Ті ж обличчя: Чому парламентські партії – лідери місцевих виборів?

Наталія Лебідь
Наталія Лебідь

Журналістка, публіцистка, райтерка, кореспондентка 112

 

Ілюстративне фото

24 канал

Нинішні місцеві вибори – той батл, де зійдуться перевірені "старожили", тобто наявні зараз парламентські партії, та новачки. Нічого оригінального в цьому нема – за такою схемою тривають кожні місцеві вибори. І кожні місцеві вибори поповнюють політичну мапу України новими гравцями.

Відкриттям нинішнього сезону стали: партія "За майбутнє", яку пов’язують з олігархом Ігорем Коломойським, партія "Пропозиція", котру ще називають "мерською", позаяк вона об’єднує кількох міських голів, партія "Перемога Пальчевського" (це якщо говорити про київський рівень) та інші.

"На місцях" виникли свої політичні проєкти – більш або менш цікаві, перспективні та варті уваги. Логічно було б припустити, що вони завойовуватимуть виборців, втомлених від популізму та неефективності великих політичних "акул". Але ні, цього не відбувається. Втомився виборець або ні, він все одно віддає перевагу "знайомому злу" перед незнайомим. Про що, власне, і свідчить остання соціологія.

Заміряємо відсотки

Результати останніх соціологічних замірів свідчать, що на місцевих виборах 25 жовтня найбільше голосів отримають чотири парламентські партії. Практично всі ці політсили у жовтні поліпшили свій результат, стверджує група "Рейтинг", спираючись на отримані дані.

Так, зокрема, партію "Слуга народу" підтримують 17,2% тих, хто визначився і має намір прийти на вибори. "Опозиційна платформа – За життя" має рейтинг у 12,6%, "Європейська солідарність" – 11,7%, "Батьківщина" –  7,5%, партія "За майбутнє" – 7,2%.

Нижче прохідного бар’єру справи такі: "Наш край" підтримують 4% опитаних, Радикальну партію Ляшка – 3,9%, УДАР Віталія Кличка – 3%, партію Шарія – 2,6%, ВО "Свобода" – 2,4%. При цьому партія "Голос", "Перемога Пальчевського", "Сила і честь" Смешка набирають по 1,6%, а партія "Пропозиція" – близько одного відсотка.

Новини за темою: Все, що треба знати про місцеві вибори в Україні за новим законодавством

Успіх загальнонаціональних політсил прогнозувався задовго до виборів, але останні рейтинги показують, яким значним очікується його масштаб. Тому можна констатувати: особливістю нинішніх місцевих перегонів є те, що лідируючі позиції на них займають загальнонаціональні партії.

Про те, чому це так, zik.ua говорить з експертами.

Дивлячись як рахувати

"Опитування – це як середня температура по лікарні, особливо коли йдеться про місцеві вибори. Бо симпатії виборців у Маріуполі суттєво відрізняються від симпатій виборців у Луцьку. Змішувати їх не дуже коректно. До того ж, локальні партії в такі опитування, як правило, взагалі не включають, а тим часом саме вони можуть подолати 5-відсотковий бар’єр і лишити за бортом "старожилів". Тут треба враховувати специфіку соціологічних опитувань, і це по-перше", – коментує заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко.

Він, таким чином, сумнівається у релевантності того списку політичних сил, з якого респондентам пропонують обирати своїх фаворитів.

"По-друге, не погоджуся з тим, що для парламентських партій нічого не змінилося, – продовжує Петренко. – Але зрозуміймо таку річ. Чим відрізняються між собою парламентські партії? Наприклад, зовнішнім вектором – коли одні орієнтовані на Захід, а інші – на Схід, тобто на Росію. Так от, для місцевих виборів це взагалі не грає жодної ролі. Для місцевого рівня важливі пресловуті "міцні господарники" абощо. І от коли інтерв’юери підходять до місцевих мешканців зі своїм листом опитувань, вони пропонують вибрати те, що їхнім візаві зараз просто нецікаво. І ті обирають, аби лише обрати, тоді як їхні думки – насправді далеко від парламентських партій".

Нарешті, зазначає експерт, існує і чинник під назвою "ядерний електорат". "У нас багато хто голосує за інерцією і за партію влади – якою б вона не була. Така партія завжди матиме свій гарантований відсоток, скажімо, 10 процентів. І нижче цієї планки "Слуга народу" не опуститься за визначенням – такою вже є українська традиція", – каже політолог.

А лідери хто?

На додачу до "неправильної" соціології та схильності українців голосувати за "партію влади" керівник центру "Третій сектор" Андрій Золотарьов вказує ще одну причину того, чому загальноукраїнські партії перемагають місцеві. "Партбудівництво у нас було і залишається лідерським. Є лідер – є рейтинг", – констатує він.

А лідер, веде далі Золотарьов, повинен бути яскравим та впізнаваним. Таким, приміром, як Юлія Тимошенко або той-таки Володимир Зеленський. Так, комусь вони набили оскомину, але для когось – все ще залишаються політиками номер один. В кожному разі, істеблішмент центрального рівня краще впорається із тим, аби бути візитівкою своєю партії.

"До того ж, – продовжує Золотарьов, – такі партії, як "Європейська солідарність" або "Опозиційна платформа" вели та ведуть загальнонаціональні кампанії. І хоча тема війни і миру начебто не працює на місцевих виборах, існує прошарок виборців, які об’єднуються на ідеологічній основі".

Однак є одна реальність, яка нібито перевертає з ніг на голову все вище сказане. Мова про дуже високі рейтинги чинних міських голів. Рівень популярності деяких мерів утримується на певній позначці з року в рік і від кампанії до кампанії й не змінюється навіть тоді, коли партія такого мера перестає долати прохідний бар’єр. Парадокс? Про це ми також говоримо з експертами.    

"У мерів міст рейтинги є вищими у півтора-два рази, аніж у політиків загальнонаціонального масштабу. Атрошенко в Чернігові, Кернес в Харкові, Надал у Тернополі – рівень популярності цих міських голів подекуди перевалює за 60 відсотків. Тобто президент України про такий рейтинг може тільки мріяти. Чому так відбувається? В руках мерів концентруються значні ресурси, завдяки чому досягається певний результат. Але це працює тільки локально. Тому партіям, які претендують на визнання в масштабах держави, буде складно – вони навряд чи піднімуться в загальному заліку і відсоток у тієї-таки "Пропозиції" буде на рівні жиру в дієтичному кефірі", – зазначає Андрій Золотарьов.

А от що ж цього приводу каже Богдан Петренко: "Для людей на місцях ситуація в їхньому місті чи селищі виглядає все-таки кращою, аніж в цілому по країні. І в цьому значну роль відіграють ЗМІ, які часто лише нагнітають ситуацію. Для місцевого електорату центральна влада однозначно програє їхнім мерам, які, на думку мешканців, бодай щось роблять для людей. На цьому грає місцева влада і на цьому ж вона і виїжджає, намагаючись підкреслити свою відмінність від Києва".

"На місцях сформувалися еліти, які спокійно проводять свої фракції до міських та обласних рад. Але всі вони – локальні, і тому не відображуються на загальній мапі. Це стосується, наприклад, "Пропозиції", – додає політолог Кирило Сазонов.

Експерти кажуть, що нинішні місцеві вибори – це тільки початок. Хай інші проєкти (зокрема, регіональні) наразі не такі успішні, але їхній час також прийде. Чому? Тому що загальнонаціональні партії – теж не вічні. Від частини з них виборці просто втомляться, ще частина власноруч зруйнує свій рейтинг чисельними скандалами і постійним зливом компромату. Саме в цьому і криється шанс для маленьких, локальних політичних новоутворень.

"Після виборів ми опинимося у новій політичній реальності, коли новостворені партії будуть потроху диктувати свій порядок денний", – переконаний Андрій Золотарьов.

Можливо, що саме так все і буде. Для остаточної кристалізації нових політичних гравців на партійній мапі треба лише зачекати деякий час.  

Наталія Лебідь

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...