live
Новини » Світ Читать эту новость на русском

Пулітцер із нотами скандалу: Хто і за що отримав найпрестижнішу для медіапрацівників нагороду

Топ-новина
Топ-новина
Фото з відкритих джерел

Пулітцерівську премію вручили вже 103-й раз

Напередодні у США вручили найпрестижнішу для медіапрацівників нагороду – Пулітцерівську премію. Через світову пандемію коронавірусу церемонію з присутністю ведучих, фотографів та, власне, переможців було переміщено в онлайн-формат.

Далі – про особливості цьогорічного вручення Пулітцерівських медалей та трохи про журналістські матеріали, котрі були відзначені преміями за свою резонансність та суспільну значимість.  

Переможці 2020 року

Щороку премію вручають у Колумбійському університеті у Нью-Йорку, у великій ошатній залі у присутності кількох сотень осіб. Проте цього року повсюдний карантин через коронавірус зруйнував плани організаторів, і традиційна церемонія вручення нагород була замінена онлайн-трансляцією оголошення переможців. Адміністратор Пулітцерівської премії Дана Канеді була вимушена оголосити лауреатів з вітальні своєї оселі після того, як члени комісії обрали фіналістів, провівши напередодні віртуальні дискусії.

Загалом було вручено 22 премії, серед яких 15 – за роботи журналістського спрямування.  

У головній номінації "Служіння суспільству" Пулітцерівську премію отримали журналісти американських видань Anchorage Daily News і ProPublica. Вони написали викривальні матеріали про сексуальне насилля на Алясці та поліцейських, котрі дозволяли підозрюваним уникати покарання. До того ж роботи журналістів торкаються браку поліцейських у невеликих населених пунктах Аляски і багаторічного ігнорування цієї проблеми владою. Варто зазначити, що після виходу цих статей було частково змінено законодавство та відбувся притік коштів. Так матеріали виявилися дієвими на практиці.

У номінації "Висвітлення міжнародних тем" нагороду отримали автори газети The New York Times за цикл статей, що розкривають "поведінку режиму Володимира Путіна". Премію присудили не за один чи два матеріали, а за вісім статей, об’єднаних одним лейтмотивом. Тут бачимо репортаж про вбивство у 2016 році українського військового Івана Мамчура, тексти про отруєння болгарського бізнесмена Еміліана Гебрева, про власні інтереси Росії у конфліктах в Лівії та Центрально-Африканській Республіці, про бомбардування авіацією Росії лікарень у Сирії. Журі премії підкреслило, що така робота вимагала від журналістів "значного ризику".

Ще один талановитий автор газети The New York Times отримав цьогорічну нагороду. Браян Розенталь став переможцем у номінації "Розслідувальна журналістика" за матеріал про ринок таксі у Нью-Йорку. Він провів ґрунтовну журналістську роботу з елементами розслідування стосовно надприбутків з кредитування, які фактично руйнували життя звичайних американців. Це стало пусковим механізмом для реального розслідування як на рівні штату, так і на федеральному, та посприяло початку реформування.

У номінації "Роз'яснювальна журналістика" нагороду отримали журналісти видання The Washington Post за "проривні" матеріали про небезпеку ефекту глобального потепління.

У номінації "Новинна фотографія"нагородили фотографів інформаційного агентства Reuters за цикл світлин, що ілюструють протести у Гонконгу у 2019 році.

У номінації "Художня фотографія" перемогли фотокореспонденти агентства Associated Press за проєкт про життя у регіоні Кашмір, за територію якого "сперечаються" Індія та Пакистан.

У номінації "Оперативні новини" переможцем стало видання The Courier-Journal з Луїсвілля (США) за тексти про расові розбіжності під час оформлення помилувань у штаті Кентуккі.

У номінації "Місцевий репортаж" нагороду отримало видання The Baltimore Sun за аналітичну роботу щодо фінансових відносин між мером міста Балтимор та державною лікарнею.

У номінації "Загальнонаціональний репортаж" перемогу здобули дві групи авторів. Перша група: Крістіан Міллер, Меган Роуз та Роберт Фатуречі з видання ProPublica. Вони провели та опублікували розслідування серії смертельних морських аварій у Тихому океані. Друга авторська група: Домінік Гейтс, Стів Мілетич, Майк Бейкер та Льюїс Камб з видання The Seattle Times написали матеріали про недоліки Boeing 737 MAX, що стали приводом двох смертельних аварій.

У номінації "Описовий репортаж" премію отримав Бен Тауб з видання The New Yorker. Він написав про особу, яку викрали, катували та понад 10 років тримали в ізоляторі в'язниці Гуантанамо.

У номінації "Коментар" нагородили Ніколь Ханну-Джонс з The New York Times за нарис "1619 Проєкт". У ньому вона робить спроби поставити поневолення африканців у центр історії Америки.

У номінації "Критика" переміг Крістофер Найт з Los Angeles Times за матеріали про суспільну важливість роботи критика.

У номінації "Редакційна стаття" кращим визнано Джеффрі Геррітта із Herald Press за матеріали, що розкрили смерть ув'язнених у невеликій в'язниці округу Техас.

У номінації "Мультиплікація на передовиці" перемогу здобув Баррі Блітт з The New Yorker за зображення Білого дому та президента США Дональда Трампа в навмисне "солодкому" карикатурному стилі.

У номінації "Аудіорепортаж" нагородили журналістів Моллі О'Тул з Los Angeles Times та Емілі Грін (фрілансерка) за висвітлення наслідків політики президентської адміністрації Трампа стосовно мігрантів із Мексики.

Серед номінацій Пулітцерівської премії існують і нежурналістські. Так, "за художню книгу" премію отримав прозовий роман Колсона Уайтхеда "Хлопці з Нікелевої академії". Нагороду "за поезію" присудили Джеріко Брауну за збірку віршів "Традиція". А "найкращим драматичним твором" було визнано мюзикл Майкла Джексона "Дивна петля". 

У номінації "Книга з історії" перемогу здобула книга Калеба Макденіела "Солодкий смак свободи: справжня історія рабства та реституції в Америці", а у номінації "Біографія" нагородили Бенджаміна Мозера за книгу "Сьюзен Зонтаг".

Нещодавній скандал з врученням премії

Звісно, Росія не змогла обійти увагою згадку про себе на міжнародній арені. Посольство Російської Федерації миттєво відреагувало на присудження Пулітцерівської премії журналістам The New York Times за статті про правління Володимира Путіна.

У російському відомстві повідомили, що вважають серію статей у газеті The New York Times "чудовою збіркою нерозбавлених русофобських вигадок, які можна вивчати як посібник зі створення помилкових фактів". 

Також у посольстві додали, що оргкомітет премії бере на себе велику відповідальність, виділяючи подібним чином антиросійські матеріали з твердженнями, які багаторазово спростовані не тільки офіційними російськими особами, але і самим життям.

Історія Пулітцерівської премії

Пулітцерівська премія – одна з найпрестижніших в США і в світі нагородне лише у журналістиці, а й на ниві літератури, музики і театру, яку вручають у перший понеділок травня.

Її можна вважати суто американською премією, бо вона має на меті визнання журналістів у США. Нагороду присуджують щороку з 1917 року за публікацію в будь-якому американському виданні. Її заснував видавець Джозефом Пулітцер у 1904 році, окресливши це у своєму заповіті.

Джозеф Пулітцер Фото з відкритих джерел

Він пожертвував два мільйони доларів Колумбійському університету у Нью-Йорку для створення спеціалізованого навчального закладу для журналісті та вручення премій і стипендій у галузі літератури та журналістики.

З 2006 року журі розглядає не тільки публікації у друкованих виданнях, а й в інтернет-ЗМІ. Так склалося, що найбільше нагород за всю історію отримали автори з видань The New York Times, The Wall Street Journal та The Washington Post, що характеризує їх як якісні газети з талановитими журналістами.

На нагороди у 15 "журналістських" категоріях та призовий фонд у розмірі 15 тисяч доларів можуть претендувати творчі працівники будь-якої національності. Правда, вони мають публікуватися в американському виданні. А премію у галузі поезії, драми і музики можуть отримати лише громадяни США.

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...