середа, 12 вересня, 2018, 13:52 Суспільство
Онковідважні жінки розповіли, що додає їм сили і бажання боротися за життя
Фото: ZIK

Учора, 11 вересня, у кав’ярні «Дзиґа» у Львові відбувся літературний вечір «Відвага бути» до відкриття фотовиставки «Онковідважні» (Oncobrave), у якій взяли участь шестеро красивих онкоодужуючих жінок Львова та області – Ірина Нестор-Подолець, Марта Літинська, Тетяна Ключковська, Олена Гасило, Ірина Филипчук та Ірина Яремко. За їхнім мистецьки створеним образом важко розпізнати, що вони борються за життя, лишень подекуди вражає промовистий вираз їхній очей, в яких заховані різні емоції. Все ж їхня віра сильніша за відчай, страх і тривогу. І це видно на світлинах, – чудові жінки знайшли відвагу бути, відвагу боротися за життя.

Про те, що ж спонукало їх до цього, надавало сили та віри і говорили у цей вечір, а ще були літературні твори та музика від гурту Rockoko та вокалістки Ольга Децик.

Модерувала захід поетеса, головна редакторка «Видавництва Старого Лева» Мар’яна Савка, вірші читали поетеси Юлія Мусаковська та Галина Крук, а також учасниці фотопроекту – Тетяна Ключковська, Ірина Подолець-Нестор.

Фото: ZIK

Людина живе, мріє, планує, думає, що попереду у неї багато часу для того, щоб зреалізувати задумане. Коли ж у її життя вривається страшний діагноз, який перекреслює всі ці плани і перевертає її життя догори дригом, – це величезний виклик, з яким впоратися самотужки дуже важко і чи взагалі можливо. Учасницям цього проекту пощастило – вони мають велику підтримку від близьких, друзів і рідних. Саме любов ближніх додає їм сили і бажання жити.

Фото: ZIK

«Все розпочалося з того, що ми підтримали фотомарафон #ilovelife_project. Першочерговою ідеєю проекту була моральна підтримка жінок. Такі заходи допомагають жінці відчути себе красивою, бажаною і вона може ці відчуття потім перенести на своє буденне життя. Нам би хотілося в майбутньому нести місію згуртування людей – не лише в діагнозі, а й суспільства загалом. Сьогодні це згуртування довкола вирішення саме цієї проблеми, але в майбутньому це може бути підтримка кожного з нас в якихось ситуаціях», – розповіла координатор проекту Ольга Гуділін

Ольга Гуділін. Фото: ZIK

Фотограф Тарас Атаманів зауважив, що на виставці є кольорові і чорно-білі фото, бо люди на вулиці часто не розуміють, з якими проблемами стикаються жінки з онкодіагнозом. «Зовні їхня картинка може виглядати яскравою, але ніхто не знає, що коїться в їхній душі, з чим вони борються. На виставці представлено емоції жінок – і це лише вершина айсберга емоцій, які переживають жінки з онкодіагнозом», – зазначив Тарас Атаманів.

Кожна з учасниць поділилася враженнями від проекту:

Тетяна Ключковська: «Я йшла на проект просто підняти собі настрій, побути з дівчатами, провести гарно час. Але в процесі, коли нам робили макіяж, одягали, я починала відчувати себе справжньою моделлю. Це було настільки казково, позитивні і щиро. Я думала, що все тим і закінчиться – кожен отримає своє фото і все. Але проект пішов далі і це дуже добре».

Ірина Нестор-Подолець: «Коли дізналася про свій діагноз – це був шок. В нашій родині слово рак навіть старалися не говорити вголос. Коли мені поставили цей страшний діагноз, мої рідні дуже згуртувалися, і ця величезна підтримка мене підняла і дала мені крила. Я не здалася. Я живу. Дякую своїм рідним, дякую за цей проект. Надіюся, що комусь ми допомогли», – розповіла Ірина Нестор-Подолець.

Олена Гасило: «Бути сильною допомагають мої діти, маленька внучка. Заради них стараюся виглядати краще, забувати про те. Що не завжди у мене хороший настрій і хороше самопочуття».

Ірина Филипчук: «Після того, як дізналася про свій діагноз, для мене найбільше задоволення – спілкування з людьми. Я усвідомила, що люди – це все. Це банальні речі, але саме істинні речі є простими. Ніщо не зрівняється із стосунками між людьми. Хочу сказати кілька слів про відвагу – чому відвага бути. Коли стикаєшся з діагнозом, перше, що потрібно зробити – визнати його. Бувають ситуації, коли людям озвучують діагноз, а вони цього не сприймають, кажучи, що зі мною цього не може бути. Тобто, визнати діагноз – це вже відвага, а далі пройти весь цей шлях. Велика відвага має бути у рідних і близьких, бо підтримка потрібна всім».

Марія, яка не є учасницею цього проекту, але прийшла на зустріч і розповіла свою історію – про те, як два роки уникала лікарів та все ж відважилася пройти обстеження. Як її сильно підтримував чоловік, покинув роботу і переїхав на 8 місяців у Київ, як він написав музику і слова(одну з яких виконав у цей вечір) та співав їй пісні, і як це насправді спонукало жінку боротися, вірити, жити, любити.

«Коли у суспільстві починають відверто говорити про те, що болить в його окремих громадян, то це свідчить, що таке суспільство починає одужувати. І це стає силою для інших людей, спонукає подумати про себе і про інших. І бути пильними. Мати відвагу пройти обстеження організму. Краще знати, а не ховатися від того, що може нас спіткати», – сказала Мар’яна Савка.

Фото: ZIK

Письменниця Галина Крук прочитала своє оповідання, в якому передала емоції, думки та переживання людини, яка ще не знає результатів обстеження, а лише очікує діагнозу. Коли людина раптом розуміє, що все, що вона собі напланувала, може і не відбутися. Відтак вона по-іншому реагує на все. «Насправді будь-яким словом можна поранити когось. Але і можна дати комусь надію. Якщо література дає надію, дозволяє людині побачити світло, то це добрий текст. Якщо ж текст написаний просто, щоб паразитувати на проблемі, – то може загнати людину у ще глибшу депресію», – зазначила Галина Крук. Проте однозначно можна ствердити, що її оповідання «Табула раса» – це дуже хороший, щирий текст, який дає людям надію.

Фото: ZIK
Фото: ZIK
Фото: ZIK
Фото: ZIK

Довідка.

Cоціальний фотопроект Онковідважні покликаний надати моральну підтримку онкоодужуючим жінкам, привернути увагу до проблеми та важливості ранньої діагностики, вплинути на суспільну думку та рівень емпатії до людей, що борються з діагнозом.

Зйомка проекту відбулась навесні в підтримку фотомарафону #ilovelife_project.

Мистецька ідея фотопроекту полягає у протиставленні двох контрастних портретів – чорно-білої мультиекспозиції та кольорового портрета, де жінки одягнені в символічні яскраво-рожеві шати, як візуалізація морального дуалізму в душах цих жінок. Боротьба та віра на противагу відчаю, тривозі і страху.

Над фотопроектом Онковідважні працювала команда волонтерів:

фотограф Тарас Атаманів, стиліст Наталія Новіцька, партнери H4 salon, Kate Sadovenko Studio та Art Studio Passage, б’юті асистенти Вікторія Цибкіна та Мар’яна Дзюба, координатор Ольга Гуділін.

Партнери-бренди одягу: Олена Даць, Уляна Недошитко, Karp Store Studio, Weekend Concept Store, Mango.

Моделями фотопроекту стали 6-ро онкоодужуючих жінок м.Львова та регіону: Ірина Нестор-Подолець, Марта Літинська, Тетяна Ключковська, Олена Гасило, Ірина Филипчук та Ірина Яремко.