live

Слухання по законопроєкту про медіа: Влада хоче вирішувати, кому бути журналістом

Топ-новина
Топ-новина
Новий законопроєкт фактично запроваджує цензуру Фото з відкритих джерел

Законопроєкт заклеює рота українським журналістам та пропонує "виховувати" їх і карати драконівськими методами

Одразу після того, як текст законопроєкту про медіа було розміщено на сайті парламенту, експерти та журналісти детально вивчили його та дійшли висновку, що його норми суперечать свободі слова у ЗМІ. Одні експерти заявили, що проєкт закону потрібно повернути на доопрацювання, інші певні, що про нього взагалі потрібно забути. Отже, аби згладити обурення громадськості, Міністерство культури, яке його і розробило, прийняло рішення провести публічні слухання, під час яких було представлено документ. Про цей захід від Мінкульту і йтиметься далі.

29 січня відбулося публічне обговорення законопроєкту № 2693 про медіа, котрий через низку причин вже встиг стати скандальним. Депутати, представники медіа та громадські діячі обговорили документ, який має бути розглянутий парламентом вже у лютому. Ми розповідаємо про дещо суперечливий процес нещодавнього обговорення проєкту закону та нюанси самого документу.

Обговорення проєкту закону № 2693

Для розуміння мотивації та мети, з якими цей документ було подано до Верховної Ради, варто знати, хто саме був його ініціатором. Отож ініціаторами законопроєкту про медіа виступили депутати фракції "Слуга народу" Олександр Ткаченко, Микита Потураєв, Євгенія Кравчук, Олександр Кабанов, Андрій Боблях, Єлізавета Богуцька, Тетяна Рябуха, Павло Сушко, Дмитро Нальотов, Тетяна Циба та представниця депутатської групи "За майбутнє" Ірина Констанкевич. Виходить, що прийняти такий законопроєкт було цілком і повністю ініціативою "Слуги народу", яка, як відомо, представляє парламентську більшість і не відчуває недостачі у кількості голосів для прийняття законопроєкту.

До того ж варто згадати, що доручив написати такий законопроєкт президент Володимир Зеленський – документ про регулювання інформаційного простору з положеннями щодо вимог і стандартів новин, механізмів запобігання розповсюдження недостовірної та спотвореної інформації та заборони фізособам та юрособам держави-агресора володіти чи фінансувати медіа в Україні.

Тож законопроєкт придумали, написали та зареєстрували у парламенті ще у грудні 2019 року. Обговорення відбулося 29 січня і на нього, до речі, пустили далеко не всіх охочих журналістів. Доповідачем був славнозвісний Олександр Ткаченко, екс-керівник медіахолдингу "1+1" та чинний голова комітету ВРУ з інформаційної політики і заступник голови комітету з гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв.

Олександр Ткаченко заявив, що цей закон сприятиме розвитку медіаіндустрії.

При цьому Микита Потураєв зазначив, що у документі пропонується визначення слова "дезінформація" та її шкідливість, якщо вона є загальнодоступною, націленою на широку аудиторію. Він підкреслив, що це буде зоною відповідальності регулятора (Нацради).

"Регулятор бачить, що там є щось, що відповідає цьому. Вони йдуть туди. Але питання кримінальної відповідальності – це питання Кримінально-процесуального кодексу, а не медійного кодексу, але це питання, на яке бажано було б знайти відповідь, чи має вона взагалі бути, чи має бути не кримінальна", - так прокоментував Потураєв пункти законопроєкту про кримінальну відповідальність медіаресурсів за прописані у документі порушення.

"Що ми забороняємо? Просто забороняємо, пропонуємо – значить, аудіовізуальні твори, одним з учасників якого є особа, внесена до переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці. Звичайно, не справа цього закону визначати такий перелік і критерії такого переліку. Матеріали, що містять популяризацію або пропаганду органів держави-агресора, його посадових осіб та їх окремих дій, які виправдовують або визнають правомірною збройну агресію, анексію території України, порушення територіальної цілісності, суверенітету України; недостовірні матеріали про збройну агресію та діяльності держави-агресора, його посадових осіб у разі, якщо наслідком цього є розпалювання ворожнечі і ненависті або заклики до насильницької зміни територіальної цілісності або конституційного ладу", - продовжив Потураєв.

Цікаво, що на словах він "анонсував" ще й інші нововведення: посилення кримінальної відповідальності за втручання у роботу журналіста, підкуп журналіста з метою розповсюдження дезінформації. Проте цього у законопроєкті наразі немає.

А Ігор Розкладай, котрий був членом неформальної робочої групи, яка писала законопроєкт, заявив, що блокування каналів та сайтів провайдерами матиме так званий охолоджуючий ефект.

Присутня на обговоренні експертка Ради Європи Кріштіна Розгоні заявила, що варто створити окремий законопроєкт, який регулюватиме роботу друкованих і онлайн-ЗМІ, бо 99% положень проєкту №2693 стосуються аудіовізуальних ЗМІ і лише частина з них стосується друкованих і онлайн-видань.

"Я підтримую ідею другого базового закону ... Визначення журналіста, права журналістів, їх захист, джерела, свобода преси і всі фундаментальні речі, які стосуються журналістики, - мені здається, що все це повинно бути в окремому законі", - сказала Розгоні.

Що передбачає законопроєкт про медіа

Проект закону про медіа покликаний регулювати відносини, пов’язані з поширенням масової інформації, та визначає правові засади діяльності суб’єктів, засади державного управління, регулювання та контролю у медіасфері.

Так, спершу у законопроєкті ми читаємо таке: "Діяльність у сфері медіа ґрунтується на принципах свободи поширення та отримання інформації, свободи діяльності суб’єктів у сфері медіа, у тому числі вільного визначення змісту інформації, та свободи господарської діяльності".

А далі помічаємо цікаву деталь – стверджується, що будь-які обмеження свободи поширення та отримання інформації можуть бути застосовані лише на підставі закону, якщо це є необхідним у демократичному суспільстві, а відповідне обмеження є ненадмірним відносно мети, що переслідується.

Також допускається обмеження свобод в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, аби запобігти заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації людей, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Тобто обмеження, а інакше кажучи цензура, передбачаються, а визначати їхні межі та ступінь цензурування будуть уповноважені люди. Але на практиці будь-які норми та правила, у яких присутній вплив та рішення людини, завжди є гіпотетично упередженими. Вони містять у собі частку необ’єктивності, адже людина не може приймати рішення абсолютно об’єктивно та безпристрастно. Залишається шпарина для суб’єктивізму, ярликів та штампів, нав’язування позиції та упереджених висновків під час вирішення долі того чи іншого медіа.

Органом, що контролюватиме медіаринок, буде Національна рада з питань телебачення і радіомовлення. Примітно, що саме Нацрада вирішуватиме, який суб’єкт і яким чином підпадатиме під її юрисдикцію. І тут уже йдеться не лише про традиційні медіа – газети, журнали, онлайн-видання та телеканали, а й про будь-якого суб’єкта (приміром, блогера), який викладає інформацію (будь-яку) у публічний доступ. Це стосується, до речі, не лише українських, а й іноземних компаній, які передають інформацію в український медіапростір. Фактично під таке визначення може підпадати будь-яка людина зі смартфоном і доступом в Інтернет.

Заборони для журналістів. У законопроєкті вказано, що в Україні забороняється розповсюджувати таку інформацію:

  • Виправдання окупації частини України та заперечення територіальної цілісності України. Цей пункт важко назвати об’єктивним, адже будь-яку новину про будь-які процеси у Криму або на Донбасі можна "підвести" під "виправдання окупації".
  • Позитивне зображення комуністичних діячів СРСР та будь-яких статистичних даних, котрі могли б позитивно схарактеризувати радянську добу.
  • Популяризацію чи пропаганду органів держави-агресора, якою визначено Росію, її посадових осіб та їхніх дій. Виходить, забороняється транслювати будь-які виступи будь-кого з російських чиновників, програми і матеріали за участі осіб, внесених до переліку загроз медіапростору України.
  • Росіянам заборонено фінансувати українські ЗМІ та володіти ними. Цікаво, що заблокувати сайт Нацрада може, зробивши висновок про причетність росіян до фінансування ЗМІ завдяки певним ознакам, котрі на це можуть вказувати.

"Професійні" і непрофесійні журналісти. Пропонується створити організацію журналістського самоуправління, яка визначатиме професійний статус журналіста. Статус "професійності" можуть надати або не надати, а ще можуть надати, а потім відібрати через звинувачувальний вирок суду або співробітництво з медіа, яке є порушником закону про медіа.

Покарання неугодних медіа. Будь-які інтернет-ЗМІ можуть контролюватися Нацрадою, котрій дозволено штрафувати та блокувати сайти. До серйозних порушень для новинних сайтів віднесли:

  • розпалення ворожнечі, позитивне про СРСР та виправдання нинішньої окупації;
  • трансляцію "жорсткого" контенту дітям без можливості батьківського нагляду.
  • відмову розкривати структуру власності медіа.
  • відмову у проведенні перевірки Нацрадою.

Медіапорушники платитимуть штраф від 23 000 до 9 мільйонів гривень або їх блокуватимуть в Інтернеті.

Реакція журналістів та медіадіячів

Українські журналісти та численні політики обурені нормами законопроєкту, запропонованого Ткаченком і Потураєвим. Так, народний депутат фракції "Опозиційна платформа – За життя" Юрій Павленко певен, що законопроєкти про медіа та дезінформацію є порушенням Конституції та міжнародних зобов'язань України та фактично ліквідують професію журналіста.

З ним солідарний і його колега по фракції Ренат Кузьмін – він підкреслив, що закон про медіа є нацистським і знищує поняття свободи слова.

А народний депутат попередніх скликань, лідер "Радикальної партії" Олег Ляшко припустив, що законом про медіа влада намагається поставити журналістів у "стійло".

"Це не закон про ЗМІ, а закон про цензуру. Влада боїться незалежні вільні ЗМІ. Влада намагається поставити журналістів у "стійло". А тих, хто не хоче ставати у "стійло", вони хочуть залякати", - певен Ляшко.

На думку журналіста та голови Національної спілки журналістів України Сергія Томіленка, законопроєкт про медіа є ініціативою влади під виглядом боротьби з дезінформацією втручатися у діяльність журналістів. Він назвав законопроєкт токсичним та очевидно драконівською ініціативою влади.

А генеральна продюсерка телеканалу ZIK Наташа Влащенко зазначила, що безліч змін щодо роботи журналістів, які передбачені в законопроєкті про медіа, несумісні з поняттям демократії і направлені на звуження свобод не лише журналістів, але і громадян.

У свою чергу євродепутат від Великої Британії Нейтан Гілл назвав законопроєкт про медіа драконівським.

Замість висновку

Головний висновок, який ми можемо винести з аналізу законопроєкту та позицій його ініціаторів, озвучених на публічних обговореннях: документ передбачає жорстку цензуру та непомірно високі штрафи за розмиті та неточно сформульовані "порушення". Ця цензура відкриває широченне поле для суб’єктивної трактовки роботи будь-якого українського ЗМІ.

Станом на 31 січня документ опрацьовується у комітеті. Але якщо його приймуть, телебачення, радіомовлення, постачальники телерадіосигналів, провайдери послуг, цифрові сервіси, друковані і онлайн-ЗМІ відчують на собі його цензурну "букву".

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...