Як культурне збочення, що призводить до каліцтва, досі живе і процвітає

Топ-новина
Топ-новина
Жіноче обрізання "процвітає" в Африці Фото з відкритих джерел

Світ досі не позбувся страхітливих тисячолітніх традицій, що назавжди калічать жінку

Двадцять перше століття. Операції роблять лазером, людям пересаджують органи, автівки для пересування використовують електроенергію, існує віртуальна реальність, потяги їздять чи не зі "швидкістю звуку", ще кілька років і людина літатиме у космос на екскурсії… Однак у багатьох країнах деякі народності навряд чи знають про існування цивілізованого світу, натомість піддаючи своїх дівчат та жінок фізичним тортурам особливої жорстокості. Але тут уже цивілізованій людині ХХІ століття не до цього – вона не звикла голосно заявляти про таке, та й невідомо, чи всі знають про каліцтво жінок через так зване жіноче обрізання. Але чому?

У день нетерпимості до жіночого обрізання ми вирішили торкнутися теми цієї традиції, розібратися з її корінням та розповісти про нетерпимість (або байдужість) світу до цього.

Що таке жіноче обрізання, кому, коли і як його роблять

У США жінки борються з домашнім насиллям, у Європі жінки виходять на вулиці з вимогою відкрити очі на гендерну рівність, у Голівуді акторкам хоч і знехотя, але під натиском лідерів думок все ж потрохи урівнюють гонорари з заробітками чоловіків, в арабських країнах жінки борються за права не бути виданою заміж за ґвалтівника чи педофіла (наприклад ранні шлюби, коли дівчат у дитячому віці видають заміж). Жінки всюди з чимось борються – за свої права, за своє тіло, за існування свого тіла і свідомості у тій формі, у якій вони самі вирішать. Але у жінок африканських країн та племен, країн Азії та Близького Сходу майже не виникає такого руху спротиву. Вони покірно піддаються тортурам, що є пережитком язичницьких обрядів, які нерідко межували з кривавими розправами в ім’я вигаданих божеств. А після вони покірно мовчать, бо ця тема є табуйованою. Бо суперечити чи бодай якось відстоювати свої границі чи права вважається проявом агресії і може бути покаране. 

Жіноче обрізання роблять брудними лезами Фото з відкритих джерел

Жіноче обрізання – це операція, під час якої певна людина відсікає лезом частину або повністю жіночі зовнішні статеві органи (частину клітора, великі і малі статеві губи).

Тип I. Клітородектомія – часткове або повне видалення клітора.

Тип II. Видалення клітора та малих статевих губ.

Тип III. Інфібуляція. Відрізання малих або великих статевих губ та подальше зшивання місця відрізання. Таким чином повністю закривається клітор та вхід до піхви.

Тип IV. Цей тип об’єднує інші різновиди каліцтва статевих органів дівчинки: проколювання, вискоблювання, припалювання клітора.

Практика жіночого обрізання з’явилася у давньоєгипетські добу. А в Імперії Інків вірили, що силу Творця символізує Скорпіон. Своєю чергою жало Скорпіона є уособленням у жіночому кліторі символу чоловічого начала у жінці. Так з’явився обряд обрізати "чоловіче" у жінок. Інші племена так контролювали жіночу сексуальність, визначаючи їхньою функцією народження дітей.

Наприкінці XIX століття жіноче обрізання практикували у США для "лікування" онанізму у жінок. Також існує думка, що це знижує сексуальне бажання жінки та зберігає цнотливість до шлюбу, зменшуючи вірогідність активного статевого життя. Такі маніпуляції призводять до болю під час статевого акту і відсутності задоволення – і це нібито має змусити жінку мати сексуальні стосунки лише з одним чоловіком.

Обрізання є не лише принизливим та болючим, а й небезпечним для психіки, фізичного здоров’я та життя жінки. Після "операції" часто виникає інфекційне зараження, а залишений отвір є замалим для здійснення статевого акту, а для народження дитини – й поготів.

Де практикують жіноче обрізання

Майже 200 мільйонів дівчаток та жінок у світі свого часу перенесли операцію на статевих органах під умовною назвою "жіноче обрізання". Цей страхітливий звичай існує у 30-ти країнах Африки, Азії та Близького Сходу: Сомалі, Судані, Еритреї, Джибуті, Єгипті, Сьєрра-Леоні, Малі, Танзанії, Гвінеї, у регіонах Північного Кавказу, Дагестані та деяких мусульманських країнах. Ця статистика з роками не зменшується, а навіть розповсюджується – через масову міграцію народностей з цих територій у Європу та Північну Америку. Приміром, у Великій Британії щороку 20 000 дівчат ризикують стати жертвами практики жіночого обрізання.

Більше половини африканських жінок змушені через це пройти Фото з відкритих джерел

При цьому варто зрозуміти, що у деяких країнах жіноче обрізання дозволено законом і там жінкам цього не уникнути. А є країни, де обряд заборонений законом і його проводять нелегально, як данину традиціям. Так, дозволено обрізання жінкам у Малі, Судані, Йемені, Камеруні, Сьєрра-Леоні, Ліберії. А заборонено у Мавританії, Ніґерії, Чаді, Єгипті, Ефіопії, Кенії, Сомалі, Уганді, Танзанії, Замбії, Сенегалі, Ґвінеї, Гані, Буркіна-Фасо. Зокрема, в африканських країнах щороку майже 3 мільйона дівчаток піддаються ризику жіночого обрізання. Щоправда, вказана статистика неточна, адже ніхто ж ніде цього не фіксує.

Для закритих етнічних груп, що зберегли свою автохтонність, цей обряд є аксіомою, яку не потрібно пояснювати чи розуміти – вона апріорі має бути. Старші жінки пояснюють дівчатам, що обрізання зробить їх "чистими", "вгамує їхню буремність" та "зробить спокійними і умиротвореними".

Для одних народностей цей обряд є символом приналежності до своєї народності, для інших – релігійною нормою, для третіх – способом зберегти цнотливість та умовою заміжжя, а для четвертих – обрядом ініціації, посвятою у доросле життя. У деяких регіонах Африки жінку, якій не зробили "статевої" операції, вважають нездоровою та нечистою.

Приміром, у сільському регіоні Маньяра (Кенія) проживають напівкочовий народ масаї, котрі роблять обрізання дівчатам у віці до 10-ти років, незважаючи на те, що у Танзанії це заборонено законом. У Маньярі ведуть просвітницьку роботу співробітники неурядової організації NAFGEM, яка бореться за повне припинення практики жіночого обрізання, ранніх шлюбів та іншого насилля проти жінок у дівчат. Так, фахівці проводять бесіди з населенням у школах та ініціюють дискусії у ЗМІ, апелюючи до незаконності цього обряду, але населення у більшості залишається глухим до голосу цивілізації.

Неймовірно, але жінки племені масаї протестують проти заборони жіночого обрізання. Вони певні, що, якщо не зроблять цієї операції, то ніколи не знайдуть чоловіка.

Є така історія – у Танзанії (регіон Маньяра) 16-річна дівчина народила немовля, дівчинку. На п’ятий день прабабця новонародженої провела обряд обрізання. Маля померло від ускладнень. Матір дитини та її прабабця були затримані через смерть дитини. Але якби дитина не померла, цей випадок був би одним з сотень тисяч.

Байдуже, у якому куточку планети та у якому племені живе жінка – це не позбавляє її буття людиною та не нівелює її права як людини. Але виходить, що, за віруваннями, жінка народжується, щоб позбутися частини свого тіла – її про це не питають і інквізиція ХХІ століття продовжує крокувати світом.

Наслідки "жіночого обрізання" для дівчинки

Жінкам часто роблять операцію проти їх волі. Особливо маленькі дівчатка у віці від 5 до 12 років не усвідомлюють необхідності такої традиції і просто бояться її.

Приміром, десятирічна дівчинка живе у родині, вчиться спілкуватися з людьми, любить своїх батьків, братів і сестер, але замкнене коло традицій, суть яких ніхто не може достеменно пояснити, змушує її страждати. Їй виповнюється десять або дванадцять років і її ж родина насильно калічить її надзвичайно болючим чином. Дівчинка запам’ятовує страх і біль і проєктує це на все подальше життя, асоціюючи стосунки з чоловіками, сексуальність і заміжжя з болем та страхом.

Абсолютно всі жінки страждають після цієї операції – їхнє тіло стало для них справжнім прокляттям: нечистим, неправильним, гріховним, воно не може принести задоволення. Часто жінки питають себе: "Я ненавиджу секс, бо мене вчили боятися цього, чи я дійсно до нього байдужа?".

Омнія Ібрагім з Єгипту перенесла цю операцію і впевнена, що вона негативно впливає на особисте життя та самовідчуття жінки. Омнія каже, що після вона відчувала себе мов шматком льоду, позбавлена відчуттів та сексуального бажання.

Ще одна жертва варварського обряду Бішара згадує, що перед операцією їй зав’язали пов’язку на очі, зв’язали руки за спиною, розсунули ноги та почали різати "по живому".

"Я кричала, але ніхто мене не чув. Я намагалася звільнитися, але мене міцно тримали за ноги. Це – негігієнічна та одна з найжорстокіших медичних процедур", - каже Бішара.

На переконання лікарів Всесвітньої організації охорони здоров’я, жіноче обрізання є небезпечним для здоров’я та життя жінки. Така операція є початком психічних проблем дівчини, збою її менструального циклу, захворювань сечового міхура, стає причиною ускладнень під час пологів та унеможливлює народження дитини природнім шляхом.

Боротьба з жіночим обрізанням у світі

Цікаво, що світова медична та правозахисна спільнота не вживає термін "жіноче обрізання" з 1980-х років, називаючи цей обряд "каліцтвом жіночих геніталій" та "операцією, що калічить жіночі статеві органи".

Неймовірно, але у Великій Британії офіційно заборонили цей обряд лише у 1985 році, втім афроазійські общини досі практикують його. У Єгипті це заборонено з 1997 року, у Еритреї – з 2007 року. Деякі мусульманські країни визнали жіноче обрізання гріхом та необов’язковим в ісламі обрядом. А 28 листопада 2012 року ООН прийняла резолюцію, що забороняє жіноче обрізання та покликана викорінити практику каліцтв статевих органів, яким піддаються мільйони жінок по всьому світу.

Фонд Організації об’єднаних націй у галузі народонаселення (UNFPA) та Дитячий фонд ООН (UNICEF) вимагають заборонити жіноче обрізання всюди, де воно досі практикується.

Аби звернути увагу світу на страхітливу статистику, у 2003 році ООН запровадила Міжнародний день нульової терпимості до жіночого обрізання як до форми психологічного і сексуального насилля – 6 лютого. UNFPA и UNICEF підкреслюють, що операція жіночого обрізання є насиллям стосовно жінки та прямим порушенням її прав та закріпляє дискримінацію жінок у суспільстві.

В ООН кажуть – якщо актуальні на 2020 рік тенденції збережуться, через десять років кількість жертв зросте. Та все ж розраховують, що завдяки просвітницькій роботі, подібна практика буде повністю викорінена у світі до 2030 року.

*********************

Правда, перемогти цю традицію з міцним багатовіковим корінням непросто. Якщо молодь відчуває на собі вплив цивілізованого світу та розуміє неприродність та небезпеку такої процедури, то старше покоління навідріз відмовляється забувати обряд. Саме тому бабці та прабабці, часто приховуючи від батьків, роблять онучкам обрізання. До того ж, багато дорослих жінок свідомо йдуть на біль, бо від цього залежить їхнє місце у суспільстві. Тому перш ніж чекати на зникнення такої традиції, варто довести її непотрібність для жінки і пояснити, що, відкинувши цю практику, дівчина зможе спокійно і щасливо жити з чоловіком та дітьми.

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...