Новини » Львів

Справа на мільйон

Фото: gazeta.ua

Коли мова йде про суму з багатьма нулями, люди втрачають розум. Задля того, щоб заволодіти грошима вони, часто ідуть на злочин. Ще складніше віддати таку суму, якщо вже тримаєш її в руках. Гра за мільйон небезпечна, але захоплююча, адже призовий фонд того вартий.

26 червня 2014 року під будівлю Львівської обласної міліції приїхала карета швидкої допомоги. Чоловіком, що з міліції потрапив у лікарню із серцевим нападом, був директор фірми «Дельтабуд» – Тарас Богаєць, який з потерпілого, несподівано перетворився на підозрюваного.

Cui prodest?

Справа ТОВ «Дельтабуд» набула резонансу після пікетів обласної прокуратури родиною і друзями Тараса Богайця, та відкритої заяви його сім’ї, в якій йшлося про наступне:

«В квітні-липні 2008 р. між фірмою Тараса Богайця ТзОВ «Дельтабуд» та ЗАТ «Будівельне управління-62» (перейменоване в ПрАТ «БУ-62») було укладено договори №11, та №11-1, на виконання внутрішніх сантехнічних робіт в першому, другому та третьому під’їздах 120 квартирного житлового будинку по вул. Стрийській у м. Львові…»

По договорах «Дельтабуд» виконало обумовлені роботи, але ПрАТ «БУ-62» віддало фірмі лише частину зароблених грошей. Справа пішла у суди. Згідно рішень господарських судів першої та вищої інстанції ПрАТ «БУ-62» мало виплатити «Дельтабуду» зароблені кошти.

Будівельне управління практично визнало чинність цих судових рішень та свою заборгованість, оскільки в подальшому звернулося до суду із заявою про відтермінування сплати боргу на шість місяців (тут і тут можна прочитати рішення судів).

Згідно з рішенням цих судів ПрАТ «БУ-62» мало виплатити товариству зароблені кошти, але, програвши справу, керівництво ПрАТ «БУ-62» Оголєв Ю.Г., та Оголєв І.Ю., звернулись у правоохоронні органи з заявою, у якій стверджували, що роботи у третьому під’їзді виконувало не ТзОВ «Дельтабуд», а ПрАТ «БУ-62», а суду «Дельтабуд» надав підроблені документи, які свідчать про виконання робіт по договору і безпідставно вимагає в ПрАТ «БУ-62» гроші.

Починаючи розслідування, я завжди намагаюсь з’ясувати, наскільки правдиву інформацію подають люди, які благають ЗМІ про допомогу. Виходячи з цих міркувань, я вирішив розпочати свою роботу з розмови зі слідчим, та опонентами Тараса Богайця.

Слідчий Віталій Кисильов був небагатослівним: «Справа розслідується, Богайцю вручена підозра». Давати більше інформації він відмовився.

Телефони Юрія Огольєва не відповідали, але мені вдалося додзвонитись до його сина – Ігоря Оголєва, який є заступником голови правління ПрАТ «БУ-62». Пан Ігор трубку взяв, довго розпитувався хто я і чому зацікавився справою. Врешті решт він погодився зі мною зустрітись.

Під час зустрічі Ігор Ололєв заявив, що Богаєць шахрай, який безпідставно вимагає в будівельного управління гроші, за роботи, яких не робив. Однак пан Оголєв не дозволив записувати нашу розмову на диктофон. Я попросив копії документів, які б підтвердили його слова, і він обіцяв над цим подумати.

Розмова з Тарасом Богайцем була більш жвавою. Заперечень, щодо диктофона не було і за кілька днів я отримав від підприємства «Дельтабуд» великий пакет документів, які, як вважав Тарас Богаєць, доводили його правоту.

Виявилося, що кримінальну справу проти Богайця, яка триває більше як 2,5 років 6 разів закривали через відсутність складу злочину, але коли вона перекочувала до області та на посаду керівника прокуратури області призначили ставленика Пшонки Володимира Гураля, розслідування почали вести дуже активно.

Мені вдалося зв’язатися з одним з чотирьох слідчих, який вів справу безпосередньо до слідчого Кисильова.

Попередник Віталія Кисильова – Микола Кримінець не відмовився від спілкування.

Він був переконаний, що Богаєць шахрай, аргументувавши це тим, що частину робіт, оплату за які вимагало ТОВ «Дельтабуд», проводились вже після того, як будинок був зданий в експлуатацію. Коли ж я почав розпитувати про подробиці, слідчий чомусь вирішив, що «Дельтабуд» мене найняв і порадив зв’язатись з «БУ-62», які мали б розповісти мені всю правду. «Вони, до речі, самі шукали журналіста, який би про це написав», – сказав Микола Кримінець.

Звичайно, ж я відразу зателефонував до Ігоря Ололєва, і нагадав про документи.

Пан Ігор поцікавився, чи отримав я документи від Тараса Богайця, і коли почув ствердну відповідь, забажав їх прочитати.

Я відмовив, пояснивши, що вчинити так мені не дозволяє журналістська етика. Я не передаю інформацію від однієї сторони спору до іншої. Я аналізую її, та пишу статтю, яку опоненти зможуть прочитати у ЗМІ.

«Я вас прошу, яка етика?», – сказав пан Оголєв.

Не знаю, як для Ігоря Оголєва, а для мене поняття професійної етики є надзвичайно важливим. Я знову відмовив. Можливо ця відмова і стала причиною, чому жодних документів від «БУ-62» я так і не отримав.

Така закритість здалася мені дуже дивною. У кримінальній справі ПрАТ «БУ-62» потерпіла сторона, отже мала б бути зацікавлена у якнайширшому розголосі справи, а так статтю прийшлося будувати, аналізуючи папери, отримані від своїх джерел у міліції та прокуратурі та від ТОВ «Дельтабуд».

Обвинувачення

Для того, щоб вияснити, хто у цій ситуації шахрай, треба з’ясувати, що інкримінують Тарасу Богайцю правоохоронці.

Інкримінують наступне: ч.2 ст.15 (спроба вчинити злочин, який не був закінчений з причин, що не залежать від злочинця), ч.5 ст. 191 (привласнення майна, зловживаючи службовим становищем у особливо великих розмірах), ч.1 ст.366 (службове підроблення документів, внесення в них завідомо неправдивих відомостей) Все це тягне десь на 12 років ув’язнення.

У клопотанні про взяття під варту слідчий не заперечує існування договорів, і співпраці між «БУ-62» та «Дельтабудом».

Слідчий пише: «Разом з тим, в період з грудня 2008 р. по 28.10.2011 р. Богаєць, маючи умисел на протиправне заволодіння коштами ПрАТ «БУ-62», отримав за невстановлених обставин та часу, у невстановлених осіб ЗУКБ МОУ (в Міністерстві оборони – Автор.) «акт № приймання виконаних будівельних робіт» за 2009 рік» на суму 852 892,90 грн., складений між генпідрядником ПрАТ «БУ-62» та замовником ЗУКБ МОУ». Базуючись на цьому слідство вважає, що керівник «Дельтабуду» сфабрикував документи, які у подальшому, пішли до суду.

На думку слідчого, «Дельтабуд», подав акт скомпільований з акту без номера за 2009 рік між ПрАТ «БУ-62» та ЗУКБ МО, доказами цього він вважає експертизу копій даних документів, проведену ТОВ «Гал-світ», у висновку якої зазначено, що дані викладені в актах №_ за 2009 рік між ЗАТ «БУ-62» та ЗУКБ МО та акту №1 за березень 2009 року між ТОВ «Дельтабуд» та ЗАТ «БУ-62», в принципі співпадають хоча і виявлені незначні розбіжності в оформленні. Ці розбіжності експертиза чомусь не вважає суттєвими і не бере до уваги.

Мотиви

Одним з головних факторів, які беруться до уваги під час розслідування є мотив.

Керівництво ПрАТ «БУ-62» стверджує, що Тарас Богаєць хотів заволодіти коштами, які його фірма не заробила. Припустимо, що це так. Але дивно якось виходить. Будівельне управління замовило у ТОВ «Дельтабуд» роботи по встановленню опалення, водопостачання та каналізації у трьох під’їздах будинку, який будувало для Міноборони. У ПрАТ «БУ-62» не заперечують, що у двох під’їздах «Дельтабуд» всі роботи добросовісно виконав. І тут, видно, Тараса Богайця біс попутав? Він не виконує роботи у третьому під’їзді і вирішує вкрасти в будівельного управління саме таку суму, яка мала б витратитись на роботи у цьому під’їзді? Вкрасти ці гроші він вирішив не відразу, а у 2011 році, звернувшись до суду.

Дивним є те, що до моменту звернення «Дельтабуду» до суду, ПрАТ «БУ-62» не висловлювало фірмі Тараса Богайця претензій з цього приводу, не зверталося з пропозицією розірвання договору, не заявляло, що ці роботи буде робити інша організація, або вони будуть зроблені самим будівельним управлінням.

В підтвердження того, що ПрАТ «БУ-62» виконувало роботи у третьому під’їзді власними силами, будівельне управління подає пояснення факту часткового виконання ними робіт по даному спору, та надає до суду копію ліцензії, довідку про наявність у «БУ-62» матеріально-технічної бази і довідку про наявність кваліфікованих працівників, однак не подає документів, які б підтвердили факт виконання цих робіт.

Наявність цих запитань дає мені можливість припустити, що керівництво будівельного управляння намагаються оговорити Тараса Богайця. Чи є цьому пояснення?

Тарас Богаєць стверджує, що є. Він говорить, що не звертався до суду до 2011 року тому, що «БУ-62» не виплачували «Дельтабуду» заборгованість, мотивуючи це відсутністю бюджетних коштів в Міністерстві оборони. Коли ж він дізнався, що гроші з Міноборони прийшли… Богаєць: «Оголєв Ю.І., та Оголєв Ю.Г. поставили умову: товариство отримає гроші по рахунку, але лише за умови, що погодиться сплатити відкат у розмірі 300 000 гривень. Я відмовився це зробити і ТзОВ «Дельтабуд» звернулося до суду».

Законні підстави, чи особисті зв’язки?

Якщо Богаєць злочинець, як він зміг виграти суди? Невже судді не змогли розібратись, що він намагається впхати їм підроблені документи? Ігор Оголєв пояснює це тим, що суди були куплені. Тарас Богаєць стверджує що рішення законне.

Я зв’язався ще з одним із слідчих, які вели справу в Городку – Ігорем Речунем. Пан Ігор повідомив мені, що закривав справу декілька разів за відсутністю складу злочину.

На моє запитання, чому ж прокуратура відкривала її знову, він відповів: «Коли я вів справу, доказів що це злочин не було. Можливо нові слідчі знайшли нові докази».

Не впевнений стосовно нових доказів, але до процедури поновлення справи є кілька запитань. Справу не поновлювали через появу нових доказів чи нових обставин. Її просто брали і відкрили знову. Чомусь справу з Городка передали у Львів?

У працівників правоохоронних органів на це немає відповіді. У Тараса Богайця є. У своєму листі до преси він згадує, що юрисконсульт ПрАТ «БУ-62» Турчин Я.М. є батьком Турчина І.Я., який працює прокурором Прокуратури Львівської Області.

Останній раз, постанову про закриття кримінальної справи скасовував прокурор Брездень, який є працівником обласної прокуратури Львівської області, хоча справа була у відомстві прокуратури Городоцького району.

Також Тарас Богаєць стверджує наступне: «У приміщені Господарського суду Львівської області Турчин Я.М. у своїх погрозах, щодо мого кримінального переслідування сказав, що кримінальне провадження із м. Городка за безпосередньою вказівкою заступника прокурора Львівської області Вацківського буде передано в провадження СУ ГУМВСУ у Львівській області. Уже через кілька тижнів я довідався, що кримінальне провадження № 12012150180000006 перебуває в СУ ГУМВСУ у Львівській області у слідчого Кримінця М.М. а процесуальне керівництво здійснює Прокуратура Львівської області.»

Чорним по білому

Які документи є в обвинувачення, і якими документами Тарас Богаєць може доказати свою невинність?

В слідства є результати експертизи, але не оригіналів, а копій документів. Про що вони говорять? Що акти між собою є схожі. Чому на думку слідчих сфабрикував документ Богаєць Тарас, а не Оголєв Ю.Е.? Жодного твердження, що якийсь з документів підроблений, у висновках експертизи не міститься.

Отже, інкримінована директору «Дельтабуду» стаття про підробку відпадає.

Слідство не може встановити, хто, коли і за яких обставин дав директору ТзОВ «Дельтабуд» документ, який він міг використати для своїх намірів. Чому? Можливо не хоче? Можливо таких людей просто не має? Можливо його ніхто і ніколи не передавав?

Слідство встановило, що станом на 1 жовтня 2010 року згідно акту звірки взаємних розрахунків заборгованість ПрАТ «БУ-62» перед ТОВ «Дельтабуд» становила лише 127 923 грн. Сума 852 892,90 грн. в цьому документі не відзначена, отже, на думку слідчих є вигаданою.

Тарас Богаєць пояснює це наступним чином: «Цей акт звірки складався при поданні заяви до Господарського суду про стягнення попередньої заборгованості за другий під’їзд на суму 152 000 грн.».

До того ж, чи може слідство використовувати факт такої звірки як доказ? Відповідь на це запитання дав Господарський суд Львівської області, коли виносив ухвалу на користь ТОВ «Дельтабуд»: «Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.

В силу вищенаведених приписів акт звірки взаємних розрахунків не може вважатися первинним документом, а тому доводити чи спростовувати факт здійснення господарської операції між сторонами».

Чому слідство використовує як доказ документи, які, згідно законодавства, доказами у подібних справах бути не можуть?

Але повернемось до документів.

Господарський суд Львівської області: «…заслуговують на увагу доводи позивача щодо того, що використання останнім матеріалів при виконанні робіт згідно договорів №11 та №11-1 підтверджується і самим відповідачем, який звертався у Господарський суд Львівської області з вимогою до ТзОВ «Дельтабуд» сплатити йому суму боргу за поставлені матеріали. Зокрема, у своїй позовній заяві про стягнення з позивача заборгованості у розмірі 50 442 грн. відповідач зазначає: «для потреб ТзОВ «Дельтабуд» по виконанню робіт за договором №11 від 08.04.2008р. та договором №11-1 від 15.09.2008р. ЗАТ «Будівельне управління-62»було відпущено йому протягом періоду з 30.07.2008р. по 30.01.2009р. будівельні матеріали загальною вартістю 206 721 грн. 08 коп., що підтверджується відповідними рахунками, накладними, довіреностями». Таким чином відповідач сам підтвердив, що позивач до 30.01.2009р. придбав матеріали, які в подальшому використовувались при виконанні робіт згідно договору №11-1.

Факт належного виконання саме позивачем робіт з монтажу системи опалення, холодного та гарячого водопостачання і каналізації в 1-й, 2-й та 3-й блок-секціях 120 квартирного житлового будинку по вул.Стрийській в м.Львові згідно договорів №11 та №11-1 підтвердила і третя сторона в листі №237 від 13.09.2010р., адресованому позивачу»

Третя сторона, це ЗУКБ Міноборони. У своєму листі, за підписом Б. Дацко, міністерство повідомляє: «У свою чергу прийняття будинку в експлуатацію відбулося з попереднім обстеженням та підтвердженням об’єкту про незалежне здійснення у ньому робіт з монтажу систем опалення, холодного та гарячого водопостачання, каналізації в 1-ій, 2-ій та 3-ій секціях будинку, що були виконані товариством «Дельтабуд». …Західне Управління капітального будівництва Міністерства Оборони України даним листом підтверджує належне виконання робіт з монтажу систем опалення, холодного та гарячого водопостачання і каналізації в 1-ій, 2-ій та 3-ій секціях будинку, що у м. Львів по вул. Стрийська 85 Б»

Цей лист є в матеріалах справи. Дивно, як слідчий, який поновлював справу, його не помітив.

В слідства є ще одна зачіпка, яку слідчий використовує, як доказ вини Тараса Богайця. Пан Богаєць вже не може надати слідству оригінал акту №1 від 1 березня 2009 року, на підставі якого ТОВ «Дельтабуд» вимагає відшкодування дебіторської заборгованості, оскільки цей акт був ліквідований товариством 17 квітня 2012 року, як документ, термін дії якого закінчився, та згідно якого було прийнято остаточне рішення Вищим господарським судом України

Слідство, спираючись на висновок фінансового інспектора Дроздовського М.М., вважає, що згідно наказу №578/5 Міністерства юстиції України такі документи зберігаються до ухвалення остаточного рішення 10 квітня 2012 року.

З дня підписання акту пройшло більше трьох років і «Дельтабуд» мало законне право утилізувати старі документи. До речі, поспілкувавшись з представником ТзОВ «Дельтабуд» в судах, я отримав від нього наступні свідчення: «Юристи, що представляли «БУ-62» намагалися підмінити оригінал цього акту при його розгляді у судовому засіданні на копію».

Особистий прийом

Коли Тарас Богаєць опинився у лікарні, його жінка, не потрапивши на два прийоми до колишнього головного прокурора Львівської області Володимира Гураля, записалась на прийом до нового прокурора Миколи Гошовського. Я попросив дозволу прийти з нею. Під час прийому пану Гошовському доповідав по справі старший прокурор відділу прокуратури Львівської області Кишка Ю.А. Кишка почав перелічувати доводи обвинувачення, але прокурор області зупинив його, відразу зрозумівши суть.

– Факт виконання ТОВ «Дельтабуд» встановлено? – запитав Микола Гошовський.

– Пройшло багато часу, і встановити чи виконувались роботи неможливо, – відповів Кишка.

– Як неможливо? – здивувався прокурор області. – Були ж люди, які це робили, матеріали використовувались. Мають бути документи…

Одною з причин закриття справи попередніми слідчими, як мені здається, і було встановлення факту виконання працівниками Тараса Богайця робіт у третьому під’їзді. Але, коли справу знову відкрили, виявилося, що її другий том, де містилися свідчення будівельників згорів під час «Ночі гніву». Що цікаво, всі інші томи вціліли, а цей згорів. Під час «Ночі гніву», я, разом з іншими журналістами був коло обласної прокуратури і бачив, як її громили, отже мені, якось важко уявити, що у кабінет вриваються люди в балаклавах, акуратно виймають із стоса паперів по кримінальній справі том №2, палять його, а інші документи знову, акуратно кладуть до сейфу.

Зрештою, якщо це навіть і сталося, то новий слідчий спочатку мав би відновити втрачені матеріали, а вже потім вручати підозру.

До речі, про підозру. Її навряд чи можна вважати врученою. Зі слів Тараса Богайця, які можуть підтвердити і працівники швидкої допомоги, вручали її вже після того, як йому стало погано.

«Я був вже напівпритомний, але працівники міліції (майже всім відділом) не дозволяли лікарям забрати мене, бо зачитували якісь папери. Мені було так погано, що я не дуже розумів, що відбувається. Відмовили мені і у праві викликати адвоката. На другий день, коли я вже лежав в лікарні, до мене в палату зайшли якісь люди, кинули на сусіднє ліжко якусь папку і пішли. Родичі, які зайшли мене провідати подивились, що це за папка. Виявилося, це матеріали клопотання у кримінальному проваджені, про обрання мені запобіжного заходу. Слідчий просив суддю арештувати мене на два місяці», – розповів Тарас Богаєць.

Під паперами «про підозру» так і написано: «…права були зачитані вголос слідчим».

Останній аргумент

Якщо проаналізувати всі факти, то Тарас Богаєць вже не здається страшним злочинцем, як це видавалось на початку розслідування. І вже можна дати відповіді на запитання, яке я поставив на початку статті.

Чому потерпілі у кримінальній справі відмовились надавати будь які документальні докази своєї правоти? Можливо тому, що не мають належних документів? От, наприклад, в матеріалах справи є документ, який надали для огляду Тарасу Богайцю… Цей папір подавали слідству посадові особи ЗАТ «Будівельне управління-62» і на ньому кульковою ручкою зроблено виправлення з 2010 на 2008 рік.

Чому слідство ставить під сумнів документи «Дельтабуду», але вірить у правдивість таких переправлених документів? Можливо тому, що заангажоване?

Якщо ж припустити, що слідство працює на замовлення «БУ-62», стане зрозуміло, чому спочатку справу відкривали по легших статтях, а у процесі слідства перекваліфікували на тяжчі. Тому, що за легшими статтями, по новому КПК неможливо посадити людину у тюрму. Якщо ж він буде на волі, зникне можливість психологічно, а можливо і фізично, тиснути на неї.

І на завершення: коли я, дружина Тараса Богайця та адвокати чекали на прийом в прокурора Львівської області Миколи Гошовського, з приміщення прокуратури області вийшов юрисконсульт ЗАТ «Будівельне управління-62» пан Турчин. Він підійшов до нас та відкликав адвоката, який представляє інтереси Тараса Богайця в сторону і запропонував йому піти на мирову угоду. Мирова угода мала б виглядати наступним чином: Богаєць погоджується отримати від «БУ-62» меншу суму, а будівельне управління закриває проти нього кримінальну справу.

Адвокат від такої угоди відмовився.

(До речі, це вже друга пропозиція. Проект ще одної мирової угоди вже міститься у матеріалах справи!)

Пан Турчин не знав, що я журналіст. Коли ж я представився, і попросив прокоментувати цю пропозицію для преси юрисконсульт будівельного управління відмовився і знову зник в прокуратурі.

Якщо Тарас Богаєць дійсно хотів видурити в ЗАТ «Будівельне управління-62», то про яку мирову угоду вів пан Турчин? Він хотів заплатити шахраю гроші? За що? Можливо слідчим варто відкрити іншу кримінальну справу, у якій потерпілі та обвинувачувані поміняються місцями?

Один з слідчих, пан Кремінець, звинувачував мене у заангажованості. Якщо слідчий Кисильов припустить, що розмову з паном Турчином я вигадав через мою зацікавленість, хай перегляне відео з камер спостереження, які є перед приймальною прокуратури Львівської області. Думаю воно стане достатнім доказом.

Влад Якушев

 

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...