Можна перетворити Львів на Париж: Як, чому та навіщо це зробили IQOS, Планета Кіно та DTF?

Можна перетворити автомобільний паркінг на кінотеатр? Можна влаштувати кінотеатр посеред моря? Можна придумати щось крутіше? IQOS, Don’t Take Fake та Планета Кіно відповідають – можна!

Ці три бренди відомі незвичайними, ні, навіть надзвичайними івентами. Коли ми кажемо "незвичайний", то маємо на увазі не просто новий чи відмінний від більшості. Ні, тут йдеться про втілення речей, які навіть уявити складно.

Якби навесні під час карантину, коли кінотеатри, торгові центри та кафе були зачинені, вас запитали – чи можна якось безпечно та етично піти в кіно? Можна, – сказали IQOS, DTF та Планета Кіно, та створили у Києві автомобільний кінотеатр просто неба. Гості дивилися фільми на великому екрані зі своїх авто. Щоб чути якісний звук, під’єднувалися до радіо хвилі та слухали прямо з динаміків у власній машині.

Влітку організатори вигадали дещо нове та ще більш вражаюче. Чи можна дивитись кіно посеред моря? Можна! Вони влаштували кінопоказ в Одесі прямо на хвилях. Встановили гігантський екран на волноломі та запропонували гостям човни та яхти.

Цього разу IQOS, DTF та Планета Кіно перемістилися до Львова. У часи локдауну та закритих кордонів подорожувати хочеться як ніколи. Зараз би гуляти осінніми вуличками Парижу, шарудіти опалим листям у саду Тюїльрі, пити каву з круасаном у затишній кафешці на Монмартрі. Хм, можна на дві ночі перенести Париж до Львова, – подумали організатори, та взялися до справи.

Фото з відкритих джерел

Захід отримав назву "Можна ніч у Парижі". Ми побували там особисто, тож розкажемо та, найголовніше, покажемо, що там відбувалося.

Під’їзжаємо до Будинку Вчених. Потрібне місце не пропустиш. На нього з вулиці вказує велика підсвічена стрілка-афіша. Що у програмі? Кінопоказ – "Опівночі у Парижі" Вуді Аллена.

Фото з відкритих джерел

Можна вжух… і ти у 1920-ому

Заходимо всередину. Внутрішній дворик перетворився на паризьку вуличку. Перше, що бачиш – величезна карусель з ліхтариками, ніби з вінтажного ярмарку. Обираєш собі коника чи карету, а далі карусель закружляє тебе та перенесе з 2020-го на сто років назад – у 1920-ті, зі Львова до Парижу.

Фото з відкритих джерел

Лєра Бородіна Фото з відкритих джерел

Оп, навколо вже Париж. Грає фортепіано, лунає спів французькою. Перестаємо поспішати, приноровлюємось до неквапливої ходи мадам та мсьє, що прогулюються затишною вуличкою, – у 1920-ому ніхто нікуди не біжить.

Крістіна Мутамбе Фото з відкритих джерел

Фото з відкритих джерел

Йдемо слідом за "місцевими" цієї епохи. Потрапляємо на… Oh Mon Dieu! Це ж справжній паризький блошиний ринок! Вінтажна барахолка з’явилась тут не випадково. Пам’ятаєте, як герой "Опівночі в Парижі" обирав старі платівки на блошиному ринку Marché Paul Bert? Сюди ми й потрапили. Оскільки швидко обрати між мідним люстерком та старовинною мармуровою вазою в нас не виходить, залишаємо вінтажну барахолку та прямуємо далі.

Фото з відкритих джерел

А що ж далі? Далі ніби знову потрапляєш на карусель та ледь встигаєш роздивитися та доторкнутися до усього чудово навколо.

Можна прогулятися Парижем

Фото з відкритих джерел

Спочатку мініверсія "Мулен Ружу". Танцівниці кабаре, трошки канкану, червоний вітряк, – все як має бути. Далі – французьке кафе. Нестерпно приємно пахне свіжою кавою та круасанами. Oh la la, тут не лише круасани, а й справжні паризькі багети. "Можна два", – написано на паперовому пакеті. Хто ми такі, щоб сперечатися? Беремо по два багети. Помічаємо, що Лєра Бородіна (Oh My Look, G-bar) робить так само.

Лєна Кравченко, Лєра Бородіна Фото з відкритих джерел

Фото з відкритих джерел

Піднімаємося на другий поверх, тими самими знаменитими дерев’яними сходами.

Можна коктейль як у Хемінгуея

Кінозали, бари та зони відпочинку стилізовані під епізоди з фільму Вуді Аллена та розповідають історії героїв. Тераса перетворилася на бар Хемінгуея: рибальські човни та сітки, водорості, чорно-білі фото Хема. Напої, звісно ж, лише з ромом.

Фото з відкритих джерел

У бібліотеці Будинку Вчених відкрився бар Гертруди Стайн. Тут є усе, щоб усамітнитися з друзями та нарешті неквапливо вести інтелектуальні розмови. Під запах паперових книжок та пряних коктейлів переносишся в епоху Фіцджеральда та Пікассо.

Крістіна Василишин Фото з відкритих джерел

Ось тут зала Сальвадора Далі. Це, мабуть, одна з найцікавіших стилізацій – цілковито у дусі театру-музею Далі у Фігерасі. Більшу частину приміщення займає гігантський білосніжний батут, прикрашений "фірмовими" вусами Сальвадора Далі. Навпроти батуту – інсталяція зі старих лампових телевізорів, кожен з яких показує різний запис із Далі. Трохи божевільно, проте надзвичайно естетично.

Лєра Бородіна Фото з відкритих джерел

Попереду ще кімната Пікассо, кілька великих на малих кінозалів, щоб у гостей було вдосталь місця тримати безпечну відстань. О 20:30 починається кінопоказ. Влаштовуємося у м’якому кріслі беремо попкорн Pumpidup (ось і він, гість із майбутнього, загублений в часі). Світло загасає, ми лишаємося сам на сам з геніальним Вуді Алленом.

Антон Мурафа Фото з відкритих джерел

Можна дощ у Парижі

Після фільму хочеться зупинити час, залишитися у золотому столітті. Йдемо на терасу, щоб ковтнути паризького повітря. Проходимо крізь пральню. Так, ту саму пральню, на яку у фільмі перетворюється ресторан "Полідор", коли магія опівнічного Парижу розсіюється. Пральня означає, що вечірка добігає кінця.

Руслан Багінський Фото з відкритих джерел

Міла Бараєва Фото з відкритих джерел

Щойно виходимо на терасу, починається легенький дощик. Бачимо, к гості один за одним посміхаються. Чому? Тому що "під дощем Париж особливо прекрасний", – так сказав герой Вуді Аллена.

Можна вигадувати надзвичайні речі

Після кінопоказу в нас залишилися два питання. Коли можна буде прийти ще раз? Та для чого IQOS, Планета Кіно та DTF роблять такі чудові заходи? Оскільки вечір закінчився, та ми знову перенеслися на століття вперед, запитати вже не було кого. Проте, здається, відповідь принаймні на друге питання ми змогли відшукати. Кожен з цих брендів – свого роду першопроходець та трендсеттер.

Планета Кіно раз за разом підвищує стандарти, за якими живуть українські кінотеатри. Першою привозить технологію IMAX в Україну та кожні кілька років "апгрейдить" технології. Ця мережа не перестає дивувати нас речами, які ми й уявити не могли. Можна відкрити супермаркет попкорну у кінотеатрі. Можна створити свій фірмовий попкорн.

Don’t Take Fake вирішують створити фестиваль, а далі й відкрити власне медіа, проте не слідувати за мас-маркетовими та комерційними трендами. Замість цього команда DTF створює контент лише про те, що цікаво їм самим, та про те, у що вірять. І знаєте що? Don’t Take Fake став в Україні синонімом сучасної культури. Можна не йти слідом за усіма, а взяти та створити культовий фестиваль та медіа про бренди та сучасну культуру.

IQOS – це, однозначно, ідеолог платформи "Можна". Цей бренд першим зробив те, що до них мало кому спадало на думку – повернув курцям свободу бути собою. Так, деякі люди палять. Через це вони стикаються з безліччю заборон, осудом (часто заслуженим) та стають майже соціальними ізгоями. Проте продовжують палити. Можна запропонувати їм те, що дозволить залишитися собою та вірним своїм звичкам, проте усуне шкоду для здоров’я, пасивне паління та запах диму, неприємний для оточуючих.

Гортайте ще більше фото з львівської кіновечірки, дивіться, хто був, шукайте себе.

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...