live

"Оскар" для "Паразитів": Феномен корейського фільму, що переміг голівудських кіногігантів

Топ-новина
Топ-новина
"Паразити" Фото з відкритих джерел

Після ночі 10 лютого у лос-анджелеському театрі "Долбі" весь світ зараз, безумовно, тільки і говорить про "Паразитів"

Навіть Квентін Тарантіно, чиє обличчя під час вручення статуетки за найкращий фільм важко назвати радісним, щиро дивувався – якими критеріями керувалися кіноакадеміки, віддаючи чотирьох "Оскарів" корейській стрічці? Тож у контексті гучної світової прем’єри "Паразитів" та беззаперечного захвату глядачів, котрі були відверто шоковані останніми кадрами, ми вирішили розповісти про фільм-сенсацію, фільм-шок цьогорічного "Оскара". 

Пон Чжун Хо Фото з відкритих джерел

Ми розібрали фільм за сюжетом та ідеями і посилами, які він пропагує, та спробували зрозуміти феномен "Паразитів" - першого фільму, що знятий не англійською мовою, але взяв чотири статуетки.

Про що фільм

"Паразити" (режисер Пон Чжун Хо, у ролях: Сон Кан Хо, Лі Сон Гюн, Чо Йо Чон, Чхве У Сік, Пак Со Дам) – стрічка про особистий вибір, про чесність та відповідальність перед іншими людьми та межу, за яку людина готова переступити у бажанні кращого життя.

Кі-тек Кім – водій, котрий втратив роботу і ледь зводить кінці з кінцями разом з родиною у напівпідвальному сирому та темному приміщенні. Його дружина Чунг Сук та двоє дорослих дітей – син Кі-Ву та донька Кі Чжон – заробляють тим, що збирають вручну картонні коробки для сервісу з доставки піци. 

Кадр з фільму "Паразити" Фото з відкритих джерел

Одного разу Кі-Ву дізнається, що його друг Мін працює репетитором з англійської з дівчинкою у заможній родині. Проте Мін їде за кордон і по-дружньому "передає" своє місце – мовляв, робота неважка, люди адекватні, дівчинка розумна.

Правда, Кі-Ву не має освіти, проте вдає, ніби він студент вишу, а репетиторство – його підробіток. Його радо приймають у багатий будинок, і він починає викладати англійську здібній доньці родині Пак. 

Напружена сцена у "Паразитах" Фото з відкритих джерел

У багатіїв окрім дочки, є ще й син, котрий дуже любить малювати. Кі-Ву зауважує, що добре було б хлопчику повчитися графіці, і обставляє все так, ніби у нього є знайома репетиторка з малювання, яку він рекомендує. Насправді це його сестра Кі-Чжон. Після цього Кі-Ву вирішує влаштуватися у багатому будинку якомога краще – він підлаштовує звільнення водія родини Пак та влаштовує замість нього свого батька Кі-тека. Зрештою, голова родини влаштовує слідом свою дружину Чунг Сук на місце хатньої робітниці. Попередню Кі-тек обмовив, і її позбавили роботи.

Коли вся родина вже влаштована на новій роботі, а багатії поїхали з дому, починається вражаюча розв’язка. Кінцівка стрічки доволі непередбачувана, кривава та дещо жорстока з точки зору кількості насилля у кадрі.

Фільм певним чином позбавлений тієї складової, що робить його передбачуваним, і від того – пласким та пісним. Тут немає режисерського повчання, моральної складової, катарсису, натхнення на звершення чи душевної гармонії, немає чіткої межі між добрим і поганим. Натомість у ньому є саме та родзинка, що називається внутрішня вада, червоточина людського єства, що по-справжньому цікавить глядача. Після фінальних титрів глядач розуміє, що фільм – це твердження, що на шляху до мети всі способи виправдані, проте кожен обирає сам, чи здатен він прийняти наслідки, до яких може призвести такий шлях.

Що у "Паразитів" між рядків?

"Паразити" завоювали "Оскар" за найкращий оригінальний сценарій, найкращу режисуру, а також як найкращий фільм і найкращий фільм іноземною мовою. Це не перші нагороди фільму. Раніше журі Каннського кінофестивалю присудило "Паразитам" Золоту пальмову гілку як найкращому фільмові, на Мюнхенському та Сіднейському кінофестивалях стрічка завоювала нагороду як найкращий міжнародний фільм. Це неабиякий багаж нагород як для корейського соціального трилеру. 

Проте "Паразити" — це не просто найкращий фільм цьогорічного "Оскару" і не проста соціальна драма. Насправді це перший крок на шляху світу до нетривіального, складного, зашифрованого соціального кіно, у якому немає чітко прописаних типажів "добрий" і "поганий". Це не просто популярність серед глядачів, а революційне визнання стрічки навіть таким "архаїчним" журі, як Американська кіноакадемія. 

Мін, як символ руху вперед, на захід Фото з відкритих джерел

Власне кажучи, "Паразити" – це блискуча картина про найстарішу і найнебезпечнішу у світі нерівність - соціальну. Правда, це не мораль режисера Пон Чжун Хо на тему невдач та недоліків суспільства, не дорожня карта, що показує, куди прямувати і як врятуватися від нищівної бідності.

Режисер точно впевнений лише у тому, що біг по колу та суперництво між багатими та бідними - це назавжди, це воронка, що поглинає усіх, хто біля неї знаходиться. Єдиний натяк на світло у кінці тунелю - це рухатися "на захід", так, як це зробив на самому початку фільму успішний студент Мін, таким чином ніби передавши другові Кі-Ву естафету на борсання у тенетах боротьби за добробут. Та і в цьому режисер насправді аж ніяк не впевнений.

***********

Так, "Паразити" стали лідером прокату у Південній Кореї та найбільш обговорюваним фільмом світу, принаймні ще на кілька місяців. І замість того, щоб слухати оди фільмові-революціонеру, краще один раз його подивитися.



Loading...
Loading...

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...