли почнеться активна фаза кампанії", – стверджує він.

Не перший, але і не другий

Втім, можливі й інші варіанти. Богдан Петренко припускає, що "президентство Разумкова" могли придумати на Банковій. Абсурд? Ні. Бо ще не було такого президента, пояснює він, для якого парламент не був би "хворим місцем" і чинником роздратування. Не становить виняток і Володимир Зеленський, і навіть попри те, що парламентську більшість нині складає одна – підконтрольна йому – фракція. Втім, від Верховної Ради президенту завжди є одна незмінна користь: що б не відбувалося в державі, парламент можна завжди зробити винним, а самому уникнути відповідальності.

"Якщо були якісь інспірації з боку Банкової, то вони полягали в тому, щоб показати парламент як негативну сторону – на противагу позитиву у вигляді президента. Скоріше, ставка робилася на це, а не на те, щоб виростити з Разумкова реальну альтернативу Зеленському. Спікеру можуть створити імідж зі знаком "плюс", аби у подальшому скидати на нього увесь негатив. Але це за умови, що владі властиве стратегічне мислення, а це навряд чи", – скептично додає Петренко.    

Це взагалі типово український стиль управління, додає він, – працювати так, аби було на кого скинути усі помилки та промахи.

А друга прикмета української політики, каже Петренко, "у міжсезоння та період затишшя" витягати з колоду фігуру спікера та прикладати її до президентського крісла. Хоча, щоправда, чимало колишніх спікерів, наприклад, Олександр Ткаченко, Олександр Мороз, Володимир Литвин дійсно мали президентські амбіції. Але президентом з них став тільки один – Леонід Кравчук, котрий очолював Верховну Раду УРСР у 1990-1991 рр. Більше в цьому відношенні щастило прем’єр-міністрам.

Тим часом Кирило Сазонов переконаний: нинішня влада не здатна до складних інтриг та комбінацій. І хитра схема, за якою відповідальність перекладається на Разумкова, – їй не по зубах. Команда президента Зеленського може лише мовчки спостерігати за тим, як "росте" спікер. І навіть якщо у неї це викликає роздратування, зробити вона нічого не може.

А от Руслан Бортник вважає, що "Разумкова із Зеленським весь час зіштовхують опоненти, які у такий спосіб намагаються створити кризу всередині команди влади". При цьому Зеленський, безперечно, відчуває конкуренцію з парламентом, і це може призвести до ще однієї кризи.

Свого часу Олександр Турчинов, який виконував обов’язки президента до обрання ним Петра Порошенка, дуже правильно зробив, що навіть не намагався поборотися за крісло держави, говорить Вадим Карасьов. Бо одна справа – це плести інтриги, а зовсім інша – перемогти на всенародних виборах. "Зі своєю тактикою у 2014-му Турчинов не прогадав, головне, аби так само зараз не прогадав Разумков", – зауважує Карасьов.

А Богдан Петренко згадує, як сам себе йменував колись Олександр Ткаченко (той, що головував у Раді з 1998-го по 2000-й рік). "Я не перший, але і не другий", – казав він. Не надто комфортна позиція для самоідентифікації, а тому не дивно, що носій такого "звання" може інколи зриватися на доволі зухвалі вчинки.

Наталія Лебідь

 

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...