live

Найгучніші самоспалення в Україні і світі: Коли і навіщо люди добровільно помирали у вогні

Топ-новина
Топ-новина
Фото з відкритих джерел

У світі було немало самоспалень за останні сто років – і щоразу це був бунт проти порушення прав людини

Самоспалення не є новим способом самогубства. Часто, коли людина має на меті привернути увагу до найрізноманітніших речей, вона вирішує підпалити себе. У контексті нещодавнього самоспалення чоловіка біля Офісу президента під час мітингу медиків ми вирішили згадати, навіщо люди у світі спалювали себе у різний час.

Навіщо люди спалюють себе

Іноді причина таких дій – психічний розлад, а іноді – крайня форма відчаю, депресія, відчуття власного безсилля та неможливості вчинити інакше. Інколи самоспалення проходять у людних місцях, а іноді – у віддалених.

Самоспалення має символізувати страждання, які відчувають від несправедливості передусім ті, хто вирішує спалити себе. Переважно громадські активісти розуміють, на що йдуть, проте іноді не до кінця усвідомлюють, що саме роблять, які можуть бути наслідки, і зрештою, що це боляче та може бути смертельно.

Хто і коли вчиняв акти самоспалення в Україні

У різні часи немало людей вчиняли самоспалення – причини у кожного були свої і у чомусь вони сходилися.

Одним з найвідоміших самоспалювачів в історії України був Василь Макух. Він – перший українець, котрий вчинив акт самоспалення на знак протесту проти русифікаторської політики радянської влади в Україні і введення радянських військ до Чехословаччини.

Василь Макух. Він був воїном УПА та учасником українського руху опору в СРСР. У 1968 році, коли йому був 41 рік, протестуючи проти комуністичної тоталітарної системи та колоніального становища України, він підпалив себе у самому центрі Києва – на Хрещатику. За великим рахунком, це був перший у післявоєнній Європі акт самопожертви такого розмаху.

Василь Макух Фото з відкритих джерел

5 листопада 1968 року напередодні річниці жовтневої революції Київ прикрашали, а вулицями ходили працівники КДБ. Макух підпалив себе у під'їзді будинку 27, що біля Бесарабського ринку, вибіг на вулицю та вигукував слова: "Геть окупантів!", "Хай живе вільна Україна!".

Міліція намагалась загасити полум’я, але марно. Василя Макуха забрали до лікарні, але не змогли врятувати і 10 листопада він помер. Примітно, що того дня, 5 листопада, на зарубіжному радіо передавали, що громадянин України Василь Макух, протестуючи проти комуністичного тоталітаризму, поневолення українського народу й агресії СРСР проти Чехословаччини, здійснив у Києві акт самоспалення. "Перед мужнім вчинком українця-патріота схиляє голову вся прогресивна світова спільнота", - сказали по радіо. Тоді як радянська влада замовчувала цю подію.

У листі, який, до речі, проясняє причини такого вчинку, Василь Макух писав таке: "Протестуючи проти кривд, заподіяних російськими окупантами – пийте ще й мою кров (я спалю себе в жертву не Вам, а нашому народові, щоб молоде покоління сміло, відважно продовжувало святу справу боротьби)".

Олекса Гірник. 21 січня 1978 року на Чернечій горі у Каневі на могилі Тараса Шевченка здійснив самоспалення Олекса Гірник, батько народного депутата п'ятого скликання Євгена Гірника. Свій вчинок Гірник приурочив до 60-ої річниці проголошення УНР. 

Олекса Гірник з родиною Фото з відкритих джерел

Він приїхав до Канева, маючи з собою каністру бензину та близько тисячі листівок. Обрав місце на північному схилі Чернечої гори, розкидав тут листівки та залишив передсмертний заклик до незалежності України.

О 3 годині ночі 66-річний Олекса Гірник облив себе бензином та підпалив. Його знайшли лише вранці і завдяки міліціонерам про вчинок дізналися люди по всій Україні, хоча владою він замовчувався. У листівках Олекса Гірник закликав українців повставати проти російської окупації України та русифікації.

Олександр Михалевич. Український гірник шахти імені Баракова, що на Луганщині, вчинив акт самоспалення перед будівлею Луганської обласної адміністрації під час піврічної акції Незалежної профспілки гірників. 

Олександр Михалевич Фото з відкритих джерел

36-річний Михалевич брав участь у протесті шахтарів, котрим по кілька років не виплачували зарплатню. Тоді у 1998 році влада спробувала розігнати пікет за допомогою спецпідрозділу Беркут. Через це шахтарі доповнили свої вимоги вимогою покарати винних у силовому розгоні акції протесту. Пікетувальники протестували вже протягом пів року і Луганська адміністрація пообіцяла відновити виплати зарплатні 15 грудня 1998. 14 грудня о 4 годині ранку Олександр Михалевич вийшов з наметового містечка в сквері до стін адміністративної будівлі, облив себе бензином і запалив вогонь. У посмертному листі він написав: "Не можу більше терпіти і чекати якихось обіцянок, не вірю і у видачу заборгованості 15 грудня. Тому я наважився на цей вчинок. Набридли знущання з боку керівників шахти та адміністрації. Це не вихід у житті, але, може, через мій вчинок швидше вирішаться справи. Сам тверезий і перебуваю в нормальному стані. Відповідаю за свої дії".

Олександр Михалевич отримав важкі опіки, пережив три операції, але 28 грудня помер.

Акти самоспалення у світі

Ришард Сівець. Він був польським бухгалтером, а під час війни був представником Армії Крайової. Вчинив самоспалення як протест проти вторгнення військ країн Варшавського договору на чолі з СРСР до Чехословацької Соціалістичної Республіки.

Ришард Сівець Фото з відкритих джерел

59-річний Сівець облив себе бензином та підпалив після свята врожаю на "Стадіоні Десятиліття" у Варшаві. Це сталося 8 вересня 1968 року. Вогонь вдалося загасити, але від опіків Ришард Сівець помер через три дні.

Перед спаленням на стадіоні він роздавав листівки, які одразу ж конфіскувала таємна поліція. Його вчинок не висвітлював жоден засіб масової інформації. Радіо Вільна Європа повідомило про самоспалення аж у квітні 1969 року.

Ян Палах. Чеський студент, котрий вчинив самоспалення на знак протесту проти окупації Чехословацької Соціалістичної Республіки військами країн Варшавського договору. 

Ян Палах Фото з відкритих джерел

16 січня 1969 року він облив себе бензином біля Національного музею на Вацлавській площі в Празі та підпалив. Його метою було спонукати співвітчизників противитися вторгненню військ країн Варшавського договору до Чехословаччини. Ян Палах помер через 3 дні після цього, а його похорони на цвинтарі Ольшани перетворилися на політичну демонстрацію.

Ромас Каланта. 19-річний литовський націоналіст є символом литовського руху опору 1970-тих років.

У 1972 році він вирішив спалити себе на знак протесту проти русифікації і радянської окупації Литви. Вигукував "Свободу Литві!" біля Музичного театру на центральній вулиці Каунаса — біля фонтану, де збиралася молодь. Ромас залишив прощальний запис у своєму записнику: "У моїй смерті винен лише суспільний лад". 

Ромас Каланта Фото з відкритих джерел

КДБісти поховали Ромаса Каланту на 2 години раніше, ніж передбачалося, щоб не допустити масового прощання з ним. Проте майже три тисячі молодих людей, що хотіли попрощатися з ним, вирушили у центр міста Каунас. Ця мирна акція була придушена агентами КДБ та міліціонерами. Було заарештовано понад 400 осіб, а самого Каланту визнали психічно хворим.

Валенти Бадиляк. Польський пенсіонер, учасник Армії Крайової під час війни, спалив себе у місті Кракові.

Валенти Бадиляк Фото з відкритих джерел

20 березня 1980 року 76-річний колишній пекар прикував себе ланцюгом до гідранта на краківському ринку, облив себе бензином і підпалив. Так він висловив протест проти замовчування владою Катинського розстрілу.

Альберт Разін. Удмуртський науковець та громадський діяч, кандидат філософських наук вчинив самоспалення 10 вересня 2019 року в Іжевську (Удмуртія, Росія). 

Альберт Разін Фото з відкритих джерел

Він облив себе бензином та підпалив біля будівлі парламенту Удмуртської Республіки на знак протесту проти мовної політики Росії. Він мав у руках плакат з цитатою поета Расула Гамзатова: "І якщо завтра моя мова зникне, то я готовий сьогодні померти". Вогонь завдав йому серйозних опіків – було уражено 100 % тіла і Разін помер через кілька годин.

Самоспалення у сучасній Україні

В Україні у різні роки вже було кілька актів самоспалень, не пов’язаних з національною ідеєю. Приміром, у вересні 2011 року у Львові на вулиці Винниченка перед будівлями Львівської обласної державної адміністрації та Львівської обласної ради вчинив спробу самоспалення 55-річний чоловік. Він облив себе займистою рідиною та підпалив запальничкою. Отримав 40% опіків тіла, проте залишився живий.

Ще один випадок стався зовсім нещодавно – у червні 2019 року. Тоді біля будівлі обласної прокуратури 51-річний мешканець Ужгорода облив себе бензином та підпалив. Внаслідок цього постраждалий отримав 90% опіків тіла і за кілька днів помер у лікарні.

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...