Гравець «Карпат» Кузнецов: На кілька сюрпризів у Європі ми ще спроможні

– Сергію, вітаємо тебе з днем народження і розкажи як відсвяткував.

– Нічого особливого не було – я дні народження, якщо дозволяє графік тренувань та ігор, відзначаю у родинному колі – дружина, син, батьки. Цього разу через травму мав таку нагоду. Що ж до подарунків, то напевно найкращий зробили партнери по команді – у принциповому західноукраїнському дербі обіграли «Волинь». Так що на день народження настрій у мене був просто супер.

– Що скажеш про гру проти команди Віталія Кварцяного?

– Ми знали, що гра буде дуже важкою. Адже «Волинь» хоча й перебуває внизу турнірної таблиці, суперник дуже непоступливий. Перед нами команда Віталія Кварцяного поступилася «Шахтарю». В тій грі волиняни також програли з рахунком 0:1 і скажу, що донеччани три очки здобули з величезними проблемами. А ігри між Луцьком і Львовом до того ж мають статус дербі – в них турнірне становище суперників немає жодного значення. Тому й вийшла справжня битва.

– Напевне, далося взнаки ще й те, що «Карпати» вийшли на поле через три дні після матчу з «Галатасараєм».

– В якійсь мірі так. Саме через втому Олег Кононов вирішив надати відпочинок Денису Кожанову та Неманьї Тубічу. А от я і Олег Голодюк не грали через травми. Але це не було визначальним у цьому матчі – з будь-яким нашим складом «Волинь» билась би до останнього. Саме тому в цій грі найважливішим був його результат. Дуже радий за Сергія Зеньова, який забив переможний гол.

– Про те, що естонець зараз додає з кожним матчем говорять практично всі. Ти з цим твердженням згоден?

– Звичайно, що так. Я й раніше казав, що у Сергія дуже високий потенціал. Але реалізовувати він його почав саме зараз. Можливо це через те, що на базі з ним у кімнаті живе Сергій Кузнецов (посміхається – Авт.)…

– Розкажи, коли ти примудрився отримати травму. Адже у грі з «Галатасараєм» ніби все було нормально. Навпаки, саме тебе арбітр вигнав з поля за грубість.

– Якщо чесно, я й сам не знаю, коли травмувався. Лише після гри відчув певний дискомфорт. Звернувся до лікарів і вони побачили, що є гімотома. Потім визначили, що я розтягнув зв’язку на гомілкостопі і вирішили дати кілька вихідних. Звичайно, при цьому ходжу на процедури. Адже з четверга команда поновлює тренування. Сподіваюся, що працюватиму у загальній групі.

– А за що тебе вигнали з поля – ти хоча б сам зрозумів?

– Рішення арбітра стало для мене повною несподіванкою. Ми боролися за м’яч і гравець «Галатасарая» надто низько нагнув голову. В результаті він розсік брову об кут мого щитка. Коли арбітр підбіг і подивився, то спочатку він мені сказав, що все нормально і щоб я йшов геть – він навіть порушення правил не зафіксував, а зупинив гру, бо гравець лежав на полі. Але коли турка винесли за межі поля, то він спочатку підійшов до нього ще раз, щось там оглянув, а потім дістав з кишені червону картку і показав її мені. Я був просто в шоці.

– Тепер ти не зіграєш з «Борусією».

– Якщо тільки з нею. Адже за правилами УЄФА пряма червона картка – це дискваліфікація від двох до п’яти матчів. Не знаю, чим це все закінчиться… Можливо, клуб подаватиме апеляцію. Адже з мого боку умисної грубості не було й близько.

– Про що ти думав, коли залишав поле?

– Такі думки озвучувати не можна – можуть бути серйозні штрафи (сміється – Авт.). Спочатку мені сказали, що я маю бути у кімнаті для допінгконтролю, але я дивися гру через вікно у роздягальні. Скажу чесно, на сьогоднішній день це були найважчі 20 хвилин у моєму житті.

– А що відчув, коли «Галатасарай» забив гол?

– Це був кошмар! Шок! Адже вихід у групу був такий близький. Саме тому я дуже вдячний хлопцям за те, що вони знайшли у собі сили і зуміли зрівняти рахунок. Знаєте, коли м’яч влетів у сітку турецьких воріт, я навіть не знав, хто забив. Та зрештою цього не знав не лише я. Всі хто були поряд – наш тренер по фізпідготовці, масажист, працівники стадіону – ледь не зійшли з розуму від щастя! Те саме творилося в роздягальні, коли команда повернулася з поля. Всі були безмежно раді і щасливі. Приємно, що команду прийшов привітати Петро Петрович Димінський. Мені здалося, що він був щасливий не менше за нас. Ну а що творилося на трибунах, а потім і в місті, ви бачили самі.

– Щось подібне в твоєму житті вже було?

– Звідки? Я й не знаю, чи щось подібне повториться…

– На твою думку, перемога над «Галатасараєм» за сумою двох матчів – це посмішка долі чи все ж закономірність?

– Без везіння тут не обійшлося. Але якби виграли турки, то вони також повинні були б дякувати долі. Якщо ж брати до уваги перебіг обох матчів, то вважаю, що ми більше заслужили на перемогу. Адже в першій грі вигравали 2:0 і якби забили третій гол ( а шанси були), то все було б зрозуміло вже після Стамбула. А у Львові в них окрім ситуації, коли вони забили, моментів не було взагалі. Та й момент то виник на рівному місці – якби Тубіч не послизнувся, то ніякої небезпеки і не виникло б. Так що наш гол – це не просто подарунок долі, це відновлення справедливості.

– Попереду груповий турнір Ліги Європи. Як ти оцінюєш результати жеребкування?

– Такого ми не чекали. Зрозуміло, що на легку групу ми не сподівалися. Але вийшло таке, що більш складний варіант навіть придумати важко. Але це не смертельно. Головне, що ми вийшли в групу і тепер Львів побачить європейських грандів. Думаю, наші вболівальники тільки раді, що у них буде нагода наживо побачити такі топ-клуби. А ми з свого боку зробимо все, щоб потішити наших вболівальників якісною грою у суперництві з такими сильними командами. Думаю, на кілька сюрпризів ми ще спроможні. А щодо кінцевого результату, то життя покаже.